УХВАЛА
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 161/9635/24
провадження № 61-16361ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стретович Інна Сергіївна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків у розмірів 14 798,47 грн та 1 976,03 грн витрат, понесених за експертизу лічильника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» 14 798,47 грн збитків, завданих несанкціонованим втручанням в роботу лічильника газу, та 1 976,03 грн витрат, понесених за експертизу лічильника. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року в частині стягнення витрат, понесених за експертизу лічильника, скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. У частині вирішення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» витрат, понесених за експертизу лічильника в сумі 1 976,03 грн, відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій 09 грудня 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стретович І. С.,просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, сприяти суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України на час подання позову було передбачено, що до переліку малозначних справа відносяться справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на сьогоднішній день, цей розмір обмежений тридцятьма розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є відшкодування завданих збитків у розмірі 14 798,47 грн та 1 976,03 грн витрат, понесених за експертизу лічильника. Ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 028 грн = 90 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стретович І. С., зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для неї, оскільки вона визнана судовою владою правопорушницею, однак так і не доведено вчинення нею дій, які могли б призвести до несанкціонованого втручання у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника) та викривлення даних обліку природного газу.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну та предмет позову, надану судами попередніх інстанцій оцінку наявним у матеріалах справи доказам і встановленим обставинам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій малозначній справі.
Незгода відповідачки з ухваленим за результатами оцінки доказів (окрема висновку експерта) судовими рішеннями у цій справі не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи, становить суспільний інтерес або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскількиОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стретович І. С., подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стретович Інна Сергіївна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2024 |
Оприлюднено | 24.12.2024 |
Номер документу | 123948933 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні