Ухвала

від 11.12.2024 по справі 642/4135/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 642/4135/21

провадження № 61-15682ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року у складі судді Баркової Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд експорт» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд експорт» (далі - ТОВ «Агротрейд експорт») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:

визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Агротрейд Експорт» № АЕ-44к від 01 червня 2021 про звільнення ОСОБА_1 ;

зобов`язати ТОВ «Агротрейд Експорт» поновити його на роботі в ТОВ «Агротрейд Експорт» на посаді начальника Служби безпеки або альтернативній посаді;

стягнути з ТОВ «Агротрейд Експорт» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 793 492 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом ТОВ «Агротрейд експорт» № АЕ-85к від 02 червня 2017 року його призначено на посаду фахівця з економічної безпеки з 06 червня 2017 року. Наказом ТОВ «Агротрейд експорт» № АЕ-28к від 28 лютого 2020 року його переведено на посаду начальника служби безпеки вказаного підприємства з 02 березня 2020 року. Однак 12 травня 2021 року між ним та заступником гендиректора по безпеці ТОВ «Агротрейд експорт» ОСОБА_3 стався словесний конфлікт, який завершився словами ОСОБА_3 про те, що його звільнено із займаної посади і дав йому вказівку йти до відділу кадрів і писати заяву про звільнення. Він повідомив, що не має бажання та реального наміру писати заяву про звільнення з будь-яких підстав. В подальшому він у період з 13 до 31 травня 2021 року включно перебував на лікуванні. 01 червня 2021 року у перший робочий день в офісі відповідача за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, буд. 31/35, близько 09:00 год. провідний менеджер по персоналу ОСОБА_4 повідомила про те, що його звільнено із займаної посади за угодою сторін та направила його до відділу кадрів для написання відповідної заяви. Після цього ОСОБА_4 надала йому зразок заяви, у якій вже було надруковані анкетні його дані, підстава та дата звільнення. Перебуваючи під психологічним тиском керівництва відповідача, у стані стресу та після лікування, розуміючи, що йому не нададуть можливості нормально працювати та виконувати функціональні обов`язки, побоюючись подальших неадекватних дій з боку керівництва, які ускладнюватимуть його майбутнє працевлаштування, він був вимушений переписати за наданим зразком заяву про звільнення за угодою сторін. При цьому він не мав бажання та реального наміру писати заяву про звільнення з будь-яких підстав та взагалі не оцінював ситуацію із звільненням, як наявність угоди сторін. У той же день, 01 червня 2021 року йому віддали лише трудову книжку. Наказом ТОВ «Агротрейд експорт» № АЕ-44к від 01 червня 2021 року його звільнено з посади начальника служби безпеки з 01 червня 2021 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. Дані наказу про звільнення наведені із записів у трудовій книжці. Вказує, що ані з текстом, ані зі змістом вищевказаного наказу він не ознайомлений, його не бачив та копію не отримував. При цьому він вважає наказ відповідача № АЕ-44к від 01 червня 2021 року про його звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам Конституції України, КЗпП України та таким, що підлягає скасуванню, оскільки будь-якої угоди сторін щодо умов його звільнення фактично не було досягнуто, більш того: умови цієї «угоди» навіть не обговорювалися сторонами. Зазначає, що недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 добровільно звернувся до роботодавця із заявою про звільнення за власним бажанням (тобто за угодою сторін) 01 червня 2021 року і така угода була досягнута. Доказів того, що між позивачем та заступником гендиректора по безпеці ТОВ «Агротрейд експорт» стався словесний конфлікт, а також доказів перебування позивача під психологічним тиском керівництва щодо написання заяви про звільнення, суду надано не було. Оскільки підстав для скасування наказу про звільнення судом не встановлено, відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

22 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В касаційній скарзі підставою, на якій подається касаційна скарга, зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 733/498/17, від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18, від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17, від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19, від 15 липня 2020 року у справі № 733/498/17, від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19, від 26 червня 2019 року у справі № 711/10770/16, від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18, від 06 червня 2018 року у справі № 813/5855/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 820/243/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18, від 05 березня 2020 року у справі № 524/466/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16 та у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1269цс16.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що між позивачем та заступником гендиректора по безпеці ТОВ «Агротрейд Експорт» ОСОБА_3 стався словесний конфлікт в результаті чого, останній повідомив, що позивача звільнено. На підтвердження наявності цього конфлікту та те, що позивач був звільнений вже в травні місяці 2021 року в судовому засіданні були допитані свідки, а саме, свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що він працював на підприємстві ТОВ «Агротрейд експорт» на посаді спеціаліста з безпеки одночасно з ОСОБА_1 , який був його безпосереднім керівником. Свідок пояснив, що в травні 2021 року він був присутній на зборах, де заступник директора ОСОБА_3 сказав, що він звільнив ОСОБА_1 . Між позивачем і ОСОБА_3 були конфлікти, після звільнення позивача свідок ще працював півроку в ТОВ «Агротрейд експорт», в цей час посада ОСОБА_1 була вже скорочена. Свідкові відомо, що позивач не мав бажання звільнятись.

Отже, волевиявлення позивача при звільненні за угодою сторін не було вільним, позивач не бажав припиняти трудові відносини, а відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про звільнення позивача із займаної посади за угодою обох сторін трудових відносин. Оскільки відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, слід дійти до висновку, що відповідач був позбавлений права звільняти позивача з даної підстави.

Крім того, саме «перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції та недопущення працівника на робоче місце» відбулось ще 12 травня 2021 року, про що представник відповідача підтвердив в процесі судових засідань, спираючись на те що "...по офісу не повинні ходити хто попало", хоча на цей період, документально, позивач ще перебував на посаді та мав особисті речі на своєму робочому місці, які так і не було можливості забрати, навіть після протиправного звільнення.

Посилання суду, що сам факт винесення наказу про звільнення позивача є підтвердженням досягнення угоди між сторонами є хибним, оскільки самої угоди, а ні письмової, а ні усної не було, жодної умови, а ні в заяві, а ні в наказі не зазначено. В свою чергу, можливо дійти і зворотного висновку, що сторони не дійшли згоди і не було волевиявлення позивача на звільнення так як позивач звернувся до суду за поновленням своїх порушених прав. Не досягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та наявність психологічного тиску з боку керівництва, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін. Крім того, посада позивача одразу була скорочена, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що відповідач не бажав залишати працівників і пропонувати будь-яку іншу посаду, у зв`язку з чим під психологічним тиском та введення в оману змушував працівників писати заяву про звільнення за угодою сторін. Також, позивачем до суду надано листування з відповідачем за травень 2021 рік, з якого також вбачається примушування до звільнення, а точніше факт звільнення та повернення майна відповідача, коли той знаходився на лікарняному, однак суд критичного віднісся до цього листування.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що наказом керівника ТОВ «Агротрейд експорт» № АЕ-85к від 02 червня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду фахівця з економічної безпеки Служби безпеки з 06 червня 2017 року.

Наказом керівника ТОВ «Агротрейд експорт» № АЕ-28к від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 переведений на посаду начальника служби безпеки ТОВ «Агротрейд експорт» з 02 березня 2020 року.

Відповідно до відомостей листка непрацездатності серії АДР № 745655 від 13 травня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 13 травня 2021 року, вихід на роботу - 01 червня 2021 року.

01 червня 2021 року ОСОБА_1 складена власноручна заява на ім`я директора ТОВ «Агротрейд експорт» ОСОБА_6 , в якій він вказує, що просить звільнити його з посади за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України 01 червня 2021 року.

Також позивачем до позову надано друковану заяву аналогічного змісту без підписів.

Наказом керівника підприємства ТОВ «Агротрейд експорт» ОСОБА_6 № АЕ-44к про припинення трудового договору (контракту) від 01 червня 2021 року наказано звільнити 01 червня 2021 року ОСОБА_1 начальника служби безпеки за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 червня 2021 року. Відповідно до копії наказу працівник з ним ознайомлений 01 червня 2021 року, про що міститься підпис.

В подальшому згідно з наказом директора ТОВ «Агротрейд експорт» № 31-Ш від 02 червня 2021 року у зв`язку з виробничою необхідністю внесені зміни до штатного розпису ТОВ «Агротрейд експорт», затвердженого наказом директора ТОВ «Агротрейд експорт» від 31 травня 2021 року № 30-Ш, відповідно до яких виключено із штатного розпису в частині служби безпеки посаду начальник служби безпеки в кількості 1 штатної одиниці із посадовим окладом 21 420,00 грн.

Отже, суди встановили, що угода між сторонами досягнута була, оскільки як свідчать матеріали справи 01 червня 2021 року позивач подав відповідачу власноручно написану заяву про звільнення за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України 01 червня 2021 року.

Відповідачем у свою чергу були вчинені дії направлені на звільнення позивача, а саме видано відповідний наказ № АЕ-44к про припинення трудового договору (контракту) від 01 червня 2021 року. Позивач звільнений з цієї ж дати. Позивач ознайомився із містом цього наказу в день звільнення, про що свідчить його підпис.

Належних та допустимих доказів того, що позивачем написана заява про звільнення на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України під психологічним тиском керівництва відповідача, позивачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було. При цьому не може вважатися тиском надання позивачу зразка заяви про звільнення.

Крім того, суди надали належну правову оцінку показанням свідків, які не спростували того факту, що позивачем написана заява про звільнення без чинення психологічного тиску з боку відповідача, адже ці свідки не були присутні під час написання такої заяви позивачем.

Підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19) вказано, що: «розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Так, приписами КЗпП для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19). Підстави відступити від цих висновків судом не встановлено. З урахуванням викладеного та виходячи зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. За відсутності належних та допустимих доказів існування такої згоди відповідача, висновок апеляційного суду, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП України, є обґрунтованим. Судами не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою, наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року справі № 334/5735/19 (провадження № 61-1164св22) зазначено, що: «відповідно до пункту першого частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є угода сторін. Перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, ОСОБА_1 написав заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП з 07 червня 2019 року, яку він особисто подав відповідачу, а останній погодився з припиненням трудового договору. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-78 ЦПК України на підтвердження вчинення на нього тиску відповідачем під час написання заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін. Сукупність вищевказаних фактів свідчить про домовленість між роботодавцем та працівником про звільнення на підставі угоди сторін, тому звільнення позивача було правомірним. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правильно звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, суд встановив факт законності такого звільнення, а тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановивши, що позивач власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін з 01 червня 2021 року, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на нього тиску зі сторони відповідача, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 733/498/17, від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18, від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17, від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19, від 15 липня 2020 року у справі № 733/498/17, від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19, від 26 червня 2019 року у справі № 711/10770/16, від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18, від 06 червня 2018 року у справі № 813/5855/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 820/243/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18, від 05 березня 2020 року у справі № 524/466/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16 та у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1269цс16 необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Посилання в касаційній скарзі на положення статті 2-2 КЗпП України не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки звільнення позивача мало місце 01 червня 2021 року, а статтею 2-2 доповнено КЗпП України згідно із Законом № 2759-IX від 16 листопада 2022 року, який набув чинності 11 грудня 2022 року.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд експорт» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат