Постанова

від 03.12.2024 по справі 308/4567/13

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/4567/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2024 року, постановлену суддею Деметрадзе Т.Р. в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа:Ужгородський міськийвідділ державноївиконавчої службиПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заяву мотивує тим, що на виконанні Ужгородського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №52511191 від 03 жовтня 2016 року по примусовому виконанню виконавчого листа №308/4567/13, виданого Ужгородським міськрайонним судом 01.09.2015 року, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ПАТ «Приват Банк», щодо наступного: «Передати в заклад шляхом вилучення у ОСОБА_1 предмет застави автомобіль VOLKSVAGEN, модель: Passat, рік випуску: 2003, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ».

Зазначає, що у межах даного провадження 25 жовтня 2016 року було винесено постанову про накладення арешту всього належного боржнику ОСОБА_1 майна, хоча йдеться про передачу в заклад автомобіля. До 2020 року не вчинялося жодних дій по даному виконавчому провадженню й таке було передано іншому виконавцю, який знову не вчиняв ніяких дій до 26 липня 2022 року, коли була винесена постанова про зміну реєстраційних даних.

Вказує, що про цю постанову він випадково дізнався у серпні 2023 року із додатку «Дія» та встановив, що не зважаючи на сплив строків проведення виконавчих дій, відсутність майна, що підлягало передачі в заклад, провадження ще не закрито і арешт з майна не знято.

Зауважує, що на його повторне звернення поштою 24 листопада 2023 року, ним було отримано відповідь ДВС №18745/23 від 17 листопада 2023 року де роз`яснено, що на думку виконавця підстави для зняття арешту з належного заявнику майна відсутні в силу ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вказує, що 20 вересня 2023 року виконавчий лист №308/4567/13, виданий Ужгородським міськрайонним судом 01.09.2015 року, постановою державного виконавця повернуто стягувачу, оскільки транспортний засіб боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином, виконавцями встановлено, що майно, яке згідно виконавчого листа мало бути передане боржнику в натурі відсутнє, розшук його результатів не дав, тобто виконання даного судового рішення є неможливим та виконавчий документ у даному випадку повторно на виконання не буде подано через неможливість його виконання.

Разом з тим, повернення виконавчого листа стягувачу унеможливлює зняття арешту з майна боржника та інші обтяження, вчинені у межах виконавчого провадження №52511191, що грубо порушує його майнові права.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судувід 04квітня 2024року заяву залишено без задоволення.

Суд мотивував свою ухвалу тим, що заявником не наведено підстав та не надано доказів про те, що виконавчий лист було видано помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, на підставі яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Заявник не надав доказів виконання судового рішення, оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а на виконання рішення суду, відсутності обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - не встановлено, а тому правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зупинення заходів за виконавчим листом, немає.

Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_1 ,подав апеляційнускаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Така є незаконною та необґрунтованою з причин неповного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення.

В своїх доводах посилається на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження доводів, що виконавчий лист не підлягає виконанню у зв`язку з неможливістю його виконання.

Виконання судового рішення є неможливе з причин відсутності стягуваного майна, а саме автомобіля, який протягом року з об`явлення його виконавцями в розшук так і не був знайдений. Вважає, що оскільки виконавчий лист ще діє, то такий позбавляє його прав розпоряджатися, користуватися та володіти своїм майном в повній мірі, оскільки арешт накладено не тільки на автомобіль, але й на все рухоме й нерухоме майно заявника.

У дане судове засідання учасники справи не з`явились.

Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про відкладення розгляду справи. Від інших сторін, а саме від: позивача ОСОБА_1 та заінтересованої особи Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заяв чи клопотань ніяких не надходило.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення від 29.08.2024, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» та заінтересована особа Ужгородський міськийвідділ державноївиконавчої службиПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) повідомлені на їх електронні адреси листами від 12.07.2024(а.с. 197, 199).

Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то суд вважає, що таку слід вирішити по суті(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що у грудні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа:Ужгородський міськийвідділ державноївиконавчої службиПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 21.03.2013 року предано в заклад ПАТ КБ "Приватбанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1 предмет застави - автомобіль VOLKSWAGEN, модель: Passat, рік випуску: 2003, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKZ0A000360650 від 25.03.2003 року в сумі 21991,58 Євро, що за курсом 11,07 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/95 від 14 березня 2011 року складає 243400,10 грн., звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль VOLKSWAGEN, модель: Passat, рік випуску: 2003, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

21.03.2013 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист.

03.08.2023 ОСОБА_1 подав до Відділу ДВС у м. Ужгород Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Івано-Франківськ) заяву в якій просив винести постанову про закриття виконавчого провадження та зняти арешт з всього належного йому майна.

20.09.2023 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки транспортний засіб боржника не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.

Листом від 03.10.2023 №90086 Відділ ДВС у м. Ужгород надав відповідь згідно якого повідомив боржника, що підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні у зв`язку з невиконанням судового рішення.

24.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Відділу ДВС у м. Ужгород повторно для детального роз`яснення причин не закриття виконавчого провадження.

У відповіді від 17.11.2023 №18745/23 ДВС повідомив боржника, що підстав для зняття накладеного арешту немає та станом на 17.11.2023 на рахунок органу ДВС, суми коштів стягнених з боржника, потрібних для задоволення усіх стягувачів не надходило.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалюєрішення іменемУкраїни.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.18ЦПК Українисудові рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконаннясудового рішенняє підставоюдля відповідальності,встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п. 6, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржникавідсутнє визначеневиконавчим документоммайно,яке вінза виконавчимдокументом повиненпередати стягувачув натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

Відповідно до положеньстатті 432 ЦПК Українисуд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першоїстатті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

До матеріально-правових підстав длявизнання виконавчого листа таким, щоне підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами длявизнання виконавчого листа таким, щоне підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

Перелік підстав длявизнання виконавчого листа таким, щоне підлягає виконаннюповністю або частково, за змістомстатті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедуривизнання виконавчого листа таким, щоне підлягає виконаннюполягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Вищезазначене узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що виконання судового рішення є неможливим з причини відсутності стягуваного майна, а саме автомобіля, який протягом року з об`явлення його виконавцями в розшук так і не був знайдений. Вважає, що оскільки виконавчий лист ще діє, то такий позбавляє його прав розпоряджатися, користуватися та володіти своїм майном в повній мірі, оскільки арешт накладено не тільки на автомобіль, але й на все рухоме й нерухоме майно заявника.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з огляду на декілька причин, зокрема: якщо судове рішення було виконано повністю; було досягнуто домовленість, тобто укладено мирову угоду між боржником та стягувачем; виконавчий лист було видано помилково; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, тощо.

Тобто, даний перелік не є вичерпним, але спільним, в даному випадку, є те, що виконавчий лист не може підлягати виконанню, якщо відпали причини з яких рішення суду не було виконане.

Головне завдання виконавчого провадження - обов`язкове, примусове виконання рішення суду і є завершальною стадією судового провадження(ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження)».

Суд першої інстанції правильно зауважив, що заявник не навів підстав та не надав доказів, що рішення суду від 21.03.2013 виконане або, що виконавчий лист було видано помилково, обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду не виконане по сьогоднішній день, заявник не надав доказів виконання такого, не надав доказів, що виконавчий лист видано помилково, тощо.

Крім цього, заявник вказує, що арешт, який накладений на все його майно в рамках виконавчого провадження №52511191 є незаконним та обмежує його встановлене ст. 41 Конституції України, однак не врахував, що таке право може бути обмежене тільки на підставі рішення суду, у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом(згідно Рішення Конституційного Суду України в складі Другого сенату від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20).

Так само, частиною першою та другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зокрема передбачено, що арешт на майно(кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна(коштів) боржника або про опис та арешт майна(коштів) боржника.

У Постанові Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.03.2020 у справі №137/1649/17 зазначено наступне: «згідно зі статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

З вищезазначеного робимо висновок, що тільки закінчення виконавчого провадження є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Однак, слід наголосити, що виконання судових рішень це один з обов`язкових елементів здійснення правосуддя. Зокрема, на цьому наголошує нам ЄСПЛ.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Тому, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції».

Отже, колегія апеляційного суду не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, оскільки така відповідає чинним нормам матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2024 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: