Ухвала

від 18.12.2024 по справі 308/6686/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6686/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді контрольне провадження 11-кп/4806/617/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2024.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 21.12.2024 без визначення розміру застави, щодо:

ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стамбул, р-н Еміноню (Eminonu), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , постійно проживаючого в Україні за посвідкою № НОМЕР_1 від 12.06.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.

З матеріалівконтрольного провадженнявбачається,що упровадженні Мукачівськогоміськрайонного судуЗакарпатської області,знаходиться кримінальнепровадження № 22019070000000106 від 29.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.

Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому, а також розуміючи невідворотність вчиненого та кримінальної відповідальності за скоєне може залишити місце проживання, тим самим ухилитися від кримінального переслідування. Крім того,суд враховує наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання, зокрема, незаконного впливу на свідків, необхідність допиту яких може виникнути у ході судового розгляду, та вчинення іншого кримінального правопорушення. Судом також оцінено особу та репутацію обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, оскільки він ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, є громадянином Туреччини, що додатково підтверджує ризик ухилення від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Тому, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави, відповідно до вимог п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

-2-

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що прокурором у клопотанні не наведено і судом першої інстанціїне з`ясовано переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором не доведена. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що останній веде соціальний спосіб життя, раніше не судимий, є керівником ТОВ «Буон Глас», що в свою чергу свідчить про хибність зазначеного в оскаржуваній ухвалі твердження про те, що обвинувачений не працює. Окрім того, захисник вказує на те, що суд всупереч вимог ч. 4 ст. 182 КПК України безпідставно не визнавчив розмір застави у межах, визначених ч. 5 вказаної статті, що у свою чергу в достатній мірі забезпечувало б виконання покладених на нього судом обов`язків.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що від сторони захисту не надходило заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки захисника, а обвинувачений не подавав клопотання про бажання брати участь у розгляді контрольного провадження.

Клопотання старшого групи прокурорів прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_9 про відкладення розгляду контрольного провадження щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд визнає безпідставним і таким, що не свідчить про необхідність чергового відкладення розгляду апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_5 при цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у підтвердження доводів клопотання про зайнятість прокурорів із числа групи прокурорів в інших судових засіданнях або перебуванні у щорічних відпустках не надано жодних доказів.

Перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 не підлягає до задоволення з таких підстав.

За приписами до ч. 2ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

-3-

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Згідно ст.331КПК Українипід чассудовогорозгляду судзаклопотанням сторониобвинуваченняабо захисту,має правосвоєю ухвалоюзмінити,скасувати,продовжити абообратизапобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цьогоКодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленомуст. 615КПК України.

Ухваласуду прообрання запобіжногозаходу увиді тримання під вартою,про змінуіншого запобіжногозаходу назапобіжний західу видітримання підвартою абопро продовженнястроку триманняпід вартою,постановленапідчас судовогопровадженнявсуді першоїінстанції доухваленнясудовогорішення посуті,можебутиоскаржена вапеляційномупорядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 201 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексута покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи клопотання прокурора, суд дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання ТОЙ ОСОБА_11 під вартою.

-4-

Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ТОЙ ОСОБА_11 під вартою, натомість захисником не доведено, що вказані ризики відпали, зменшилися і є неактуальними.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, судом об`єктивно враховано всі обставини та ризики, передбаченіст. 177 КПК України, для продовження ТОЙ ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ТОЙ ОСОБА_11 під вартою.

Окрім того, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що ТОЙ ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, які представляють підвищену суспільну небезпеку, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років. Предметом інкримінованих ТОЙ ОСОБА_11 кримінальних правопорушень виступають особливо небезпечні наркотичні засоби (героїн). Даним кримінальним правопорушенням притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів уважає такі висновки суду правильними, оскільки тяжкість вчинених кримінальних правопорушень,їх наслідки та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави суду для продовження обвинуваченому ТОЙ ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під

-5-

вартою без визначення розміру застави, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. У зв`язку з чим доводи захисника про можливість визначення обвинуваченому розміру застави до задоволення не підлягають.

Наведені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_5 доводи на захист обвинуваченого були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені в апеляційній скарзі мотиви також не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу, з визначенням розміру застави.

Колегія суддів уважає, що матеріали контрольного провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ТОЙ ОСОБА_11 під вартою. Не були вони надані й стороною захисту і під час судового та апеляційного розгляду.

На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ТОЙ ОСОБА_11 , захисник-адвокат ОСОБА_5 в апеляційній скарзі не посилається.

Доводи захисника про необхідність визначення обвинуваченому ТОЙ ОСОБА_11 розміру застави, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

На переконання колегії суддів, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом правомірно не визначено розмір застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також з огляду на те, що покладення на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а відтак не мінімізує вищевказані ризики для кримінального провадження.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_6 вже тривалий час перебуває під вартою, апеляційний суд бере до уваги те, що запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення станом на час розгляду апеляційної скарги не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит свідків, дослідження письмових та речових доказів). При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою здійснювалось на підставі судових рішень, у тому числі переглянутих судом апеляційної інстанції.

Із урахуванням наведеного, як такі, що жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою без визначення застави та не дають підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, чи визначення застави, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений веде соціальний спосіб життя, раніше не судимий, є керівником ТОВ «Буон Глас», що в свою чергу свідчить про хибність зазначеного в оскаржуваній ухвалі твердження про те, що ОСОБА_6 не працює.

-6-

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ТОЙ ОСОБА_11 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимогист. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положенняст. 404 цього Кодексув частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2024, щодо ТОЙ ОСОБА_11 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді