Ухвала

від 27.11.2024 по справі 691/1274/24

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1274/24

провадження № 1-кп/691/327/24

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2024 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника потерпілого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції з ДУ "Черкаський слідчий ізолятор"), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,

УСТАНОВИЛА:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12024250380000224 від 13.06.2024року за обвинуваченням ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України.

06.11.2024 вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

18.11.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_8 про повернення прокурору обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року, в якому вказано, що обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результат. В ньому підводяться підсумки досудового слідства, обгрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного та юридичної кваліфікації його діянь, сформулюється в остаточному вигляді обвинувачення. Згідно вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема має містити, викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статей закону України про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст. 377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд. Обовязок перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні. Якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України має право у підготовчому засіданні повернути обвинувальний акт. Формулювання обвинування в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, є не конкретним. Відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

27.11.2024 в судове засідання прибули прокурор ОСОБА_5 , потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Представник потерпілого ОСОБА_11 , захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_12 беруть участь в судовому засіданні дистанційно.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 , підтримав внесене клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, звертаючи увагу суду на те, що прокурор при формулюванні обвинувачення в розділі Правова кваліфікація кримінального правопорушення вказує на наявність ознак об`єктивної сторони ч. 5 ст. 426-1 КК України, застосування насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану. При цьому, в розділі Формулювання обвинувачення, прокурор, також вказує на наявність ознак об`єктивної сторони ч. 5 ст. 426-1 ККУ, а саме, "Перевищення влади і службових повноважень". При цьому, вказані складові об`єктивної сторони кримінального правопорушення відсутні у розділі "Правова кваліфікація кримінального правопорушення". Також зазначає, що сторона обвинувачення не розкриває у чому саме вбачається а) перевищення влади, б) перевищення службових повноважень. При цьому, виходячи з конструкції формулювання обвинувачення об`єктивно вбачається що існують окремо а) перевищення влади, б) перевищення службових повноважень. Вважає, що така конструкція формулювання обвинувачення, при якій спочатку йде посилання на наявність складових об`єктивної сторони, таких як вбачається а) перевищення влади, б) перевищення службових повноважень, в) застосування насильства щодо підлеглого, г) тяжкі наслідки, д) вчинення у умовах воєнного стану, а далі, а) перевищення влади, б) перевищення службових повноважень, "зникають", що робить обвинувальний акт не конкретним та не зрозумілим. Зазначив, що в обвинувальному акті відсутній такий важливий елемент, як конкретне формулювання обвинувачення, замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак, що в даному випадку відсутнє. Відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку. Вважає, що обвинувальний акт, який надійшов в суд за обвинуваченням ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України слід повернути прокурору.

Захисник ОСОБА_6 підтримав внесене клопотання вважає, що необхідно повернути обвинувальний акт прокурору та зазначив, що обвинувачення має бути конкретним, в даному випадку відсутнє формулювання обвинувачення, не вказані дії обвинуваченого, доказів винуватості немає. Обвинувачений ОСОБА_12 дійсно знаходився у будівлі, пробував приводити в почуття потерпілого, тут не вбачається умислу. Обвинуваченому не було перед ким стверджуватись. Не зрозуміло в чому полягає зловживання становищем. Необхідно, щоб обвинувачення складалось з 4 складових. Щоб права обвинуваченого були захищені. Формулювання обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акту, не відповідає КК України. Просить задовольнити клопотання захисника ОСОБА_8 та повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисник ОСОБА_7 підтримала клопотання про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, за обставин, які наведені захисником.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку захисників, вважає за необхідне обвинувальний акт повернути прокурору.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 , про повернення обвинувального акту прокурору. Вважає, що повернення обвинувального акту прокурору безпідставне. Обвинувальний акт стосовно щодо ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_11 , як і потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали думку прокурора, заперечивши що обвинувальний акт потребує поверненню прокурору.

Колегія суддів, вивчивши доводи клопотання, заслухавши учасників судового провадження, вважає, що клопотання захисту про повернення прокурору обвинувального акту не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. При цьому обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, що повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною 2 статті 297-1 цього Кодексу).

Підстави для повернення обвинувального акту прокурору, як вже зазначалося вище, визначені п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону.

В статтях 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог. Отже, суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, для чого є необхідність встановлення невідповідності такого акту положенням цієї статті. При цьому повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Обвинувальний акт має містити відомості, зазначені у ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи з завдань підготовчого судового засідання, на цій стадії встановлюється лише відповідність форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, як це передбачено ст. 291 КПК України, при тому, що оцінка викладених в обвинувальному акті обставин і їх відповідність формулі кваліфікації, відноситься до стадії судового розгляду кримінального провадження.

З цього приводу Верховним Судом України у постанові № 5-328кс16 від 24.11.2016 викладено відповідний правовий висновок.

У пунктах 2 та 3 мотивувальної частини свого рішення Суд зазначив, що за змістом положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 уньому містятьсяусі відомостіщодо формулюванняобвинувачення увчиненні обвинуваченим ОСОБА_12 кримінального правопорушенняза ч. 5 ст. 426-1 КК України, із зазначенням події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), форми вини, мотивів і мети вчинення злочину, а також правової кваліфікації дій обвинуваченого.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний вбачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27.02.1980).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

У свою чергу ККС ВС у своїй постанові від 29 листопада 2018 року (справа №662/693/16-к, провадження № 51-5773км18) з цього питання зазначив, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

На переконання колегії суддів, наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

Кримінально процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором формулювання обвинувачення, зобов`язувати його змінювати це формулювання, оскільки, як вже зазначалося вище, визначення форми та обсягу обвинувачення належить виключно до дискреційних повноважень прокурора.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин кримінального провадження, а також узгодженість викладених фактичних обставин з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, адже в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд) вважає встановленими (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 273/1053/17).

До того ж КПК містить положення про зміну обвинувачення у суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК).

При розгляді клопотання сторони захисту, колегією суддів не встановлено таких недоліків обвинувального акту, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. Встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам статей 109 та 291 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які повинен містити обвинувальний акт. Відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома обвинуваченого компетентним органом твердження про вчинення ним відповідного злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Та, наголошує, що обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.

У той же час розгляд судом відповідних доводів захисника можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Враховуючи викладені обставини, з огляду на конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_12 за ч.5ст.426-1КК України, не викликає сумнівів.

Колегія суддів не може погодитися з доводами захисника щодо повернення обвинувального акта через невідповідність його вимогам ст. 291 КПК України, оскільки повернення обвинувального акту прокурору може мати місце лише за умови виявлення судом прямої невідповідності положень обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, які перешкоджали суду призначенню обвинувального акта до судового розгляду. Проте порушень, які перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акта щодо ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, судом не встановлено.

Підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні.

Керуючись ст.ст.291,314,372,376 КПКУкраїни, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенніклопотання захисникаобвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_8 проповернення обвинувальногоакту прокурору, укримінальному провадженні № 12024250380000224 відомості 13.06.2024 внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 28.11.2024.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3