Ухвала

від 27.11.2024 по справі 691/1274/24

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1274/24

провадження № 1-кп/691/327/24

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2024 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника потерпілого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції з ДУ "Черкаський слідчий ізолятор"), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище кримінальне провадження № 12024250380000224 від 13.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,

УСТАНОВИЛА:

05.11.2024 до Городищенського районного суду Черкаської області з Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року.

Ухвалою від 06.11.2024 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

13.11.2024 в суді зареєстровано клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб з утриманням останнього у державній установі "Черкаський слідчий ізолятор", без визначення розміру застави. Із клопотання вбачається, що ОСОБА_12 обвинувачується у застосуванні насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України. За вказаним фактом 13.06.2024 розпочато кримінальне правопорушення, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250380000224. 13.06.2024 ОСОБА_12 затриманий в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, фактичний час затримання 18 год. 48 хв. 14.06.2024 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого за ч. 2 ст. 121 КК України. 15.06.2024 слідчим судею Придніпровського районного суду м. Черкаси застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_12 до 14.09.2024 включно. У подальшому обвинуваченому ОСОБА_12 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. 28.10.2024 процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні змінено правову кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_12 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 5 ст. 426-1 КК України, у зв`язку з чим, останньому також повідомлено про зміну підозри. 05.11.2024 в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту, зокрема підозрюваному ОСОБА_12 та його захисникам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , надано доступ до матеріалів досудового розслідування та вручено обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів досудового розслідування. Того ж дня, на виконання вимог ст. ст. 283, 291 КПК України, прокурор звернувся з обвинувальним актом до Городищенського районного суду Черкаської області. 07.11.2024 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_12 до 07.12.2024 включно. Необхідність продовження стосовно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде залишатись на волі. Неможливість застосування більш м`якого запобіжнго заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що ОСОБА_12 фактично буде перебувати поза межами виконання обов`язків військової служби, весь свій час буде використовувати на власний розсуд, матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв`язку, зокрема, зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, що об`єктивно може зашкодити встановленню істини у цій справі, а також є підстави вважати, що у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, обвинувачений змінить місце проживання (перебування). Відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибль людини.

18.11.2024 в судовому засіданні за клопотанням захисника вирішено питання щодо здійснення розгляду кримінального провадження № 12024250380000224 від 13.06.2024року,за обвинуваченням ОСОБА_12 за ч.5ст.426-1КК України, колегіально у складі трьох суддів. Підготовче судове засідання відкладено.

27.11.2024 в судове засідання прибули прокурор ОСОБА_5 , потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Представник потерпілого ОСОБА_11 , захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_12 (не доставлений до суду, лист командира РКС ГУНП в Черкасьеій області від 27.11.2024 № 463/45/01-2024, в зв`язку із значним навантаженням судових засідань та відсутністю в достатній кількості спеціальних автомобілів для конвуювання підсудний та взятих під варту осіб), беруть участь в судовому засіданні дистанційно.

Прокурор ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_12 були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення акту не вбачає. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 стосовно ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КК України відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зазначає, що під час розгляду кримінального провадження може бути розголошена інформація щодо місць знаходження військових частин та іншого. У зв`язку з чим та враховуючи те, що обвинувачений являється військовослужбовцем, ситуацію в країні, судовий розгляд просив здійснювати у закритому судовому засіданні за участю сторін та інших учасників кримінального провадження, оскільки здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом, проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні забезпечить, як визначені права сторони захисту так і дотримання норм КПК України.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , представник потерпілого ОСОБА_11 не заперечувала щодо призначення судового розгляду та проведення розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Крім того, просили прийняти поданий цивільний позов на відшкодування моральної шкоди.

Сторона захисту, а саме захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_12 заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи його таким, що підлягає поверненню прокурору. Підстав для закритого судового засідання не вбачають.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, колегія суддів, з урахування прийнятого рішення про відмову в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, доходить висновку про можлиість призначення до судового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року стосовно ОСОБА_12 за ч.5ст.426-1КК України, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 315 КПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини 3 статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Обвинувальний акт, що складений старшим слідчим в особливо важливих справах - криміналіст відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоровя особи СУ ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_13 за формою і змістом відповідає вимогам статті 291 КПК України, при його затвердженні 05.11.2024 прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, не виявлено.

Під час проведення досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України про забезпечення обвинуваченому права на захист.

Колегією суддів, припроведенні підготовчихдій підставдля прийняттярішень,передбачених пунктами1-4частини 3статті 314КПК України, невстановлено, перешкодидля призначенняпровадження досудового розглядувідсутні.Зокрема,угоди міжпрокурором,обвинуваченим провизнання винуватостіне надходило.Підстав длязакриття провадження, згідност.284КПК Українине вбачається.Підстав для повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.

Прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності. Так, дане кримінальне провадження підсудне Городищенському районному суду Черкаської області.

У підготовчому судовому засіданні за клопотанням сторони захисту судом вирішено, що судовий розгляд кримінального провадження № 12024250380000224 від 13.06.2024 року стосовно ОСОБА_12 зач.5ст.426-1КК України, необхідно провести колегіально.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 27 КПК України слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Аналіз обвинувального акту та додатків свідчить, що кримінальне провадження стосується обставин, які відбувались на військовому об`єкті, на даний час діє режим воєнного стану, учасники провадження, зокрема свідки є діючими військовослужбовцями, матеріали провадження, що будуть надані стороною обвинувачення, містять інформацію, що охороняється законом, оголошення, якої відбуватиметься в ході проведення кожного судового засідання, зокрема під час допиту свідків та обвинуваченого, дослідження письмових доказів. За таких обставин, виходячи з положень статті 27 КПК України, колегія суддів вважає, що розголошення даних у справі може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом, а тому провадження по справі необхідно здійснювати у закритому судовому засіданні впродовж усього судового розгляду.

Колегією суддів вирішено питання щодо дати, часу та місця проведення судового розгляду, складу осіб, які братимуть участь у розгляді. Коло осіб, що беруть участь у судовому засіданні, є наступним: прокурор, обвинувачений, захисники, потерпілі, представник потерпілого.

Відповідно до частини 2 статті 314-1 КК України, ураховуючи, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, санкція статті за інкримінований злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, досудова доповідь не складається.

З`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому чи закритому судовому засіданні, а також питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі дії, необхідні для підготовки до судового розгляду, суд завершує підготовку до судового розгляду.

Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав внесенеклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_12 застосованого щодонього запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюстроком на60діб, посилаючись на обставини, викладені в ньому та додані до нього докази. Зазначає, що 07.11.2024 року слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_12 до 07.12.2024 включно. Так, в ході досудового розслідування було зібрано достатньо доказів, на підставі яких ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється (обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України. Ризики встановлені при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_12 та при його продовженні, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Зокрема, просив суд врахувати те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення, він може переховуватись від слідства та суду. Свідками вчинення даного злочину є військовослужбовці, які були безпосередньо підпорядковані обвинуваченому, який мав на останніх дисциплінарний вплив. Крім того, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_12 зможе впливати на свідків, які були залучені до проведення слідчих (процесуальних) дій як поняті, а також на свідків, які були присутні про приведенні таких слідчих (процесуальних) дій. Зважаючи на це, а також на особу обвинуваченого, є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі останній, створюючи штучні докази, зможе чинити перешкоди у встановленні всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є досить обґрунтованим, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, а також наявність обвинувального вироку відносно ОСОБА_12 , ухваленого раніше, хоча відповідно до норм діючого законодавства КК України останній вважається таким, що немає судимостей. Проте даний факт не може лишатись поза увагою суду, оскільки ОСОБА_12 в даному кримінальному провадженні знову обвинувачується у вчиненні насильницького злочину за аналогічних обставин. Жоден інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Враховуючи, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, який призвів до загибелі людини, просив не застосовувати щодо останнього альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 вважають клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 необґрунтованим та таким, що побудоване виключно на видумках. Вважають, що прокурор не надав жодних доказів наявності ризиків, тому просили відмовити в задоволенні його клопотання. Обвинувачений ОСОБА_12 є військовим, не може втекти за кордон, має постійне місце проживання, що знаходиться в іншому регіоні, має сім`ю. Свідків обвинувачений не знає. Основний свідок, який знав, що обвинувачений піднімався на 3 поверх звільнений з військової служби, обвинувачений також звільнений, тому не зможе на нього впливати жодним чином, крім того зазначають, що на обвинуваченого не було покладено жодного з обов`язків, щодо заборони спілкування зі свідками. Щодо судимості про яку зазначає прокурор, обвинувачений вважається не судимим, тому заперечують, щоб суд брав це до уваги. Вважають, що запобігти ризикам, які існують за версією сторони обвинувачення, можливо шляхом застосування інших заходів, а тому просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на будь-який більш м`який не повязаний з триманням під вартою, або домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або визначити заставу. Звертають увагу суду, що обсяг ризиків зменшився, про що сам прокурор заявляє. Обвинувачений ОСОБА_12 має постійне місце проживання, сімю та не зобов`язаний проживати за місцем вчинення злочину. Жодний із ризиків, що наводить прокурор не є доведеним, а є лише припущеннями, клопотання необґрунтоване, немає обґрунтованої підозри (обвинувачення). Захисник ОСОБА_7 при вирішенні можливості визначення більш м`якого запобіжного заходу або застосування застави просила врахувати, що свідок звільнений з військової служби 13.11.2024 року за станом здоровя, обвинувачений ОСОБА_12 звільнений з займаної посади командира військової частини НОМЕР_1 та зарахований у розпорядження командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних Військ Збройних Сил України, у приватній власності має 1/2 частину квартири в м. Котовськ, Одеської області. Та, надала відповідні документи.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку своїх захисників.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ,представник потерпілого ОСОБА_11 підтрималидумку прокурорав повномуобсязі,вважають,що ризики є доведені, КПК України не вимагає доказів, що особа здійснить певні дії, обвинувачений не перебуваючи під вартою, а будучи на волі зможе користуватися інтернетом та іншими засобами звязку, тому не залежно від того де проживають свідки у справі, зможе з ними зв`язатися та переконувати їх або підкупити. Жоден інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню під вартою. Крім того тяжкість кримінального правопорушення є занадто суворою та оскільки злочин повязаний із застосуванням насильства, просили не застосовувати заставу. Вважають, що тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_12 .

Колегія суддів, при вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, ухвалу від 07.11.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали, які надані захисником ОСОБА_7 , приходить до наступного.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року № 459/3502/19 визначено рівність між термінами "обрання запобіжного заходу" та "продовження запобіжного заходу". Суд у вказаній постанові розяснив, що відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених у розд. ІІ цього кодексу. У вказаному розділі передбачено в тому числі й порядок подання, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

До спливу продовженого строку суд, з урахуванням ч. 3 ст. 331 КПК України, зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Встановлено, 07.11.2024 року слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_14 , згідно ухвали, обвинуваченому ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 426-1 КУпАП продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 07.12.2024, який був обраний 15.06.2024 року та в подальшому продовжений згідно ухвал слідчого судді.

Розглядаючи заявлене клопотання, колегія суддів послідовно враховує ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ст. 29 Конституції України, а також практику Європейського суду з прав людини, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим сттатею 177 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.

Так, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за пять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас колегія суддів виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_12 обвинувачується у застосуванні насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану. Даний злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а санкція ч. 5 ст. 426-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. І зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

На думку колегії суддів, у даній справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, у рішенні по справі "W. проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє "прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства".

Оцінюючи можливість впливу на свідків, колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, зокрема після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Так, стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, колегія суддів, враховуючи вимогу кримінального процесуального законодавства України щодо безпосереднього дослідження доказів вважає, що доводи сторони обвинувачення про можливість впливу на свідків є обґрунтованими.

Посилання захисників на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були та є предметом дослідження суду.

Щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_12 міцних соціальних звязків (дружини, місця проживання) на існування яких посилається захисник, то вони є лише однією з обставин, яка врахується при обранні запобіжного заходу, але не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Колегія суддів, не вбачає на даний час надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою, оскільки бере до уваги сукупність ризиків, встановлених в ході розгляду клопотання прокурора.

На даний час таке обмеження права ОСОБА_12 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Що стосується визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 , то враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою такого застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини (ч. 4 ст. 183 КПК України). З огляду на викладене, колегія суддів, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не визначає йому альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Відтак, колегія суддів доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_12 під час розгляду кримінального провадження.

Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При розгляді клопотання щодо дії запобіжного заходу прокурором доведено обєктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 . Тобто, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України. Будь-яких обєктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання (продовження) підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, тобто підстави для продовження запобіжного заходуу виді тримання під вартою не відпали.

Враховуючи вищенаведене та ризики визначені ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що судовий розгляд неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, визначеного ухвалою слідчого судді від 07.11.2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, такий з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, не виходить за межі розумного строку.

На переконання колегії суддів, на даний час, жоден із більш мяких запобіжних заходів, зокрема застава чи домашній арешт, про який клопоче сторона захисту, не здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_12 процесуальних обовязків, та запобігання, встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Після завершення підготовки до судового розгляду, згідно статті 316 КПК України, суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, як запобіжного заходу, без можливості внесення застави, призначення обвинуваченого акту до судового розгляду, у закритому судовому засіданні, колегіальним складом суду, з викликом учасників кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 197, 199, 314 - 316, 372, 392, 395 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12024250380000224 відомості 13.06.2024 внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, у закритому судовому засіданні, яке відбудеться 09 грудня 2024 року о 14 годині 30 хвилин в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області (адреса : вул. 1 Травня, 9, м. Городище, Черкаського району, Черкаської області).

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, продовжити на 60 діб до 26.01.2025 року (включно), без визначення розміру застави.

Судовий розгляд кримінального провадження № 12024250380000224 від 13.06.2024року здійснити в колегіальному складі суду.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, захисників, обвинуваченого, потерпілих, представника потерпілого.

Роз`яснити учасникам провадження про їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за їх письмовим клопотанням.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду щодо продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом пяти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити до ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", вручити обвинуваченому, його захисникам, прокурору.

Повний текст ухвали складений 28.11.2024.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3