Ухвала

від 03.12.2024 по справі 2-6016/11

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 4-с/754/96/24

Справа № 2-6016/11

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретар судового засідання - Кочерга І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії та бездіяльність посадової особи органу примусового виконання, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із скаргою на дії посадової особи Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Подану скаргу обґрунтовує тим, що 27.05.2016 старшим державним виконавцем Деснянського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6016/11 виданого Деснянським районним судом міста Києва. 08.12.2017 винесена постанова про арешт майна боржника. 18.12.2017 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 08.12.2020. АТ «ПУМБ» відступило право грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Цикл Фінанс» про що повідомлено заявника 23.07.2024 та запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 134010,70 грн. В той же день, заявник сплатив на рахунок ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість у розмірі 134010,70 грн. На підставі вказаного, заявник отримав довідку від ТОВ «Цикл Фінанс» про відсутність заборгованості за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008. Заявник, 12.08.2024 звернувся до Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту з усього належного заявнику майна, яке накладено 18.12.2017 постановою державного виконавця під час виконання виконавчого провадження № НОМЕР_2. Проте, 15.08.2024 заявник отримав відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з майна. 10.09.2024 заявник повторно звернувся до Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту, але станом на 30.09.2024 відповідь не отримав. 30.09.2024 заявник втретє звернувся із заявою про зняття арешту. Заявник вважає, що не зняття арешту з майна порушує його права, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. На підставі викладеного, заявник просить визнати бездіяльність Деснянського ВДВС ЦМУ МЮУ (м. Київ) неправомірною, зобов`язати Деснянський ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешт, накладений у виконавчому провадженні № 5128732 на все майно ОСОБА_1 , та повідомити суд і скаржника про виконання ухвали.

Від представника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшли пояснення. Відповідно до яких представник заінтересованої особи просить відмовити у задоволенні скарги. Вказав, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 виконавчий лист № 2-6016/11 Деснянського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 04.07.2008 в розмірі 96900,14 доларів США та 40234,80 грн. Проте, через відсутність у боржника майна, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Враховуючи положення ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» наведена підстава повернення виконавчого листа не є підставою для закінчення виконавчого провадження та не передбачає зняття арешту з майна боржника. У відділі відсутня інформація про погашення боргу та виконавчого збору по виконавчому провадженню № 5746787. Крім того, представник заінтересованої особи посилається на неправильний обраний спосіб захисту заявником. Вважає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу належним способом захисту буде звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Заявник звернувся до суду із заявою про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримує.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на об`єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.02.2012 Деснянський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 2-6016/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту від 04.07.2008 в розмірі 96900,14 доларів США та 40234,80 грн. на користь ПАТ «ПУМБ».

27.05.2016 постановою старшого державного виконавця Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Логвинською К.Л. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6016/11 Деснянського районного суду міста Києва.

08.12.2017 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесена постанова про арешт майна боржника.

18.12.2017 державним виконавцем Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ельбабаєвим Б.Б. винесено постанову про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того у постанові державним виконавцем вказано, що за результатами проведення електронних торгів на рахунок стягувача зараховано 107418,73 грн. та стягнуто виконавчий збір - 10741,87 грн., витрати стягнуті в повному обсязі. Крім того у постанові вказано, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 08.12.2020.

23.07.2024 АТ «ПУМБ» повідомив боржника ОСОБА_1 про те, що право грошової вимоги за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008 зі всіма змінами та доповненнями відступлено ТОВ «Цикл Фінанс».

23.07.2024 АТ «ПУМБ» сформувало довідку про те, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008 та претензії відсутні.

23.07.2024 ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до ОСОБА_1 з листом про погашення заборгованості за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008 в розмірі 134010,70 грн.

Відповідно до квитанції № 46034951 ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість у розмірі 134010,70 грн., що була визначена у листі від 23.07.2024.

23.07.2024 ТОВ «Цикл Фінанс» надало на ім`я ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008, укладений між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , право вимоги по якому ТОВ «Цикл Фінанс» набуло відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 6527944 від 23.07.2024. Станом на 23.07.2024 заборгованість та зобов`язання за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008 відсутня. Майнових та немайнових претензій до ОСОБА_1 щодо виконання умов за кредитним договором № 6527944 від 04.07.2008 у ТОВ «Цикл Фінанс» немає.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до письмових матеріалів справи, спір, в межах даної скарги, виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 про зняття арешту у зв`язку з виконанням виконавчого документу поза межами виконавчого провадження, Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відмовив у знятті арешту з майна боржника.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм ЗУ «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Письмові матеріали містять довідку стягувача АТ «ПУМБ» та його правонаступника ТОВ «Цикл Фінанс» про повне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Положенням ЗУ «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Звертаючись із заявою про зняття арешту з майна, заявник вказав, що ним погашено борг перед стягувачем за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке є завершеним та матеріали якого знищено виконавчою службою.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що не зняття Деснянським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешт з майна боржника.

Доводи представника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо несплати ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 суд приймає критично, оскільки письмові матеріали справи не містять даних, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

Крім того, у постанові від 18.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу вказано, що витрати стягнуті у повному обсязі та стягнено виконавчий збір у розмірі 10741,87 грн.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Вказане узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Доводи представника заінтересованої особи, про те, що заявник невірно обрав спосіб захисту, оскільки мав звертатися із позовом про зняття арешту суд до уваги не приймає, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.05.2022 у справі № 642/4263/21 - арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-452ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії та бездіяльність посадової особи органу примусового виконання - задовольнити.

Визнати бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - протиправною.

Зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 20 грудня 2024 року.

Суддя В.О. Сенюта