Рішення

від 11.12.2024 по справі 574/882/23

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/882/23

Провадження №2/574/13/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

представника позивача Яковенка Є.М.,

представника відповідача Спасьоненка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна», третя особа Буринська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення власнику,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Яковенка Є.М. звернувся до суду з позовом до ПП «АПФ «Україна», третя особа Буринська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення власнику, який мотивує тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.12.2018 року, виданого приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської області Анохіним О.В., є власником земельної ділянки площею 3,3248 га, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області.

За інформацією отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що право користування вказаною земельною ділянкою належить ПП «АПФ «Україна» на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 09.11.2011 року, при цьому спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не підписувала вищезазначеного договору стосовно належної їй земельної ділянки, оскільки підпис у договорі явно відрізняється під підпису померлої ОСОБА_2 ..

З відповіді Відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 03.09.2020 року відомо про те, що станом на 01.01.2013 року зареєстровано договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, належної ОСОБА_2 з ПП «АПФ «Україна» від 23.06.2008 року за номером 040862702636 терміном на 10 років. Таким чином, станом на дату договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), вищезазначена земельна ділянка перебувала в оренді ПП «АПФ «Україна», в той час, як і право оренди землі, так і право емфітевзису виникають на підставі договору. При цьому, згідно ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень» речовими права на нерухоме майно, похідними від права власності, що підлягають державній реєстрації є як право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), так і право оренди земельної ділянки, що в свою чергу унеможливлює одночасне існування таких речових прав на одну і ту ж земельну ділянку.

Враховуючи зазначене, він звернувся до правоохоронних органів, що стало підставою для внесення відомостей до ЄРДР за №12020205140000106 від 14.12.2020 року. В ході досудового розслідування було з`ясовано те, що вище значений договір емфітевзису станом на 01.01.2013 року відсутній в органі реєстрації. Крім того, на запит дізнавача ПП «АПФ «Україна» повідомило, що оригінал договору емфітевзису відсутній.

Враховуючи вищезазначене, договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 09.11.2011 року є неукладеним. В зв`язку з чим емфітевтичне право не підлягало державній реєстрації. Відтак, така державна реєстрація порушує право позивача на вільне використання земельної ділянки власником якої він є, тому державна реєстрація права оренди з таким договором підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, просив суд зобов`язати ПП «АПФ «Україна» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,3248 га, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, шляхом її повернення власнику ОСОБА_1 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію договору від 09.11.2011 року про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), сторонами якого є ОСОБА_2 та ПП «АПФ «Україна» (запис №18975700), щодо вище значеної земельної ділянки. Стягнути з ПП «АПФ «Україна» на його користь судові витрати по справі.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 11.09.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 04.12.2023 року за клопотанням представника позивача адвоката Яковенка Є.М. призначено судово-почеркознавчу експертизу, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

02.02.2024 року до суду надійшло клопотання експерта №1917 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а також оплату вартості експертизи.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 05.02.2024 року поновлено провадження у даній справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 21.03.2024 року клопотання старшого судового експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України Стрілецької І. В. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи задоволено частково, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 05.08.2024 року поновлено провадження у даній справі в зв`язку з надходженням висновку експерта.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 07.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та про причини неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник позивачка Якоменко Є.М. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також пояснив, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не лише не підписувала договору емфітевзису від 09.11.2011 року, а й не отримувала будь-яких коштів за вказаним договором, а тому він є не укладеним.

Представника відповідача адвокат Спасьоненко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, покликаючись на те, що у 2008 році між ОСОБА_2 та ПП «АПФ «Україна» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років, позивач не звертався до відповідача з повідомленням про небажання продовжувати дію договору оренди, а тому він вважається автоматично пролонгованим на той же строк, що виключає можливість витребування у відповідача вказаної земельної ділянки. Також представник відповідача вважав передчасною позовну вимогу про скасування запису про державну реєстрацію договору емфітевзису, оскільки у випадку задоволення першої вимоги про повернення земельної ділянки, рішення суду буде підставою для скасування державної реєстрації речового права.

Від представника заінтересованої особи Буринської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі учасника справи, в якій по суті поданої позовної заяви ОСОБА_1 Буринська міська рада не заперечує.

Заслухавши доводи представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.01.2008року між ОСОБА_2 та ПП«АПФ «Україна» було укладено договір оренди землі, на підставі якого ОСОБА_2 передала ПП «АПФ«Україна» воренду,строком на10років,належну їйземельну ділянку,площею 3,325га,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка розташованана територіїСлобідської сільськоїради Буринськогорайону Сумськоїобласті, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні та підтверджується відповіддю Відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадасту у Сумській області №335/146-20 від 03.09.2020 адресованою ОСОБА_1 , згідно якої 23.06.2008 року за номером 040862702636 зареєстровано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:07:002:0020, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «АФ Україна» терміном на 10 років (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Слобода Буринського району Сумської області померла ОСОБА_2 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 3,325 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №668579, виданого 02.12.2002 року на підставі розпорядження голови Буринської райдержадміністрації від 25.11.2002 року за №292 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №79 (а.с.10).

Згідно заповіту від 23.03.2012 року посвідченого Ліщенко О.А. секретарем виконавчого комітету Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області та зареєстрованого в реєстрі за №41, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , 1967 року народження (а.с.123).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину від 26.12.2018 року, виданого приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської області Анохіним О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1725, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної ділянки, площею 3,3248 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020, є її син ОСОБА_1 (а.с.9).

На підставівказаного свідоцтвапро правона спадщину26.12.2018року приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської області Анохіним О.В. зареєстровано за позивачем право приватної власності на земельну ділянку площею 3,3248 га, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020 (а.с.7).

Згідно договору про емфітевзис від 09.11.2011 року та додатків до нього ОСОБА_2 передала ПП «АПФ«Україна» право володіння та право цільового користування земельною ділянкою загальною площею 3,325 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, кадастровий номер: 5920986000:07:002:0020. Договір укладено на сто років (а.с.11-14, 52-59).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.02.2017 року державним реєстратором Буринської міської ради Сумської області Горошко Н.В., на підставі договору емфітевзису від 09.11.2021 року внесено запис номер: 18975700 про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 3,3248 га, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020 за ПП «АПФ «Україна», строком дії 100 років (а.с.79).

14.12.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи підробили договір емфітевзису, який нібито укладений між ПП «АПФ Україна» та його покійною матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до заволодіння підприємством належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,3248, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020 розташована на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, у зв`язку з чим Буринським відділенням поліції Конотопського ВП ГУНП в Сумській області було розпочато кримінальне провадження №12020205140000106 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.358 КК України (а.с.16).

15.02.2021 року за №2616 на адресу директора ПП АПФ «Україна» старшим дізнавачем СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Філіпповим А.В. було направлено запит про надання інформації, про те чи укладався договір емфітевзису між ПП АПФ «Україна» та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0020. У разів його укладення, надати належним чином завірену копію вказаного договору (з додатками) та повідомити про місце зберігання його оригіналу (а.с.18).

З листа Відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадасту у Сумській області №31/116-21 від 18.02.2021, вбачається, що запис про реєстрацію договору емфітевзису укладеного між ПП «Україна» та ОСОБА_2 (померла) на земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0020 станом на 01.01.2013 року відсутній (а.с.17).

19.03.2021 року старшого дізнавача СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Філіппова А.В., листом директора ПП «АПФ «Україна» Шестака Р., було повідомлено про те, що договір емфітевзису на земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0020 між ПП «АПФ «Україна» та ОСОБА_2 укладався; надати належним чином завірену копію договору емфітевзису на земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0020 між ПП «АПФ «Україна» та ОСОБА_2 не має можливості через відсутність оригіналу договору на підприємстві і місцезнаходження його невідоме (а.с.19).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника (учасників правочину), забезпечує їх ідентифікацію, а також цілісність документа, яким формалізується правочин.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 407 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно з ч. 1 ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Правовідносини користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб врегульовані також положеннями Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно висновку експерта №1917 від 23.07.2024, підпис від імені ОСОБА_2 у Договорі про емфітевзис від 09.11.2011, в графі «Власник», у розділі «Підписи Сторін» виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у Акті приймання-передачі земельної ділянки додатку до Договору про емфітевзис від 09.11.2011, в графі після слів «Власник земельну ділянку передав» виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.175-178).

Жодних доводів, які б свідчили про неповноту, неясність, необґрунтованість вищевказаного висновку судової почеркознавчої експертизи, його суперечність з іншими матеріалами справи або сумніви в його правильності, представником відповідача не наведено, а тому суд приходить до висновку про доведеність стороною позивача того, що договір про емфітевзис 09.11.2011 року та Акт приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_2 не підписувала.

Представником відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_2 після укладення договору емфітевзису від 09.11.2011 року було отримано в касі підприємства кошти в сумі 23865 грн., яка була визначена п.2.1 договору, за передачу емфітевтичного права, однак касовий ордер у відповідача не зберігся, в зв`язку із закінченням строку зберігання.

За наведеного, відсутні підстави вважати, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому такий договір є неукладеним.

Позивач ОСОБА_1 , заявляючи позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, жодних доказів його повідомлення відповідачу про своє бажання приступити до самостійного використання спірної земельної ділянки та вчинення відповідачем йому перешкод у цьому не надав.

Таким чином, за відсутності доказів вчинення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою вимога про зобов`язання відповідача їх не чинити не може бути задоволена

В той же час за змістом статті 15ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

1 січня 2013 року набрав чинності Закон № 1878-VI, яким з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів.

Позивач просить скасувати запис про проведену державну реєстрацію договору від 09.11.2011 року про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), сторонами якого є ОСОБА_2 та ПП «АПФ «Україна» (запис №18975700), однак будь-які дані про проведення державної реєстрації вказаного договору, як у самому договорі, так і в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що за номером 18975700 внесено запис про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 3,3248 га, кадастровий номер 5920986000:07:002:0020 за ПП «АПФ «Україна» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За нормамист.ст.2,4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі Закон № 1952-IV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстраціїправ підлягають:право користування(сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), інші речові права відповідно до закону.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3 Закону № 1952-IV у вказаній редакції).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (пункт 1 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закон № 1952-IV).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав позивача, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відсутнє, є його вимога до особи, за якою воно зареєстроване, про визнання відсутнім такого права. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення речового права.

Близький за змістом підхід щодо інших правовідносин викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення власнику, а також про скасування запису про державну реєстрацію договору задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, не підлягають стягненню на його користь і понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10-13, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна», третя особа Буринська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення власнику, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне підприємство «Агропромислова фірма «Україна», адреса місцезнаходження: 41715, Сумська обл., Конотопський р-н., с. Слобода, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 03777841.

Третя особа: Буринська міська рада Сумської області, адреса місцезнаходження: 41700, Сумська обл., Конотопський р-н., м. Буринь, вул. вул.Захисників України, 1, код ЄДРПОУ 04058025.

Повне судове рішення складено 23.12.2024 року.

Суддя Т.Р. Гук