Постанова

від 18.12.2024 по справі 938/693/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 938/693/24

Провадження № 22-ц/4808/1625/24

Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховинського районного суду від 06 листопада 2024 року, постановлену в складі судді Джуса Р.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: приватний нотаріус Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук Оксана Ярославівна, Зеленська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: приватний нотаріус Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я.

Ухвалою Верховинського районного суду від 28 серпня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Зеленську сільську раду Верховинського району (а.с. 59-62).

Заява, з урахуванням наданих пояснень, мотивована тим, що згідно рішення Зеленської сільської ради батьку заявника - ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,522 га. На підставі зазначеного рішення з доповненням видано Державний акт на право приватної власності не землю серії І-ІФ №028135 від 21.02.2000 року, згідно якого ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,5839 га, яка складається з двох ділянок: площею 0,4645 га та 0,1194 га, розташованих у с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області.

Таким чином батько заявника в належний спосіб набув право власності на вказану земельну ділянку.

Після смерті батька мати - ОСОБА_3 прийняла спадщину, зокрема, і земельні ділянки загальною площею 0,5839 га, які належали покійному на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №028135 від 21.02.2000 року. У зв`язку з цим посадовою особою Зеленської сільської ради проведено запис у першому примірнику державного акту в частині зміни власника із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

У зв`язку з необхідністю внесення відомостей до Державного земельного кадастру після прийняття спадщини ОСОБА_3 звернулася із заявою до проектної організації для виготовлення технічної документації. І в 2018 році на підставі вказаного державного акту було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,4645 га в натурі та в подальшому здійснено державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2620884001:01:002:0158, а також площею 0,1823 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2620884001:01:002:0159, у с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області.

Земельну ділянку площею 0,1194 га, яка вказана у Державному акті серії І-ІФ №028135 від 21.02.2000 року, що входила до спадкового майна, ОСОБА_3 перереєструвати не встигла.

Після смерті матері заявник у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, до якої, зокрема, долучила Державний акт на право власності на земельну ділянку серія І-ІФ №028135 від 21.02.2000 року, виданий Зеленською сільською радою, в якому зазначена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,1194 га, яку її мати не встигла переоформити після смерті батька. Однак, у відповідь отримала роз`яснення про те, що для отримання свідоцтва про право на спадщину їй необхідно встановити в судовому порядку факт належності правовстановлюючого документу - вказаного державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_2 його спадкоємцю - ОСОБА_3 .

Зазначила, що отримати новий державний акт з виправленим прізвищем неможливо, оскільки згідно чинного законодавства право власності на земельну ділянку підтверджується витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно. Іншого порядку реєстрації права власності на земельну ділянку (в тому числі видачу державних актів) не передбачено.

Посилаючись на вказане, керуючись ст. 315 ЦПК України просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №028135 від 21.02.2000 року, виданий Зеленською сільською радою на ім`я ОСОБА_2 , належить після його смерті ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою Верховинського районного суду від 06 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук Оксани Ярославівни, Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції залишив без розгляду її заяву з мотивів існування спору про право, пославшись на те, що між її матір`ю та Зелінською сільською радою існував спір, і тому цю справу слід розглядати за правилами позовного провадження.

Однак, такими висновками суду скаржник не погоджується.

Вказує, що у її матері дійсно існував спір щодо меж сусідньої земельної ділянки, власником якої є Зеленська сільська рада, у зв`язку з чим ОСОБА_3 зверталась із позовом про визнання недійсним державного акту, виданого сільській раді (справа №340/725/18). Однак, предметом розгляду зазначеної справи була реєстрація іншої земельної ділянки, кадастровий номер 2620884001:01:002:0149, яка зареєстрована за Зеленською сільською радою. Рішенням Верховинського районного суду від 12.03.2020 року позовні вимоги було задоволено та скасовано державну реєстрацію права власності Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області на земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування, кадастровий номер 2620884001:01:002:0149, що розташована за адресою: с. Зелене, присілок Завій Верховинського району Івано-Франківської області. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.08.2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 12.06.2023 року, рішення Верховинського районного суду від 12.03.2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено. Тобто судовий спір щодо законності реєстрації земельної ділянки 2620884001:01:002:0149 вже вирішено.

Також зазначає, що суд послався на постанову Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №639/489/18, згідно якої справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Водночас, скаржник вказує, що вона не зверталась до суду про встановлення юридичних фактів, які можуть вплинути на спадкові права інших спадкоємців, Зеленська сільська рада не є спадкоємцем, а встановлення належності правовстановлюючого документа - державного акту не впливає на права останньої.

Стверджує, що звернулася до суду із заявою про встановлення належності Державного акту серії І-ІФ №028135 від 21.02.2000 року ОСОБА_3 . Підставою для такого звернення є те, що на державному акті після смерті батька сільською радою здійснено виправлення - перекреслено у державному акті ім`я та по батькові батька та зазначено ім`я та по батькові матері. При цьому вказаний запис посвідчено сільською радою. І саме у зв`язку з цим у нотаріуса виникли питання щодо встановлення належності правовстановлюючого документа. Ні за життя батька, ні в подальшому після його смерті - до її матері жодних позовів щодо належності земельної ділянки на підставі вказаного державного акту не було.

Щодо посилання представника Зеленської сільської ради на існування спору про межі земельної ділянки, стверджує, що такий вже розглянуто судом. Успадкування земельних ділянок після смерті матері передбачає виготовлення нею нової технічної документації, в ході якої за наявності помилок в координатах будуть усунуті розбіжності при реєстрації. І виправлення помилок в інформації про земельні ділянки покладено законом саме на обох суміжних землекористувачів.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта - адвокат Семків М.Н. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Заінтересовані особи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності заінтересованих осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду, що оскаржується, зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на ім`я «Зузяк Іван Дмитрович», яке виправлено у спосіб закреслення та написання «виправленому вірити» на « ОСОБА_3 », видано Державний акт на право приватної власності на землю від 21 лютого 2000 року серії І-ІФ №028135 (а.с. 7-8).

Відповідно до вказаного Державного акту ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Зеленської сільської Ради народних депутатів від 15 грудня 1993 року №19 передана у приватну власність земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,4645 га для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства. Водночас в цьому Державному акті зазначено також, що на підставі рішення сесії сільської ради без дати та номера передано також земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1194 га для кормових угідь. Всього землі - 0,5839 га (а.с. 76-77).

На підставі вказаного правовстановлюючого документу ОСОБА_3 у 2018 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,4645 га в натурі (на місцевості) та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2620884001:01:002:0158, та земельну ділянку площею 0,1823 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2620884001:01:002:0159, в с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області (а.с. 9-20).

Однак щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1194 га, зазначеної у Державному акті на право приватної власності на землю від 21 лютого 2000 року серії І-ІФ №028135 без дати та номера рішення сільської ради, яким її передано, державний реєстратор відмовив у здійсненні державної реєстрації, оскільки встановлено, що на її площу частково накладається земельна ділянка, яка перебуває у власності Зеленської сільської ради та на праві постійного користування територіальної громади Зеленської сільської ради з кадастровим номером 2620884001:01:002:0149, площею 0,15 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування. Перетин становить 9,1296%.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2020 року було задоволено позов ОСОБА_3 , правонаступницею якої є ОСОБА_1 , до Зеленської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру Івано-Франківської області, Верховинська селищна рада, про скасування державної реєстрації права власності Зеленської сільської ради та права постійного користування територіальної громади Зеленської сільської ради на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування у с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620884001:01:002:0149, яку зареєстровано за Верховинською селищною радою в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20 грудня 2017 року, номер запису про право: 24164993 та 24165094.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2023 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишено без змін.

Також Зеленська сільська рада зверталася до правоохоронних органів з приводу даного спору.

Згідно копії повідомлення Верховинського районного відділення поліції в Івано-Франківській області №7216/108/54/02-2024 від 18.07.2024 року кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за №12019090130000022 від 13.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 46).

Заявник у справі, що переглядається, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.09.1980 року, Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 24.12.2010 року (а.с. 21, 22, 23). Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом 23.02.2022 року (а.с. 67-78).

Відповідно до Роз`яснення приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. №196/02-14 від 13.05.2024 року Державний акт на право приватної власності на землю від 21 лютого 2000 року серії І-ІФ №028135 виданий на ім`я ОСОБА_2 та виправлений на ОСОБА_3 . Однак рішення Зеленської сільської ради від 15.12.1993 року на приватизацію земельної ділянки надано ОСОБА_2 . Отже з вищевказаних документів та розбіжності в них неможливо встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не подала до приватного нотаріуса документи, які підтверджують, що особою, якій видано Державний акт, є померла ОСОБА_3 . Тому заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 24, 78).

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що кінцевою метою звернення заявника до суду із цією заявою є отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак, з приводу частини спадкового майна існує спір про право. Тому дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, і відповідно вказаний спір належить вирішувати у порядку позовного провадження.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 травня 2021 року у справі №523/19129/19 (провадження №61-10712св20) та від 17 листопада 2021 року у справі №214/1816/20 (провадження 61-6397св21), ухвалі від 2 травня 2022 року у справі №944/2326/21 (провадження №61-3761ск22).

Також Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - права власності на земельну ділянку. Висновок Верховного Суду у цій справі відповідає висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №175/423/18 (провадження №61-8171св19) та від 16 грудня 2020 року у справі №408/154/19-ц (провадження №61-16397св19).

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (постанови Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц (провадження №61-7049св22), від 27 липня 2023 року в справі №563/13/22 (провадження №61-7583св23)).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що в державному акті наявні виправлення із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , що унеможливило отримання нею свідоцтва про право на спадщину після смерті матері та реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Проте державний акт містить відомості щодо двох земельних ділянок: № НОМЕР_3 площею 0,4645 га для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства та НОМЕР_1 площею 0,1194 га для кормових угідь.

Із доказів, які містяться в матеріалах справи, та пояснень представника Зеленської сільської ради вбачається, що сільська рада заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності ОСОБА_3 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №028135 від 21.02.2000, виданого Зеленською сільською радою на ім`я ОСОБА_2 , оскільки зазначена у державному акті земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,1194 га без дати та номера рішення сільської ради, яким її передано, частково накладається із земельною ділянкою, яка перебуває у власності Зеленської сільської ради та на праві постійного користування територіальної громади Зеленської сільської ради з кадастровим номером 2620884001:01:002:0149, площею 0,15 га (перетин становить 9,1296%). Відтак, між ними існує спір з цього приводу.

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки вбачається, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, адже від встановлення цього факту буде залежати чи не порушено права інших суміжних землевласників та землекористувачів.

Що стосується доводів апелянта про те, що спір щодо меж сусідньої земельної ділянки між її матір`ю ОСОБА_3 та Зеленською сільською радою стосувався реєстрації іншої земельної ділянки (кадастровий номер 2620884001:01:002:0149, яка зареєстрована за Зеленською сільською радою), і такий вже вирішений судом, то такі вказаного висновку не спростовують. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.08.2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 12.06.2023 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Зеленської сільської ради про скасування реєстрації права власності та права постійного користування земельною ділянкою Зеленської сільської ради саме з підстав того, що позивач не довела своє право на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1194 га, що не дає підстав для визнання недійсним правовстановлюючого документу на землю, який посвідчує право територіальної громади. Зазначений державний акт містить виправлення та дописування щодо інформації про земельну ділянку площею 0,1194 га, позначеної у вигляді геометричної фігури НОМЕР_1, а також не містить запису про рішення щодо передання у приватну власність земельної ділянки площею 0,1194 га, тому він не є доказом виникнення у ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку.

А метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником спадкових прав на обидві зазначені в акті земельні ділянки.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №636/1324/16-ц (провадження №14-225цс18), заява про встановлення факту належності державного акта на право користування земельною ділянкою підлягає залишенню без розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо суд встановив, що між сторонами існує спір щодо належності права користування земельною ділянкою.

Таким чином висновки суду першої інстанції про неможливість розгляду даної справи у порядку окремого провадження та залишення заяви без розгляду є законними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного дослідження справи, не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до незгоди з таким.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Верховинського районного суду від 06 листопада 2024 року - без змін.

При цьому заявник не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист цивільних прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними, із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Верховинського районного суду від 06 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.