Постанова

від 23.12.2024 по справі 638/4328/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/4328/24 Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л. М.

Провадження № 22-ц/818/3187/24;22-ц/818/3233/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23грудня 2024року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Бойкініча Романа Сергійовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2024 року та на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року, по справі №638/4328/24, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації обслуговування Житлових будинків "Комфорт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлові послуги,

встановив:

У березні2024року Товариствоз обмеженою відповідальністю"Підприємствоз експлуатаціїі обслуговуванняЖитлових будинків"Комфорт" звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлові (експлуатаційні) послуги в сумі 32987,28 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,00 кв.м., ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» у межах укладеного з відповідачем Договору №81-Ц від 15.06.2010 року здійснює надання експлуатаційних послуг. Умовами договору визначені вартість, перелік, порядок і обсяг надання послуг та порядок розрахунків за спожиті послуги. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Відповідно до п. 2.5. Договору платежі вносяться споживачем не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо утримання будинку і споруд та прибудинкових територій. У свою чергу, ОСОБА_1 за отримані послуги належним чином не здійснює належну оплату, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість за житлові (експлуатаційні) послуги в загальному розмірі 32987,28 грн.

28 травня 2024 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі разом з поясненнями по суті спору, в якому Відповідач заперечує щодо суми стягнення заборгованості за надані Позивачем послуги у зв`язку з тим, що сума заборгованості не має двостороннього підтвердження, і не погоджується з його нарахуванням, а послуги надаються не відповідної якості.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації обслуговування Житлових будинків "Комфорт" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Підприємствоз експлуатаціїі обслуговуванняЖитлових будинків«Комфорт» заборгованістьза житлові (експлуатаційні)послуги врозмірі 32987грн.28коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування Житлових будинків «Комфорт» судовий збір у розмірі 3028 грн.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 липня 2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування Житлових будинків «Комфорт» - адвоката Дзюби Інни Михайлівнипро стягнення судових витрат у цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації обслуговування Житлових будинків "Комфорт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлові послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації обслуговування Житлових будинків "Комфорт" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погоджуючисьз вказанимирішеннями судупершої інстанції,представник ОСОБА_1 адвокатБойкініч РоманСергійович в апеляційних скаргах просить рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково погодився з доводами позовної заяви, вказав, що відповідач з 29 квітня 2014 року не є власником квартири, що виключає можливість стягнення з нього заборгованості за житлові (експлуатаційні) послуги. Відповідно до договору дарування квартири від 29 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Н.Ю. за реєстровим № 1413, Відповідач - ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 в якості дарунку квартиру, а ОСОБА_2 прийняла у власність цей дарунок, а саме: квартиру, в житловому будинку літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що обов`язок щодо сплати за житлово-комунальні послуги покладений саме на власника нерухомого майна, що зокрема визначено ст. 322 ЦК України. В позовній заяві Позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,00 кв.м. у зв`язку з чим у нього виник обов`язок щодо сплати за житлові (експлуатаційні) послуги, проте в той же час жодні докази, які б підтверджували право власності Відповідача на квартиру, в матеріалах справи відсутні. У тексті позовної заяви Позивачем вказано, що заборгованість Відповідача за житлові (експлуатаційні) послуги в сумі 32 987,28 грн. виникла за період з червня 2020 року по лютий 2024 року.

Щодо витрат на правову допомогу банк зауважив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що по-перше, представником Позивача не надано суду належних та допустимих доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), що є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Така правова позиція Відповідача цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у Постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.

По-друге, у якості доказів витрат на правничу допомогу Позивач надає суду Договір № 08/2024 про надання правової допомоги від 06 березня 2024 року та Додаток № 1 від 06 березня 2024 року, укладені між Позивачем та адвокатом Дзюбою Інною Михайлівною. Проте, вказані документи не є належними та допустимими доказами таких витрат, оскільки в них не визначено розмір винагороди адвоката за надану адвокатом правничу допомогу. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. З наданих Позивачем документів неможливо встановити суму узгодженої сторонами винагороди (гонорару) адвоката за консультації, підготовку позову та його участь у судових засіданнях, що унеможливлює стягнення цих витрат з Відповідача. По-третє, розмір витрат на оплату послуг не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

У відзивівід 20.09.2024на апеляційнускаргу нарішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від17червня 2024року представницяТовариства зобмеженою відповідальністю"Підприємствоз експлуатаціїобслуговування Житловихбудинків "Комфорт"-Дзюба ІннаМихайлівна вважає,що скарга не підлягає задоволенню, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2024 року по справі №638/4328/24, вважає ухваленим з дотриманням норм як процесуального так і матеріального права.

Просить:відмовити ОСОБА_1 у задоволенніапеляційної скарги,поданої нарішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від17червня 2024року,по справі№638/4328/24; рішенняДзержинського районногосуду м.Харкова від17червня 2024року,по справі№638/4328/24залишити беззмін; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи № 638/4328/2 як в суді першої так і в суді другої інстанції.

На обгрунтування вказала, що основним та єдиним обґрунтуванням відповідачем поданої апеляційної скарги є обставини переходу права власності на квартиру АДРЕСА_2 за договором Дарування від 29 квітня 2014 року від відповідача- ОСОБА_1 до його дружини ОСОБА_3 , а тому Відповідач вважає, що оскільки він в період стягнення позивачем заборгованості не був власником квартири, то такі обставини виключають можливість стягнення з нього заборгованість за житлові (експлуатаційні) послуги.

Відповідач - ОСОБА_1 помиляється щодо відсутності підстав у Позивача - ТОВ ПЕОЖБ «КОМФОРТ» стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлові (експлуатаційні) послуги за Договором № 81-Ц про надання експлуатаційних послуг від 15 червня 2010 року в період з 01 червня 2020 року по 28 лютого 2024 року у сумі 32 987, 28 грн у зв`язку з переходом права власності на квартиру АДРЕСА_2 за договором Дарування від 29 квітня 2014 року від Відповідача- ОСОБА_1 до його дружини ОСОБА_3 .

Так, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 81-Ц про надання експлуатаційних послуг від 15 червня 2010 року та законодавчого регулювання даних взаємовідносин, що склалися між сторонами за договором надаємо наступні пояснення, що виключають позицію Відповідача, викладену в апеляційній скарзі щодо неможливості стягнення з нього заборгованості за житлові (експлуатаційні ) послуги на підставі переходу право власності на квартиру до іншого власника.

Договір № 81-Ц про надання експлуатаційних послуг укладений між сторонами ТОВ «ПЕОЖБ «АВАНТАЖ», як Виконавцемпослуг та ОСОБА_1 як Споживачемпослуг 15 червня 2010 року (надалі Договір № 81-Ц) який надату подачіданого відзивує діючимДоговором, відповідно до умов якого ТОВ «ПЕОЖБ «КОМФОРТ» як правонаступник ТОВ «ПЕОЖБ «Авантаж» надає Споживачу- ОСОБА_1 експлуатаційні послуги (п.п.1.1., 1.2. розділ 1 Договору), а Споживач - ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги.

Тобто, відповідно до преамбули Договору№ 81-Ц, сторонами є Виконавець та Споживач, а не Власник квартири, а тому даний Договір № 81-Ц розповсюджується саме на Споживачів, котрі отримують експлуатаційні послуги передбачені п.п.1.1., 1.2. розділу 1 Договору та зобов`язані відповідно сплачувати їх відповідно до п. п.4.2.1. п. 4.2. Договору.

На момент укладання даного Договору ОСОБА_1 не був власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується:

-П.4.2.13 Договору № 81-Ц

« Споживач зобов`язується надати Виконавцю копії свідоцтва про право власності та технічного паспорту на Квартиру , впродовж 5-ти днів з моменту їх отримання»

-Сторінка 1 п. 2 Договору дарування від 29.04.2014 року

« Право власності на квартиру належать «Дарувальнику» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29 березня 2021 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради та зареєстрованого в реєстрі 31.03.2011 року

Зазначені докази також підтверджують, що Договір № 81-Ц був укладений Позивачем не з Власником , а з Споживачем - ОСОБА_1 на якого відповідно до умов Договору покладається обов`язок своєчасної оплати за отримані ним послуги

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України « Про житлово - комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, чинного на день укладання Договору № 81-Ц, споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу.

Також відповідно до норм ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року чинного на день укладання Договору № 81-Ц, Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Тобто, Споживачем може бути не тільки власник квартири, але і наймач і орендар та інша особа, що проживає у квартирі АДРЕСА_4 та отримує експлуатаційні послуги.

Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав щодо стягнення заборгованості за житлові (експлуатаційні ) послуги на підставі переходу право власності на квартиру до іншого власника не є обґрунтованим, оскільки Відповідачем укладений Договір № 81-Ц що є діючим на дату складання даного відзиву, а тому у Відповідача є обов`язок сплатити Позивачу надані ним послуги за період з 01 червня 2020 року по 28 лютого 2024 року у сумі 32 987, 28 грн.

ОСОБА_1 з дати укладання даного Договору № 81-Ц (15.06.2010 року) по дату подання даної позовної заяви (06.03.2024 року) проживає у квартирі АДРЕСА_2 отримував та продовжує отримувати за укладеним Договором №81-Ц експлуатаційні послуги також і після передачі права власності на квартиру АДРЕСА_4 своїй дружині ОСОБА_3 ..

За весь період, з моменту укладання Договору № 81-Ц та на даний час, ОСОБА_1 кожного місяця Позивачем надсилалися і надсилаються рахунки до сплати експлуатаційних послуг які частково сплачувалися Відповідачем по справі (копія Платіжної інструкції , щодо сплати ОСОБА_1 у 2017 році за експлуатаційні послуги ).

Окрім цього підтвердженням того, що Відповідач по справі після передачі права власності за Договором дарування своїй дружині проживає в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем послуг наданих Позивачем є його особисті пояснення у даній справі, які ним особисто подані 28.05.2024 року за вх.№ 4483/24 до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Діючим Договором № 81-Ц передбачено, що саме ОСОБА_1 є Споживачем, якому надаються експлуатаційні послуги, а тому саме Відповідач зобов`язаний сплачувати заборгованість у розмірі 32 987,28 грн., а не власник ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає не нові обставини справи, а обставини які були відомі Відповідачу раніше та надає нові докази у справі, які були наявні у Відповідача при розгляді справи в суді І інстанції, не обґрунтовуючи в апеляційній скарзі, як того вимагає норми ЦПК України причини неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції, що є підставою для відмови судом в прийнятті даних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені: нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Таким чином, вважає що Відповідачу повинно бути відмовлено в прийнятті нових доказів по справі, оскільки дані докази були в наявності при розгляді справи в суді першої інстанції, і Відповідач не обґрунтував причини неможливості їх подачі до суду при розгляді справи в суді першої інстанції.

На виконання вимог ч. 1 ст. 134, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України ТОВ «ПЕОЖБ «КОМФОРТ» повідомляє про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи орієнтовано складає 8 000,00 грн. - на професійну правничу допомогу.

Оскільки дана справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, і судові дебати не проводяться, то Позивач у відзиві робить заяву, що докази понесених судових витрат будуть надані Позивачем до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення Харківським апеляційним судом (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

У відзиві від 20.09.2024 на апеляційну скаргу на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року, по справі №638/4328/24 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації обслуговування Житлових будинків "Комфорт" - Дзюба Інна Михайлівна вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня червня 2024 року має бути залишене без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм як процесуального так і матеріального права.

На обґрунтування цього відзиву зазначено наступне.

Позиція відповідача, який вважає, що не надання доказів сплати гонорару є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу - не відповідає практиці Верховного Суду з цього питання та ЦПК України.

Так, відповідно до п.1.ч.2. ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Частиною 8статті 141ЦПК Українивизначено,що розмірвитрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 квітня 2020 року по справі № 910/4783/19 зазначено:

«витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Постанова Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № №755/9215/15-ц та ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 дійшли до аналогічних висновків, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналізуючи висновки зроблені Верховними судами та норми п.1.ч.2. ст.137, ст. 141 ЦПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом на підставі наданих до суду доказів:

1.договору про надання правничої допомоги

2.доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які вже сплачені, так і ті, що лише підлягають сплаті

Тобто, при подачі до суду доказів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи, суд повинен розподілити витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, Позивачем на дату подачі заяви ( 20.06.2024 року) до Дзержинського районного суду м. Харкова не було сплачено Адвокату Дзюбі І.М. за надані нею послуги, оскільки відповідно до вимог ч.4.7. Договору №08/2024 про надання правової допомоги від 06.03.2024 року, Клієнт повинен сплатити Адвокату гонорар протягом десяти (десяти ) робочих днів з моменту отримання акту про надання правової допомоги.

Акт № 1 приймання передачі наданих послуг був отриманий та підписаний Позивачем 18.06.2024 року, а тому при подачі заяви про розподіл судових витрат до Дзержинського районного суду м. Харкова строк оплати ще не сплив, та має бути сплачений Позивачем у строки передбачені Договором.

Таким чином, не надання Позивачем доказів сплати гонорару, який має бути сплачений у строки передбачені Договором не є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, що і підтверджується практикою Верховних судів з цього питання та нормами ЦПК України, та спростовує позицію Відповідача з цього питання.

Відповідач зазначає, що надані Позивачем докази - Договір №08/2024 про надання правової допомоги та Додаток № 1 до даного договору є неналежними доказами по справі оскільки в них не визначено розміру гонорару.

Зазначена позиція Відповідача не відповідає дійсності та спростовується наступним:

Розмір гонорару узгоджений сторонами передбачений умовами Договору№ 08/2024 про надання правової допомоги від 06.03.24, а саме :

п.4.1. Договору передбачено, що розмір гонорару ( фіксований, погодинна оплата тощо), який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу та порядок його обчислення визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

П.4.5. Договору також передбачено, що Суми гонорару зазначаються Адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручається безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі) або направляється засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Так, Сторони, в п.3 додатку №1 від 06.03.24 року визначили , що розмір гонорару Адвоката буде визначений у Акті приймання передачі послуг з детальним описом виконаних робіт.

В Акт № 1 приймання передачі наданих послуг від 18.06.24 визначена сума гонорару з детальним описом робіт у сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, Відповідач помиляється щодо не узгодження Сторонами у Договорі розміру гонорару.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, в постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Окрім цього Відповідач в апеляційній скарзі посилається на норму п.2. ч.2 ст. 137 ЦПК України, відповідно до змісту якої вбачається, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, Позивачем до суду було надано усі докази на підставі яких підтверджується надання Адвокатом правової допомоги Позивачу у сумі 5 000,00 грн., а саме:

-Договір № 08/2024 про надання правової допомоги від 06.03.24

-Додаток №1 від 06.03.24

-Акт № 1 приймання передачі наданих послуг від 18.06.24

-Детальний опис робіт від 18.06.24

Таким чином, викладена позиція Відповідача не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наданими Позивачем доказами ( Договором №08/2024 про надання правової допомоги від 06.03.24, Додатком № 1 від 06.03.24, Акт № 1 приймання передачі наданих послуг від 18.06.24, детальним описом робіт від 18.06.24).

Щодо посилання Відповідача про неспівмірність заявленої суми відшкодування у розмірі 5 000, 00грн. зі складністю даної справи у відзиві вказані наступні заперечення.

Сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, яку Позивач поніс у зв`язку із розглядом справи є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних Адвокатом робіт, що підтверджується наступним:

Так, Позивач при подачі позовної заяви до суду визначив попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. виходячи з характеру правовідносин , предмету доказування та ціни спору.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у даній справі було призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, як малозначної справи.

Визнання судом справи малозначної не виключає понесення сторонами витрат на професійну правову допомогу.

Так, відповідно до акту та детального опису робіт, наданого Позивачем до суду, вбачається , що фактичні витрати по даній справі складають не 8000,00 грн, які були заявлені Позивачем у позовній заяві при визначенні попереднього розрахунку суми витрат, а 5000,00 грн, які Позивач дійсно поніс у зв`язку з розглядом даної справи.

Тобто суми витрат були зменшені Позивачем відповідно до дійсних витрат із розрахунку віднесення справи до малозначної.

Відповідач взагалі просить суд скасувати Додаткове рішення і відмовити Позивачу в задоволенні заяви про розподіл судових витрат, необгрунтовуючи підстави для такої відмови.

Вважає, що Адвокатом детально в акті і в детальному описі робіт визначено перелік послуг, витрачений на ці послуги час та вартість окремо кожної послуги, наданої Позивачеві яка є співмірною зі складністю справи, та яка повинна бути стягнена з Відповідача в будь якому разі не залежно від результату розгляду апеляційних скарг Відповідача Апеляційною інстанцією, оскілки підставою для перегляду даної справи в апеляційному провадженні є неправомірні дії Відповідача, які полягають в не наданні завчасно, при розгляді справи в суді І інстанції доказів - Договору дарування від 29.04.2014 року, витягу з ДРРП від 29.04.2014 року, інформації з ДРРП від 17.07.2024 року, які обгрунтовують викладені Відповідачем в апеляційній скарзі обставини, що були відомі йому також при розгляді справи в суді І інстанції та стали підставою для апеляційного оскарження.

Також враховуючи, що ТОВ ПЕОЖБ «КОМФОРТ» подаючи позовну заяву, вважав ОСОБА_1 власником кв. АДРЕСА_4 за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки ним були надані документи , що підтверджують право власності на квартиру відповідно до умов Договору № 81-Ц, який є споживачем експлуатаційних послуг за Договором № 81-Ц, що є діючим на дату подачі даного відзиву ( обгрунтування даної позиції Позивача викладено в Відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.06.24 по даній справі).

Відповідно до ч9.ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, якщо судом апеляційної інстанції буде встановлено обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наданих Відповідачем нових доказів, то вважаємо , що суд повинен застосувати ч.9 ст. 141 ЦПК України, та стягнути з ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., які Позивач поніс в суді І інстанції, оскільки спір виник саме внаслідок неправомірних дій Відповідача, який зловмисно приховав обставини справи та докази, надаючи 'їх тільки в суді ІІ інстанції

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбаченихстаттею 369цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційну скаргу на рішення суду по суті позову необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, та апеляційну скаргу на додаткове рішення необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду відповідає.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.06.2010 року між ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Авантаж» та ОСОБА_1 укладено договір про надання експлуатаційних послуг № 81-Ц відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_6 , частина в якому (житлове приміщення) належить споживачу, експлуатаційні послуги, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці послуги (п. 1.1. Договору).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ПЕОЖБ «Авантаж» від 03 листопада 2015 року за № 03-11/15, шляхом виділу, створено ТОВ «ПЕОЖБ «Комфорт», яке стало правонаступником усіх прав та обов`язків за усіма договорами на надання експлуатаційних послуг, які були укладені з ТОВ «ПЕОЖБ «Авантаж», зокрема і за договорам з власниками квартир у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6 .

За умовами вище вказаного Договору № 81-Ц до переліку експлуатаційних послуг що надаються позивачем, включає послуги з утримання житлового будинку, його споруд та прибудинкової території а саме: прибирання міст загального користування у будинку, вивіз твердих побутових відходів, освітлення міст загального користування, прибирання прилеглої території, дератизація, дезінфекція, обслуговування вентиляційних каналів, утримання газонів, клумб, зелених насаджень, підготовка будинку до зимового періоду, обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем, поточний ремонт конструкцій будинку та місць загального користування, служба консьєржів та послуги з цілодобового моніторингу інженерних систем житлового будинку, послуги з обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення та водопостачання) (п.1.2. Договору), виконавець здійснює експлуатацію інженерних систем та комунікацій житлового будинку у наступних мережах: системи холодного та гарячого водопостачання, каналізаційні мережи, електромережі (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розмір щомісячного платежу Споживача з оплати експлуатаційних послуг визначається в залежності від розміру загальної площі квартири за встановленим тарифом.

Згідно з п.п. 4.2.1., 4.2.2. Договору споживач зобов`язується у встановлені цим Договором терміни сплачувати щомісячні платежі за цим Договором. У разі несвоєчасного внесення щомісячного платежу за цим Договором сплачувати пеню у розмірі, встановленому у п. 6.3. цього Договору.

Із пунктів 2.8. цього договору вбачається, що виконавець має право в односторонньому порядку збільшити вартість експлуатаційних послуг у випадках суттєвої зміни факторів, що впливають на вартість цих послуг, в тому числі, але не виключно: збільшення розміру мінімальної заробітної плати, збільшення вартості енергоносіїв, вартості витратних матеріалів та інше, без внесення будь-яких змін до цього договору з обов`язковим письмовим повідомленням про це споживача, з зазначенням факторів, що впливають на такі зміни, в порядку, визначеному у пункті 2.9. цього Договору та розміщенням оголошення на сайті www.аvanlazh.ua. та на інформаційному стенді у холі Житлового будинку.

Згідно пункту 2.9. цього договору про зміну вартості послуг, вартість яких входить до складу щомісячного платежу власника за цим договором, виконавець повинен письмово повідомити власника шляхом відправки за 30 днів до настання періоду, оплата за який повинна проводитись за новими тарифами, рекомендованого листа на адресу споживача, зазначену в договорі або вручити таке повідомлення споживачу особисто. Таке повідомлення буде вважатися невід`ємною частиною цього договору та споживач зобов`язаний платити за новим тарифом з моменту, вказаного у повідомленні. При цьому у випадку, коли відповідне поштове відправлення було відправлено виконавцем на адресу споживача, зазначену в договорі, але споживач з будь-яких незалежних від виконавця причин не отримав це повідомлення вважається, що споживач отримав таке повідомлення та виконавець виконав своє зобов`язання належним чином.

Листом №74 від 25.11.2020 року, Відповідач був повідомлений Позивачем про зміну тарифу, в усіх рахунках за житлово-комунальні послуги за період що стягується зазначений тариф на експлуатаційні послуги за яким здійснюється Позивачем нарахування що відповідає умовам укладеного Договору.

Згідно з п.5.1. цього Договору, у разі порушення однією із сторін умов Договору окрім розділу 2 цього Договору, інша Сторона викликає представника Сторони- порушника для складання та підписання акту претензії, в якому зазначаються порушені пункти цього Договору. При цьому представники Сторони- порушника повинен з`явитися на виклик для підписання акту- претензії не пізніше, ніж протягом двох робочих днів з моменту виклику.

В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до ТОВ «ПЕОЖБ «Комфорт» щодо порушення останнім умов Договору № 81-Ц. Також у справі відсутні дані про те, що відповідач звертався до ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» з підстав ненадання або неналежного надання йому експлуатаційних послуг передбачених п. 1.2., п.1.4. Договору.

Статтею 322 ЦК Українивстановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зст.382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до вимог ст. ст.316,317,322 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені вЗаконі України «Про житлово-комунальні послуги».

Договір на надання експлуатаційних послуг укладений між сторонами в червні 2010 року, в зв`язку з чим спірні правовідносини регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 рокув редакції від 22 липня 2010 року.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначено статтею 32Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до положеньстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно зістаттею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається і скріплюється підписами споживача і представника виконавця, подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Положеннями статей20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» надавало експлуатаційні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а відповідач їх отримував, не надавши суду належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо невиконання ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» своїх обов`язків, передбачених договором.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, щокожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюютьсяЦивільним кодексомУкраїнитаЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги», позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, а відповідач плату за надані послуги у встановленому порядку не вносить тривалий строк.

Статтею 612 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

З наданої позивачем довідки про комунальні платежі: залишки та обороти, виданої на ім`я ОСОБА_1 про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг у період з 01 червня 2020 року до 28 лютого 2024 року та рахунків за житлово-комунальні послуги вбачається, що відповідач має перед ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» заборгованість за експлуатаційні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, яка становить 32987,28 грн.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положеньст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 4ст.12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положенням закону та нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг в сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннямиЦК Українипро договір, зобов`язання по оплаті вартості спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом.

Саме така правова позиція ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.10.2013 по справі № 6-59цс13 та у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц.

Крім того, як вбачається з договору, який підписаний ОСОБА_1 , п.4.2.13 споживач зобов`язаний надати виконавцю копії свідоцтв про право власності та технічного паспорту на квартиру, впродовж 5 днів з моменту їх отримання (а.с.5-7), тому посилання доводи скарги про те, що з 29.04.2014 не є власником зазначеної квартири та не повинен сплачувати послуги, колегія суддів відхиляє.

Таким чином,судпершої інстанціїу відповідностідо вимогст.89ЦПК Українидав належнуоцінку доказам,які поданіпозивачем,і зробивобґрунтований висновок,що оскільки відповідач належним чином зобов`язання щодо оплати експлуатаційних послуг за Договором №81-Ц не виконав, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «КОМФОРТ» та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги за період з 01 червня 2020 року по 28 лютого 2024 року в сумі 32987,28 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Щодо стягнутих витрат на професійну правничу допомогу судова колегія зазначає наступне.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витратиє співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

На підтвердженнявитрат направничу допомогусуду надано договір № 08/2024 про надання правової допомоги від 06 березня 2024 року укладеного між ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» та адвокатом Дзюба І.М., детальний опис робіт від 18 червня 2024, актом № 1 приймання передачі наданих послуг від 18 червня 2024 року, відповідно до якого адвокат надав позивачу наступні послуги: аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносин, пошук та аналіз судової практики судів України у цивільних справах з аналогічних правовідносин вартість 1000 грн.; підготовка позовної заяви до Дзержинського районного суду м. Харкова та подача її до суду вартість 2500 грн.; представництво інтересів у суді першої інстанції 1500 грн. (а.с.184-192)

Таким чином,доводи скаргищодо ненаданнясуду належних та допустимих доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, спростовуються матеріалами справи.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі№ 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи не велику за фабулою та доказом матеріалам складність справи та виконаної адвокатом роботи, принцип пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який передбачає співмірність та розумність відшкодування реально понесених судових витрат, а також загальний цивільний критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації обслуговування Житлових будинків "Комфорт"витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Інші доводи скарг вказаних висновків суду не спростовують.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги на рішення суду по суті позову та додаткове рішення без задоволення, а судові рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Бойкініча Романа Сергійовича на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 червня 2024 року та на додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 липня 2024 року-залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 червня 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 липня 2024 року-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбаченихст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді Ю.М.Мальований.

О.В. Маміна.