Постанова

від 19.12.2024 по справі 910/7031/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Справа№ 910/7031/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі №910/7031/24 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єй-Пі Інженірінг»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Єй-Пі Інженірінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення грошових коштів у розмірі 115 944,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено повне виконання умов з поставки товару за укладеним між сторонами договором, проте з порушенням обумовлених строків. Тому є достатньою підставою для повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору відповідно до пункту 13.1 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг, затвердженого Наказом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 01.08.2017 №497. Тому, позивач посилаючись на ст.ст. 11, 560, 562, 626, 663, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, п. 2 розділ I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №639, просив суд стягнути з відповідача суму банківської гарантії у зв`язку з виконанням своїх зобов`язань за договором поставки у розмірі 115 944,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єй-Пі Інженірінг» грошові кошти у розмірі 115 944, 00 грн та 3 028, 00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилається на те, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання з поставки товару за договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору у вигляді повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання договору після виконання учасником-переможцем договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за банківською гарантією коштів у розмірі 115 944, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7031/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що суд не встановив тієї обставини, що відповідно до п.10.3 договору в АТ «Укргазвидобування» не існувало обов`язку перед позивачем повертати суму банківської гарантії, а відповідно у відповідача відсутній обов`язок вимагати від позивача повернення суми банківської гарантії, навіть у тому випадку, коли зобов`язання повністю виконане. Відповідно до п.10.3 договору, якщо виконання зобов`язань за договором забезпечено банківською гарантією, то після повного виконання цього договору АТ «Укргазвидобування» зобов`язане надіслати банку відповідну інформацію, а не повертати позивачу суму банківської гарантії, сплаченої у зв`язку з настанням гарантійного випадку.

Скаржник також зауважує, що суд, посилаючись на ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» залишив без уваги положення ст. 22 цього Закону. Статтею 22 Закону України «Про публічні закупівлі», передбачений перелік відомостей, які зазначаються у тендерній документації, зокрема, розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає таке забезпечення надати).

Отже, апелянт наголошує, що ні п. 10.3 договору, ні умови тендерної документації не передбачають обов`язку в АТ «Укргазвидобування» повертати позивачу суму банківської гарантії, більш того коли така сплачена у зв`язку з настанням гарантійного випадку.

Крім того, апелянт вказує на те, що факт порушення виконання зобов`язань постачальником за договором №556/23 від 21.06.2023 (порушення п. 5.1 та 6.3.1 договору та специфікації №1 від 21.06.2023 до договору) свідчить про настання гарантійного випадку, що і стало підставою для виплати гарантом бенефіціару згідно із належно представленою вимогою у розмірі 115 944, 00 грн. Таким чином, на думку апелянта, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем зобов`язань за договором щодо строків поставки товару, керуючись ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.8 Тендерної документації наданої до закупівлі АТ «Укргазвидобування» правомірно не повернуто сплачену суму гарантії у розмірі 115 944,00 грн.

Апелянт також стверджує, що не застосувавши до спірних відносин ст. 568 ЦК України суд тим самим не встановив, що повернення гарантії, яка припинена виконанням, ніяк не впливає на права та обов`язки гаранта або принципала, оскільки права та обов`язки за такою гарантією припинені, а відтак позивачем обраний не ефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Також апелянт посилається на те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення помилково враховані правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до спірних правовідносин.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 11.09.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність безпосереднього зв`язку між виконанням позивачем своїх зобов`язань, як постачальника щодо поставки товару, проте з порушенням строків визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) та правом на повернення суми забезпечення виконання договору після поставки всього обсягу товару. Тобто з моменту прийняття товару припинилась підстава всього подальшого забезпечення зобов`язання гарантією.

Також позивач вказує, що судом обґрунтовано встановлено, що сторони у договорі погодили, що забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником своїх зобов`язань без вказівки на належність такого виконання.

Крім того, 04.11.2024 від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи в апеляційній інстанції, в якій заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7031/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7031/24. Розгляд апеляційної скарги призначено за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910 /7031/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами публічної закупівлі №UA-2023-05-15-011371-a, 21.06.2024 між ТОВ «ЄЙ-ПІ Інженірінг», як постачальником, та АТ «Укргазвидобування», як покупцем, укладено договір поставки №556/232 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві перетворювачі вимірювальні багато параметричні Rosemount, зазначені в Специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказується у Специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору ціна товару вказується у Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України).

Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до договору та становить 2 318 880, 00 грн з ПДВ (включно). У вартість товару включаються:

- митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару у пункті відправки (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні);

- витрати на пакування та навантаження;

- транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у Специфікації до даного договору;

- витрати пов`язані з отриманням сертифікату походження товару (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні)

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, та пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. договору (п. 4.1. договору).

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього договору (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Згідно з п. 5.3. договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. договору і діє до 31.12.2023 (включно) (п. 10.1. договору).

У пункті 10.2. договору встановлено, що вимоги забезпечення виконання зобов`язань за договором постачальником: забезпечення виконання зобов`язань за договором здійснюється до укладення договору в один із способів:

1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору, або

2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за договором, яка є додатком №5 до договору, та її/його сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

У випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань) у наступних випадках:

а) після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі;

в) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

с) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі (п. 10.3. договору).

Специфікацією №1 від 21.06.2023 до договору сторони погодили, що загальна вартість товару, який що поставляється складає 2 318 880, 00 грн. Строк поставки товару - протягом 180 календарних днів з моменту отримання рознарядки. Умови та строки оплати - по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

21.06.2023 за вих. №33322 АТ «КБ «Глобус» видав банківську гарантію, якою безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити бенефіціару (АТ «Укргазвидобування») на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 115 944, 00 грн не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань в забезпечення якого видана гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З пояснень, викладених у позовній заяві, а також з досудового листування сторін (зокрема вимога відповідача від 17.05.2024 №306.4-306-1-3523) та відзиву вбачається що лист-рознарядку позивач отримав 15.08.2023. Вказана обставина визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню.

Отже, у строк до 11.02.2024 позивач мав здійснити поставку товару за умовами, погодженими у специфікації.

Відповідно до товарно-транспортної накладеної №22 від 25.04.2024 відбулась передача товару постачальником для прийняття покупцем (дата прийняття товару покупцем - 26.04.2024) з порушенням терміну поставки на 74 днів.

У зв`язку із простроченням строку поставки товару відповідач направив позивачу вимогу №306.4-306.1-3523 від 17.05.2024 щодо необхідності сплати штрафних санкцій за договором поставки, нарахованих станом на 25.04.2024 згідно з п. 7.9. договору.

Крім того, відповідачем (бенефіціаром) направлено SWIFT повідомлення на адресу банка-гаранта з вимогою сплатити суму в розмірі 115 944, 00 грн за банківською гарантією на користь бенефіціара. Вимога бенефіціара обґрунтована невиконанням принципалом зобов`язань у повному обсязі та терміни, передбачені п. 12.2.8. договору та додатками до нього.

У зв`язку із затримкою постачання товару покупцем було витребувано та отримано у АТ «КБ «Глобус» суму гарантії у розмірі 115 944, 00 грн та спрямовано претензію щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідно до платіжної інструкції №122 від 08.04.2024 позивач перерахував на користь АТ «КБ «Глобус» 115 944, 00 грн з призначенням платежу «гарантійний платіж згідно договору про надання гарантії №33322/ЮГ-23 від 21.06.2023».

У відповідь на претензію позивач звернувся до відповідача з проханням врахувати при обчисленні суми штрафних санкцій отриману суму банківської гарантії. Втім, як стверджує позивач, таке письмове звернення було залишене без уваги.

Отже, звертаючись з позовною заявою, позивач на підставі п.10.3. договору просив стягнути з відповідача суму банківської гарантії у розмірі 115 944, 00 грн, у зв`язку з повним виконанням обов`язку з поставки товару на суму 2 318 880, 00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

У даному випадку виконання умов договору було забезпечено банківською гарантією №33322 від 21.06.2023 на суму 115 944,00 грн.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами ч. 1, 2 статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Зі змісту наведених положень законодавства слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умов порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем умови договору виконано у повному обсязі, однак з порушенням строку поставки, тобто у даних правовідносинах має місце саме неналежне виконання. Відповідачем була прийнята поставка товару (з порушенням строку), що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

За умовами банківської гарантії №33322 від 21.06.2023, вона забезпечує належне виконання принципалом зобов`язань за виконання договору.

Відповідно до ч. 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

У випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань) у наступних випадках:

А) після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі;

В) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

С) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі (п. 10.3. договору).

Отже, відповідно до положень п. 10.3. договору та ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником всіх умов договору закупівлі протягом 5 (п`яти) банківських днів після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність безпосереднього зв`язку між виконанням позивачем своїх зобов`язань, як постачальника щодо поставки товару, проте з порушенням строків визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) та правом на повернення суми забезпечення виконання договору після поставки всього обсягу товару. Тобто, з моменту прийняття товару припинилась підстава для подальшого забезпечення зобов`язання гарантією.

У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, а також від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин, зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов`язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.

У даному випадку сторони у договорі погодили, що забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником своїх зобов`язань без вказівки на належність такого виконання.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства,які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання з поставки товару за договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору у вигляді повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання договору після виконання учасником-переможцем договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за банківською гарантією коштів у розмірі 115 944, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 ст. 217 ГК України).

За змістом частин першої та другої статті 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції застосування яких передбачено договором.

Перелік видів оперативно господарських санкцій встановлений у частині першій статті 236 Господарського кодексу України, а такий перелік в силу частини другої статті 236 вказаного Кодексу не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

За приписами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Отже, оперативно-господарські санкції можуть бути застосовані стороною в односторонньому порядку за наявності одночасно наступних умов: 1) якщо має місце порушення господарських зобов`язань; 2) відповідні оперативно-господарські санкції передбачені договором; 3) метою їх застосування є припинення або попередження повторення порушень зобов`язання.

Зазначені чинники фактично виключають можливість застосування оперативно-господарських санкцій як ефективного способу впливу на порушника зобов`язання після того, як воно вже фактично виконано.

Відповідно до п. 7.9 договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Згідно з п. 7.11 договору, при нарахуванні будь яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесення збитків). У такому випадку постачальник зобов`язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та\або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та\або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалася така вимога. При несплаті постачальником штрафних санкцій та\або збитків протягом строку, вказаного у цьому п. 7.11 договору, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та\або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням договору та/або порушенням умов договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та\або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалася таке повідомлення.

У зв`язку з порушенням строку поставки товару, який визначений п. 3 специфікації до договору, відповідачем на адресу позивача направлена вимога №306.4-306-1-3523 від 17.05.2024 про сплату штрафних санкцій у розмірі 333 918,72 грн. Даною вимогою також було повідомлено позивача про те, що у випадку несплати штрафних санкцій, викладених у цій вимозі, АТ «Укргазвидобування» буде змушене вирахувати 333 918,72 грн із суми, що підлягає сплаті за несвоєчасно поставлений товар.

Як вже зазначалося вище, за видатковою накладною № 22 від 25.04.2024 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 2 318 880, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 1 984 961, 28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1000032116 від 24.05.2024. Решту вартості поставленого товару на суму 333 918, 72 грн відповідачем було утримано в якості штрафних санкцій нарахованих у зв`язку з порушенням строку поставки товару.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач реалізував своє право на отримання штрафних санкцій в порядку п. 7.11. договору шляхом вирахування суми санкцій із загальної вартості поставленого товару, у зв`язку з чим, посилання відповідача на порушення строку поставки товару позивачем як на підставу відмови у позові не заслуговують на увагу - за порушення строку поставки товару відповідач отримав вартість нарахованих штрафних санкцій.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції обгрутовано враховував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, з аналогічних правовідносин, де зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов`язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору. Таким чином доводи апелянта, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення помилково враховані зазначені правові висновки, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до спірних правовідносин відхиляються колегією суддів.

Крім того, 04.11.2024 від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи в апеляційній інстанції, в якій заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування заяви, заявник обґрунтував понесені судові витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ст.ст. 126, 129 ГПК України. Також заявник зазначив, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, на підтвердження чого подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують розмір таких витрат та докази її сплати. Отже, вважає витрати на правничу допомогу адвоката понесені у даній справі були необхідними, розумними, співмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 06.03.2022, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Грищенко та партнери Одеса», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що розмір гонорару визначається шляхом підписання актів про надання послуг, що включає в себе перелік та вартість виконаних робіт. Під час визначення розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досід адвоката, фінансовий сатн клієнта та значення справи для клієнта;

- акт виконаних робіт від 04.11.2024 на суму 20 000,00 грн виконаних послуг:

1) складання та подання заяви про надання доступу до матеріалів судової справи №910/7031/24 в Північному апеляційному господарському суді, ознайомлення з матеріалами справи -1 година;

2) складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/7031/24 - 4 години;

3) складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/7031/24 - 4 години;

4) складання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат - 2 години.

Всього витрачено часу 11 годин. За виконані роботи клієнт повинен сплатити адвокату грошову суму у розмірі 20 000,00 грн.

Також, в матеріалах справи містяться ордер, серії ВН №1397987 від 06.09.2024 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Єй-Пі Інженірінг» у Північному апеляційному господарському суді, виданий адвокату Бойко Анастасії Вадимівні (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №003314 від 15.03.2023).

З огляду на опис робіт (послуг) наведений в акті виконаних робіт від 04.11.2024, колегія суддів зауважує, що позиція позивача на час розгляду апеляційної скарги залишалася незмінною в порівнянні з позицією, викладеною у суді першої інстанції; зміст відзиву на апеляційну скаргу дублює доводи, обґрунтування та висновки, які зазначені позивачем у позові та відповіді на відзив, які подані до суду першої інстанції.

Крім того, надання такої послуги, як ознайомлення з матеріалами апеляційних скарг (на основне і додаткове рішення) нє є необхідною, оскільки копії таких скарг були скеровані на адресу позивача при їх поданні, як це передбачено вимогами ГПК.

При цьому, на думку колегії суддів, послуги зі складання: заяви на ознайомлення з матеріалами справи, відзиви на апеляційни скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024; заяви про винесення додаткового рішення у справі, на які адвокатом витрачено 11 години не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України та не є співмірним зі складністю справи та ціною позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги, що справа розглядається в порядку письмового провадженя без виклику сторін, предмет спірних відносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також враховуючи заперечення відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача у розмірі 6 000,00 грн.

В іншій частині заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії апеляційного розгляду справи не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задовленню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційних скаргах. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7031/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 слід залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єй-Пі Інженірінг» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями ст. ст. 123-129, 221, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7031/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7031/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єй-Пі Інженірінг» (65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 33/1, офіс 6 Н, код ЄДРПОУ 31277611) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

6. Матеріали справи №910/7031/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім