Постанова

від 11.12.2024 по справі 922/1464/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1464/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

позивача Левченко С.Ю., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1433749 від 19.04.2024

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх.№2307 Х/2 від 01.10.2024)

на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1464/24 (повний текст складено 18.09.2024, суддя Рильова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Борзна", с. Оленівка, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків

про стягнення 904 184,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" пені у розмірі 54 332,01 грн та штрафу у розмірі 849 852,48 грн за договором поставки №540/21 від 27.07.2021.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1464/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" 452 092,24 грн, з яких 27 166,00 грн - пені, 424 926,24 грн - штрафу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 781,40 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 27 166,00 грн та штрафу у розмірі 424 926,24 грн- відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Додатковою угодою №6 сторони внесли зміни до Специфікації № 15 та змінили такі істотні умови поставки товару, як асортимент, кількість та ціна товару, який мав бути поставлений за Специфікацією №15. Водночас, таку істотну умову, як строк поставки товару, сторонами не було змінено. Отже, товар мав бути поставлений у строк, який сторони узгодили під час укладення вказаної Специфікації, тобто не пізніше 31.01.2024. Суд відхилив твердження відповідача про те, що поставка товару здійснюється лише на підставі заявок позивача, оскільки положеннями Договору не передбачено направлення позивачем відповідачу будь-яких заявок.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції визнав правомірним та арифметично вірним заявлений позивачем до стягнення розмір пені у сумі 54 332,01 грн та штрафу у сумі 849 852,48 грн.

Разом з цим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, судом враховано, що на виконання умов договору, Специфікації та Додаткової угоди №6, відповідач здійснив поставку товару; розмір штрафу становить майже 45 % від вартості товару, поставленого за Специфікацією, тобто наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; позивачем не доведено отримання збитків внаслідок порушення відповідачем строків поставки.

Зважаючи на таке, місцевий господарський суд визнав клопотання відповідача про зменшення фінансових санкцій обґрунтованим та задовольнив його частково, зменшивши розмір неустойки на 50% до 452 092,24 грн, з яких 27 166, 00 грн - пеня та 424 926,24 грн - штраф.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" з рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1464/24 не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі № 922/1464/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про наступне:

- за умовами п. 2.2. договору сторони дійшли згоди, що найменування, асортимент, ціна та кількість, а також базис поставки товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих Специфікаціях до договору. У зв`язку з цим, сторонами складено Специфікацію №15 від 22.12.2023 до договору поставки №540/21 від 27.07.2021, в якій узгоджено поставку Сульфату амонію гранульованого на загальну суму 2 025 000,00 грн (з ПДВ), а також строк його поставки не пізніше 31.01.2024;

- оновлена редакція п.1 Специфікації №15 від 22.12.2023, викладена в Додатковій угоді №6, вже не містила строку поставки товару. Тобто, нові зобов`язання відповідача щодо поставки нового асортименту та кількості товару не містили строків їх виконання;

- позивачем не направлялись на адресу відповідача вимоги про поставки товару за Специфікацією №15. Поставка товару здійснювалась відповідачем самостійно після узгодження та повідомлення про це позивача. Як наслідок, не можна вважати, що ТОВ Агрозахист Харків було порушено строк виконання своїх зобов`язань і з Товариства може бути стягнуто пеню та штраф за порушення таких строків;

- про поставку товару за замовленнями Покупця свідчать видаткові накладні №198 від 27.02.2024, №259 від 16.03.2024, №265 від 18.03.2024, №266 від 18.03.2024, в графі «Замовлення» яких зазначено «Замовлення покупця №… від…», які підписані сторонами, що свідчить про згоду сторін із відомостями, які викладені в видаткових накладних та спростовує твердження позивача, що кінцевим строком поставки нібито є 31.01.2024;

- відповідно до п. 6 Специфікації №15 базис поставки Товару - DDP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року). Склад Покупця: 16441, Чернігівська обл., с. Оленівка, вул. Центральна, буд. 86. Як наслідок, поставка товару відповідачем без заявки та погодження з позивачем була неможлива, оскільки відповідачу потрібен був доступ на територію позивача, відомості про особу, уповноважену на отримання товару, тощо. Наданими відповідачем видатковими накладними підтверджується поставка товару позивачу без порушення семиденного строку, встановленого ст. 530 Цивільного кодексу України. Як наслідок, позовні вимоги в частині нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару є необґрунтованими;

- ні позов, ні додані до нього докази не підтверджують отримання позивачем збитків та не свідчать, що звернення позивача до суду з позовом викликано необхідністю компенсації та покриття цих збитків; подання позову викликано допущеними Сторонами неточностями у формулюваннях при укладенні додаткової угоди до договору поставки, а також наявністю формального права у позивача для нарахування штрафних санкцій відповідачеві в зв`язку з такими неточностями;

- відповідач є суб`єктом господарювання, який з початку створення був зареєстрований та веде свою господарську діяльність в м. Харкові; несе значні збитки, завдані воєнними діями; станом на день звернення позивача до суду, відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, не отримує прибутку, що підтверджується податковою звітністю за останній звітній період; відповідач вимушений звертатись до фінансових установ для отримання кредитних коштів; стягнення з відповідача додатково грошових коштів на суму 452 092,24 грн за зобов`язаннями, які останній виконав зі збитком для себе, буде мати своїм наслідком настання додаткових негативних наслідків, зокрема, слугувати причиною для ініціювання відносно відповідача процедури банкрутства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 апеляційна скарга у справі №922/1464/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрозахист Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024. Призначено справу до розгляду на 04.12.2024. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1464/24.

У наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1464/24 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Агрозахист Харків" без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 задоволено клопотання ТОВ "Агрозахист Харків" про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 11.12.2024.

В судове засідання 11.12.2024 представник відповідача не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.12.2024 судом задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 11.12.2024. Про час, дату та місце судового засідання представників сторін повідомлено судом належним чином. Згідно ухвали суду від 04.12.2024 учасників справи попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, правова позиція учасників справи викладена в апеляційній скарзі та відзиві не неї, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 11.12.2024 представник позивача підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АР Борзна" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (Постачальник) укладено договір поставки №540/21 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, цей договір поставки з усіма додатками, Специфікаціями та Додатковими договорами до нього, становлять його невід`ємну частину, складеними протягом дії цього договору.

Товар продукція сільськогосподарського призначення, в тому числі насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин, добрива, інша продукція, яка поставляється Постачальником Покупцю по цьому договору (п. 1.1.2 Договору).

Партія Товару частина Товару, асортимент та кількість якого визначена в окремій Специфікації (п. 1.3. Договору).

Специфікація додаток до цього Договору, в якому Сторони погодили найменування, асортимент, ціну та кількість Товару, який може бути поставлений Постачальником (п.п. 1.1.4 Договору).

Відповідно до умов п.2.1. Договору, Постачальник зобов`язався на умовах та в порядку визначеному Договором, передати у власність Покупця Товар для використання його у господарській діяльності, а Покупець, у разі відсутності претензій щодо кількості та наявності видимих недоліків Товару, зобов`язався в порядку та на умовах визначених Договором прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п.2.2. Договору Товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами в окремих Специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно п.2.3 Договору на кожну окрему партію Товару сторони складають окрему Специфікацію.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна Товару визначається у Специфікаціях за погодженням сторін.

У розділі 4 Договору сторони узгодили порядок розрахунків.

Зокрема, відповідно до п.4.1 Договору усі платежі по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривні.

В пункті 4.3 Договору сторонами передбачено, що якщо вони не погодять інших строків оплати, покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 4.4. договору, сторони можуть погодити оплату Товару на умовах часткової або повної попередньої оплати.

Пунктом 4.6. Договору сторонами погоджено, що цей Договір є підставою для здійснення платежів по ньому. Покупець зобов`язується при здійсненні розрахунків по цьому договору зазначати в реквізитах платіжного документа "призначення платежу" номер та дату укладення цього договору, номер та дату специфікації та/або додаткової угоди до договору, а також найменування товару за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.4.7 Договору виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки визначені для оплати товару запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті.

Згідно п.5.1 Договору, якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому Договору на умовах EXW - склад постачальника за адресою: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд.10 (Інкотермс 2010), шляхом надання товару в розпорядження Покупця.

Датою поставки товару є дата передачі товару Покупцю та підписання сторонами первинних документів (п. 5.3. Договору).

У розділі 7 договору сторони встановили порядок приймання товару

Зокрема, сторони погодили, що поставка товару оформляється первинним документом, підписаним обома сторонами. Підписанням первинного документа сторони засвідчують, що зазначений в ньому товар переданий постачальником та прийнятий покупцем в кількості, асортименті та за ціною узгодженими сторонами, зовнішні ознаки якості товару та його упаковка відповідають умовам Договору (п. 7.3 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору сторонами 22.12.2023 підписано Специфікацію №15 до Договору №540/21 від 27.07.2021 (надалі Специфікація №15), за умовами якої, відповідач зобов`язався поставити позивачу Сульфат амонію гранульований у кількості 150 т загальною вартістю 2 025 000,00 грн (з ПДВ). Строк передачі Товару Покупцю - не пізніше 31.01.2024 (а.с.23).

Відповідно до п.3 Специфікації №15 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- 80% (1 620 000,00 грн.) - до 25.12.2023 включно;

-20% (405 000,00 грн.) - протягом двох робочих днів після реєстрації податкової накладної.

Також, у відповідності до п.5.1 Договору, у пункті 6 Специфікації №15 сторони погодили адресу доставки товару, а саме, склад покупця: 16441, Чернігівська область. Ніжинський район, село Оленівка, вулиця Шевченка, будинок 88 та визначили базис поставки товару -DDP (згідно Інкортемс у редакції 2010 року).

26.12.2023 сторони уклали Додаткову угоду №6 до договору №540/21 від 27.07.2021 (надалі Додаткова угода №6).

Згідно п. 1 Додаткової угоди №6 Постачальник та Покупець домовились змінити кількість та вид товару, що мав бути поставлений відповідно до Специфікації №15 та погодили наступні позиції до відвантаження:

1) Сульфат амонію гранульований у кількості 23 т. загальною вартістю 258 750,00 грн (без ПДВ);

2) Сульфат магнію гранульований у кількості 44 т. загальною вартістю 495 000,00 грн.(без ПДВ);

3) Тітул Дуо 40%, к.к.р. (4*5л) у кількості 215 л. загальною вартістю 232 915,95 грн (без ПДВ);

4) Айдамін-бор листкове підживлення в каністрах по 20 л у кількості 900 л. загальною вартістю 116 073,00 грн.(без ПДВ);

5) Альфа-Дикват,20 л у кількості 400 л. загальною вартістю 54 168,00 грн.(без ПДВ);

6) UN 3082 Гезагард 500 FW 50% к.с. (4*5л) кл.9 ГУ III у кількості 260 л. загальною вартістю 60 665,80 грн.(без ПДВ);

7) Регістан Ультра (каністра 20 л.) у кількості 1,020 л. загальною вартістю 289 731,00 грн.(без ПДВ);

8) Регулятор росту рослин "ГУМІФІЛД ВР-18" (каністра 20 л.) у кількості 40 л. загальною вартістю 11 380,80 грн.(без ПДВ);

9) Тітул Дуо 40%, к.к.р. (4*5л) у кількості 155 л. загальною вартістю 167 916,15 грн.(без ПДВ).

Загальна вартість товару з ПДВ - 2 023 920,84 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди всі інші положення Договору та Специфікації залишаються незмінними.

Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних відповідач здійснював поставку товару частинами, а саме:

- 27 лютого 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №198 поставив 44 тон Сульфату магію гранульованого на суму 594 000,00 грн (а.с.26);

- 16 березня 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної № 259 поставив 215 літрів Тітул Дуо 40% к.к.р.(4*5л) на суму 279 499,14 грн (а.с.27);

- 18 березня 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №265 поставив 900 літрів айдамін -бор листкове підживлення в каністрах по 20 л. на суму 116 073,00 грн; 400 літрів альфа-дикват на суму 54 168,00 грн; 260 літрів UN 3082 Гезагард 500 FW 50% к.с. (4*5л) кл.9 ГУ III на суму 60 665,80 грн, а всього загальною вартістю 277 088,16 грн (а.с.28);

- 18 березня 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №266 поставив 1 020 літрів регістан ультра на суму 289 731,00 грн, 40 літрів регулятор росту рослин "Гуміфілд ВР-18" на суму 11 380,80 грн, 155 літрів тітул дуо 40% к.к.р. (4*5л) на суму 167 916,15 грн, а всього загальною вартістю 562 832,54 грн (а.с. 29).

Відповідно до п.4 Специфікації №15 в разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує штраф в розмірі 10% від суми за кожен протермінований тиждень поставки.

Відповідно до п.9.5 Договору Постачальник, який прострочив виконання зобов`язання поставки згідно з Договором, повинен на вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день несвоєчасної поставки товару).

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки Товару (добрив) у строки, визначені договором та Специфікації №15, у зв`язку з чим, вважав про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 54 332,01 грн та штраф у сумі 849 852,48 грн.

Рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги частково задоволено є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору №540/21 від 27.07.2021 з урахуванням Специфікації №15 від 22.12.2023, Додаткової угоди №6 від 26.12.2023, за якими у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

За змістом умов п. 2.2. Договору поставки №540/21 від 27.07.2021, товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами в окремих Специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору. Згідно п.2.3 Договору на кожну окрему партію Товару сторони складають окрему Специфікацію. Ціна Товару визначається у Специфікаціях за погодженням сторін (п. 3.1 Договору).

Уклавши 22.12.2023 Специфікацію №15, що є невід`ємною частиною договору поставки, сторони визначились про асортимент, ціну та кількість окремої партії товару та узгодили строк її поставки, а саме: відповідач зобов`язався поставити позивачу Сульфат амонію гранульований у кількості 150 т загальною вартістю 2025000,00 грн. Крім того, підписанням вказаної Специфікації №15 позивач та відповідач дійшли згоди щодо строку передачі товару покупцю - не пізніше 31.01.2024.

Також, уклавши Додаткову угоду №6 від 26.12.2023 сторони змінили кількість та вид товару, що мав бути поставлений відповідно до Специфікації №15 від 22.12.2023 (п. 1), проте в пункті 3 Специфікації №15 окремо зазначили, що всі інші положення Договору та Специфікації залишились незмінними.

Отже, укладавши Додаткову угоду №6 до договору сторони вчинили правочин, спрямований на зміну умов раніше укладеного правочину (Специфікації), а саме, зміну таких істотних умов поставки товару, як асортимент, кількість та ціна товару, який мав бути поставлений за Специфікацією. Проте, таку істотну умову як строк поставки товару, сторонами змінено не було.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товар за Специфікацією №15 в редакції Додаткової угоди №6 від 26.12.2023 мав бути поставлений у строк, який сторони узгодили під час укладення вказаної специфікації, тобто не пізніше 31.01.2024.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що оновлена редакція п.1 Специфікації №15, яка була викладена в Додатковій угоді №6, вже не містила строку поставки товару, оскільки в пункті 3 Додаткової угоди №6 сторони чітко визначились стосовно незмінності інших умов, в тому числі і строку поставки товару не пізніше 31.01.2024.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зміни строку поставки товару за договором.

Як зазначає позивач на виконання умов договору, ним здійснено попередню оплату товару, що узгоджується з умовами п. 3 Специфікації №1. Відповідачем факт отримання попередньої оплати за товар не заперечується. Отже, поставка товару мала відбутись з урахуванням строку, встановленого сторонами у Специфікації №15, тобто не пізніше 31.01.2024.

Матеріали справи також свідчать, що відповідачем на адресу позивача товар поставлявся наступним чином:

- 27 лютого 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №198 поставив 44 тони Сульфат магнію гранульованого, чим прострочив виконання зобов`язання на 26 днів (з 01.02.24 по 26.02.24);

- 16 березня 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №259 поставив 215 літрів Тітул Дуо 40%, чим прострочив виконання зобов`язання на 44 дні (з 01.02.24 по 15.03.24);

- 18 березня 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №265 поставив Айдамін-бор листкове підживлення в каністрах по 20 л. у кількості 900 л., Альфа - Дикват, 20 л. у кількості 400 л., Гезагард 500 у кількості 260 л. - чим прострочив виконання зобов`язання на 46 днів (з 01.02.24 по 17.03.24).

- 18 березня 2024 року відповідач відповідно до видаткової накладної №266 поставив Регістан Ультра (каністра 20л.) в кількості 1020 л., Регулятор росту рослин "Гуміфілд ВР-18" (каністра 20л) в кількості 40 л., Тітул Дуо 40% в кількості 155 л., чим прострочив виконання зобов`язання на 46 днів (з 01.02.24 по 17.03.24).

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що виходячи з умов Договору, Специфікації №15 та Додаткової угоди №6 відповідачем було допущено прострочення термінів поставки продукції.

Оскільки у відповідача виник обов`язок поставити товар за спірною Специфікацією до 31.01.2024 включно, але відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки товару в обумовлений сторонами строк, а саме- не пізніше 31.01.2024, відповідач прострочив виконання зобов`язання.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на вищенаведені видаткові накладні наголошує на тому, що поставка товару нібито здійснювалась на підставі заявок позивача, що і обумовило поставку товару у строк згідно видаткових накладних. Апелянт вважає, що підписання видаткових накладних свідчить про згоду Сторін із відомостями, які зазначені у видаткових накладних, зокрема, і з приводу того, що поставка товару відбувалась саме за замовленнями позивача.

Колегія суддів зазначає, що у п. 7.3. договору сторони узгодили, що поставка товару оформляється первинним документом, підписаним обома сторонами. Підписанням первинного документа сторони засвідчують, що зазначений в ньому товар переданий постачальником та прийнятий покупцем в кількості, асортименті та за ціною узгодженими сторонами, зовнішні ознаки якості товару та його упаковка відповідають умовам Договору.

У п. 7.5. Договору сторони також погодили, що підписаний ними Первинний документ підтверджує передачу товару Постачальником та прийняття його покупцем. Підписанням Первинного документу Сторони засвідчують досягнення згоди та відсутність претензій відносно кількості, асортименту Товару та/або явних недоліків.

Зважаючи на наведені умови договору, колегія суддів вважає, що підписання позивачем видаткових накладних, відповідно до п. 7.3., п.7.5.Договору, підтверджує лише передачу товару та відсутність претензій відносно кількості та асортименту Товару. Положеннями Договору не передбачалось направлення позивачем відповідачу будь-яких заявок. Відповідачем до матеріалів справи не надано жодної заявки позивача на поставку відповідного товару, що мало б підтвердити доводи апелянта про постачання товару саме за замовленнями позивача.

Крім того, як правомірно враховано судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про готовність поставити спірний товар до 31.01.2024.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що відповідно до п. 6 Специфікації №15 базис поставки Товару - DDP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року). Склад покупця: 16441, Чернігівська обл., с. Оленівка, вул. Центральна, буд. 86. У зв`язку з цим, вважає скаржник, без заявки та погодження з позивачем поставка товару була неможлива, оскільки відповідачу потрібен був доступ на територію позивача, відомості про особу, уповноважену на отримання товару, тощо.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні №Р266 від 18.03.2024, №Р265 від 18.03.2024, №Р259 від 16.03.2024, що містяться в матеріалах справи, лише підтверджують факт перевезення і відображення у товарно-транспортних накладних даних про автомобільного перевізника, замовника такого перевезення, вантажовідправника та вантажоодержувача. Втім, такі дані товарно транспортних накладних не доводять існування окремих замовлень з боку позивача та не свідчать про поставку товару за окремими замовленнями Покупця.

Зважаючи на викладене, у відповідача виник обов`язок поставки товару за спірною Специфікацією до 31.01.2024 включно, але відповідач зобов`язань з поставки позивачу партії товару у строк, встановлений сторонами у Специфікації №15 не виконав, чим порушив строки виконання господарських зобов`язань.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.9.5 Договору Постачальник, який прострочив виконання зобов`язання поставки згідно з Договором, повинен на вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день несвоєчасної поставки товару).

Також відповідно до п.4 Специфікації №15 в разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує штраф в розмірі 10% від суми за кожен протермінований тиждень поставки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції посилаючись на наведені приписи законодавства та умови укладеного сторонами Договору, Специфікації №15 та Додатку №6 до договору поставки позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 54 332,01 грн та штрафу в сумі 849 852,48 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в сумі 54 332,01 грн та розрахунок штрафу в сумі 849 852,48 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 54 332,01 грн та штрафу в сумі 849 852,48 грн є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Колегія суддів, здійснивши за допомогою системи "Ліга Закон" розрахунок пені та штрафу зазначає, що розрахунки суду першої інстанції є арифметично вірними, правомірним та такими, що підлягають задоволенню у визначених розмірах.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення суми штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання зазначав, що він повністю поставив товар позивачу на умовах погоджених сторонами, позивач не зазнав жодних збитків та самостійно надав згоду на зміну асортименту і строків поставки товару. З огляду на вищезазначене та інші об`єктивні обставини (ускладнення господарської діяльності в державі в умовах воєнного стану) відповідач просив суд першої інстанції зменшити штраф та пеню на 90 %.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та докази, наявні в матеріалах справи, місцевий господарський суд визнав клопотання відповідача обґрунтованим та задовольнив його частково, зменшивши розмір неустойки на 50% до 452 092,24 грн, з яких 27 166, 00 грн - пеня та 424 926,24 грн - штраф.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що ні позов, ні додані до нього докази не підтверджують отримання позивачем збитків та не свідчать, що звернення позивача до суду з позовом викликано необхідністю компенсації та покриття цих збитків. Апелянт вважає, що подання позову викликано допущеними Сторонами неточностями у формулюваннях при укладенні Додаткової угоди до договору поставки, а також наявністю формального права у позивача для нарахування штрафних санкцій у зв`язку з такими неточностями.

Апелянт також звертає увагу, що ним було виконано свої зобов`язання з поставки товару згідно нового погодженого Сторонами асортименту та в строки, вважає скаржник, погоджені сторонами. Прийнявши товар, позивач не заявляв жодних претензій до відповідача і звернувся з позовом до суду після спливу проміжку часу; отримавши замовлений товар, позивач самостійно надав згоду на зміну асортименту та строків поставки та не отримав жодних збитків, завданих такою зміною істотних умов поставки товару.

Повідомляє, що відповідач є суб`єктом господарювання, який з початку створення був зареєстрований та веде свою господарську діяльність в м. Харкові; несе значні збитки, завдані воєнними діями; станом на день звернення позивача до суду, відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, не отримує прибутку, що підтверджується податковою звітністю за останній звітній період, а також вимушений звертатись до фінансових установ для отримання кредитних коштів; стягнення з відповідача додатково грошових коштів на суму 452 092,24 грн за зобов`язаннями, які останній виконав зі збитком для себе, буде мати своїм наслідком настання додаткових негативних наслідків, зокрема, слугувати причиною для ініціювання відносно відповідача процедури банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що вона не є імперативною, застосовується за визначених умов та належить до дискреційних повноважень суду.

Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

В ході розгляду клопотання відповідача судом першої інстанції правомірно враховано, що вартість товару, поставленого за Специфікацією №15, становить 2 025 000,00 грн, а нараховані штрафні санкції становлять 904 184,49 грн. Отже, в даному випадку розмір штрафу становить майже 45% від вартості товару, поставленого за Специфікацією №15. Тобто наслідки невиконання відповідачем зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Також суд обґрунтовано врахував, що на виконання умов договору, Специфікації №15 та Додаткової угоди №6 відповідач здійснив поставку товару, в той час як позивачем не доведено отримання збитків внаслідок порушення відповідачем строків поставки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що зменшуючи розмір штрафних санкцій на 50% місцевий господарський суд правомірно врахував доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін. Беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до 452 092,24 грн, з яких 27 166,00 грн пеня та 424 926,24 грн штраф та часткового задоволення позовних вимог.

Матеріали справи не свідчать, що відповідач звертався до позивача із Сертифікатом Торгово-промислової палати щодо неможливості виконання договору внаслідок настання форс-мажорних обставин внаслідок воєнних дій або знищенням майна, тощо, в той час як господарська діяльність сторін договору здійснюється на їх власний ризик. Укладаючи 22.12.2023 Специфікацію №15 та 26.12.2023 Додаткову угоду №6 в умовах воєнного стану, відповідач усвідомлював можливі наслідки, пов`язані із виконанням умов договору. При цьому, початок повномасштабного вторгнення та воєнні дії мають негативний вплив на підприємницьку діяльність як відповідача, так і позивача, який також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні апеляційної скарги колегія суддів відмовляє.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.269, 275, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1464/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2024

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна