Рішення

від 16.12.2024 по справі 906/672/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/672/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивачів: не з`явилися;

від відповідача:1: не з`явився;

від відповідача-2: Шароварський В.В., довіреність № 375/24 від 26.12.2023;

за участю прокурора: Деречі І.В., службове посвідчення №078984 від 30.01.2024;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області (с.Райгородок Бердичівського району Житомирської області); 2. Північного офісу Держаудитслужби (м.Київ);

до 1. Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради (с.Гардишівка Бердичівського району Житомирської області);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (м.Київ)

про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області та Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про:

- визнання недійсним договору на закупівлю електричної енергії №60В200-2669-23-b від 10.10.2023, укладеного між Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради та ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ";

- стягнення з ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради коштів у розмірі 148 275,32грн та з Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради одержаних ним за рішенням суду коштів у розмірі 148 275,32грн в дохід держави.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в умовах воєнного стану, знаючи про види та дату застосованих до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи ( ОСОБА_1 ) обмежувальних заходів (санкцій), маючи намір на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною та подальшого укладення з ним договору задля одержання прибутку, прийняло участь у відкритих торгах та з метою уникнення введених санкцій надало у складі своєї тендерної пропозиції недостовірну інформацію, що була суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів, чим порушило загальні засади цивільного законодавства та санкційного регулювання, а також правові та економічні засади здійснення публічних закупівель. З огляду на те, що учасник процедури закупівлі - ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" підпадав під підстави, встановлені пп.11 п.47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених "Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, замовник повинен був прийняти рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у торгах та зобов`язаний був відхилити тендерну пропозицію вказаного учасника. Вищенаведені неправомірні дії ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надали йому можливість отримати за вказаним договором кошти місцевого бюджету в сумі 148 275,32грн, які, враховуючи наявність умислу лише в останнього, повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Ухвалою суду від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.08.2024.

28.06.2024 від Райгородоцької сільської ради надійшло клопотання про розгляд даної справи без присутності представника позивача (а.с.93-94).

28.06.2024 від представника позивача 2 надійшло пояснення по суті справи, в яких останній просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника (а.с.108-110).

01.07.2024 представник відповідача 2- ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Оскільки прокурор не надав будь-яких змістовних та належних доказів вини відповідача, яким чином виконаний у повному обсязі сторонами договір порушив публічний порядок, доводи позивача щодо порушення публічного порядку договором, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2, не мають братися до уваги судом, оскільки є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", п.538 якого накладено обмежувальні заходи (санкції) на фізичну особу, громадянина України ОСОБА_1 строком на три роки. При цьому, жодних санкцій, які б забороняли участь у процедурі публічних закупівель як ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", так і його кінцевому бенефіціарному власнику, в даному рішенні РНБО України не міститься, у зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для застосування замовником пп.11 п.47 Постанови КМУ від 12.10.2022 №1178" Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників". Вказує, що з тендерної документації вбачається, що учасником процедури закупівлі виступає ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", що не є особою, на яку б були покладені відповідні обмежувальні заходи (санкції). Водночас, на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" також не було покладено аналогічного обмежувального заходу. Таким чином, замовник не мав підстав для відмови учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та не мав підстав для відхилення тендерної пропозиції учасника (а.с.116-118).

15.07.2024 від представника відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради (а.с.125).

Ухвалою суду від 12.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.

У відповіді на відзив від 30.09.2024 прокурор виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.135-140).

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкладено підготовче засідання на 11.11.2024.

Ухвалою суду від 11.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/672/24 до судового розгляду по суті на 16.12.2024.

16.12.2024 до суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання, в якому просив зупинити провадження у справі №904/3382/24 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення постанови по цій справі, обставини в якій є подібними обставинам даної справи та від висновків якої залежить правильне вирішення спору у справі №904/3382/24.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу №60В200-26699-23 від 10.10.2023 та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 грошових коштів у розмірі 148 275,32грн, сплачених у якості оплати за електричну енергію за оспорюваним договором, з подальшим перерахуванням відповідачем 1 відповідної суми до державного бюджету.

Підставами позовних вимог слугують обставини проведення позивачем 2 моніторингу процедури закупівлі та встановлення порушення вимог законодавства про закупівлі внаслідок складення тендерної документації не у відповідності до вимог закону, а також не відхилення тендерної пропозиції, яка підлягала відхиленню відповідно до закону. Прокурор вказує, що оспорюваний договір укладено із юридичною особою, кінцевим бенефеціарним власником якої є особа, щодо якої рішенням РНБО від 18.06.2021 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, що унеможливлювало укладення спірного договору між відповідачами.

Правовими підставами позову виступають, серед іншого, норми частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, частин першої, третьої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

У той же ж час, судом встановлено, що у провадженні суду касаційної інстанції перебуває справа №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд", оформленого протоколом №338 від 13.11.2019, яким вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію приватного підприємства "ЛСВ Моноліт";

- визнання недійсним договору про закупівлю товарів №627 від 25.11.2019, укладеного між спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" та приватним підприємством "ЛСВ Моноліт";

- стягнення з приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на користь спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" 2370000,00грн, а з спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" одержані ним за рішенням суду 2370000,00грн стягнути в дохід держави.

Підставами позовних вимог є обставини того, що приватне підприємство "ЛСВ Моноліт" порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів торгів та укладення оскаржуваного договору на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. З огляду на це, прокурор переконаний, що рішення тендерного комітету та відповідний договір, укладений за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім цього, прокурор, посилаючись на частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, просив застосувати наслідки недійсності укладеного договору та стягнути з приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на користь спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2370000,00грн, а далі отримані спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" за рішенням суду кошти у вказаному розмірі стягнути в дохід держави.

Враховуючи викладене вище, ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 справу №922/3456/23 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

При передачі цієї справи, колегія суддів вказала, що не погоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. На думку колегії суддів у справі №922/3456/23 до таких правовідносин положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та частини першої статті 208 Господарського кодексу України є незастосовними. Мотивація відповідних висновків викладена у пунктах 43-96 ухвали від 13.11.2024 у справі №922/3456/23.

Колегія суддів пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене вище, очікується постановлення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі, висновки якої будуть впливати на постановлення рішення суду у справі №904/3382/24.

Разом з цим, в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18 зазначено, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18.

Оскільки на момент розгляду зазначеного клопотання про зупинення відсутні докази прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі №906/672/24 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку про безпідставність заявленого клопотання представника відповідача 2 про зупинення провадження.

Присутній у судовому засіданні 16.12.2024 прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На веб-порталі уповноваженого органу уповноваженою особою Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради було опубліковано оголошення про проведення процедури відкритих торгів для закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія), очікуваною вартістю 62 574,46грн.

В електронній системі публічних закупівель "Прозорро" опубліковано звіт про результати проведення процедури закупівлі №UA-2023-11-02-000569-а, проведеної уповноваженою особою КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради, згідно з яким переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю електричної енергії визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (а.с.38-39).

10.10.2023 між КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради (споживач/відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗБУТ" (постачальник/ відповідач 2) було підписано договір №60В200-2669-23-b від про постачання електричної енергії споживачу (а.с.33-36), відповідно до п.1.1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно з п.1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №312 та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до додатку № 2 до договору строком поставки електричної енергії визначено період з 01.11.2023 по 31.12.2023 (а.с.37-38).

Відповідно умов договору постачальник мав поставити споживачу електричну енергію у загальному розмірі 8700кВт/год.

22.12.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1/60В200-2669-23-b до договору, згідно з умовами якої збільшено загальний обсяг електричної енергії у 2023 році до 20 240кВт та загальну суму договору до 148 275,32грн (а.с.52).

Відповідачами було виконано укладений договір на суму 148 275,32грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №944 від 21.12.2023 на суму 59 062,08грн; №947 від 02.01.2024 на суму 7 520,94грн; №951 від 16.01.2024 на суму 81 692,30грн (а.с.56-57).

Таким чином, КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради за договором від 10.10.2023 №60В200-2669-23-b на рахунок ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" перераховано кошти у загальній сумі 148 275,32грн.

07.05.2024 на адресу Управління Північного офісу Держаудислужби у Житомирській області направила лист за вих.№50-90-236 із повідомленням про виявлені порушення при визначені ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" переможцем відкритих торгів UA-2023-11-02-000569-а, укладанні договору на постачання електричної енергії №60В200-2669-23-b від 10.10.2023 та необхідністю вжиття заходів щодо усунення порушень шляхом звернення до суду із позовом (а.с.41-43).

З інформації, викладеної Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України у Житомирській області (лист №260631-17/1438-2023 від 21.05.2024) вбачається, що в Управління відсутні правові підстави вжиття заходів на захист порушених інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним та стягнення з ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" коштів (а.с.44-45).

На підставі ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Бердичівською окружною прокуратурою 09.05.2024 до Райгородоцької сільської ради направлено лист №50-90-2420 з пропозицією самостійного вжиття заходів реагування на виявлені порушення, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою (а.с.58-59).

Райгородоцькою сільською радою на вищезазначений лист окружної прокуратури надано відповідь №472 від 13.05.2024 з якої вбачається, що відповідно до статуту КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради діє на принципах повного фінансово-господарського розрахунку, забезпечує фінансування витрат по організації своєї діяльності, матеріальному розвитку та не ставить за мету отримання прибутку. Держава і засновник - Райгородоцька сільська рада не відповідає за зобов`язаннями підприємства, а підприємство не відповідає по зобов`язанням держави і засновника. Даний орган місцевого самоврядування вважає, що права та інтереси як держави, так і Райгородоцької територіальної громади не порушені, тому звертатись до суду не планує (а.с.60).

Звертаючись з позовною заявою, прокурор вказує на те, що договір №60В200-2669-23-b про постачання електричної енергії споживачу від 10.10.2023 має бути визнано недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про санкції", Указу Президента України №266/2021 від 24.06.2021, яким затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", а сплачені КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради за ним кошти в розмірі 148 275,32грн стягнуті до державного бюджету на підставі ст.228 Цивільного кодексу України.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.

При зверненні до суду прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України як органів, які уповноважені здійснювати функції із захисту майнових інтересів держави у спірних відносинах, але належним чином не здійснюють захист інтересів держави представницькими засобами.

Ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 2 ст. 2 Кодексу передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008р., неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Ст.1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч.4 ст.23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Аналіз положень ст.53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави повідомлення.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Бердичівською окружною прокуратурою на адресу позивачів направлялись листи з інформацією про виявлені порушення та про відповідне реагування на вказані порушення, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави вказаними органами та наявність підстав, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до гідно ст.64-1 ГК України підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов`язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

У цій же статті зазначено, що термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" розуміється у значенні, що вживається в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон № 1702-VII).

В силу абз.2 ч.1 ст.5-1 Закону №1702-VІІ юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Ці ж дані вносяться до Форми 1 для реєстрації юридичної особи (за Наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5).

Як вбачається з відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", якому належить 100 % статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є ОСОБА_1 , громадянство: АДРЕСА_1 . Тип бенефіціарного володіння: Непрямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу:100 (а.с.73-74).

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

У п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про санкції" підставами для застосування санкцій, серед іншого, є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним, інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст.1 Закону України "Про національну безпеку України" національна безпека України захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Національні інтереси України життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Одним з нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону "Про санкції" від 14.08.2014 № 1644-VII внаслідок збройної агресії Російської Федерації щодо України (постанови Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/13/21 та від 21.06.2023 у справі №910/2529/22) Україна є об`єктом збройної агресії з боку Російської Федерації (далі - РФ), яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27.01.2015 № 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором (далі - Звернення)).

З 20.02.2014 тривають силові дії РФ, які є актами збройної агресії відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1, схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" (далі - Заява). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала РФ державою-агресором (абзац шостий Звернення).

У резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" 02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

Верховна Рада України 14.04.2022 визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України №2188-IX).

Парламентська Асамблея Ради Європи 27 квітня 2022 року ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" №2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Положеннями ст.107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.

Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Згідно з ч.4 ст.10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення РНБО, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №9901/348/21 з опису у Законі України "Про санкції" підстав, умов, мети застосування санкцій виснувала, що суб`єкт, до якого вони можливо будуть застосовані, не може не розуміти і не передбачити, що ці обмежувальні заходи потенційно (ймовірно) використовуватимуться стосовно нього насамперед через те, що він є "репрезентантом" країни, яка в умовах збройного конфлікту ставить під загрозу національні інтереси, національну безпеку України, втрату української державності, а його діяльність на території України за умов збройного конфлікту може підпадати під ознаки реалізації такої загрози.

Види санкцій застосовані вищезазначеним Указом та їх кількість визначається безпосередньо органом застосування, який, відповідно до частини четвертої преамбули Закону України "Про санкції", задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України.

При цьому, уводячи в дію рішення РНБО про застосування до ОСОБА_1 санкцій, Президент як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, самостійно оцінив наявність та достатність підстав для введення відповідних санкцій, зокрема, інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції".

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" передбачено, зокрема застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб згідно з додатком.

Додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" визначено наступну фізичну особу: ОСОБА_1 ; ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Бересток Заліщицького району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а.с.81-82).

Крім цього визначено наступні види обмежувального заходів (відповідно до Закону України "Про санкції"): блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", тощо.

Указ Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 набрав чинності 03.07.2021, отже з вказаної дати щодо ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", застосовані обмежувальні заходи, що визначені Законом України "Про санкції".

З 01.02.2024 у державі запрацював Державний реєстр санкцій (https://drs.nsdc.gov.ua), ведення якого забезпечує апарат Ради національної безпеки і оборони України. Указаний реєстр надає можливість отримати доступ до актуальної та достовірної інформації про підсанкційних юридичних і фізичних осіб.

Опрацюванням Державного реєстру санкцій з`ясовано, що у ньому наявні відомості про застосування вищенаведених санкцій до ОСОБА_1 (ідентифікатор в реєстрі: 15581).

Прокурор, не заперечуючи відсутність ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкцій) доводить, що винагородоодержувачем (кінцевим беніфеціаром) ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Стаття 17 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" (п.11).

Вибірковий підхід та надмірна формалізація вимог ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" дозволяє підсанкційним фізичним особам нівелювати вищевказаними вимогами Закону та продовжувати отримувати дохід через підконтрольні їм юридичні особи. Вказане стає наслідком прямого порушення основних засад, визначених Законом України "Про санкції" та надає можливість уникнути виконання Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Таким чином, виключно з метою врегулювання недопустимості "двоякого тлумачення" вимог статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", що мало місце з боку "зацікавлених "підсанкційних осіб" та створених/підконтрольних ними юридичних осіб, постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 №157 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178" пункт 44 Особливостей викладено в такій редакції (чинній на момент укладення договору та проведення торгів): Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли, зокрема:

11) учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України Про санкції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 №471 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 і від 21 березня 2023 р. № 253 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 р. № 157 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178.

Разом з тим, пункт 44 Особливостей викладено в такій редакції: замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури закупівлі підпадає під підстави, встановлені пунктом 47 цих особливостей.

Пунктом 47 Особливостей передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України Про санкції.

Отже, з огляду на те, що учасник процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" підпадав під підстави, встановлені п.п.11 п.47 Особливостей, замовник повинен був прийняти рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний був відхилити тендерну пропозицію вказаного учасника.

Також, враховуючи, що учасник у своїй тендерній пропозиції зазначив недостовірну інформацію, яка була суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, замовник на підставі абз.2 п.42, абз.2, 3 п.п.1 п.44 Особливостей зобов`язаний був відхилити тендерну пропозицію вказаного учасника.

Прокурор доводить, що незважаючи на наведені вимоги законодавства відповідач 1 - КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради провів відкриті торги UA-2023-11-02-000569-а, за результатами яких уклав договір №60В200-2669-23 про постачання електричної енергії від 10.10.2023 із ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під вищезгаданими санкціями РНБО.

Факт неможливості прийняття ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" участі у закупівлі з наведених вище підстав підтверджується рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №7193-р/пк-пз від 06.12.2022 про відмову в задоволенні скарги ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на рішення Замовника про відхилення його тендерної пропозиції у закупівлі UА-2022-11-03-012010-а.

Вказаним рішенням Органу оскарження, яке є чинним, встановлено порушення ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" вимог Закону України "Про публічні закупівлі", що виразилося у поданні недостовірної інформації для участі у процедурі, оскільки ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є особою, щодо якої застосовані санкції згідно Закону України "Про санкції".

Окрім того, у переліку санкцій, застосованих рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року до ОСОБА_1 терміном на три роки, наявні такі види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України "Про санкції"), як "Обмеження торговельних операцій" (п.2); "Зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань" (п.5); "Інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції" (п.13) Додатку 1 до вказаного Рішення РНБО.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про санкції" принципами застосування санкцій в Україні є законність, прозорість, об`єктивність, відповідність меті та ефективності.

Положеннями частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/ спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Окрім того, в умовах сьогодення, у даних спірних правовідносинах питання укладення договору із учасником, кінцевим бенефіціарним власником якого являється №підсанкційна особа", оскільки виконання зобов`язань за спірним договором, неодмінно призведе до економічного його збагачення, як кінцевого одержувача визначених вигод, що стають результатом реалізації умов договору, фінансування за яким здійснюється за бюджетні кошти.

Вказане не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону.

Зазначене також підриває фінансово-економічні інтереси держави, оскільки введені в дію указами Президента України рішення РНБО України про запровадження персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) відносно окремих фізичних та юридичних осіб переслідують мету створення механізму невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і безпеці України, включаючи збройний напад РФ, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Очевидним є той факт, що фізична особа ОСОБА_1 , безпосередньо не мала наміру та мети вступати у господарські правовідносин, як сторона правочину, однак відповідно до ресурсу УоuСontrol, є засновником та кінцевим бенефіціарним власником більше 40 компаній з різних юрисдикцій, у тому числі зареєстрованих в офшорних зонах та тих, що причетні до постачання сировини на військові підприємства РФ; прямо чи непрямо володіє цими компаніями, впливає на всі рішення, що ними ухвалюються.

Причетність ОСОБА_1 до виведення українського титанового бізнесу під російську юрисдикцію, стала наслідком застосування щодо останнього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) згідно рішення РНБО від 18.06.2021.

Саме тому, можливість застосування з боку України спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до відповідних суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території чи завдання майнових втрат, врегульована прийнятим Законом України "Про санкції" №1644-VII від 14.08.2014, який забезпечує потребу держави у невідкладному та ефективному реагуванні на такі загрози та недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку.

Відповідач 1 ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в умовах воєнного стану, знаючи про види та дату застосованих до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи обмежувальних заходів (санкцій), маючи намір на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною та подальшого укладення з ним договору за для одержання прибутку, прийняло участь у відкритих торгах та з метою уникнення введених санкцій надало у складі своєї тендерної пропозиції недостовірну інформацію, що була суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів, чим порушило загальні засади цивільного законодавства та санкційного регулювання, а також правові та економічні засади здійснення публічних закупівель.

Виконання зобов`язань за укладеними договорами з порушенням вимог Закону України "Про санкції", Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неодмінно призводить до економічного збагачення "підсанкційної особи", як кінцевого одержувача визначених вигод, що стають результатом реалізації умов відповідних договорів, фінансування за якими здійснюється за бюджетні кошти.

Неправомірна поведінка ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття уповноваженою особою КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради рішення про намір укласти договір на постачання природного газу з переможцем процедури відкритих торгів, оформленого протоколом, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Доводи відповідача 1 стосовно того, що саме ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, оскільки останнє не перебуває під санкціями, судом оцінюється критично та до уваги не приймаються.

Судом враховано, що винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради НБО України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.

Зазначене не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та встановленим ст.5 вказаного Закону принципам.

Отже, обставини справи свідчать про недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при обрані ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" переможцем процедури закупівлі UA-2023-11-02-000569-а та укладенні договору від 10.10.2023 №60В200-2629-23, оскільки з боку вказаного учасника мало місце надання недостовірної інформації, що була суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, обрання переможця та укладення договору.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна норма викладена у ч.1 ст.208 ГК України.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15, №905/121/19 від 06.10.2020.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зазначив, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч.5 ст.13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про публічні закупівлі", як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. і ч.1 ст.3 указаного Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

У постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19 Верховний Суд у п.п.32, 33 виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вонипідлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Договір від 10.10.2023 № 60В200-2669-23-b оспорюється з підстав його невідповідності вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ".

Отже, ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору від 10.10.2023 № 60В200-2669-23-b, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі, знаючи що до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" ОСОБА_1 застосовано спеціальні економічні санкції терміном на три роки, внаслідок чого отримав бюджетні кошти в сумі 148 275,32гривень.

Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.

Таким чином, договір №60В200-2669-23-b про постачання електричної енергії, укладений між КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради та ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" підлягає визнанню судом недійсним, відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, як такий, що укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади держави, а також приписи санкційного регулювання.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів передбачені ч.3 ст.228 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було встановлено судом, договір №60В200-2669-23-b від 10.10.2023 є виконаним та оплаченим на суму 148 275,32грн.

Отже, відповідачем 1 за договором №60В200-2669-23-b від 10.10.2023 на рахунок відповідача 2 перераховано кошти у загальній сумі 148 275,32грн.

Між тим, незважаючи на те, що правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 станом на дату розгляду справи припинені, негативні наслідки укладеного правочину не усунуті.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такий правочин є нікчемним (ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України).

Верховним Судом у постанові від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15 сформовано правовий висновок щодо застосування ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України при кваліфікації правочинів як таких, що порушують публічний порядок.

Як зазначено вище, ст.228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, які вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст.228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільних прав тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України при кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок викладено Верховним Судом у постанові від 10.03.2020 у справі №910/24075/16, п.п.4.7 4.8 постанови від 02.07.2020 у справі №910/4932/19.

Зі змісту ст.228 ЦК України вбачається, що в ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, порушення публічного порядку (ч.ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч.3). У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст.228 ЦК України не встановлює особливих наслідків такої недійсності правочину. Натомість у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й особливі наслідки недійсності такого правочину.

Враховуючи викладене вище та наявність умислу лише у ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", як сторони оспорюваного договору, одержані ним 148 275,32грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору - КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Згідно із частинами 2, 3 ст.13, частиною 1 ст.74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи, що спір до розгляду у суді доведений з вини відповідача 2 ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача 2.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №60В200-2669-23-b про постачання електричної енергії від 10.10.2023, укладений між КП Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради та ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (вул.Острозьких Князів, буд.32/2, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) на користь Комунального підприємства Оздоровчий дитячо-юнацький заклад "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради (вул.Гагаріна, 8А, с.Гардишівка, Бердичівський район, Житомирська область, 13345, код ЄДРПОУ 36533045) кошти в сумі 148 275,32грн, а з Оздоровчого дитячо-юнацького закладу "Березовий Гай" Райгородоцької сільської ради (вул.Гагаріна, 8А, с.Гардишівка, Бердичівський район, Житомирська область, 13345, код ЄДРПОУ 36533045) одержані ним за рішенням суду 148 275,32грн стягнути в дохід держави шляхом зарахування на рахунок UA718999980313020102000006059 (отримувач - ГУК у Жит.обл/Бердичів.р-н/21080600; код ЄДРПОУ отримувача - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.податк.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ (вул.Острозьких Князів, буд.32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, буд.11, м.Житомир, Житомирська область, 10008 код ЄДРПОУ 02909950)

- 6056,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 23.12.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу ;

2 -керівнику Бердичівської окружної прокуратури через Електронний суд;

3 - Житомирській обласній прокуратурі через Електронний суд ;

4-5- позивачам через Електронний суд;

6-7 - відповідачам через Електронний суд.