Рішення

від 04.12.2024 по справі 914/1810/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 Справа № 914/1810/24

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. за участю секретаря судового засідання Сосницької А.А., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології», м. Дніпро

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/1810/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології», м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудклімат», м. Львів

про стягнення 923 528,89 грн

За участю представників:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудклімат» про стягнення 923 528,89 грн.

Рішенням суду від 18.11.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудклімат» (м. Львів, вул. Городницька, 47, ідентифікаційний код 41076040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології» (м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 14, ідентифікаційний код 45110560) 418 681,19 грн - основного боргу, 15 125,55 грн інфляційних нарахувань, 11 355,44 грн - пені, 77 346,68 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 270,39 грн судового збору; в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 300 000,00 грн провадження закрито; в решті позовних вимог відмовлено.

21.11.2024, за вх.№4332/24, на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26000,00 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.11.2024, заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою суду від 26.11.2024р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології» про ухвалення додаткового рішення до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 04.12.2024р.

В судове засідання 04.12.2024р. позивач явку повноважного представника не забезпечив.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 04.12.2024р. забезпечив. З клопотаннями, заявами до суду не звертався.

Згідно із ч. 4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Позиція заявника (позивача).

До заяви від 21.11.2024 (вх. № 4332/24 від 21.11.2024) про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у справі №914/1810/24 позивач долучив договір про надання правової допомоги № 370 від 15.07.2024р.; додаткову угоду №1 від 15.07.2024 р.; Акт наданих послуг №1 від 17.07.20224 р. на суму 10 000,00 грн.; Акт наданих послуг №2 від 03.10.2024 р. на суму 2 000,00 грн.; Акт наданих послуг №3 від 22.10.2024 р. на суму 2 000,00 грн.; Акт наданих послуг №4 від 18.11.2024 р. на суму 2 000,00 грн.; Акт наданих послуг №5 від 18.11.2024 р. на суму 10 000,00 грн..

Зважаючи на це, позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн.

Позиція відповідача.

Від відповідача до суду не поступило жодних заяв, клопотань щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі

Оцінка суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України разом витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин щодо виконання договору, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів.

В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд встановив, що відповідачем в межах цієї справи було отримано правову допомогу від адвоката Ключенкової Христини Владиславівни, яка діє на підставі свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю №ЗП001916 від 18.01.2022.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №370 від 15.07.2024 укладеної між ТзОВ «Гідравлічні технології» в особі директора Писарева А.В. та адвокатом Ключенковою Христиною Владиславівною, яка діє на підставі свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю №ЗП001916 від 18.01.2022 сторони уклали цю додаткову угоду про наступне:

1.Опис робіт: Адвокат зобов`язується скласти (написати, належно оформити) та подати до Господарського суду Львівської області від імені Клієнта позовну заяву про стягнення з ТОВ «Галбудклімат» на користь Клієнта заборгованості за Договором поставки №204/1 від 18.03.2024.

2.Вартість послуг (гонорар) за складання по подачу позовної заяви становить 10000 грн. Вартість послуг (гонорар) за участь в судовому засіданні (незалежно від його тривалості) становить 2000 грн.

3.У разі винесення Господарським судом Львівської області рішення про задоволення або часткове задоволення позовної заяви ТОВ «Гідравлічні Технології» до ТОВ «Галбудклімат» про стягнення заборгованості за Договором поставки №204/1 від 18.03.2024 Клієнт сплачує Адвокату додаткову винагороду (гонорар успіху). Гонорар успіху становить 10000 грн.

Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

17.07.2024 між відповідачем та Адвокатом підписано Акт наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №370 від 15.07.2024, згідно якого було надано таку послугу: складання (написання, належне оформлення) та подача до Господарського суду Львівської області від імені клієнта позовної заяви про стягнення з ТОВ «Галбудклімат» на користь Клієнта заборгованості за Договором поставки №204/1 від 18.03.2024. Загальна сума послуг складає 10000 грн.

03.10.2024 між відповідачем та Адвокатом підписано Акт наданих послуг №2 до Договору про надання правової допомоги №370 від 15.07.2024, згідно якого було надано таку послугу: участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду львівської області по справі №914/1810/24 за позовом ТзОВ «Гідравлічні технології» до ТзОВ «Галбудклімат» про стягнення 923161,92 грн. Загальна сума послуг складає 2000 грн.

22.10.2024 між відповідачем та Адвокатом підписано Акт наданих послуг №3 до Договору про надання правової допомоги №370 від 15.07.2024, згідно якого було надано таку послугу: участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду львівської області по справі №914/1810/24 за позовом ТзОВ «Гідравлічні технології» до ТзОВ «Галбудклімат» про стягнення 923161,92 грн. Загальна сума послуг складає 2000 грн.

18.11.2024 між відповідачем та Адвокатом підписано Акт наданих послуг №4 до Договору про надання правової допомоги №370 від 15.07.2024, згідно якого було надано таку послугу: участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду львівської області по справі №914/1810/24 за позовом ТзОВ «Гідравлічні технології» до ТзОВ «Галбудклімат» про стягнення 923161,92 грн. Загальна сума послуг складає 2000 грн.

18.11.2024 між відповідачем та Адвокатом підписано Акт наданих послуг №5 до Договору про надання правової допомоги №370 від 15.07.2024, згідно якого було надано таку послугу: досягнення адвокатом результату, а саме винесення Господарським судом Львівської області рішення про часткове задоволення позовної заяви ТзОВ «Гідравлічні технології» до ТзОВ «Галбудклімат» про стягнення заборгованості за Договором поставки №204/1 від 18.03.2024. Загальна вартість послуг складає 10000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі, яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу (зокрема й «гонорар успіху») у заявленій до стягнення сумі є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом позивача складалися документи як по суті справи, так і з процесуальних питань, адвокат брав участь у судових засіданнях.

За наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 (п. 108 постанови).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу та витрати на експертизу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатом вирішення спору у даній справі, позовні вимоги задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 418 681,19 грн основного боргу та 15 125,55 грн інфляційних нарахувань, а також 11 355,44 грн - пені, 77 346,68 грн - процентів за користування чужими грошовими, у зв`язку із їх зменшенням судом на підставі ст. 551 ГПК України.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи процентів річних, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, у процентному співвідношенні фактична відмова в позові складає у розмірі (1,34%). Інша частина відмови, у зв`язку із зменшенням розміру пені та відсотків за користування чужими коштами на підставі ст. 551 ЦК України, при вирішенні відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу не враховується. Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, з огляду на часткову сплату боргу після подання позову до суду.

З урахуванням принципів справедливості, пропорційності та верховенством права, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, а також приймаючи до уваги критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, відсутність заяви відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до обґрунтованого переконання про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 23155,60 гривень.

Керуючись ст.ст.126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2.Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудклімат» (м. Львів, вул. Городницька, 47, ідентифікаційний код 41076040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні технології» (м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 14, ідентифікаційний код 45110560) 23155,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим додаткове рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

6. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. підписано - 23.12.2024р.

Суддя Кітаєва С.Б.