Постанова

від 26.02.2025 по справі 916/2550/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2550/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Коломійчук І.О.

від Одеської обласної ради - Чегодар С.В. (самопредставництво)

від КУ "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" - адвокат Пономарьов В.В.

від ТОВ "Бліц Сервіс" - адвокат Натина А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 (повний текст складено та підписано 06.12.2024, суддя Бездоля Д.О.) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 (суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/2550/24

за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі:

1) Одеської обласної ради

2) Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації;

3) Південного офісу Держаудитслужби

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс"

2) Комунальної установи "Одеська обласна база спеціального медичного постачання"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503830,04 грн

ВСТАНОВИВ

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс" та Комунальної установи "Одеська обласна база спеціального медичного постачання", в якій просив суд:

- визнати недійсними додаткові угоди від 18.12.2023 № 1, від 25.03.2024 № 2 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс" на користь Одеської обласної ради штрафні санкції у сумі 503830,04 грн.

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що відповідачі неправомірно внесли зміни до договору закупівлі в частині продовження строків поставки товару та дії договору, оскільки форс-мажорні обставини, які були підставою для їх внесення, існували на час укладення договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 по цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором не доведено суду суперечності спірних додаткових угод до договору чинному законодавству України та, відповідно, підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод.

За твердженням місцевого господарського суду, внесення спірних змін до договору відбулось за добровільною згодою відповідачів, а також за наявності форс-мажорних обставин, які перебувають поза контролем учасників господарських відносин і останні не можуть впливати на їх виникнення, перебіг та закінчення.

Судом першої інстанції також відзначено, що в спірних правовідносинах договір не укладався відповідачами на користь третьої особи (Одеської обласної ради), відповідач-2 не укладав з третьою особою (Одеською обласною радою) акт передачі прав управненої сторони, а відповідач-1 не брав на себе зобов`язання сплачувати на користь третьої особи (Одеської обласної ради) які-небудь штрафні санкції, відповідно прокурором не доведено суду правових підстав для стягнення штрафних санкцій саме на користь Одеської обласної ради у випадку задоволення судом позову про визнання недійсними спірних угод.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 по цій справі стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс" витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн 00 коп.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Бліц Сервіс" під час розгляду даної справи було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70000 грн, на підтвердження чого надано належні та допустимі докази. Однак, враховуючи заперечення прокурора, з урахуванням конкретних обставин даної справи та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат відповідача-1 на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок прокуратури, розміром 20000,00 грн.

Не погодившись із даними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Заступник керівника Одеської обласної прокуратури з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 у справі № 916/2550/24 скасувати та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі, а також додаткове рішення - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення постановлені при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, за твердженням апелянта, судом першої інстанції не було враховано наступне:

- Додаткову угоду № 1 укладено через 13 днів після укладення договору постачання. При цьому, у додатковій угоді не зазначені підстави, відповідно до яких вносяться зміни до істотних умов Договору, а саме строку дії Договору та поставки Товару та відсутні посилання на будь-які документи, що підтверджують факти, настання яких є підставою для внесення змін;

- на момент оголошення про проведення закупівлі, а також укладання Договору, сторонами було відомо про відповідні події (як військовий стан в Україні, так і страйки на кордоні з Польщею), а тому вони не можуть бути підтвердженням їх настання після укладання Договору;

- достеменно знаючи про ситуацію що склалась, ТОВ «Бліц Сервіс» надавало у складі своєї тендерної пропозиції гарантійний лист ТОВ «ОРТОІМПЕКС» в якому гарантовано поставку товару в терміни, визначеними тендерною документацією Замовника та тендерною пропозицією Учасника;

- лише у березні 2024 року офіційний дилер виробника сповістив відповідача про відвантаження обладнання. Тобто, з викладеного встановлено, що можливість отримання товару ТОВ «Бліц Сервіс» виникла у березні 2024 року;

- відповідачем не доведено, яким саме чином блокування кордонів між Польщею та Україною вплинуло на постачання товару та стало підставою для укладання додаткової угоди № 1 від 18.12.2023, якщо товар постачальнику виробником не передавався, на кордоні не перебував, страйки та, як наслідок, ускладнення логістики, не могли і не вплинули на строк його поставки;

- TOB «Бліц Сервіс», як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи Договір та отримавши 100% авансу бюджетних коштів за товар, усвідомлювала, що кінцевою датою постачання товару є дата, визначена в договорі, з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання в погоджені сторонами строки;

- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що нараховані суми пені та штрафу за договором, який фінансувався за рахунок бюджетних коштів, відповідно до вимог п. 26 ч. 1 ст. 66 БК України підлягають стягненню з ТОВ «Бліц Сервіс» безпосередньо до обласного бюджету Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення, прокурор зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу саме у даній справі (зокрема, платіжного доручення про перерахування коштів, прибуткового касового ордеру, квитанцій тощо).

Також, на переконання апелянта, надані відповідачем розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи та документально не підтверджені. Так, наданий представником відповідача акт прийому-передачі наданих послуг містить перелік послуг на загальну суму 70 000 грн, при цьому, не зазначено критерій визначення вартості, витрачений час на надання правової допомоги, не конкретизовано об`єми наданих послуг.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 26.02.2025.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від КУ "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оспорювані додаткові угоди були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності незалежних від сторін форс-мажорних обставин.

Відповідач також наголошує на тому, що наразі договорі є виконаним, товар визначений умовами договору поставлений та отриманим замовником без жодних зауважень щодо його якості, кількості тощо.

Крім того, відповідач зазначає, що порушення однією із сторін прийнятих на себе зобов`язань є підставою для сплати штрафних санкцій саме на користь сторони такого зобов`язання. Разом з цим, приписами чинного законодавства не передбачено можливості стягнення штрафної санкції, яка випливає із умов договору, на користь особи, яка не є стороною цього договору, а, отже, прокурор не може вимагати стягнення штрафних санкцій на користь Одеської обласної ради.

Також судом апеляційної інстанції 04.02.2025, тобто поза межами визначеному судом строку на подання відзиву (до 31.01.2025), надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Бліц Сервіс" в якому товариство, серед іншого, просить поновити строк на його подання.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву товариство зазначає, що представник товариства з 03.01.2025 по 31.01.2025 перебував на лікарняних. Внаслідок чого, через стан здоров`я не зміг виконати вимоги ухвали суду про надання відзиву в визначений судом строк. Відновивши роботу 03.02.2025 та зробивши аналіз справ, представником подано даний відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши таке клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Положеннями ч. 2 ст. 118 ГПК України унормовано, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, а не поновленим, клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не підлягає задоволенню.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення відзиву ТОВ "Бліц Сервіс" на апеляційну скаргу без розгляду, у зв`язку з чим колегія суддів не надає оцінку викладеним у ньому доводам.

Аналогічний сталий правовий висновок стосовно того, що встановлений судом процесуальний строк не підлягає поновленню, а може бути виключно продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, міститься у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 13.09.2023 у справі №910/6246/22, від 01.08.2022 у справі №910/16784/20.

Під час судового засідання від 26.02.2025 прокурор та представник Одеської обласної ради підтримали доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Представники КУ "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" та ТОВ "Бліц Сервіс" надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, за результатами проведення процедури закупівлі між відповідачем-1 (виконавець) та відповідачем-2 (замовник) був укладений договір від 05.12.2023 № 36/23 (далі - договір), згідно з яким виконавець зобов`язався поставити та передати у власність замовника товар за предметом: код ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні, (далі - Товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов`язався прийняти товар та сплати його вартість у порядку та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.1-2.3. договору загальна ціна цього договору складає 3110062,00 грн з ПДВ. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі, національною грошовою одиницею України - гривнею. Розрахунки за товар здійснюється у разі наявності фінансування в безготівковій формі шляхом проведення попередньої оплати після набрання чинності договору у розмірі 100 відсотків від ціни договору на рахунок виконавця впродовж 20 банківських днів з дати підписання сторонами договору.

Згідно з 3.1-3.4., 3.8, 3.9. договору поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.12.2023. Поставка товару здійснюється за адресою: 65045, Україна, м, Одеса, вул. Буніна, 30 на підставі заявки Замовника. Заявка замовника, вважається отриманою виконавцем з дати направлення її на його електронну адресу. Поставка товару повинна здійснюватись виконавцем не пізніше 10 робочих днів з дати одержання відповідної заявки Замовника. Товар вважається переданим замовнику, а зобов`язання виконавця щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі у кількості та якості в місці поставки товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від виконавця до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передання товару замовнику в місці поставки.

Відповідно до п. 6.5. договору за порушення терміну поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять робочих днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.1., 7.2. договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за не виконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Згідно з п. 8.2., 8.3., 8.4. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, зобов`язана надати іншій стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України. У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, крім надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, вимагається належне оформлення факту форс-мажорних обставин, зокрема наявність (надання) відповідного документу - сертифікату щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), визначеного статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України". Для вирішення питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання враховується не лише факт наявності форс-мажорної обставини, а й конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливість виконання стороною своїх конкретних зобов`язань і причинно-наслідковий зв`язок між ними, порушення логістичного ланцюга, мобілізацію працівників чи зупинення виробництва тощо. Документи, зазначені у цьому пункті, сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), повинна надати іншій стороні у розумний сірок, але не пізніше ніж 14 днів з моменту припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили триває більше 6-ти місяців, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір достроково, шляхом направлення іншій стороні офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в цьому договорі) не менш ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання, яка обов`язково зазначається в такому листі.

Відповідно до п. 8.5., 8.6., 8.7. договору якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за цим договором, час виконання зобов`язань продовжується на час дії таких обставин або усунення їх наслідків, але не більш ніж до кінця поточного, бюджетного року. У разі, якщо у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили та (або) їх наслідків, за які жодна із сторін не відповідає, виконання зобов`язань за цим договором є остаточно неможливим, то цей договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання зобов`язань за цим договором, при цьому сторони не звільняються від обов`язку сповістити іншу сторону про настання обставин непереборної сили або виникнення їхніх наслідків. Наслідки розірвання даного договору, у тому числі його одностороннього розірвання, визначаються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.8. договору на дату укладення цього договору існує форс-мажорна обставина на території України - військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, тому згідно з пунктом 8.1 розділу 8 "Обставини непереборної сили" договору зазначені форс-мажорні обставини не звільняють продавця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 11.3., 11.6. договору зміни, доповнення, додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Усі повідомлення, що направляються однією стороною даного договору іншій, повинні бути викладені письмово, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і будуть вважатися надісланими належним чином, якщо вони надіслані стороні рекомендованим листом по вказаним у даному договорі адресам.

Згідно з п. 12.1., 12.2 договору договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин третьої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та Особливостей. Істотними умовами цього договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору про закупівлю. Інші умови договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського га Цивільного кодексів.

Відповідно до п.п. 4 п. 12.3 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься замовником під час виникнення об`єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства.

Згідно з п. 12.4-12.6. договору зміни до договору про закупівлю оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 12.8., 12.9. договору сторона, що отримала пропозицію щодо внесення змін чи розірвання договору, має протягом 10 робочих днів розглянути пропозицію та погодитись з нею чи надати аргументовану відмову. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Додатком № 1 до договору є специфікація товару (а.с. 61, т. 1), яка визначає найменування товару - крісло офтальмологічне: мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами; кількість - 2 шт; ціна - 3110062,00 грн з ПДВ.

15.12.2023 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 15/12-23 в якому повідомив останнього про таке: у зв`язку з дією воєнного стану в Україні та значними ускладненнями логістики існує затримка поставки обладнання (мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами); орієнтовний строк поставки до 31.03.2024. У зв`язку з цим, відповідач-1 просив відповідча-2 продовжити термін поставки до 31.03.2024. На підтвердження існування обставин ускладнення логістики через блокування кордону відповідачем-2 надано публікації на інформаційних ресурсах про акції протестів польських перевізників на під`їздах до прикордонних переходів, зокрема опубліковані 03.11.2023.

Схвалюючи пропозицію відповідача-1 та враховуючи, що згідно з п.п. 4 п. 12.3. договору форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначається замовником (відповідачем-2), 18.12.2023 відповідач-2 уклав з відповідачем-1 спірну додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань щодо передачі товару і викласти п. 3.1., 7.1. договору в такій редакції: "3.1. Поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.03.2024 року", " 7.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.03.2024 або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.". Також в цій угоді сторони виклали в іншій редакції банківські реквізити виконавця.

22.03.2024 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 30 в якому повідомив останнього про таке: 25.12.2023 за договором відповідач-2 здійснив передоплату за медичне обладнання на рахунок відповідача-1, відкритий в УДКС у Святошинському районі м. Києва, в сумі 3110062,00 грн; станом на 22.03.2024 отримані кошти у повній сумі знаходяться без руху в УДКС у Святошинського району м. Києва, яке блокує подальші перерахування; отримані кошти передплати призначались для подальшого перерахування виробнику для своєчасного отримання обладнання; виробники-нерезиденти не розпочинають виготовлення медичного обладнання без авансування; попри складний фінансовий стан кошти були перераховані виробнику; листом від 21.03.2024 офіційний дилер виробника сповістив про відвантаження обладнання 21.03.2024, проте сповістив про існуючі проблеми з транспортуванням через блокування автомагістралей сполучення. Таким чином, враховуючи проблеми логістики, необхідність проходження митного контролю в країнах транзиту та митного оформлення на території України відповідач-1 у цьому листі попередив, що строк доставки обладнання за найкращих умов складає близько 20 днів з дати відвантаження, у зв`язку з чим просив відповідача-2 внести зміни до договору та продовжити термін доставки товару до 30.04.2024. До вказаного листа відповідач-1 додав вищезгаданий лист офіційного дилера від 21.03.2024 та проєкт додаткової угоди.

Схвалюючи пропозицію відповідача-1 та враховуючи, що згідно з п.п. 4 п. 12.3. договору форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначається замовником (відповідачем-2), 25.03.2024 відповідач-2 уклав з відповідачем-1 спірну додаткову угоду № 2 до договору, в якій сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань щодо передачі товару і викласти п. 3.1., 7.1. договору в такій редакції: "3.1. Поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 30.04.2024 року", "7.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30.04.2024 або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань".

На виконання умов договору 26.12.2023 відповідач-2 сплатив на рахунок відповідача-1, відкритий в ДКУ м. Київ, як попередню оплату за медичне обладнання 3110062,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.12.2023 № 13, випискою по рахунку від 26.12.2023, листом ГУ ДКС України в Одеській області від 12.02.2024 № 10-13-06/1781 та поясненнями учасників справи. Натомість, за поясненнями відповідача-2 подана ним до казначейства платіжна інструкція від 30.01.2024 № 1 про перерахування коштів в сумі 2996000,00 грн для оплати ТОВ "Виробнича компанія "Діспомед" вартості медичного обладнання була виконана лише 29.03.2024, що підтверджується випискою по рахунку за 29.03.2024 та не заперечується іншими учасниками справи.

На виконання умов договору 02.04.2024 відповідач-1 передав у власність відповідачу-2 медичне обладнання вартістю 3110062,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02.04.2024 № 14, актами приймання-передачі товару від 02.04.2024 № 1, 2, актами від 23.04.2024.

Водночас, прокурор вважає, що укладені між сторонами додаткові угоди від 18.12.2023 № 1, від 25.03.2024 № 2 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23 мають бути визнані недійсними, оскільки останнім укладені всупереч приписам чинного законодавства, за відсутності підстав для внесення змін до договору закупівлі в частині продовження строків поставки товару та дії договору.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначив прокурор оспорювані додаткові угоди до договору закупівлі, суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостям здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи ту обставину, що договір про закупівлю від 05.12.2023 № 36/23 укладено сторонами за наслідком проведеної КУ "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про публічні закупівлі" та Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), які визначають правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч.4 п.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей, затверджених Кабінетом Міністрів України (постанова від 12.10.2022 № 1178) відповідно до пункту 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі», які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Так, згідно з ч.4 п.19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до п.п. 4 п. 12.3 укладеного між сторонами договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься замовником під час виникнення об`єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства.

У постанові від 30.01.2024 у справі № 907/811/21 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства про публічні закупівлі та умов договору вбачається наявність підстав для продовження строку дії договору, так і строку виконання зобов`язань за договором про закупівлю у разі: 1) виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили; 2) затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За приписами ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Так, наявні матеріали справи свідчать про те, що укладаючи оспорювані прокурором угоди, якими було продовжено строк поставки товару, сторони керувались наявністю об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставинами непереборної сили.

Зокрема, у листі від 15.12.2023 відповідач-1 повідомив відповідача-2 про те, що у зв`язку з дією воєнного стану в Україні та значними ускладненнями логістики існує затримка поставки обладнання (мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами); орієнтовний строк поставки до 31.03.2024. На підтвердження існування обставин ускладнення логістики через блокування кордону відповідачем-2 надано публікації на інформаційних ресурсах про акції протестів польських перевізників на під`їздах до прикордонних переходів, зокрема опубліковані 03.11.2023.

Колегія суддів також зазначає, що учасники справи не заперечують наявність дій третіх осіб, пов`язаних з блокуванням автомагістралей сполучення на під`їздах до прикордонних переходів між Республікою Польща та Україною, що в свою чергу спричинило неможливість своєчасного виконання товариством взятих на себе зобов`язань.

Крім того, 22.03.2024 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 30 в якому повідомив останнього про таке: 25.12.2023 за договором відповідач-2 здійснив передоплату за медичне обладнання на рахунок відповідача-1, відкритий в УДКС у Святошинському районі м. Києва, в сумі 3110062,00 грн; станом на 22.03.2024 отримані кошти у повній сумі знаходяться без руху в УДКС у Святошинського району м. Києва, яке блокує подальші перерахування; отримані кошти передплати призначались для подальшого перерахування виробнику для своєчасного отримання обладнання; виробники-нерезиденти не розпочинають виготовлення медичного обладнання без авансування; попри складний фінансовий стан кошти були перераховані виробнику; листом від 21.03.2024 офіційний дилер виробника сповістив про відвантаження обладнання 21.03.2024, проте сповістив про існуючі проблеми з транспортуванням через блокування автомагістралей сполучення. Таким чином, враховуючи проблеми логістики, необхідність проходження митного контролю в країнах транзиту та митного оформлення на території України відповідач-1 у цьому листі просив відповідача-2 внести зміни до договору та продовжити термін доставки товару до 30.04.2024.

До вказаного листа відповідач-1 додав вищезгаданий лист офіційного дилера від 21.03.2024.

Вищевказані обставини свідчать, що дії відповідача щодо звернення до замовника із заявами про продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань, були зумовлені об`єктивними обставинами та вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань у визначений договором строк.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Закон України "Про публічні закупівлі" не містить визначення поняття "документально підтверджених об`єктивних обставин" та переліку документів, що їх підтверджують, колегія суддів вважає, що вищевказані листи, є документами, в яких зазначено об`єктивні обставини для продовження строку виконання зобов`язань.

При цьому колегія суддів враховує, що зобов`язання сторін за договором виконані ними в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, вартості товару замовником не висувалось, а незначне перевищення строку виконання зобов`язань не призвело ні до збільшення обсягу зобов`язань, ні до неналежного виконання зобов`язань, ні до будь-яких інших негативних наслідків.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані додаткові угоди від 18.12.2023 № 1, від 25.03.2024 № 2 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладені відповідачами правомірно, з додержанням вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для визнання їх недійсними.

Щодо заявленої прокурором вимоги про стягнення з ТОВ "Бліц Сервіс" на користь Одеської обласної ради штрафних санкцій у сумі 503830,04 грн, колегія суддів зазначає таке.

За умовами п. 6.5 Договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23 за порушення терміну поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 робочих днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Однак, як було встановлено вище, поставка товару відбулась в строки, визначені договором з урахуванням додаткових угод, а тому у суду відсутні підстави для покладення на виконавця відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що станом на час укладання Договору закупівлі, сторонами було відомо про відповідні події (як військовий стан в Україні, так і страйки на кордоні з Польщею), а тому такі обставини не могли бути підставою для укладення оспорюваних додаткових угод, оскільки укладаючи договір закупівлі сторони об`єктивно не могли передбачити, що відповідні обставини (блокування кордону), які не залежать від волі сторін за договором, будуть мати триваючий характер та не припиняться станом на час здійснення поставки товару. При цьому, такі обставини перебувають поза контролем учасників господарських відносин і останні не можуть впливати на їх виникнення, перебіг та закінчення.

До того ж, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що наразі даний договір виконаний сторонами та останні не мають жодних претензій одна до одної. В свою чергу, прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про наявність будь-яких негативних наслідків (понесення збитків, завдання шкоди тощо), які були б спричинені саме укладенням сторонами оспорюваних додаткових угод.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення, судова колегія зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у відзиві на позовну заяву (а.с. 132-158, т.1) відповідач на виконання ст.124 ГПК України повідомив суду, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи становить 60000,00 грн.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідачем було надано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення в якій ТОВ "Бліц Сервіс" просило стягнути з Одеської обласної прокуратури на свою користь - судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №916/2550/24 у розмірі 70 000, 00 грн.

Також відповідачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме копія Договору про надання правничої допомоги - адвокатських послуг від 26.06.2024 року, копія Додаткової угоди від 27.11.2024 року та копія акту приймання-передачі наданої правничої допомоги - адвокатських послуг від 29.11.2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Андрія Натини" (адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги - адвокатських послуг, за умовами якого адвокат, діючи в інтересах клієнта, прийняв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з усіх юридичних питань, які можуть виникнути в подальшому у клієнта.

Згідно з п. 1.2. договору під правовою допомогою за договором сторони розуміють, зокрема: здійснення захисту адвокатом інтересів клієнта в судах України будь-якої ланки; надання консультацій і роз`яснень з юридичних питань, усних та письмових довідок стосовно законодавства; складання запитів, заяв, скарг, заперечень, позовів та інших документів процесуального характеру; адвокату надається доручення на представництво інтересів клієнта у судовій справі № 916/2550/24.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги згідно з договором та порядок його оплати визначається сторонами в додатковій угоді до цього договору, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2025.

Додатковою угодою до договору (а.с. 43, т.5) узгоджено розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги при розгляді справи № 916/2550/24 - 70000,00 грн. Пунктом 1.2. додаткової угоди передбачено, що дана сума є оплатою послуг за надання комплексу робіт, вчинених адвокатом у справі № 916/2550/24, яка розглядалась в Господарському суді Одеської області. Дану суму клієнт оплачує в день отримання виконавчого листа по справі та згідно суми, зазначеної у виконавчому листі.

29.11.2024 між відповідачем-1 та адвокатом був підписаний акт приймання-передачі (а.с. 44-45, т.5), яким визначено, що в період з 26.06.2024 по 26.11.2024 відповідно до договору про надання правничої допомоги - адвокатських послуг від 26.06.2024 року адвокатом були виконані наступні послуги (вчинені дії), пов`язані з правничою допомогою у справі №916/2550/24: правовий аналіз позовної заяви та заяви про забезпечення позову; формування правової позиції та консультування клієнта; підготовка процесуальних документів по справі (відзив, клопотання, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, інше); аналіз поданих процесуальних документів та доказів учасниками по справі; збір доказової бази та надання такої до суду; участь в судових засіданнях у справі №916/2550/24 в режимі відеоконференції; отримання рішення суду. Між відповідачем-1 та адвокатом погоджено, що за надання вищевказаних послуг відповідач-1 зобов`язується сплатити адвокату кошти у загальному розмірі 70000,00 грн в день отримання виконавчого листа по справі №916/2550/24 на підставі додаткового рішення суду. Надані адвокатом послуги відповідачем-1 прийнято без зауважень.

Отже, відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з огляду на предмет даного позову, обсяг наданих адвокатом послуг, розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 20 000 грн є цілком справедливим, співмірним, та таким, що відповідає принципу диспозитивності та змагальності.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта з приводу того, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено у зв`язку з чим відповідачем будуть понесені відповідні витрати та не надано підтверджуючих документів, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вже було вказано вище, на виконання наведених законодавчих приписів, відповідачем у відзиві на позовну заяву було вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи. При цьому, судова колегія наголошує, що відповідачем було вказано, що такі витрати пов`язані саме з наданням правничої допомоги.

В свою чергу, докази на підтвердження понесення таких витрат, у відповідності до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України, були надані відповідачем у законодавчо визначений строк.

Судова колегія зауважує, що чинне процесуальне законодавство не вимагає від сторони надання доказів на підтвердження витрат, зокрема на професійну правничу допомогу разом з першою заявою по суті справи, а навпаки визначає право сторони на подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Не заслуговують на увагу й твердження скаржника про те, що відповідачем не було надано суду доказів понесення таких витрат саме у даній справі (зокрема, платіжного доручення про перерахування коштів, прибуткового касового ордеру, квитанцій тощо), оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення було враховано заперечення прокурора, надано оцінку доказам наданим відповідачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, та з урахуванням таких обставин прийнято рішення про їх зменшення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішеня, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 по справі №916/2550/24 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 по справі №916/2550/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.