Рішення

від 19.12.2024 по справі 922/2955/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/2955/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з"явився.

відповідача: не з"явився.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем», місто Луцьк,

до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, місто Харків,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 922/2955/24.

Під час судового розгляду по суті, до судових дебатів, представник позивача вказав на формування ним, в строки визначені Господарським процесуальним кодексом України, заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

12 грудня 2024 року, рішенням Господарського суду Харківської області, позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» заборгованості у сумі 5 031 615,60 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 60 379,39 грн.

13 грудня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року), в якій просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. А також просить розглядати цю заяву без участі представника позивача.

Враховуючи правову природу поданої позивачем заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року), суд розцінив її як заяву про ухвалення додаткового рішення.

17 грудня 2024 року ухвалою господарського суду Харківської області прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року). Призначено судове засідання на 19 грудня 2024 року.

18 грудня 2024 року, відповідач подав клопотання (вх. № 31821), в якому про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечує. Відповідач також вказав, що в разі задоволення заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, зменшити розмір таких витрат з урахуванням принципу розумності, співмірності та пропорційності розподілу.

Представник позивача в судове засідання 19 грудня 2024 року не з"явився, просив суд у заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року) здійснити розгляд без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 31818 від 18 грудня 2024 року).

Суд, враховуючи присічні строки розгляду заяви позивача, поданої в порядку статті 244 ГПК України, а також наявності клопотання позивача про слухання справи без участі його представника, вважає за необхідне відмовити у відкладенні розгляду справи та ухвалити додаткове рішення на підстав поданих доказів.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зокрема, в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України здійснюється розгляд та розподіл витрат між учасниками справи, пов"язаних із професійною правничою допомогою та на підставі доказів поданих протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пункти 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року та пункт 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18.

Так, з представлених позивачем доказів, судом встановлено, що позивачем під час розгляду цієї справи було отримано правову допомогу від Адвокатського об`єднання "Богомолов та партнери" за договором про надання правової (правничої) допомоги № 29/03 від 29 березня 2024 року.

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги встановлено, що виконавець надає послуги на підставі письмового або усного завдання клієнта з приводу стягнення заборгованості за договорами, які укладені з Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. Виконавець може залучити до виконання укладених договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах, в тому числі адвоката Годунова В.С.(пункт 3.1. договору про надання правової допомоги).

Наявність правовідносин між адвокатом Годуновим В.С. та АО "Богомолов та партнери" підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги Годуновим В.С. від 29 березня 2024 року серії ВІ №1208812, в якому зазначено Договір про надання правової допомоги від №29/03 від 29 березня 2024 року, а також актом про надану правову допомогу № 7 від 12 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 29/03, в якому зазначено про залучення на договірних засадах адвоката Годунова Віталія Сергійовича відповідно до пункт 3.1. Договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання правової допомоги ціна договору визначається сторонами з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, необхідності брати участь в судових засіданнях, але не може бути меншою, ніж 2 500,00 грн за годину роботи виконавця.

Відповідно до пункту 2.3. вказаного договору остаточна вартість наданих виконавцем послуг встановлюється в актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. В Актах вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги і її вартість.

Отже, сторони у Договорі визначили гонорар адвоката у формі погодинної оплати.

12 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" та АО "Богомолов та партнери" підписали акт про надану правову допомогу №7 до договору про надання правової допомоги № 29/03.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 у справі № 922/1964/21 відступила від висновку щодо необхідності зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги та дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відповідно до акту про надану правову допомогу від 12 грудня 2024 року за № 7 до договору про надання правової допомоги № 29/03, виконавець надав (в тому числі із залученням на договірних засадах адвоката Годунова Віталія Сергійовича відповідно до п.3.1. Договору), а клієнт прийняв послуги за договором про надання правової допомоги №29/03 від 29 березня 2024 року в межах судової справи №922/2954/24 в суді першої інстанції на загальну суму 30 000,00 грн., а саме:

- надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень;

- аналіз документів, підготовка позову, в тому числі вивчення доказів, аналіз норм законодавства та судової практики,

- підготовка та подання до суду відповіді на відзив;

- участь в судових засіданнях;

- підготовка заяви про розподіл судових витрат та подання її до суду.

Загальний час на надання правової допомоги в першій інстанції 12 годин.

Водночас, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона - має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Відповідач, реалізувавши свої процесуальні права, надав до суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечення стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку із розглядом справи № 922/2955/24.

Так, відповідач посилається на відсутність доказів наявності договірних відносин між АО "Богомолов та партнери" та адвокатом Годуновим В.С., який безпосередньо здійснював юридичний супровід справи. Крім того, відповідач зазначив, що адвокат оцінює розмір гонорару за годину майже в 59 разів вище ніж встановлений державою мінімальний розмір заробітної плати. Також відповідач звернув увагу, що позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Крім того, відповідач вказав, що з акту № 7 не вбачається можливим встановити на яку саме суму АО "Богомолов та партнери" було надано правову допомогу за договором № 29/03 від 29 березня 2024 року.

Суд частково погоджується із твердженнями відповідача, що зазначений в акті про надану правову допомогу № 7 від 12 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 29/03, розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи та конкретними обставинами справи.

Так, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана справа не є складною та об`ємною, не потребувала значного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази, ураховуючи що предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за договором підряду, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу.

Враховуючи вище зазначене та конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на умови договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару, а також заперечення відповідача та доведення ним факту неспівмірності витрат позивача, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.

Щодо решти заперечень відповідача суд зазначає, що сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

За таких обставин, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» на оплату послуг професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 20 000,00 грн. покладаються на Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2955/24.

Стягнути з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 34861610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мішем (43016, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 47, офіс 201, ідентифікаційний код юридичної особи 40121960) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн

Видати наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (вх. № 31447 від 13 грудня 2024 року) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 23 грудня 2024 року.

Суддя В.С. Юрченко справа № 922/2955/24