Рішення

від 04.11.2024 по справі 361/8953/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8953/21

провадження № 2/361/286/24

04.11.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.за участю секретаря Іванової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РВС Банк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», третіособи:Публічне акціонернетовариство АкціонернийБанк «УКРГАЗБАНК», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та договору про задоволення вимог іпотекодержателя,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні2021року досуду надійшлапозовна заява ОСОБА_1 .В обґрунтуваннявимог позивачпосилається нате що 02.11.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ОСОБА_2 укладений договір №127 про надання кредиту у сумі 832 800 доларів США, строком з 02.11.2006 до 01.11.2009 р. для придбання земельних ділянок за адресою: Київська область, Броварський район, с.Погреби. Відповідно до п.2.1 вказаного договору в забезпечення своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, Позичальник передає Кредитодавцю в заставу майнові права на земельні ділянки, за аресою: Київська область, Броварський район, с.Погреби, про що Сторони укладають договір застави. Також, 02.11.2006 року між ОСОБА_2 (Заставодавцем) та Акціонерним комерційним банком «Київ» (Заставодержателем) укладений договір №5-06/170 застави майнових прав, складений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення. Зазначеним договором, відповідно до п.1.1 Застоводавець на забезпечення своєчасного та повного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором №127 від 02.11.2006 про надання кредиту щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів, передає у заставу належні йому майнові права на отримання у власність земельних ділянок відповідно за договорами: - купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр. №7273, площею 0.25 га; - купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр. №7263, площею 0.75 га; - купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр. №7278, площею 0.75 га; - купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7268, площею 0.7499 га; - купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7283, площею 0.7501 га. Умовами договору п.п.3.2.8 передбачений обов`язок Заставодавця протягом двох місяців з дати укладання цього договору отримати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, придбане Заставодавцем за договорами, визначеними п.1.1 цього Договору протягом п`яти днів з дати отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно, майнові права на отримання якого є Предметом застави за цим договором, оформити його в іпотеку Банку. Отже, договір іпотеки на забезпечення Договору №127 про надання кредиту від 02.11.2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Київ» ніколи не укладався.

Публічне Акціонерне Товариство «Акціонерний Комерційний банк Київ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» 14.11.2019 уклав Договір №14/11-2019/1 про відступлення прав вимоги з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс». Після того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» та Акціонерне товариство «РВС Банк» 17.01.2020 уклали Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №17/01/2020-1, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «ФК «Паріс» відступив АТ «РВС Банк» право вимоги до ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколів про проведені електронні торги, сформовані Державним підприємством СЕТАМ», в Системі електронних торгів арештованого майна (лоти №389948, №451897, №389942) здійснено продаж земельних ділянок з кадастровими номерами: 322186400:02:001:0004, 322186400:02:009:0042, 322186400:02:010:0026 шляхом реалізації в електронній формі, переможцями електронних торгів визнано ОСОБА_1 (перші два лоти), та ОСОБА_3 (третій лот). ОСОБА_1 сплатив кошти за придбане майно, як продавцю так організатору торгів, відповідно. Однак, ОСОБА_1 не зміг зареєструвати вчинений правочин, а саме: купівлі-продажу придбаних земельних ділянок, так як при зверненні до нотаріуса, стало відомо, що вказана земельна ділянка вже зареєстрована за іншим власником. Лише 11.03.2021 приватним нотаріусом Маржиною А.А. на підставі свідоцтв №257, №258 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за позивачем зареєстроване право власності на земельні ділянки 322186400:02:001:0004, 322186400:02:009:0042.

Тому позивач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна вищевказаних земельних ділянок, права власності якого порушені оскаржуваними правочинами та діями.

Позивач вважає, що Договір №5-06/170 застави майнових прав від 02.11.2006 ( в редакції нормативно правових актів на дату виникнення правовідносин, тобто на листопад 2006 року) є нікчемним та у подальшому були відсутні правовідносин іпотеки. Відповідачами, в порушення вимог чинного законодавства, на підставі нікчемного правочину укладено ряд недійсних правочинів, що ставить під сумнів права власності позивача на придбані земельні ділянки. Для захисту свого права власності позивач просить: застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом визнання недійсним Договору про відступлення за іпотечним договором (Договір застави), який укладений між ТОВ «ФК «Паріс» та АТ «РВС Банк», посвідченого приватним нотаріусом Тверською І.В. 17.01.2020 року та зареєстровано за №24 та Договору задоволення вимог іпотекодержателя, який укладено між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_2 17.01.2020.

Заперечення відповідачів.

03лютого 2022року наадресу судунадійшов відзивна позовнузаяву відпредставника АТ«РВС Банк»адвоката ЛобаА.М.,де відповідачзаперечує протизадоволення позовнихвимог.Зазначає,що післяукладання договорузастави майновихправ між ОСОБА_2 та АКБ«Київ» доДержавного реєструобтяжень рухомогомайна буливнесені записипро обтяження№9643833на користьзаставодержателя АКБ«Київ» увідповідності дост.11Закону України«Про забезпеченнявимог кредиторівта реєстраціюобтяжень»,що діявна моментукладення Договору.Зокрема увитягу зазначено:номер обтяження,тип обтяження,об`єкт обтяження(майновіправа,з зазначеннямїх опису),ПІБ боржника,найменування обтяжувача(ПАТ«АКБ «Київ»),термін діїприватного обтяження(до20.03.2020року)та ін.Акціонерне товариствоКомерційний банк«Київ» виконалосвої грошовізобов`язання закредитним договоромв повномуобсязі,а позичальникотримавши кредитнікошти тавчинив діїдля набуттяу власністьземельних ділянокз кадастровиминомерами: 322186400:02:001:0004, 322186400:02:009:0042, тобто сторони за кредитним договором здійснили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів. 14.11.2019 року між АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1, відповідно до умов якого АКБ «Київ» відступив ТОВ «ФК «Паріс» права вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року та Договором застави № 5-06/170 на земельні ділянки. Згодом, 17.01.2020 року ТОВ «ФК «ПАРІС» відступило права кредитора та заставодавця на користь АТ «РВС БАНК» на підставі: договору про відступлення права вимоги № 17/01/2020-1 від 17.01.2020 року, за яким Банку як новому кредитору було передано право вимоги за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року; договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором. 17.01.2020 року ОСОБА_2 , як боржник та заставодавець у добровільному порядку передав права власності на користь АТ «РВС БАНК» на земельні ділянки, що складали предмет застави на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченого ПНКМНО Тверською І.В., зареєстровано за № 25, у порядку передбаченому ст.ст. 33-37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до умов Договору про задоволення вимог іпотекодержателя (заставодержателя), Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель набуває право власності, серед іншого, і на земельні ділянки з кадастровими номерами: 322186400:02:001:0004, 322186400:02:009:0042. Таким чином, АТ «РВС БАНК» набуло право власності на земельні ділянки, які в рахунок погашення боргу були передані власником таких ділянок ОСОБА_2 шляхом позасудового врегулювання на підставі правочину - Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 17.01.2020 року, однак право власності припинено на підставі наказів Міністерства юстиції України від 17.02.2021, тому вважає, що відповідачем права власності позивача не порушуються.

08 лютого 2022 року від представника ТОВ «ФК «Паріс» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов безпідставним, необґрунтованим та заперечує проти його задоволення. 02.11.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту № 127 на підставі якого ОСОБА_4 отримав кошти. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № від 02.11.2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Київ» укладено Договір застави майнових прав № 5-06/170, відповідно до умов якого Заставодавець, передав в заставу належні майнові права на земельні ділянки за Договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 02.11.2006 року, загальна вартість переданого в заставу майна склала - 4 317 750,00 грн. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені записи про обтяження № 9643833 на користь заставодержателя АКБ «Київ». Зокрема у витягу зазначено номер обтяження, тип обтяження, об`єкт обтяження (майнові права, з зазначенням їх опис боржника, найменування обтяжувача (ПАТ «АКБ «Київ»). У подальшому, 14.11.2019 року між АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено Договір відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1, за яким ТОВ «ФК «ПАРІС» відступило права кредитора заставодавця на користь АТ «РВС БАНК». ОСОБА_2 , як боржник та заставодавець у добровільному порядку передав права власності на користь АТ «РВС БАНК» на земельні ділянки, що складали предмет застави на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченого Тверською І.В., зареєстровано за № 25, у порядку передбаченому ст.ст. 33-37 ЗУ «Про іпотеку», зокрема, Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель набуває право власності, серед іншого, і на земельні ділянки з кадастровими номерами 322186400:02:001:0004, 322186400:02:009:0042.

Виходячи з принципу «свободи договору», встановленого Цивільним кодексом України, керуючись нормами Закону України «Про іпотеку», ЗУ України «Про заставу», враховуючи те, що законодавством не встановлена заборона на укладання договору застави майнових прав на отримання у власність земельної ділянки, необхідно зробити висновок про те, що зміст і форма договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006 року не суперечать вимогам чинного законодавства України і такий договір не є нікчемним. Сторонами ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_2 при укладенні Договору про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року та Договору застави майнових прав № 5-06/170 встановлено, що майнові права на зазначені вище ділянки, в першу чергу, є забезпеченням вимог ПАТ «АКБ «Київ» за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року, в свою чергу Договір про надання кредиту № 84 був укладений значно пізніше 20.09.2007 року, а майнові права на зазначені вище земельні ділянки, або безпосередньо земельні ділянки не виступали в якості забезпечення його виконання. Право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 набув лише 04.12.2007 року на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку. Виходячи з суті спору, між АТ «РВС БАНК» та ПАТ «Укргазбанк» фактично є спір щодо пріоритетності задоволення вимог кредиторів за рахунок окремого майна. З урахуванням того, що і AT «РВС БАНК» і ПАТ «Укргазбанк» є правонаступниками ПАТ «АКБ «Київ» по різним правам вимоги за кредитними договорами, оскільки кожному з них перейшло право вимоги в первісному обсязі, отже, пріоритетність щодо звернення стягнення на належні ОСОБА_2 земельні ділянки має саме AT «РВС БАНК», бо первісний кредитор ПАТ «АКБ «Київ» першочергово визначив пріоритет забезпечивши право вимоги по Договору про надання кредиту №127 від 02.11.2006 року договором застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006 року.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та будь-яким іншим особам, які наділені правами у сфері державної реєстрації відчуження або припинення права власності на об`єкти нерухомого майна: земельної ділянки, загальною площею 0,7499 га, кадастровий номер 3221286400:02:001:0004, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Погребська сільська рада та земельної ділянки, загальною площею 0,7501 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0042, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Погребська сільська рада.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року вищевказану ухвалу суду від 18.10.2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Цурка Н.О. позовні вимоги підтримала, просила про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Акціонерного товариства «РВС Банк» Антоненко А.В. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» Дячок С.М. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» Шевчук О.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

Обставини справи, що встановлені судом.

02.11.2006року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту № 127 на підставі якого ОСОБА_2 отримав кошти та уклав договір купівлі-продажу земельних ділянок від 02.11.2006 року.

02.11.2006року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 127 від 02.11.2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Київ» укладено Договір застави майнових прав № 5-06/170. Зазначеним договором, відповідно до п.1.1 Застоводавець на забезпечення своєчасного та повного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором №127 від 02.11.2006 про надання кредиту щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів, передає у заставу належні йому майнові права на отримання у власність земельних ділянок відповідно за договорами:

-купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7273, площею 0.25 га;

- купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7263, площею 0.75 га;

- купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7278, площею 0.75 га;

- купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7268, площею 0.7499 га;

- купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр.№7283, площею 0.7501 га.

Загальна вартість переданого в заставу майна склала - 4 317 750,00 (чотири мільйони триста сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Установлено, що після укладання договору застави майнових прав до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені записи про обтяження №9643833 на користь заставодержателя АКБ «Київ» у відповідності до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що діяв на момент укладення Договору. Зокрема у витягу зазначено: номер обтяження, тип обтяження, об`єкт обтяження (майнові права, з зазначенням їх опису), ПІБ боржника, найменування обтяжувача (ПАТ «АКБ «Київ»), термін дії приватного обтяження (до 20.03.2020 року) та ін.

Відповідно до пунктів 1.6, 2.1.1, 2.1.5, 3.3.1, 4.1 договору застави № 5-06/170 за рахунок заставленого майнового права вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі. У разі невиконання заставодавцем умов кредитного договору заставодержатель отримує право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 18 Закону України "Про заставу". У разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором наступного дня безумовно відступає заставодержателю права вимоги (майнові права), що є предметом застави, на умовах цього договору. Заставодержатель має безумовне право звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання строку виконання зобов`язання, що забезпечується заставою, воно не буде виконано в повному обсязі на умовах, зазначених кредитним договором.

14.11.2019 року між АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1, відповідно до умов якого АКБ «Київ» відступив ТОВ «ФК «Паріс» права вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року та Договором застави № 5-06/170 на земельні ділянки.

17.01.2020 між ТОВ ФК «ПАРІС» та AT «РВС БАНК» укладено: Договір про відступлення права вимоги № 17/01/2020-1 від 17.01.2020, за яким AT «РВС БАНК» як новому кредитору було передано право вимоги за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006, Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (Договором застави), Договором застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006, укладеним між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 , згідно з яким ТОВ «ФК «Паріс» відступає, а AT «РВС Банк» набуває зазначене право вимоги.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором є зокрема, земельні ділянки, кадастрові номери 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026.

Право вимоги за договором іпотеки (договором застави № 5-06/170) вважається переданим з моменту нотаріального посвідчення цього договору (пункт 2.1 договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором застави)). Цей договір посвідчений 17.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 24.

17.01.2020 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором застави), серія та номер 24 від 17.01.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. прийняті рішення про державну реєстрацію за АТ "РВС "Банк" прав та їх обтяжень (іпотеки), індексний номер 50700820, щодо земельної ділянки 3221286400:02:001:0004 та індексний номер 50700366, щодо земельної ділянки 3221286400:02:009:0042.

17.01.2020 року ОСОБА_2 , як боржник та заставодавець у добровільному порядку передав права власності на користь АТ «РВС БАНК» на земельні ділянки, що складали предмет застави на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченого ПНКМНО Тверською І.В., зареєстровано за № 25.

Відповідно доумов Договорупро задоволеннявимог іпотекодержателя(заставодержателя),Іпотекодавець передає,а Іпотекодержательнабуває правовласності,серед іншого,і наземельні ділянкиз кадастровиминомерами: 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042.

Таким чином, АТ «РВС БАНК» набув право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 17.01.2020.

У той же час, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2013року у справі № 761/4355/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Київ» заборгованість за Кредитним договором № 84 від 20.09.2007 року у розмірі 3 439 383, 35 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2015року здійснено заміну сторони виконавчого провадження - АКБ «Київ» на ПАТ Акціонерний Банк «УкрГазбанк», тобто Акціонерний Банк «Укргазбанк» набув права стягувача у справі про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 3 439 383 грн. 35 коп. за іншим кредитним договором, відмінним від того, права на які набув АТ «РВС Банк».

20.06.2019 до Державного реєстру було внесено запис про обтяження (арешт) майна ОСОБА_2 приватним виконавцем Трофименком М. М.

Установлено, що в ході виконавчого провадження № 60143836, були арештовані та виставлені на торги вказані вище земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 , майнові права на які перебували в заставі в якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року,

09.12.2019 проведені треті електронні торги з реалізації земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026.

За результатами електронних торгів Державним підприємством "Сетам" у системі електронних торгів арештованого майна (лоти № 389948, № 389951, № 389942) були сформовані протоколи № 451896 (щодо лоту № 389948 - земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:001:0004), № 451897 (щодо лоту № 389951 - земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:009:0042), № 451955 (щодо лоту № 389942 - земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026).

Переможцем торгів згідно з протоколами від 09.12.2019 № 451896 та № 451897 став ОСОБА_1 , а згідно з протоколом № 451955- ОСОБА_3 .

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , Колегія Міністерства зробила висновок про її задоволення; на підставі цього висновку наказом від 17.02.2021 №620/5Міністерство юстиціїУкраїни задовольнилоповністю скаргу ОСОБА_1 , скасувало рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І. В. №№ 50700820, 50700366, 50697689, 50697354 від 17.01.2020. Цим наказом скасована реєстрація права власності AT "РВС Банк" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042.

11березня 2021року приватним нотаріусом Маржиною А.А. на підставі актів про проведені електронні торги, складених приватним виконавцем Трофименком М.М. 25 лютого 2020 року, ОСОБА_1 видані свідоцтва про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:001:0004 зареєстровано в реєстрі за №257, та 3221286400:02:009:0042 зареєстровано в реєстрі за №258.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2021 у справі №910/8899/21 за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк» до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В., Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу №620/5 від 17.02.2021, позов задоволено. Вирішено визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.02.2021 № 620/5 «Про задоволення скарги»; поновити записи про право власності Акціонерного товариства "РВС Банк" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 3221286400:02:001:0004 та № 3221286400:02:009:0042 за Акціонерним товариством "РВС Банк".

Вищевказане судове рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 та постановою Верховного Суду від 27.09.2022.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Щодо нікчемності Договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006 року.

За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції на момент укладення оспорюваного Договору застави майнових прав) наведені у Законі терміни вживаються в такому значенні: нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом;

іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 7 вищенаведеного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

Водночас, частиною 1 ст. 15 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла станом на 02.11.2006 року, визначено, що іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Таким чином, станом на 02.11.2006 року норми Закону України «Про іпотеку» не визначали майнове право на отримання земельної ділянки у власність саме як предмет іпотеки.

Крім того, частиною 1 ст. 177 Цивільного кодексу України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Тобто, майнові права виступають одним з об`єктів цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, об`єктів інтелектуальної власності.

Частинами 1, 2 ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону Україна «Про заставу» визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Верховним Судом України в постанові від 30.01.2016 року у справі N 6-265цс16 зроблено наступний висновок: «Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна».

Отже, законодавством, що діяло на момент укладання Договору застави майнових прав № 5-06/170, не було встановлена заборона на передачу в заставу майнового права, яке полягало у праві на отримання у власність земельних ділянок відповідно за договорами купівлі-продажу. Тому зазначені майнові права могли бути предметом застави.

Таким чином, виходячи з принципу «свободи договору», встановленого ст. 6 Цивільного кодексу України, керуючись нормами Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу», Цивільного кодексу України, враховуючи те, що законодавством не встановлена заборона на укладання договору застави майнових прав на отримання у власність земельної ділянки, необхідно зробити висновок про те, що зміст і форма Договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006 року не суперечать вимогам діючого законодавства України.

Позивачем зроблено висновок про те, що Договір застави майнових прав № 5-06/170 підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню у відповідності до вимог, що встановлені Законом України «Про іпотеку».

У свою чергу, як було зазначено раніше, Договір застави майнових прав № 5-06/170 не є іпотекою, а предметом застави не є нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів.

Отже, вимоги ст. 13 Закону України «Про заставу» в частині нотаріального посвідчення договору застави до Договору застави майнових прав № 5-06/170 не застосовуються.

З огляду на викладене, до суду не надано належних доказів на підтвердження нікчемності Договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006 року.

Щодо недійсності оспорюваних договорів.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

У частині перші статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 947/23885/19 (провадження № 61-3902св21)).

З норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем). У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору. Норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (див. пункти 84 - 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 (провадження № 12-45гс22)).

Велика Палата Верховного Суду (у справі № 910/19199/21 (провадження № 12-45гс22)) звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

При розгляді справи встановлено, що між первісним кредитором (АКБ «Київ») та боржником ( ОСОБА_2 ) дійсно не укладався договір іпотеки, проте, виходячи з вищенаведених положень законодавства, дана обставина не є підставою для визнання оспорюваного договору відступлення прав вимоги недійсним, а може лише впливати на відповідальність первісного кредитора перед новим.

Звертаючись із позовом, позивач ОСОБА_1 вважав, що він за результатами проведення електронних торгів є добросовісним набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042 й необхідність визнання недійсними оспорюваних договорів обґрунтовував правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження свої майном.

Відповідно до пунктів 4, 8, 9 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом МЮУ №2831/5 від 29.09.2016 після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У разі придбання рухомого майна акт про проведений електронний аукціон є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Вказана норма кореспондується із положеннями пункту 4 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Отже, законодавством чітко встановлено, що документом, який свідчить про набуття права власності на нерухоме майно, придбане на торгах, є видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Судом встановлено,що позивачприймав участьв електроннихторгах зприводу примусовоїреалізації земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, отримав Акти про проведені електронні торги, проте Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) прав на вищевказані земельні ділянку отримав лише 11.03.2021 після оспорювання дій приватного нотаріуса Тверської І.В. до Міністерства юстиції України. Проте, рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2021 у справі №910/8899/21 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17.02.2021 № 620/5 «Про задоволення скарги»; поновлено записи про право власності Акціонерного товариства "РВС Банк" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 3221286400:02:001:0004 та № 3221286400:02:009:0042 за Акціонерним товариством "РВС Банк".

Отже, позивач станом на 17.01.2020 р. (дата укладення оспорюваних правочинів) не набув права власності на спірні земельні ділянки й не може за таких обставин вважатися добросовісним набувачем.

Отже право на захист якого подано позов, яким позивач вважає право власності на земельні ділянки, у позивача відсутнє.

Крім того, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що вважає себе добросовісним набувачем земельних ділянок, що придбані й оплачені ним за результатом електронних торгів, а в подальшому, уже після укладення оспорюваних правочинів, отримані свідоцтва про право власності. Отже, власний інтерес позивача, як заінтересованої особи, полягає в тому, щоб предмет правочину перебував не у власності відповідача АТ «РВС Банк», а саме у власності позивача.

Утім, повернення сторін оспорюваного договору у правове становище, що передувало укладанню договору, не утворюють умов, за яких позивач набуває можливість законної реалізації своїх прав, адже, заміна кредитора у зобов`язанні не змінюють як основного зобов`язання так і забезпечувального.

Відповідно до статей 572, 574, 576 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Отже, встановивши, що на підставі договору від 02.11.2006 застави майнових прав на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286400:02:001:0004 та 3221286400:02:009:0042 обтяження було зареєстроване 22.03.2010, що у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» надало йому чинності у відносинах із третіми особами, і діяло до законного його зняття (припинення), й кредитор (заставодержатель, іпотекодержатель) мав пріоритетне право у разі невиконання ОСОБА_2 (заставодавцем) зобов`язання за кредитним договором № 127 від 02.11.2006, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, що укладений між кредитором ТОВ «ФК «Паріс» та наступним кредитором АТ «РБС Банк»

Відповідно до частин 1, 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частин 3 та 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати зокрема: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Положеннями частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина 2 вказаної вище статті).

Матеріалами справи підтверджується, що приватний нотаріус Тверська І. В. під час прийняття оспорюваних позивачем рішень про реєстрацію № 50699963 від 17.01.2020, а також рішень про реєстрацію права власності на земельну ділянку, керувалась такими документами: Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2006 та державний акт про право власності на земельну ділянку до нього; Кредитний договір №127 від 02.11.2006; Договір застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67566873 від 18.08.2020 (відображені обтяження на земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006); Договір про відступлення прав вимоги №14/11-2019/1 від 14.11.2019; Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором (договором застави) від 17.01.2020 № 24; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя №25 від 17.01.2020 (земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав №5-06/170 від 02.11.2006, переходять від ОСОБА_2 до AT «РВС БАНК»).

Із наведеним пакетом документів, закон пов`язує можливість переходу речового права, що підлягає державній реєстрації.

З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи позову, що стосуються підстав виникнення обтяження земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0004 та 3221286400:02:009:0042 та відсутності підстав для збереження такого обтяження на момент проведення електронних торгів.

Відтак, доводи позивача щодо застосування наслідків нікчемного правочину шляхом визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, є недоведеними та безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Ураховуючи те, що при розгляді даної справи встановлено, що позивач є переможцем електронних торгів з реалізації земельних ділянок 3221286400:02:001:0004 та 3221286400:02:009:0042, 20.12.2019 року сплатив кошти за придбане майно та отримав акт про проведені електронні торги, однак свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) отримав уже після укладення оспорюваних правочинів, та після реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за АТ «РВС Банк», суд вважає, що позивач не позбавлений можливості захистити свої порушені права у порядку передбаченому статтею 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РВС Банк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та договору про задоволення вимог іпотекодержателя відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1

Відповідачі: Акціонерне товариство «РВС Банк», код ЄДРПОУ 39849797, адреса місцезнаходження: вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 02200;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріс», код ЄДРПОУ 38962392, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, б. 77-а, м. Київ, 03150.

Треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК адреса місцезнаходження: вул. Єреванська 1, м. Київ, 03087;

Приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, адреса місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 49, оф. 1, м. Київ, 01030.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН