Рішення

від 23.12.2024 по справі 679/1146/24

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/490/2024

Справа № 679/1146/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Хвещук К.В.,

представника позивача Слакви-Марчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Виконавчий комітет Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Слаква-Марчук Наталія Володимирівна, звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей,вказавши третьоюособою,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради.

В обґрунтування позову зазначається, що сторони з 16.07.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду від 29.05.2023, і від якого вони мають двох спільних дітей доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу між сторонами почали виникати конфлікти щодо місця проживання дітей. Відповідач переїхала у м. Нетішин та хотіла забрати дітей, однак дівчата не виявили бажання переїжджати, адже звикли до своїх навчальних закладів, друзів та звичного життя. У зв`язку з цим діти фактично залишилися проживати у м. Рівному із позивачем в орендований квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 серйозно опікується всіма сферами життєдіяльності доньок. Старша дівчинка навчається у Рівненському ліцеї № 15 Рівненської міської ради, позивач цікавиться її навчанням та забирає після уроків. Молодша донька відвідує Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 Рівненської міської ради, при цьому позивач бере активну участь у різноманітних заходах садка, приводить та забирає дитину, відвідує батьківські збори, цікавиться її розвитком, вихованням та навчанням.

Позивач офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_5 , має стабільний достатній дохід для забезпечення дітей та створив необхідні умови для їх розвитку і становлення особистостей., має з дітьми надзвичайно близькі та довірливі стосунки.

З огляду на це є потреба в юридичному закріпленні фактичного проживання дітей із батьком та його повної відповідальності за них із метою уникнення в подальшому непорозумінь щодо даного питання.

Таким чином, позивач просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 разом із їх батьком ОСОБА_1

02.08.2024 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд в порядку загального позовного провадження (а.с. 33).

26.09.2024 судом із власної ініціативи було залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, належний орган опіки та піклування Виконавчий комітет Рівненської міської ради, а також витребувано в останнього письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_6 разом із їх батьком ОСОБА_1 . Крім того, судом було продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження у зв?язку із залученням третьої особи (а.с. 74).

15.10.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 92).

11.12.2024 судом було застосовано до Виконавчого комітету Рівненської міської ради захід процесуального примусу у виді штрафу у зв`язку із неподанням останнім письмового висновку та неповідомлення суду про неможливість його подання (а.с. 174-175).

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у позові.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань не надала, відзиву на позов не подала, у зв?язку з чим, беручи до уваги думку представника позивача, яка проти цього не заперечувала, судом на місці без виходу до нарадчої кімнати була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з?явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника Виконавчого комітету Рівненської міської ради начальника відділу правового та соціального захисту Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Самолюк І.Р. надійшла заява про розгляд справ за її відсутності.

Заслухавши представника позивача, повно, всебічно та об?єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, що містяться в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі мають двох спільних малолітніх дітей доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11).

За договором оренди від 29.08.2023 ОСОБА_1 орендує у ОСОБА_7 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони узгодили, що договір, який було укладено строком на 12 місяців, набуває чинності з дня його підписання та автоматично пролонгується на цей же термін, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку його дії не заявить про намір його розірвання (а.с. 16-17).

У листі Рівненського ліцею № 15 Рівненської міської ради від 10.06.2024 зазначається, що протягом часу з 01.09.2019 по 31.05.2024 батько учениці ліцею ОСОБА_6 ОСОБА_1 цікавився навчанням дитини, спілкувався з педагогами та періодично забирав доньку з ліцею після уроків (а.с. 18).

У листі Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 Рівненської міської ради від 10.06.2024 зазначається, що ОСОБА_6 , яка є вихованкою закладу з 01.09.2021, відвідує садочок доглянутою та охайною, володіє всіма необхідними за віком навичками самообслуговування. Розвиток дитини відповідає віковій нормі. У дитини сформовано доброзичливе ставлення до дітей, розвинене бажання співпрацювати з ними. Серед дітей у групі ОСОБА_6 має постійно коло друзів зі спільними інтересами, на контакт із дорослими йде охоче. Батько дитини ОСОБА_1 бере активну участь у різноманітних заходах садка, приводить і забирає дитину із закладу дошкільної освіти, відвідує батьківські збори, допомагав облаштовувати укриття та групове приміщення. ОСОБА_1 постійно звертається до педагогічних працівників та цікавиться розвитком, вихованням та навчанням дитини (а.с. 19).

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_5 № 1/07-2024 від 02.07.2024, ОСОБА_1 займає посаду бухгалтера із посадовим окладом 20000 грн у ФОП ОСОБА_5 (а.с. 20).

Позивачем до позову також було додано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29.05.2023 у справі № 569/1352/23 (що не містить будь-якого засвідчення), відповідно до якого було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.07.2011 у Люхчанській сільській раді Сарненського району Рівненської області під актовим записом № 10, а також стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти: 1) на малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2833 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2023 і до досягнення дитиною повноліття; 2) на малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2272 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12-15).

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.12.2024, батьки малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Рівненського міського суду від 29.05.2023 у справі № 569/1352/23. Після розірвання шлюбу місце проживання дітей не визначалося. ОСОБА_1 разом із дітьми проживають в орендованій двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира має усі комунальні зручності, помешкання повністю мебльоване, наявна необхідна побутова техніка. Для дівчат облаштована окрема кімната. Діти мають одяг, взуття, іграшки та технічні засоби для навчання. Малолітні забезпечені всім необхідним для проживання, виховання та розвитку. Батько займається вихованням доньок, турбується про їх здоров`я, духовний і фізичний розвиток. Під час бесіди з працівником служби у справах дітей малолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розповіли, що проживають зі своїм татом. Діти люблять його, часто граються з ним і проводять вільний час, із татом їм комфортно і добре. Мама з дітьми не проживає. Раніше вони жили з нею, але потім переїхали до тата, який насправді приділяє їм більше уваги. Дівчатку спілкуються з мамою, зустрічаються з нею, але переїжджати до неї вони зараз не хочуть. Мати малолітніх ОСОБА_2 надала службі у справах дітей письмове пояснення, в якому вказала, що деякий час після розлучення діти проживали з нею у м. Рівне, проте через постійну зайнятість на роботі вона не змогла у повній мірі приділяти їм належну увагу: приводити і забирати дівчат у садочок та школу, водити на додаткові заняття. Тому вона вирішила, що діти проживатимуть із батьком. ОСОБА_2 не заперечує проти визначення місця проживання малолітніх дітей сторін разом зі ОСОБА_1 . З огляду на це орган опіки та піклування вважав доцільним визначити місце проживати дітей разом із позивачем (а.с. 191-192).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII 27.02.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексуУкраїни сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно зч.1ст.161СК Україниякщо матита батько,які проживаютьокремо,не дійшлизгоди щодотого,з киміз нихбуде проживатималолітня дитина,спір міжними можевирішуватися органомопіки тапіклування абосудом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, відповідне право батьків потребує судового захисту, коли сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них має проживати малолітня дитина, у зв`язку з чим між ними наявний спір щодо цього питання.

Проте із позовної заяви та досліджених судом письмових доказів (та зокрема письмового висновку органу опіки та піклування) вбачається, що малолітні діти сторін проживають разом із батьком і будь-якої незгоди з цього приводу мати не висловлює (як і самі діти), що свідчить про відсутність обґрунтованої необхідності судового захисту прав позивача, позаяк відсутні підстави вважати, що відповідач якимось чином порушує, не визнає чи оспорює право позивача в подальшому проживати разом із малолітніми доньками.

Більше того, зі змісту положень ч. 1 ст. 161 СК України вбачається, що місце проживання дитини може визначатися судом виключно у випадку, коли між батьками існує спір щодо цього в іншому випадку звернення до суду з відповідною позовною вимогою є безпідставним.

У постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 127/16211/23 викладено правовий висновок (який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України), відповідно до якого ситуація, коли спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати, а мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, у той час як у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися дитиною, свідчить про те, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним порушені права позивача. Відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини у такому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені (та водночас не є підставою для закриття провадження у справі).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

У той же час відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 507/1130/20).

За таких обставин, оскільки судом не встановлено підстав для судового захисту права позивача на визначення місця проживання дітей разом із ним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Виконавчий комітет Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Повне рішення суду складене 23.12.2024.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подала письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Нетішинського міського суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Слаква-Марчук Наталія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Третя особа-1: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради (ідентифікаційний код 25675397; місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 45).

Третя особа-2: Виконавчий комітет Рівненської міської ради (ідентифікаційний код 04057758; місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12-А).

Суддя І.Г. Безкровний