Рішення

від 11.12.2024 по справі 748/1943/24

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 748/1943/24

Провадження № 2/737/202/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю. за участі секретаря Решітько А.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи в інтересах позивача ОСОБА_5 , звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 29 травня 2020 року між ОСОБА_5 (далі Позивач) та ОСОБА_2 (далі Відповідач 1) було укладено договір позики. Вказаний договір був підписаний сторонами, нотаріально завірений та зареєстрований у відповідному реєстрі за номером 174.

Відповідно до п. 1 договору позики Позивач передав, а Відповідач 1 прийняв грошові кошти у розмірі 150000,00 грн. При цьому, не пізніше 25 травня 2021 року Відповідач 1 зобов`язувався повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 210000,00 грн, в т.ч. відсотки за користування позикою - 60 000,00 грн.

Пунктом 2 договору позики підтверджується отримання Відповідачем 1 суми позики.

Пунктом 4 договору позики закріплено обов`язок Відповідача 1 сплачувати 3,333 відсотків річних щомісячно від суми позики до дня повернення позики. Проценти продовжують нараховуватись до кінцевого дня користування позикою. При цьому, сторони договору домовились, що кінцевим терміном повернення коштів мало бути 25 травня 2021 року.

Станом на 25 травня 2021 року (кінцевий термін повернення коштів відповідно до умов договору) грошові кошти у розмірі 210 000,00 грн Відповідачем 1 повернуті не були.

Також 29 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (далі Відповідач 2) було укладено договір поруки. Вказаний договір був підписаний сторонами та нотаріально завірений і зареєстрований у відповідному реєстрі за номером 176.

Відповідно до п. 1 договору поруки Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання ОСОБА_2 (Відповідач 1) обов`язків останнього, що випливають з укладеного 29 травня 2020 року між Позивачем та Відповідачем нотаріально посвідченого договору позики.

Відповідно до п. 2 договору поруки, Відповідач 1 та Відповідач 2 відповідають перед Позивачем солідарно. Відповідач 2 відповідає перед Позивачем в тому обсязі, що і Відповідач 1 в т.ч. за сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 8 договору поруки - даний договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання зобов`язань за договором позики укладеним між Позивачем та Відповідачем 1.

Станом на 25 травня 2021 року (кінцевий термін повернення коштів відповідно до умов договору позики) грошові кошти у розмірі 210 000,00 грн Відповідачем 2 повернуті не були.

18 листопада 2021 року Позивачем було направлено Відповідачу 2 письмову вимогу, згідно зі змістом якої Позивач вимагав від Відповідача 2 сплатити грошові кошти у розмірі 210 000,00 грн згідно з договором позики від 29 травня 2020 року. В подальшому Позивач неодноразово спілкувався з Відповідачем щодо повернення коштів засобами телефонного зв`язку та через мобільні менеджери.

Таким чином, має місце прострочення виконання зобов`язання Відповідачів, а тому з останніх підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних за затримку виплати боргу.

Розрахунок 3 % річних позивач здійснив за формулою: 210 000,00 гривень (розмір невиплачених грошових коштів) х 3 (Процентна ставка) / 100 / 365 х 1066 (термін затримки виплати з 26.05.2021 р. по 25.04.2024 р.) = 18 399,45 гривень.

Розрахунок інфляційних збитків позивач здійснив за формулою: 210 000, 00 гривень (розмір невиплачених грошових коштів) х 139,555% (добуток щомісячних індексів за вказаний нижче період) / 100% - 210 000, 00 гривень (розмір невиплачених грошових коштів) = 83 065,50 гривень.

Також Позивач отримав наступні кошти:

10.03.2023 Позивач отримав платіж в інтересах Відповідача 2, у розмірі 9500 грн.

16.06.2023 Позивач отримав платіж 70 Євро. Відповідно до курсу НБУ станом на 16.06.2023 р., курс 1 Євро = 39.569, тобто було отримано 2 769,84 грн.

12.07.2023 Позивач отримав 50 Євро. Відповідно до курсу НБУ станом на 12.07.2023 р., курс 1 Євро = 40.167, тобто було отримано 2 008,35 грн.

18.09.2023 Позивач отримав платіж 35 Євро. Відповідно до курсу НБУ станом на 18.09.2023 р., курс 1 Євро = 38.9602, тобто Позивачем було отримано 1 363,61 грн.

10.02.2024 року Позивач отримав платіж від Відповідача 2 - 1000 грн.

З вказаного вбачається, що було перераховано Позивачу грошові кошти у розмірі 16 641,80 грн. Вказані кошти, всупереч умовам договорів, були перераховані Позивачу на інший, не вказаний в договорах рахунок, а отже, не можуть бути взяті до уваги в класичному розумінні погашення заборгованості за виниклими зобов`язаннями, однак позивач прийняв ці кошти в рахунок виконання зобов`язання.

Таким чином, Позивач заявляє вимогу про стягнення на його користь: 210000,00 грн (розмір невиплачених грошових коштів), 18399,45 грн (3 % річних), 83065,5 грн (інфляційні збитки) - 16641,80 гривень (кошти які були повернуті іншим шляхом). Разом 294823,15 грн.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди обґрунтовується стражданнями, яких позивач зазнав у зв`язку з ушкодженням морального здоров`я. Його загальний стан здоров`я став погіршуватись після ігнорування його звернень Відповідачами. Він почав часто звертатись до медичних закладів, відвідував профільних лікарів, чого не робив раніше; душевними стражданнями пережитими ним у зв`язку із самим фактом позбавлення можливості компенсувати отримані збитки за рахунок повернення його коштів; переживаннями та незручностями в зв`язку з неотриманням коштів, в зв`язку з чим він не придбав транспортний засіб для своєї сім`ї. На сьогоднішній день він систематично відчуває сильний головний біль, підвищений рівень артеріального тиску, значне погіршення стану здоров`я. Також моральна шкода виразилася у відвертому зневажанні його прав, небажанні добровільно відновити ці права, ігноруванні моральних засад суспільства. Всі ці обставини свідчать про втрату позивачем нормальних життєвих зв`язків, суттєвим погіршенням здоров`я, що вимагає додаткових зусиль для відновлення та організації його життя та здоров`я. Сім`я позивача не змогла вчасно виїхати та залишалась майже весь час в Чернігові під час подій 24.02.2022 року. А тому позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 1046,1048, 549, 553, 554, 559, 509, 525, 526, 625, 629, 11, 23 ЦК України просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 294816,64 грн заборгованості за договором позики; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 50000,00 грн моральної шкоди.

Позовна заява була подана до Чернігівського районного суду Чернігівської області через підсистему «Електронний суд» 25.04.2024. Після встановлення місця реєстрації відповідачів на підставі ухвали судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30.04.2024, справа була передана за територіальною підсудністю до Куликівського районного суду Чернігівської області та фактично надійшла 24.05.2024.

Ухвалою головуючого судді від 19.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Підготовче провадження у справі закрито 23.10.2024.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Пояснив, що приписка ОСОБА_5 на договорі позики, зроблена 28.08.2020 означала те, що сторони погодили нові строки повернення зобов`язання і до цих строків позивач претензій не має.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали. ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно, 29 травня 2020 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики та ОСОБА_2 прийняв грошові кошти у сумі 150000 грн та зобов`язався повернути позивачу 210000 грн не пізніше 25 травня 2021 року, в тому числі нараховані проценти- 60000 грн. У той же день, 29 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, ОСОБА_3 поручилась за виконання ОСОБА_2 обов`язків по договору позики. Однак вся сума позики та відсотки були повернуті ОСОБА_5 особисто 28.08.2020 його дочкою ОСОБА_3 . Вважає, що всі борги він віддав. На підтвердження виконання договору ОСОБА_5 поставив відповідну відмітку. Після погашення боргу проводив переписку з ОСОБА_5 , який щось вимагав. На запитання, чи позичав він після цього ще гроші у ОСОБА_5 , відповів, що не позичав.

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що в 2020 році їм необхідна була готівка і вони зверталися до різних банків для оформлення кредиту, але їм відмовляли. Один працівник банку ОСОБА_6 сказав, що банк не може дати їм таку суму, але він знає людину, яка їм допоможе та позичить кошти. Домовились про 150000 грн, а віддавати необхідно було 210000 грн. 29.05.2020 було укладено договір позики між ОСОБА_5 та її батьком ОСОБА_2 . З нею було укладено договір поруки. Також пояснила, що кошти їм видали і вони користувалися ними, сплатили два платежі за даним договором позики в розмірі 17500 грн на рахунок ОСОБА_5 . Потім в розмові з ним просила трохи відстрочити місячний платіж, щоб зібрати кошти. Після чого до них додому завітали незнайомі люди із закритими обличчями, які запитували, коли буде сплата боргу. Ще раз за словами сусідів ці люди приїздили до них, оглядали домогосподарство, сільськогосподарську техніку. Після цього, вона з батьком перепозичили кошти та 28 серпня 2020 року в приміщенні відділення АТ А-Банк в м. Чернігові по вул. Рокосовського у присутності працівника банку ОСОБА_6 повністю погасили позику, кошти були передані ОСОБА_5 особисто. Таким чином, було повернуто 210000 грн. На підтвердження вищезазначеного ОСОБА_5 на копії договору позики власноруч написав, що претензій не має, поставив підпис та дату 28.08.2020, а ОСОБА_6 теж власноруч написав, що засвідчує, поставив підпис та дату. Таким чином, позика була погашена вчасно, моральна шкода не завдана.

Захисник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Котенок А. П. зазначив про необгрунтованість позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29 травня 2020 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С. М. був посвідчений договір позики між ОСОБА_5 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), згідно з яким позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 150 000 грн та зобов`язується повернути позикодавцеві грошові кошти в сумі 210000 грн не пізніше ніж до 25 травня 2021 року, в тому числі нараховані проценти в сумі 60000 грн. За користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві в строк до 25 числа щомісячно процента в розмірі 3,333 відсотків річних щомісячно від суми позики до дня повернення позики. Кожен місяць до 25 числа позичальник повинен сплачувати позикодавцю в рахунок погашення боргу 17500 грн з урахуванням суми нарахованих процентів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ А-Банк з додатковою комісією за зарахування коштів на картковий рахунок. У випадку повернення суми позики позикодавець зобов`язаний видати позичальнику розписку про одержання суми позики в повному обсязі або частково. Після повного виконання зобов`язання позичальником за даним договором позикодавець зобов`язується також передати позичальнику примірник даного договору (а.с. 10).

29 травня 2020 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С. М. був посвідчений договір поруки між ОСОБА_3 , іменованою як поручитель, та ОСОБА_5 , іменованому як кредитор. Поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_2 (боржником) свого обов`язку за договором позики, укладеним між кредитором і боржником та посвідченим 29 травня 2020 року за реєстровим № 174. Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку, у повному обсязі відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (а.с. 20).

Стороною позивача надана виписка по картці НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , згідно з якою 24.06.2020 та 22.07.2020 через касу банку картка була поповнена на 17 412,50 грн, тобто на загальну суму 34825,00 грн (а.с. 11-18).

Письмові вимоги від ОСОБА_5 до поручителя ОСОБА_3 про повернення 210000 грн боргу датовані 18.11.2021, 22.04.2024, копії описів вкладення додаються (а. с. 19, 220-222).

Сторона відповідачів надала суду дві квитанції А-Банку, датовані 24.06.2020 та 22.07.2020, платник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_5 , на переказ коштів в сумі 17412,50 грн з зазначенням комісії 87,50 грн (а.с. 132). Таким чином, поручитель не врахувала вимогу договору позики про покладення на боржника комісії за зарахування коштів на картковий рахунок.

Сторона відповідачів також долучила до матеріалів справи ксерокопію договору позики, на звороті останньої сторінки наявні записи «28.08.20», «Засвідчено ОСОБА_6 », «Претензий не имею, 28.08.2020» з нерозшифрованим підписом (а.с. 131), копія договору з зазначеними написами безпосередньо досліджена судом.

З наданих стороною позивача скриншотів особистої переписки ОСОБА_5 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 26.10.2024 та 22.03.2024 відповідно вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково визнавали борг, намагались вирішити питання у позасудовому порядку (а.с. 165-173). В судовому засіданні відповідачі достовірність цієї переписки не заперечували.

Згідно з підтвердженнями переказу, наданими TransferWise компанією в області фінансових технологій, 12 липня 2023 року на ім`я ОСОБА_7 здійснений переказ у сумі 50 Євро, 28 вересня 2023 року здійснений переказ на суму 35 Євро (а. с.174, 175). При цьому ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а. с. 176).

08 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С. М. був вчинений виконавчий напис про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором позики від 29.05.2020 грошових коштів у сумі 150000 грн та 60000 грн нарахованих відсотків на суму позики (с. 185). Однак, за даними Єдиного реєстру виконавчих проваджень ОСОБА_2 не значиться боржником за вказаним виконавчим написом і виконавчі провадження відсутні.

Також, 29 травня 2020 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С. М. був посвідчений договір застави між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , згідно з яким з метою забезпечення виконання зобов`язань що впливають з договору позики на суму 150000 грн, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С. М. 29.05.2020, заставодавець передає заставодержателю трактор колісний, марки ЮМЗ, 1986 року випуску, реєстрацій номер НОМЕР_3 , а також плуг двухкорпусний, ротаційну косарку, виробник Польща, вартість заставленого майна 190 000 грн (а. с. 186-188). Стягнення на заставлене майно не зверталось.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з абзацом першим частини першої ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст.625ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої ст.611ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша ст. 553 ЦК України).

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Факт укладення договорів позики та поруки, дотримання їх форми, сума позики, розмір відсотків, своєчасність направлення вимоги про погашення позики, солідарна відповідальність перед позивачем відповідачами не заперечувались.

Дослідивши надані докази та доводи сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд не погоджується з доводами сторони відповідачів про повне погашення боргу за договором позики від 29.05.2020, виходячи з того, що за умовами п.п. 7, 15 вказаного договору у випадку повернення суми позики позикодавець зобов`язаний видати позичальнику розписку. Договір складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса Число С. М., другий видається позикодавцю, який зобов`язаний передати його позичальнику після повного виконання позичальником зобов`язань за даним договором згідно з умовами даного договору. Сторона відповідачів не надала доказів виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики, передбачених наведеними вище умовами договору. Написи на копії договору «Засвідчено ОСОБА_6 », «Претензий не имею, 28.08.2020» не відповідають п.п.7 і 15 договору позики. Окрім того, згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 переказувала грошові кошти на ім`я дружини позивача після 28.08.2020, а ОСОБА_2 у переписці через месенджери визнавав існування боргу перед ОСОБА_5 після 28.08.2020. Оскільки відповідачі не надали суду доказів існування між ними та ОСОБА_5 інших боргових зобов`язань, окрім тих, що виникли на підставі договору позики від 29.05.2020, їхні свідчення в суді щодо повного повернення 28.08.2020 всіх грошових коштів, отриманих за договором позики, суперечать їх подальшим діям та не підтверджені достовірними доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи судом договір позики та договір поруки відповідачами не виконані у повному обсязі, у зв`язку з чим права позикодавця підлягають судовому захисту.

Судом встановлено, що відповідачі сплатили ОСОБА_5 на виконання договору позики:

24.06.2020 17412,50 грн,

22.07.2020 17412,50 грн,

10.03.2023 - 9500 грн,

16.06.2023 - 70 євро, що за курсом НБУ на цей день становило 2769,84 грн,

12.07.2023 - 50 євро, що за курсом НБУ на цей день становило 2008,35 грн,

18.09.2023 - 35 євро, що за курсом НБУ на цей день становило 1363,61 грн,

10.02.2024 - 1000 грн.

Всього було сплачено 51466,80 грн.

Загальна сума боргу 210000 грн має бути зменшена на вказану суму та становить 210000-51466,80=158533,20 грн.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнний стан був запроваджений з 5:30 24 лютого 2022 року, строк його дії неодноразово продовжувався, на даний час воєнний стан в Україні не скасований.

Відповідно до п. 18Прикінцевих таперехідних положеньЦивільного кодексуУкраїни у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за даним позовом має здійснюватися за період з 26 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Станом на 26 травня 2021 року відповідачі сплатили позивачу 24.06.2020 17412,50 грн та 22.07.2020 17412,50 грн, всього 34825,00грн. Залишок боргу становив 175175 грн, тому саме на цю суму мають бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Розрахунок інфляційних витрат:

Індекси інфляції: червень 2021 -100,20; Липень 2021 -100,10; Серпень 2021 -99,80; Вересень 2021 -101,20; Жовтень 2021- 100,90; Листопад 2021 -100,80; Грудень 2021- 100,60; Січень 2022 - 101,30; Лютий 2022 101,60.

Період прострочення грошового зобов`язання - 274 дня, інфляційне збільшення становить 11694,24 грн.

Розрахунок 3%річних: 175175 x 3% x 274 : 365 = 3945,04 грн.

Таким чином, солідарному стягненню з відповідачів - боржника та поручителя на користь позивача підлягають 158533,20 грн основного боргу, 11694,24 грн інфляційних втрат та 3945,04 грн трьох відсотків річних.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають частковому відшкодуванню, виходячи з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зп.9ч.2ст.16ЦК Українис способомзахисту цивільнихправ таінтересів можебути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно дост.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19, дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У Постанові КЦС ВС від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19 зазначено, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

Виходячи з зазначених норм діючого законодавства та сталої судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачеві тривалим невиконанням договору позики відповідачами. Зокрема, неможливість розпоряджатися своїми коштами, які не були вчасно повернутими, дійсно вимагає від особи додаткових зусиль для організації свого життя, моральна шкода виявляється у неможливості задовольнити як нагальні щоденні потреби, так і потреби у придбанні товарів тривалого вжитку, зокрема транспортного засобу, зміні планів на майбутнє, переживаннях щодо можливої безповоротної втрати грошей.

Оскільки посилання позивача на погіршення стану здоров`я, часті звернення до медичних закладів, відвідування профільних лікарів, систематичний сильний головний біль, підвищений рівень артеріального тиску та аритмію, значне погіршення здоров`я не ґрунтуються на доказах та, враховуючи, що за матеріалами справи відповідачі вживали заходів для часткового повернення позики, суд дійшов висновку, що виходячи з загальної суми позики, тривалості порушення прав позивача та принципів розумності та справедливості, компенсація завданої ОСОБА_5 моральної шкоди може становити 8000 грн.

В частині судових витрат суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явлені позову ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 3448,23 грн (а. с. 52). Позов був заявлений на загальну суму 344816,64 грн, задовольняється судом на загальну суму 182172,48 грн, що становить 52,83%, відповідно сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 1821,70 грн.

Щодо заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн, то станом на 11.12.2024 відповідні підтверджуючі докази суду надані не були.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 29.05.2020 року в загальному розмірі 158 533 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 20 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3% річних в розмірі 3 945 (три тисячі дев`ятсот сорок п`ять) гривень 04 коп та інфляційні втрати в розмірі 11694 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 24 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8000 (вісім тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 910,85 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 910,85 грн судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА:адвокат НіконовДмитро Михайлович, м. Чернігів, вул. Шевченка, 29.

ВІДПОВІДАЧ 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА 1: адвокат Котенок Андрій Петрович, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Виблі, вул. П. Ревка, 24.

ВІДПОВІДАЧ 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2024.

Суддя Н. Ю. Рубаненко