Постанова

від 10.12.2024 по справі 466/11722/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/11722/23 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/2475/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Варшавське-407» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та переплати за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати бездіяльність ЛКП «Варшавське-407» щодо: несвоєчасного надання відповідей на його звернення і відмову у ненадані; ненадання акту обстеження по факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; ненадання відповіді і відмова їх надати щодо ціноутворення та об`єму виконаних робіт і їх актів помісячно за період з вересня 2020 року по жовтень 2023 року по наданих послугах; зобов`язати ЛКП «Варшавське-407» скласти акт фактичного проживання, фактичного ціноутворення, фактичних наданих послуг, фактичних об`ємів виконаних робіт і надати відповідь, якою угодою (колективною через уповноваженого по будинку, персональною від кожного мешканця будинку) при надані послуг керується ЛКП «Варшавське-407» за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ЛКП «Варшавське-407» зробити правильний перерахунок наданих послуг помісячно, вказавши про надані послуги; скласти кошторис за період з 01.10.2022 року по сьогоднішній період часу, зробивши перерахунок по фактичних послугах за даний період; визнати неправомірними дії ЛКП, «Варшавське-407» щодо нарахування оплати за надання послуг з утримання будинкової території і будинку по АДРЕСА_1 за період з жовтня 2020 року по жовтень 2023 року; зобов`язати відповідача зробити перерахунок нарахувань за надання послуг по утриманню прибудинкової території і будинку з урахуванням ненаданих послуг за період з жовтня 2020 року по жовтень 2023 року, помісячно; стягнути з ЛКП «Варшавське-407» на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн.; стягнути з ЛКП «Варшавське-407» в його користь переплату, яка виникла з вини відповідача, по фактичному проживанню і оплату за невиконану роботу, на які нараховувалась оплата, в розмірі 20662 грн. 84 коп. за період з 01.10.2020 року по 30.09.2022 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що ЛКП «Варшавське-407» зобов`язане надавати послуги з утримання будинкової території і будинку по АДРЕСА_1 . Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо зменшення нарахувань за надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із зміною проживання зареєстрованих осіб, оскільки з жовтня 2020 року по сьогодні фактично не проживають за даною адресою дочка позивача ОСОБА_2 та внук ОСОБА_3 .

Зокрема, позивач 30.08.2022 року звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок оплати послуг у зв`язку із зміною кількості осіб, прописаних за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідач відмовився у проведенні перерахунку оплати, в тому числі переплати не наданих послуг. Також позивач звернувся до відповідача щодо зменшення нарахувань за надані по факту послуги, у зв`язку із зміною місця проживання доньки та внука протягом останніх трьох років та смерті дружини, а саме: зміни реєстрації щодо трьох осіб, зареєстрованих за вказаною адресою. В подальшому, звернувся до відповідача 26.09.2022 року та 18.10.2022 року, однак, не отримав своєчасно відповіді, запитуваних інформацій та перерахунку оплачених послуг. На всі свої звернення отримав відповіді у двох листах від 03.11.2022 року та 05.12.2022 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від17травня 2024року узадоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що суд першої інстанції формально розглянув спір, належним чином не проаналізував доводів позовної заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що звернувся до відповідача ЛКП «Варшавське-407» з проханням провести перерахунок оплати послуг у зв`язку із зміною кількості прописаних осіб за адресою: АДРЕСА_1 , однак, відповідач відмовився у проведенні перерахунку оплати, в тому числі переплати ненаданих послуг.

Вказує, що звертався до відповідача із заявою щодо зменшення нарахувань за надані по факту послуги у зв`язку із зміною місця проживання доньки та внука протягом останніх трьох років та смерті дружини, однак, не отримав своєчасно відповіді, запитуваних інформацій та перерахунку оплачених послуг.

Вважає, що суд першої інстанції обмежився аналізом лише частини відповідей ЛКП «Варшавське-407» на його звернення, таким чином, не вирішив по суті першу позовну вимогу.

Додає, що поданий ним розрахунок щодо переплати наданих послуг, який відповідачем не було спростовано у ході розгляду справи, суд не проаналізував, не навів мотивів прийняття чи відхилення наданого розрахунку, обґрунтовуючи своє рішення припущеннями, що переплата за послуги виникла виключно з вини позивача.

Наголошує, що суд першої інстанції по суті погодився з фактом завдання позивачу моральної шкоди, однак, відмовив в цій частині позову з тих мотивів, що позивач не надав жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що при визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали.

Вважає, що в частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд допустив неправильне застосування статті 23 ЦК України.

В судове засідання апеляційного суду відповідач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною шостою цієї статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_2 були ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданим виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 19.02.1997 року та зареєстрованим у ЛОДК БТІ та ЕО 25.03.1997 року в реєстрову книгу №34 за реєстровим номером №21983, (а.с.71 т.1).

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 29.08.2022 року, актовий запис №5105, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29, 62 т.1).

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину, серії та номер: 1-359, виданого 26.09.2023 року державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області, Копровський М.П. з урахуванням відмови від прийняття спадщини донькою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 успадкував 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 після смерті дружини, що також стверджується витягом з Державного реєстру речових прав №337451928 від 29.06.2023 року (а.с.72,74 т.1).

З відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №121569 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що у вказаній квартирі зареєстровано 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 з 04.11.1988 року, ОСОБА_4 з 05.12.1997 року, ОСОБА_2 з 15.08.1995 року, та ОСОБА_3 з 24.07.2012 року (а.с.83 т.1).

ОСОБА_6 знята за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , з 01.09.2022 року, що стверджується відомостями з реєстру Львівської міської територіальної громади №005222-ШРА (а.с.41 т.1).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що з жовтня 2020 року по серпень 2022 року у квартирі АДРЕСА_2 проживало 3 (троє) осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а з вересня 2022 року по листопад 2022 року проживало 2 (дві) особи: ОСОБА_1 і його син ОСОБА_4 .

В подальшому, зазначав, що з листопада 2022 року по січень 2023 року у квартирі фактично проживало 3 (три) особи: ОСОБА_1 , його син ОСОБА_4 та зять ОСОБА_7 , внаслідок чого звертався до ЛКП «Варшавське-407» з метою скласти акт про проживання у вказаній квартирі ОСОБА_7 .

У зв`язку з нарахування вартості наданих відповідачем послуг за 5 осіб, неодноразово звертався до ЛКП «Варшавське-407» про їх перерахунок.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 дійсно неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами щодо зменшення нарахувань за надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням того, що за цією адресою фактично не проживають: дочка позивача ОСОБА_2 і його онук ОСОБА_3 , та дружина, яка померла, однак, відповідач відмовився у проведенні перерахунку оплати. Також позивач звертався щодо зміни реєстрації щодо трьох осіб, зареєстрованих за вказаною адресою.

Зазначав, що 26.09.2022 року та 18.10.2022 року звертався до ЛКП «Варшавське-407» з письмовими зверненнями, однак, не отримав своєчасно відповіді.

Таким чином, стверджуючи про неправомірну бездіяльність відповідача в контексті ненадання відповіді на заяву позивача у строки, визначені законом, останній повинен належними та допустимими доказами довести суду факт звернення з відповідною заявою та відсутність реагування зі сторони відповідача у належний спосіб та строки.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу ст.3 цього Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно із ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Звертаючись із позовними вимогами та не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач ОСОБА_1 покликається на відповідні норми Закону України «Про звернення громадян», зокрема, і в частині строку (несвоєчасного) розгляду відповідачем його заяви.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивач звертався з письмовими заявами до відповідача щодо питань, зазначених вище, та отримав письмові відповіді:

вх. №з267вх від 31.08.2022 року надано письмову відповідь за №267 від 28.09.2022 року (а.с.168 т.1);

вх. №з269вх від 01.09.2022 року надано письмову відповідь за №269вих від 08.09.2022 року (а.с.165-167 т.1);

вх. №з292вх від 12.09.2022 року надано письмову відповідь за №з292вих від 19.09.2022 року (а.с.163-164 т.1);

вх. №з316вх від 26.09.2022 року надано письмову відповідь за №316 вих від 21.10.2022 року (а.с.153-162 т.1);

вх. №348 від 19.10.2022 року надано письмову відповідь за №348 від 22.10.2022 року (а.с.169-171 т.1).

Отже, відповіді на звернення ОСОБА_1 відповідачем надано в межах строку, визначеного положеннями ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо несвоєчасного надання відповідей на його звернення є безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено розгляд звернень ОСОБА_1 відповідачем у межах та з дотриманням строків, визначених вимогами згаданого Закону.

Стосовно визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання акта обстеження по факту проживання та зобов`язання відповідача скласти акт фактичного проживання ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року (далі Порядок), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

Пунктом 50 Порядку визначено підстави зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування):

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Ухвалою Львівської міської ради №3404 від 17.05.2018 року затверджено Перелік адміністративних послуг, які надаються через Центр надання адміністративних послуг м. Львова, суб`єктами надання яких є Львівська міська рада та її виконавчі органи (Додаток 1) та органи виконавчої влади (Додаток 2).

Пунктом 36 Додатку 1 Переліку адміністративних послуг, які надаються через Центр надання адміністративних послуг м. Львова, суб`єктами надання яких є Львівська міська рада та її виконавчі органи, суб`єктом надання адміністративної послуги «реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи» визначено районні адміністрації.

Ухвалою Львівської міської ради №2632 від 06.12.2022 року затверджено Переліки адміністративних послуг, які надаються через Центр надання адміністративних послуг м. Львова, суб`єктами надання яких є Львівська міська рада та її виконавчі органи (Додаток 1) та органи виконавчої влади (Додаток 2), Перелік адміністративних послуг, які надаються через районні відділи соціального захисту, суб`єктом надання яких є Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики (Додаток 3) та скасовано попередньо затверджені переліки.

Відповідно до обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, прийнятого відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.07.2018 року №190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 року за №934/32386, такий не передбачає видачу довідок населенню та встановлення фактів проживання осіб без реєстрації.

Відтак, для надання послуг, що стосуються встановлення фактів проживання громадян та видавання довідок з питань реєстраційного обліку громадян юридична особа повинна бути виконавчим органом територіальної одиниці, якою відповідач не являється.

Про наведене позивача повідомлялось листами №269вих від 08.09.2022 року (а.с.165-167 т.1), №292вих від 19.09.2022 року (а.с.163-164 т.1) та №316вих від 21.10.2022 року (а.с.153-1-162 т.1).

Тобто, позивача неодноразово було повідомлено про порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, а також про те, що відповідач не уповноважений на складення актів про встановлення факту проживання особи без реєстрації.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 зять позивача, не вчиняв жодних дій з приводу зміни місця своєї реєстрації, фактичне проживання ОСОБА_7 за місцем реєстрації позивача останнім не оспорюється, а тому не потребує додаткового підтвердження.

ОСОБА_7 не позбавлений можливості зареєструвати своє місце проживання за адресою місця реєстрації позивача за його ж згодою, як власника у Порядку, передбаченому вище, а не у спосіб зобов`язання відповідача вчинити дії, які не передбаченні чинним законодавством.

Зміст звернення ОСОБА_7 до ЛКП «Варшавське-407» про видачу довідки про те, що він дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не містить жодних доводів, які б вказували на необхідність такої довідки (акту).

Тому вимоги позивача, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки позивачу неодноразово було роз`яснено, в якому порядку ОСОБА_7 може змінити своє місце реєстрації. Встановлення такого факту ЛКП «Варшавське-407» шляхом складення відповідного акту не узгоджується також із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У наданих ЛКП «Варшавське-407» відповідях на звернення позивача, останнього повідомлено, що нарахування послуги з управління будинків проводиться згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року №712 п.32, в якому вказано, що ціна послуги з управління встановлюється з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового приміщення, а не на кількість прописаних (зареєстрованих) осіб.

Доводи позивача про те, що йому не було надано відповіді стосовно ціноутворення та виконання робіт, також не заслуговують на увагу, оскільки позивачу були надані вичерпні відповіді на його звернення.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Згідно з п.2 ч.2 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VIII від 07.06.2018 року та п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управителем багатоквартирного будинку може бути фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VIII від 07.06.2018 року визначено порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Частиною першою цієї статті встановлено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2019 року між ЛКП «Варшавське-407» та співвласниками будинку АДРЕСА_3 31.05.2019 року укладено договір про управління багатоквартирним будинком (а.с.173-176 т.1).

Прийняття багатоквартирного будинку в управління здійснюється відповідно до Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року №712, шляхом огляду технічного стану будинку та передачі технічної документації.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливості укладення договору про надання житлово-комунальних послуг співвласникам окремої квартири у багатоквартирному будинку без рішення про таке зборами співвласників будинку.

Наведеним спростовуються твердження позивача про його непричетність до укладення договору.

Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року №712 визначено, що послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку з урахуванням обов`язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном.

Обов`язковими роботами (послугами), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.07.2018 року №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 року за №934/32386, є: 1) технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; 2) технічне обслуговування ліфтів; 3) обслуговування систем диспетчеризації; 4) обслуговування димових та вентиляційних каналів; 5) технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо-будинкових інженерних систем (у разі їх наявності); 6) поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; 7) поточний ремонт внутрішньо-будинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; 8) поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо-будинкових інженерних систем (у разі їх наявності); 9) прибирання прибудинкової території; 10) прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних); 11) прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; 12) дератизація; 13) дезінсекція; 14) придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що вартість та перелік послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя.

Пунктом 12 Договору визначено ціну послуги з управління у розмірі 5,20 грн. (в.т.ч. ПДВ) на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку відповідно до розрахунку ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком, в т.ч. винагороду управителю в розмірі 18% на місяць від вартості послуг, що містяться у Додатку №2 до Договору. Додатково мешканцями оплачуються послуги згідно укладених управителем з підрядними організаціями окремих договорів: на вивезення твердих побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення), на технічне обслуговування ліфтів, освітлення місць загального користування, обслуговування загально будинкових засобів обліку води, електро- та теплоенергії, ліквідація наслідків аварійних ситуацій у внутрішньо будинкових мережах у вечірній та нічний час з 17:00 до 08:00 (п`ятниця з 16:00 до 08:00) у вихідні та святкові дні, дератизація (дезінсекція). Вартість цих послуг розраховується кожного місяця окремо, виходячи з фактичної вартості кожної послуги за відповідний місяць.

Сторони погодили, що у випадку зміни вартості складових тарифу на послугу з управління будинком, а саме підняття заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму, індексації, встановленого на державному рівні (із змінами та доповненнями) передбачені законодавством, відповідно й змінюється вартість таких послуг, при цьому змінена вартість послуг відображається у рахунках (квитанціях), а додаткової угоди по договору не укладається.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Окрім того, відповідачем та виконавцями комунальних послуг щомісячно на поштову адресу позивача надсилаються квитанції-рахунки на оплату наданих послуг з розбивкою по видах послуг.

Враховуючи наведене, суд зробив обґрунтований висновок про те, що позивачу відомі тарифи, за якими нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що власники житла зобов`язані оплачувати й житлові послуги, тобто послуги з управління багатоквартирним будинком і прибудинковою територією. Тариф розраховується відповідно до загальної площі квартири.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що постановою КМУ №151 від 17.02.2010 року, на яку посилається позивач, затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Цим Порядком визначено механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Тобто, дія Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості поширюється на виконавців комунальних послуг, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а не на управителя багатоквартирного будинку, яким являється відповідач.

Вимоги позивача про проведення перерахунку за надані житлово-комунальні послуги, виходячи з фактичної кількості осіб, які проживають у квартирі АДРЕСА_2 , є безпідставними, з огляду на те, що позивач вимагає від відповідача здійснити перерахунок за послуги, яких він не надає.

Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року №712, визначено, що послуга з управління включає: поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку з урахуванням обов`язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном.

Обов`язковими роботами (послугами), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.07.2018 року №190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 року за №934/32386, які виконуються згідно визначеної графіками періодичності чи за настанням певних умов (наприклад аварії), а не на власний розсуд.

Визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком та внесення змін до Договору відповідно до статті 10 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» належить виключно до повноважень зборів співвласників будинку.

Згідно Додатку №2 до Договору, витрати на поточний ремонт будинку на 1 м.кв. загальної площі квартири, нежитлового приміщення встановлено у розмірі 1,19 грн.

На виконання ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач з дати укладення Договору веде окремий облік доходів і витрат (облікову карту) щодо кожного багатоквартирного будинку, який перебуває в його управлінні.

Відтак, роботи з поточного ремонту проводяться в межах сум, визначених Додатком №2 до Договору, в міру їх надходження.

Відповідно до ч.1. ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Абзацом 2 ч.5 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Порядок здійснення перерахунку вартості послуг з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №482.

Згідно з п.4. Порядку, перерахунок здійснюється: за ініціативою управителя; у разі прийняття управителем рішення про задоволення вимог, викладених в акті-претензії споживача, або у разі, коли претензія споживача вважається відповідно до законодавства визнаною управителем.

Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року №1145 (далі Порядок №1145), встановлено порядок перевірки якості надання послуг з: централізованого водопостачання, з централізованого водовідведення, з постачання гарячої води, з постачання теплової енергії, з поводження з побутовими відходами, з управління багатоквартирним будинком.

У разі надходження від споживача акта-претензії визначеної форми, складеного за результатами перевірки якості послуги згідно з Порядком №1145, та прийняття управителем рішення про задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або у разі, коли претензія споживача вважається визнаною управителем, перерахунок здійснюється протягом місяця, що настає за місяцем, у якому отримано управителем акт-претензію, або дати, коли претензія споживача вважається визнаною управителем.

Разом з тим, позивачем не надано належних доказів, а судом не встановлено того, що позивач чи/або інші співвласники будинку АДРЕСА_3 , зверталися до відповідача з вимогою перевірки повноти надання та якості послуг.

Щодо стягнення з відповідача переоплати, яка виникла по фактичному проживанню, і оплати за невиконану роботу, на які нараховувалась оплата за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року в розмірі 20662,84 грн., необхідно зазначити наступне.

П.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на індивідуального споживача покладено обов`язок інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Отже, переоплата, яка виникла на думку позивача, могла виникнути з його вини у зв`язку з невиконанням обов`язку, встановленого п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Якщо така може існувати, то могла бути здійснена позивачем на користь виконавців комунальних послуг, яким управитель, а саме відповідач ЛКП «Варшавське-407» не являється, оскільки вартість послуг з управління вираховується шляхом множення ціни за управління, визначеної Договором за 1 м.кв., на загальну площу житлового чи нежитлового приміщення, і не залежить від кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення з відповідача переоплати, яка виникла по фактичному проживанню і оплати за невиконану роботу, на які нараховувалась оплата за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року в розмірі 20662,84 грн., відсутні, оскільки вартість послуг з управління вираховується шляхом множення ціни за управління, визначеної Договором за 1 м.кв., на загальну площу житлового чи нежитлового приміщення, і не залежить від кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Небажання позивача сплачувати кошти за надані послуги через невідповідність зареєстрованим особам фактичній кількості осіб не ґрунтується на вимогах законодавства, якими передбачено плату не за кількість осіб, а площу житлового приміщення.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (п.3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 згаданої Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У контексті розглядуваних правовідносин, з огляду на не встановлення характеру та обсягу страждань, яких позивач зазнав, на його думку, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у зв`язку із несвоєчасним наданням відповідей на його звернення, ненадання акту по факту проживання в квартирі позивача незареєстрованих осіб, відмову зробити перерахунок наданих послуг і ненаданих послуг, виходячи з фактичного проживання осіб, така протиправна бездіяльність не може вважатися засобом негативного впливу на позивача, причиною досягнення позивачем негативних емоцій, рівня страждання або приниження.

Судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю відповідача та необхідністю відшкодування моральної шкоди. Такі обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом понесення моральних страждань. Крім того, позивачем не обґрунтовано розміру заявленої до стягнення моральної шкоди, із долучених до матеріалів справи копій медичних записів не вбачається, що встановлені позивачу діагнози, пов`язані з бездіяльністю відповідача, а тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, як правильно вказав суд першої інстанції, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доводам сторін та доказам, поданим на їх підтвердження, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич