Постанова

від 21.11.2024 по справі 501/1815/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1752/24

Справа № 501/1815/23

Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю апелянта - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Слаблюка В.М.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНОС» на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 червня 2023 року про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНОС», державного реєстратора Козлова Юрія Вікторовича, Васильківська сільська рада Болградський район Одеської області, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання недійсним акту прийому передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

09 травня 2023 року адвокат Прокопішина Катерина Василівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНОС» ( далі ТОВ БУДНОС), державного реєстратора Козлова Юрія Вікторовича, Васильківської сільської ради Болградського району, Одеської області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання недійсним акту прийому передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування державної реєстрації права власності.

В ході розгляду справи від представника позивачки Прокопішеної К.В. надійшла заява про забезпечення позовних вимог. В обґрунтування заяви представник зазначила, що на підставі наданого позову, невжиття забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, а тому просила суд:

Накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 243,4 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0845 га, кадастровий номер: 5110800000:02:003:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити будь-яким особам вчиняти будь які реєстраційні дії відносно житловогобудинку, загальною площею 243,4 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0845 га, кадастровий номер: 5110800000:02:003:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

06 червня 2023 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області клопотання представника позивачки ОСОБА_3 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «БУДНОС», державного реєстратора Козлова Ю.В., Васильківська сільська рада Болградський район, Одеської області, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н.В. про визнання недійсним акту прийому передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування державної реєстрації права власностізадоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, загальною площею 243,4 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0845 га, кадастровий номер: 5110800000:02:003:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь які реєстраційні дії відносно житловогобудинку, загальною площею 243,4 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0845 га, кадастровий номер: 5110800000:02:003:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «Буднос» звернулось із апеляційною скаргою в якій просить суд оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 21 листопада 2024 року об 15 год 00 хв з`явилась апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Слаблюк В.М., інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями (т. 3, а.с. 204-213).

Так, відповідачу ОСОБА_2 судова повістка направлялась на відому суду адресу його проживання, поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_2 в м. Одесі та Одеській області не значиться.

Одеським апеляційним судом було розміщено повідомлення про виклик ОСОБА_2 в судове засідання, яке призначено на 21 листопада о 15.00 год на офіційному веб-сайті суду.

Згідно ч. 1 ст.130ЦПКУкраїни у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч. 1 ст.131ЦПКУкраїни учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, оскільки судові повістки направлялась на всі відомі суду адреси місця проживання відповідача та враховуючи, що отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник ТОВ «Буднос» зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог, судове рішення по даній справі не буде підлягати примусовому виконанню, а тому забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухомість та заборону вчинення реєстраційних дій у такій справі не може бути забезпеченням виконання рішення в майбутньому.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає вірними висновки суду першої інстанції, а доводи, викладені в апеляційній скарзі неспроможними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування державної реєстрації права власності.

У клопотанні про забезпечення позову заявник зазначала, що оскільки спір в даній справі стосується неправомірності проведення ряду угод, спрямованих на виведення майна з-під арешту та з метою уникнення в подальшому звернення стягнення на це майно, співмірним заходом забезпечення позову є накладення арешту на нерухоме майно, передане до статутного капіталу ТОВ «Буднос» та накладення заборони щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно спірного майна.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1, ч.1ст. 153 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Як встановлено судом, предметом спорув даній цивільній справі є рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Буднос» права власності на житловий будинок, загальною площею 243,4 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 0,0845 га, кадастровий номер: 5110800000:02:003:0003, за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд зауважує, що саме стосовно вказаного майна були застосовані заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 наведеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

В свою чергу, заява про застосування таких заходів має бути обґрунтованою.

Заявником було повідомлено суду, що відповідач по справі, при наявності ухвали щодо забезпечення позову, яка була постановлена Іллічівським міським судом Одеської області в рамках розгляду справи №501/3888/18 та будучи обізнаним про наявність апеляційної скарги по цивільній справі №501/470/22 здійсним ряд дій щодо виведення нерухомого майна з-під арешту та переоформлення цього майна на іншу особу.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що обґрунтування ОСОБА_1 необхідності застосування саме таких заходів забезпечення позову в повній мірі відповідає заявленим позовним вимогам, адже майно щодо якого позивач просить застосувати заходи забезпечення позову є спірним майном в рамках даної справи. Крім того, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ТОВ «Буднос» може здійснити ряд дій, спрямованих на відчуження спірного майна на користь третій осіб у випадку відсутності відповідного обмеження.

Апеляційний суд наголошує на тому, що заходи забезпечення позову, застосовані судом, не забезпечують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, як вважає апелянт, а спрямовані на уникнення труднощів під час виконання такого рішення, що можуть виникнути в майбутньому, зокрема наявність державної права власності на спірне нерухоме майно не за відповідачем по справі, а за іншою особою.

Тому, апеляційний суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, напредмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що відсутні законні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Тому, законних підстав для скасування ухвали суду й ухвалення нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у апеляційного суду немає.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНОС» - залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міськогосуду Одеськоїобласті від06червня 2023року прозабезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 09 грудня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк