Ухвала від 20.03.2025 по справі 501/1815/23

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

справа № 501/1815/23

провадження № 61-723ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни на постанову Одеського апеляційного суду

від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНОС», державного реєтратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2025 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Н. В. за допомогою засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада

2024 року, повний текст якої складено 9 грудня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначеного недоліку.

17 лютого 2025 року заявник засобами поштового зв`язку подала заяву

про усунення недоліків касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу

(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10 лютого 2025 року заявник надала скріншот картки руху документа з підсистеми «Електронний суд», з якого вбачається, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримала -

28 грудня 2024 року.

Касаційний суд дійшов висновку, що вказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення підтверджена наданим доказом, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.

Встановлені обставини є підставою для поновлення заявнику строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду

від 21 листопада 2024 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року

у справі N? 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі N? 308/3162/15-ц,

від 21 листопада 2018 року у справі N° 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року

у справі N° 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі N? 570/3439/16-ц,

від 30 січня 2019 року у справі N? 552/6381/17, від 13 березня 2019 року

у справі N° 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі N? 520/17304/15-ц,

від 1 квітня 2020 року у справі N° 520/13067/17, від 23 червня 2020 року

у справі N? 680/214/16-ц, від 4 вересня 2018 року у справі N? 823/2042/16, постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі N? 753/905/18,

від 10 березня 2021 року у справі N? 127/2209/18, від 17 березня 2021 року

у справі N? 201/8844/18, від 17 лютого 2021 року у справі N? 320/9049/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник також зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 27 Закону

України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та пункту 50 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N? 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у питаннях скасування державної реєстрації права власності у зв`язку з внесенням майна до статутного капіталу юридичної особи.

Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Борисовій Ніні Вадимівні строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Витребувати з Іллічівського місього суду Одеської області матеріали цивільної справи № 501/1815/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНОС», державного реєтратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування державної реєстрації права власності.

Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська