Постанова

від 17.12.2024 по справі 496/3436/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7011/24

Справа № 496/3436/24

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за попереднім договором, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Пендюра Л.О. 17 травня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останнього на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 160000 грн. та штраф у розмірі 320000 грн. за Попереднім договором від 14.06.2013 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюком О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1019.

Разом із позовною заявою, від представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,51 кв.м (реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 373297451210) і земельну ділянку під ним (кадастровий номер: 5121084200:02:002:1831; реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 2667384351100) та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна;

- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обмеження нерухомого майна, а саме садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,51 кв.м (реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 373297451210) і земельної ділянки під ним (кадастровий номер: 5121084200:02:002:1831; реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 2667384351100).

В обґрунтування заяви позивачка посилалась на те, що 14.06.2013 року ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) уклала з ОСОБА_1 . Попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюком О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1019. Умовами вказаного Попереднього договору, зокрема, передбачалось, що сторони у майбутньому, до 01.06.2014 року, зобов`язались укласти на умовах, встановлених цим договором, договори купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, яка надана у власність для ведення садівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність позивачки вказане нерухоме майно. Станом на 31.05.2014 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 повну вартість майна, обумовлену в Попередньому договорі, як ціна продажу садового будинку та земельної ділянки, про що власноручно склав відповідну розписку, проте Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна до теперішнього часу з незалежних від позивачки причин так і не було укладено. В січні 2024 року позивачка випадково дізналась, що ОСОБА_1 помер та відбулось спадкування після його смерті ОСОБА_1 , у тому числі і зазначених вище садового будинку і земельної ділянки, які були обумовлені у предметі Попереднього договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Тобто, фактично, у зв`язку з необґрунтованим ухиленням ОСОБА_1 від укладення Основного договору, що і є по суті своїй відмовою, Основний договір не було укладено, тоді як у п. 8 Попереднього договору було обумовлено, що в такому разі ОСОБА_1 має повернути отриману ним грошову суму, а також сплатити штраф у двократному розмірі. На виконання Попереднього договору і в межах визначених ним строків ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 110000 грн. та 50000 грн., що загалом становить 160000 грн. Таким чином, через порушення ОСОБА_1 узятого на себе зобов`язання, останній не повернув ОСОБА_2 160000 грн. та не сплатив штраф у розмірі 320000 грн. (подвійний розмір отриманих від позивачки 160000 грн).

Позивач вважала, що у разі невжиття заходів забезпечення позову спірний садовий будинок та земельна ділянка можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що може ускладнити чи навіть зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.05.2024 року представника ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.

Накладено арешт на:

- садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,51 кв.м (реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 373297451210);

- земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:02:002:1831, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 2667384351100, та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обмеження нерухомого майна, а саме садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,51 кв.м (реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 373297451210) і земельної ділянки під ним (кадастровий номер: 5121084200:02:002:1831; реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 2667384351100).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 не надано жодних доказів, не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також не доведено, зо вартість майна, на яке заявник просить накласти арешт, співмірне заявленим позовним вимогам.

Крім того, земельна ділянка та садовий будинок, на які накладений арешт, належать особі, яка не є стороною даної справи - ОСОБА_4 .

Сторони про розгляд справи на 17 грудня 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п. п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 та 2 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2024 року у справі №916/4893/23 зазначено, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, що не є учасниками судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що вживаючи заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,51 кв.м (реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 373297451210) і земельну ділянку під ним (кадастровий номер: 5121084200:02:002:1831; реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 2667384351100), суд першої інстанції не пересвідчився, чи дійсно на момент подачі позову вказане майно належало спадкоємцям померлого ОСОБА_1 , та хто є його власником.

Так, з Витягу з Державного реєстру прав вбачається, що на підставі договору дарування від 06.11.2023 року власником садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 373297451210) та земельної ділянки під ним (кадастровий номер: 5121084200:02:002:1831; реєстраційний номер об`єкта в ДРРПНМ: 2667384351100), є ОСОБА_4 .

Таким чином, станом на дату подачі позову 14.05.2024 року відповідач ОСОБА_1 не був власником вказаного майна, яке належить особі, яка не є стороною у даній справі.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув та, наклавши арешт на спірне нерухоме майно, порушив у зв`язку із вжиттям таких заходів права та охоронювані законом інтереси особи, яка не є учасником даного судового процесу.

При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 17.05.2024 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 травня 2024 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе