Ухвала

від 19.12.2024 по справі 465/6556/16-к

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6556/16-к

1-кп/465/132/24

У Х В А Л А

Іменем України

19.12.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеному доЄРДРза№12014140030000218від02.04.2014року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

за участю потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5 ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140030000218 від 02.04.2014 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за таких обставин.

13.05.2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_5 , 02 квітня 2014 року приблизно о 05 год. 17 хв. у місті Львові, керуючи автомобілем марки «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним у крайній лівій смузі руху вулиці Стрийської в напрямку виїзду за межі міста, наближаючись до перехрестя вулиць Стрийська-Максимовича, порушив вимоги чинних розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013, а саме: Р.1 п.п. 1.5; 1.10 ( в частині значення терміну «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); Р.2 п. 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 2.10. а, в, г, д, е; Р. 12 п. 12.3; 12.4; 12.9 (підпункту «б») та Р.18 п. 18.1, які виразились в тому, що керуючи вказаним транспортним засобом, який перебував у технічно-справному стані та перевищуючи максимальну швидкість дозволену у населеному пункті, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей час перебував пішохід ОСОБА_7 , та з моменту виникнення небезпеки для руху - пішохода ОСОБА_7 , яку він об?єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого могла бути створена небезпека, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди (наїзду на пішохода), в результаті якої пішохід ОСОБА_7 (парох церкви Успення Пресвятої Богородиці) отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті на місці ДТП. Будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 перемістив тіло пішохода ОСОБА_7 з проїзної частини дороги на роздільний газон не вживши заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, не викликав карету швидкої медичної допомоги та не повідомив про ДТП орган чи підрозділ міліції, а перемістивши транспортний засіб залишив на ньому місце пригоди.

У результаті порушення водієм ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху України, згідно з висновком №282/2014 від 11.04.2014 при експертизі трупа ОСОБА_7 в останнього виявлено наступні ушкодження: садно на зовнішньому бордюрі лівої вушної мушлі, садна на чолі зліва з переходом на ліву тім?яну ділянку, садна на чолі справа, садно на правій вилиці з переходом на праву щоку, садна на спинці носа з переходом на праве крило носа, забійна рана на верхній губі справа, садно в ділянці нижньої щелепи справа, садна на тильній поверхні правої кисті, садно на тильній поверхні лівої кисті в ділянці основного суглобу 2-го пальця, садна на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, садно в ділянці зовнішнього мищелка правої стопи, садна на внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, садно в ділянці внутрішнього мищелка лівої стопи, садно в ділянці зовнішнього мищелка лівої стопи, садна на внутрішньо-тильній поверхні лівої стопи, крововиливи в чоловій та тім?яній ділянках м?яких покровів голови зліва, крововиливи під м?які мозкові оболонки в ділянці зовнішньої поверхні лівої півкулі головного мозку в міжкульовому просторі та частково на базальній поверхні лівої півкулі головного мозку, перелом потиличної кістки в ділянці великого потиличного отвору зліва, перелом груднини між 3 та 4 ребрами, переломами ребер зліва: 2,4,5,6,7 по білягрудинній лінії з грубим пошкодженням пристінкової плеври, 1-8 ребер по середньо-пахвинній лінії з грубим пошкодженням пристінкової плеври на всьому протязі, 2-11 ребер по середньо-лопатковій лінії з грубим пошкодженням пристінкової плеври, перелом лівої ключиці в середній частині, переломи ребер справа: 2-е по середньо-ключичній лінії, 6-е по середньо-ключичній лінії та 7-е по середньо-ключичній лінії, всі переломи ребер та груднини з крововиливами в оточуючі м?язи, перелом лобкової кістки справа, крововиливи в прикореневих ділянках легень, в більшості зліва з переходом в переднє та заднє середостіння, множинні розриви селезінки, множинні розриви печінки, крововиливи в м?які тканини спини зліва з переходом на ліву бокову поверхню, крововиливи ділянці внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу. Причиною смерті гр. ОСОБА_7 є закрита, тупа, поєднана травма голови, грудей та живота, яка проявилася переломом потиличної кістки, крововиливом під м?які мозкові оболонки, множинними переломами ребер справа та зліва, переломом груднини, переломом правої лобкової кістки, розривами печінки, селезінки, крововиливами в прикорневі ділянки легень з переходом в середостіння. Зазначені ушкодження ускладнилися гострою внутрішньою кровотечею та призвели до смерті.

Таким чином, ОСОБА_5 , 02 квітня 2014 року приблизно о 05 год. 17 хв. у місті Львові, керуючи автомобілем марки «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним у крайній лівій смузі руху вулиці Стрийської в напрямку виїзду за межі міста, наближаючись до перехрестя вулиць Стрийська-Максимовича грубо порушив правила дорожнього руху України в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер, тобто обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_5 в судовому засідані подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з із закінченням строків давності відповідно до положень ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження №12014140030000218 і провадження у справі №465/6556/16-к.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у тому, що 02.04.2014 року він вчинив ДТП внаслідок якої загинув ОСОБА_8 .

З урахуванням приписів ст.ст. 12, 44,49 КК України, провадження у справі №465/6556/16-к підлягає закриттю, а ОСОБА_5 звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки на даний час уже закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Тривалі досудове розслідування кримінального провадження та розгляд справи в суді негативно позначаються на психоемоційному стані ОСОБА_5 , а підготовка до судових засідань та участь у них забирає у останнього чимало часу та вимагає докладання значних зусиль. З огляду на це, щоб припинити вказані негативні для ОСОБА_5 явища, він бажає скористатися своїм правом та заявити суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі №465/6556/16-к у зв?язку з закінченням строків давності.

У судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник клопотання про звільнення обвинуваченоговід кримінальноївідповідальності узв`язку іззакінченням строківдавності відповіднодо положеньч.1ст.49КК Українита закриттякримінального провадження підтримали та просили суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 стверджує, що підозру вручили у вересні 2016 року, а про дане кримінальне провадженні дізнався 31.12.2015 року під час затримання компетентними органами Естонії, до цього про наявність даного кримінального провадення відомо не було. В 2014 року виїзжав на заробітки і повернувся в 2015 року, відкрив візу та в 2015 році знов виїхав на заробітки та планував повернутися на Різдво.

Прокурор в судовому засіданні надав письмові заперечення щодо клопотання обвинуваченого, та зазначив, що оскільки подія злочину мала місце 02.04.2014, а в подальшому досудове розслідування неодноразово зупинялося у зв?язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_5 (ухилення від досудового розслідування). Так, 13.05.2015 у кримінальному провадженні прийнято рішення про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 14.05.2015 y зв?язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_5 винесено постанову про оголошення останнього в розшук, а досудове розслідування зупинено. Згідно з повідомленням Українського борю Інтерполу, 31.12.2015 ОСОБА_5 затриманий правоохоронними органами Республіки Естонія і він утримується під вартою. 02.01.2016 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було відновлено та цього ж дня зупинено. 02.01.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова винесено ухвалу про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 22.02.2016 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 26.02.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 33 дні, тобто до 03.04.2016. 27.02.2016 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області досудове розслідування зупинено. 30.03.2016 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 31.03.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 34 дні, тобто до 06.05.2016. 01.04.2016 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області досудове розслідування зупинено. 07.04.2016 слідчим СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області досудове розслідування відновлено та 07.04.2016 зупинено. 05.05.2016 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 05.05.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 31 день, тобто до 05.06.2016. 05.05.2016 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області досудове розслідування зупинено. 02.06.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 03.06.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 34 дні, тобто до 06.04.2016. 03.06.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування зупинено. 04.07.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 04.07.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 32 дні, тобто до 04.08.2016. 04.07.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування зупинено. 03.08.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 03.08.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 30 днів, тобто до 01.09.2016. 03.08.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування зупинено. 29.08.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування відновлено у зв?язку із проведенням слідчих та процесуальних дій. 29.08.2016 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 , на 29 днів, тобто до 26.09.2016. 29.08.2016 слідчим СУ ГУНП у Львівській області досудове розслідування зупинено.

Компетентним органом Естонської Республіки задоволено запит про видачу ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому 31.08.2016 було здійснено процедуру екстрадиції з Естонії до України (м. Київ) ОСОБА_5 , який розшукувався ГУ НП України у Львівській області та поміщено його у Лук?янівський слідчий ізолятор м. Києва для подальшого етапування до м. Львова. 06.09.2016 ОСОБА_5 доставлений до місця проведення досудового розслідування з утриманням в ЛСІ УДПтСУу Львівській області. 06.09.2016 досудове розслідування відновлено у зв?язку із встановленням місця знаходження підозрюваного ОСОБА_5 . На підставі наведеного, з урахуванням того злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких і що 10 років з моменту його вчинення не минуло, просить у задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти клопотання обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження за строками та звільнення звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Заслухавши учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Із наданихматеріалів кримінальногопровадження вбачається,що згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 02.04.2014 року було відкрито кримінальне провадження №12014140030000218 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

13.05.2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 та 14.05.2015 року винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_5 .

31 грудня 2015 року ОСОБА_5 затриманий правоохоронними органами Республіки Естонія.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 02.01.2016 року по даному кримінальному провадженню підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. 20.01.2016 року колегією суддів Апеляційного суду Львівської області дану ухвалу залишено без змін, строк дії запобіжного заходу визначено до 01.03.2016 року.

05.08.2016 року Міністерством юстиції Республіки Естонія на запит про видачу ОСОБА_5 надано відповідь, що цим листом Міністерство юстиції Естонія направляє Директиву Міністра юстиції Республіки Естонія №59 вд 15 липня 2016 року пр. видачу в Україну ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Переклад на українску мову долучається. Директива набула юридичної сили 05 серня 2016 року. Екстрадиційний арешт розпочато 31 грудня 2015 року.

ОСОБА_5 інкриміновано вчинення правопорушення 02.04.2014 року за ч. 2 ст. 286 КК України.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Чинна ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Указаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років.

Відповідно до положень ст. 49 КК України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - 5 років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло 15 років. Другою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинений злочин (як диференційованих - два, три, п`ять, десять, п`ятнадцять, так і недиференційованого п`ятнадцятирічного строку щодо осіб, які ухилялися від досудового розслідування або суду), є згідно з ч. 3 ст. 49 КК України вчинення даною особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину певної тяжкості, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до переривання перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину, втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги. При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, причому окремо за кожний злочин.Іншими словами, при перериванні давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий - за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до найдовшого з них, а обчислюються й минають окремо по кожному злочину (постанова Верховного Суду від 02.04.2024 року у справі № 235/7133/20).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

З огляду на зміст положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Прокурор зазначає, що в рамках даного кримінального провадження перебіги строків давності зупинялися, оскільки ОСОБА_5 було оголошено у розшук у зв`язку з тим, що він ухилявся від органів досудового розслідування.

Разом з тим, суд не може погодитися з доводами сторони обвинувачення, що в рамках даного кримінального провадження були підстави для зупинення перебігів строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності з моменту переривання цих строків, тобто з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_5 компетентними органами Естонської Республіки

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту свого затримання ОСОБА_5 перебував під фактичним наглядом правоохоронних органів Естонської Республіки, в тому числі у Лукянівському слідому ізоляторі м. Києва для подальшого етапування до м. Львова.

Таким чином, за зазначених обставин відсутні будь-які підстави вважати, що в період з 31.12.2015 року обвинувачений ухилявся чи переховувався від органів досудового розслідування.

Натомість, органам досудового розслдіжування достеменно було відомо про затримання ОСОБА_5 та ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 02.01.2016 року по даному кримінальному провадженню підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області.

Також, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, що ОСОБА_5 переховувався від органів досудового розслідування й до 31.12.2015 року, оскільки будь-які відомості про це в матеріалах справи відсутні. При цьому, суд надавав стороні обвинувачення достатньо часу для подання відповідних доказів на підтвердження відповідних доводів щодо зупинення строків.

Так, згідно довідки Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області від 04.08.2015 року повідомлено, що згідно журналу обліку вихідної кореспонденції Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області, повідомлення на прізвище ОСОБА_5 , протягом травня 2015 року не зареєстровано.

Згідно довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Будинкоуправління №4 (Липники) від 14.08.2015за період з 12.05.2015 року по 10.08.2015 року в Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова рекомендовані поштові повідомлення не поступали і не доставлялись особисто повістки та виклики на імя ОСОБА_5 , який зареєстрований АДРЕСА_1 .

В довідці голови ОСББ «Стрийська 91» зазначено, що в період з 12.05.2015 р. по 10.08.2015 р. жодні запити, поштові повідомлення, повістки на імя ОСОБА_5 не надходили, на адресу АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповідь Львівської дирекції поштового зв`язку «Укрпошта» за період з 01.05.2015 по 14.07.2015 на імя ОСОБА_5 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , у відділення поштового зв`язку Львів-31, рекомендована кореспонденція з м. Львова не поступала і не вручалась.

Згідно довіки від 14.01.2016 року ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 02.09.2014 року по даний час.

Відповідно до витягу даних з місцеперебування з регістру населення Єстонії від 04.07.2016 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи місце проживання: АДРЕСА_4 починаючи з 23.10.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Разом з тим, згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати верховного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство чи судовий розгляд. При цьому суд має з`ясувати, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду (постанова Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі № 186/1405/17).

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України обов`язково мають бути наявні дві обставини: доведений факт ухилення від слідства чи суду та наявність процесуального рішення (у якому цей факт зафіксовано) про зупинення провадження і вжиття відповідних заходів.

Суд зазначає, що під час з`ясування, які саме дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінальний процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності (постанови Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі №5-1кс15, постанови Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 659/234/16-к, 20.10.2020 року у справі № 204/4728/15-к, 08.11.2019 року у справі № 372/2007/19, 30.05.2019 року у справі № 639/793/17, 03.07.2019 року у справі № 551/403/16-к).

При цьому, для застосування вказаної норми обов`язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1 ст. 49 КК.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що з моменту настання події, а саме 02.04.2014 року ОСОБА_5 дійсно переховувався від явки до органу досудового розслідування.

При цьому, після затримання компетентним органом Республіки Естонія 31.12.2015 року, органам досудового розслідування було достеменно відомо про перебування ОСОБА_5 та його місцезнаходження. Отже, з 31.12.2015 року особу вже було фактично розшукано й затримано, та ОСОБА_5 перебував під наглядом правоохоронних органів Республіки Естонія.

Враховуючи викладене, матеріали справи не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 будь-яких дій (свідомих та вольових), спрямованих на ухилення від досудового розслідування з моменту вчинення події (02.04.2014); не містять відомостей, що обвинувачений не з`являвся на виклик уповноважених правоохоронних органів та не перебував в межах їх досяжності; а з огляду на вищевикладене, наявність постанови 2014 року про його розшук само по собі жодним чином не може свідчити про таке ухилення.

При цьому, суд приймає до уваги доводи сторони захисту, які залишилися не спростованим стороною обвинувачення, про те, що ОСОБА_5 фактично з настанням події 02.04.2014 року жив звичайним життям: працював, їздив за кордон, має зареєстроване місце проживання.

Таким чином, з моменту настання події, а саме з 02.04.2014 року до винесення постанови про оголошення у розшук підозрюванного ОСОБА_5 14.05.2015 року пройшло 1 рік 1 місяць та 12 днів, та з моменту затримання компетентними органами Республіки Естонія 31.12.2024 ОСОБА_5 до 19.12.2024 року пройшло 8 років 11 місяців та 19 днів, отже, минуло більше десяти років.

Суд, крім викладеного також враховує, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування - «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження. Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 382/1118/21).

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства, що стороною обвинувачення в цьому випадку не доведено.

В Постанові Верховного Суду від 26.03.2020 кримінальне провадження № 730/67/16-к викладено наступні висновки. За змістомстатей 284-288 КПК Українипідставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 по кримінальному провадженню №598/1781/17 зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності, застосування ст.49 КК України(сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст. 285 КПК України визначено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Частиною 3 ст. 285 КПК України встановлено, що підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 цієї статті закриття кримінального провадження на цій підставі не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, яка є нереабілітуючою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності.

Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням (невизнанням) ними своєї вини у вчиненні злочину. Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17, 730/67/16-к, 552/5595/18).

З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Застосування вказаних положень кримінального закону для суду є обов`язковими і носять імперативний характер. В разі встановлення судом закінчення визначеного строку, безпідставної відмови у звільненні від відповідальності не допускається. Незгода потерпілого, не може бути підставою для відмови у звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням його прав, що є неприпустимим виходячи з позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).

З огляду на те, що на момент розгляду клопотання минули строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та беручи до уваги наявність його беззаперечної згоди, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за такі кримінальні правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження.

Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а також врахувавши відсутність заперечень обвинуваченого, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В зв`язку із закриттям кримінального провадження з вказаних вище підстав, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду, що не обмежує право потерпілого звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284-286, 288, 369-372, 376, 395 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_5 про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140030000218від 02.04.2014року прообвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.2 ст.286 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена через Франківський районний суд м. Львова до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2024.

Суддя ОСОБА_1