Постанова

від 26.11.2024 по справі 757/26672/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року м. Київ

Справа № 757/26672/23

Провадження: № 22-ц/824/11640/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Юрченка Кирила Юрійовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Печерського районного м. Києва від 12 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вовка С. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі та визнання незаконними наказів про простій працівників театру,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із вказаним позовом до Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» (далі по тексту - ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети», відповідач), мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі контракту № 161/К/17 (далі по тексту - контракт) від 29 червня 2017 року, укладеного між ним та відповідачем в особі ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , третя особа)перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував роботу артиста-вокаліста провідного майстра сцени (20 тарифний розряд, додатковий коефіцієнт 3,1). Після закінчення строку дії вказаного контракту, контракт був продовжений на строк, на який був укладений, тобто, до 30 червня 2023 року. Вказує, що відповідач в односторонньому порядку наказом № 55-1.0.2-06 від 18 лютого 2021 року «Про зміну діючих умов оплати праці працівникам театру», змінив діючі умови оплати праці, а саме зменшив позивачу додатковий коефіцієнт підвищення посадового окладу за статус «національний» з 3,1 до 2,2, внаслідок чого йому у період з травня по грудень 2021 року недоплачено заробітну плату у розмірі 102 841 грн 76 коп. Вказує, що згоди на зміну діючих умов оплати праці не надавав, додаткову угоду до контракту в частині зміни умов оплати праці не підписував, заяву про відмову від роботи на нових умовах також не подавав, у відповідача будь-яких змін в організації виробництва і праці не відбулось. Тому вважає, що умови контракту, зокрема, умови нарахування додаткового коефіцієнта в розмірі 3,1 залишились незмінними.

Також вказує, що з відповіді відповідача від 13 грудня 2021 року дізнався про встановлення простоїв та їх оплату в розмірі 2/3 посадового окладу, внаслідок чого він не отримав належну йому заробітну плату, передбачену контрактом, яка становить 100312 грн 28 коп. Вважає, що відповідач не дотримався чинного законодавства, встановлюючи простої для одних працівників, проте допускаючи до роботи інших. Встановлюючи простій, роботодавець вибірково створював умови для роботи (репетиції, уроки, концерти, вистави) для окремих працівників, не беручи до уваги те, що він, позивач, мав можливість виконувати роботу, яку виконували інші працівники. При цьому, дні, коли він виходив на роботу, відповідач визначав в табелі обліку робочого часу, як дні простою, з відповідною оплатою. Вказує, що роботодавцем в порушення вимог закону не ознайомлено його з наказами про простій.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період із 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 102 841 грн 76 коп., визнати незаконними та скасувати накази про простій працівників, в частині, що стосується позивача, а саме: наказ від 24 грудня 2020 року № 507-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 29 січня 2021 року № 28-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 26 лютого 2021 року № 73-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 19 березня 2021 року № 105-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 01 квітня 2021 року № 116-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 15 квітня 2021 року № 121-1.0.2-06 «Про простій працівників»; стягнути з відповідача різницю по заробітній платі у зв`язку із визнанням незаконними та скасуванням наказів про простій у розмірі 100 312 грн 28 коп.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Печерського районного м. Києва від 12 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що, що наказ, яким зменшено додатковий коефіцієнт за статус «національний» позивачем не оспорюється, а отже відсутні сумніви щодо законності запроваджених змін та їх дію у період з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Суд першої інстанції також вважав, що посадовий оклад позивача є змінним, оскільки прямо залежить від розміру тарифних ставок, що встановлюються на певний період законодавчими актами, та штатним розписом роботодавця, що затверджуються відповідачем, за погодженням з Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). При цьому судом першої інстанції зауважено, що розмір посадового окладу не змінився, а розмір додаткового коефіцієнту за статус «національний» зменшено до мінімально допустимого для артистичного і художнього персоналу.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання незаконними наказів про простій працівників театру та, відповідно, про стягнення різниці по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з урахуванням оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також зупинення роботи на великій сцені, що викликане відсутністю технічних умов, необхідних для виконання роботи, що було пов`язане з реконструкцією, реставрацією глядацької зали та головної (великої) сцени, вживались заходи з метою виконання вимог чинного законодавства, зокрема, введення простою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі адвокат Юрченко К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції в порушення ст.268 ЦПК України не здійснив вихід з нарадчої кімнати та не оголошував вступну та резолютивну частину рішення за присутності позивача, який виступав з промовою у судових дебатах, що, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що за відсутності згоди позивача, відповідач, в односторонньому порядку, змінив діючі умови оплати праці, не дотримавшись процедури внесення змін до контракту № 161/К/17 від 29 червня 2017 року, оскільки додаткової угоди до контракту в частині зміни розміру посадового окладу підписано сторонами не було, тобто, самостійно суттєво зменшив його посадовий оклад, що є незаконним. Вважає, що з 01 травня 2021 року контракт продовжував свою дію на попередніх, вже встановлених умовах, зокрема, залишились чинними умови контракту щодо застосування додаткового коефіцієнта у розмірі 3.1., однак, позивачу нараховувалась заробітна плата із застосуванням коефіцієнта 2.2.

Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності оскарження наказу щодо зменшення додаткового коефіцієнту за статус «національний», та, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного суду у справі №916/3156/17 від 04 червня 2019 року, вважає такий наказ незаконним в силу закону.

Вказує, що суд першої інстанції прийшов до невірного тлумачення висновків Верховного Суду у справі №461/2652/17 від 27 січня 2020 року, в яких зазначено, що «коефіцієнт підвищення посадових окладів може бути скорегований у бік зменшення, але при цьому, розмір раніше встановленого працівнику посадового окладу не може бути зменшений» оскільки суд не врахував, що відповідачем розмір раніше встановленого позивачеві посадового окладу був суттєво зменшений.

Також вважає безпідставними висновки суду про те, що позивач не надав доказів щодо його незгоди із запровадженими змінами в оплаті праці з огляду на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати місячний розрахунок оплати праці, з урахуванням коефіцієнту, проте відповідач відмовляв. Також доказами висловленої незгоди із змінами позивач вважає наданий самим же відповідачем акт про відмову позивача підписати додаткову угоду, а також відсутність самої додаткової угоди до контракту № 161/К/17 від 29 червня 2017 року, укладеного з позивачем. Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував те, що позивач продовжував працювати не тому, що погодився на запропоновані зміни, а тому що відсутність додаткової угоди до контракту № 161/К/17 від 29 червня 2017 року давала йому підстави вважати, що попередні умови оплати праці діяли і надалі.

Щодо необґрунтованості відмови у визнанні незаконними наказів про простій працівників, зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на обов`язок роботодавця оформити простій не з вини працівника відповідним актом, із зазначенням причин, які зумовили призупинення роботи та винесенням наказу з необхідністю вказівки присутності або відсутності працівника на роботі. Вважає, що відповідач не дотримався процедури простою, викладених у листах Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року №257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві» та Мінсоцполітики від 04 жовтня 2013 року № 179/06/186-13, однак суд указане не прийняв до уваги та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, переклавши тягар доказування виключно на позивача. Вказує, що в той час, коли позивачу нараховувався простій, інші артисти були забезпечені роботою, яку в тому числі міг виконувати і позивач, що свідчить про вибірковість застосування простою відповідачем по відношенню до позивача. При цьому зауважує, що позивача не ознайомлено з наказами про встановлення простою та про відкликання з нього.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Листопадська О. Є., яка діє на підставі довіреності, в інтересахТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи тим, що позивач надав свою згоду на зменшення додаткового коефіцієнту підвищення посадового окладу за статус «національний» з 3,1 на мінімальний - 2,2 під час засідання профкому театру 24 лютого 2021 року, а також фактично продовжуючи працювати після запроваджених змін. Ні усно, ні письмово позивач своєї відмови не висловив, при цьому підписувати додаткову угоду до контракту відмовився без пояснень причин. Посилання позивача щодо відсутності у відповідача законних підстав для зміни істотних умов оплати праці в частині зменшення додаткового коефіцієнта за статус «національний» вважає безпідставним, оскільки позивачем не оскаржується законність винесеного відповідачем наказу від 18 лютого 2021 № 55-1.0.2-06 «Про зміну діючих умов оплати праці працівникам театру», яким запроваджені зміни в оплаті праці позивача. Позивачем не обґрунтовано відсутності у відповідача права змінити розмір додаткового коефіцієнту, який в свою чергу залежить від фонду оплати праці. Просить врахувати, що сам посадовий оклад, встановлений позивачу контрактом № 161/К/17 від 29 червня 2017 року, не зменшився після зменшення додаткового коефіцієнту підвищення посадового окладу за статус «національний».

Вважає висновки суду першої інстанції щодо законності наказів про простій працівників правильними, винесених відповідачем в період з 01 січня 2021 року по 31 квітня 2021 року суд керувався наявними в матеріалах справи доказам, яким надано належну оцінку. Зазначала, що доводи апеляційної скарги щодо вибірковості у поставленні позивача на простій є безпідставними, оскільки встановлення карантинних обмежень, включаючи повну заборону відвідування закладів культури, одночасне із цим проведення реставрації, реконструкції глядацької зали та великої сцени в театрі, змушували відповідача запроваджувати простій для працівників, в деякі періоди практично для всіх працівників, а іноді лише для творчого колективу. За можливості виконання хоча б частини діючого репертуару, відповідач вживав заходів для відновлення робочого процесу, та здійснював показ вистав тільки на малих сценах. В то й же час, за відсутності технічних умов для виконання роботи творчими працівниками, вони залишались на простої. Позивач ніколи не був задіяний у виставах, які проводились на малих сценах, а отже не міг виконувати вказану роботу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача Листопадська О. Є. заперечувала проти апеляційної скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як встановлено судом, 01 вересня 2011 року на умовах строкового трудового договору позивач прийнятий на посаду артиста-вокаліста вищої категорії ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» (а.с. 15, том 1).

02 січня 2017 року позивача переведено на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени на умовах строкового договору.

29 червня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено контракт № 161/К/17, за умовами якого, позивача призначено на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени (20 тарифний розряд, додатковий коефіцієнт 3,1) ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» строком на три роки до 30 червня 2020 року (а.с. 17-24, том 1).

Строк дії контракту продовжено відповідно до п. 6.7 контракту на строк до 30 червня 2023 року.

18 лютого 2021 року наказом № 55-1.0.2-06 «Про зміну діючих умов оплати праці працівникам театру» змінено діючі умови оплати праці працівникам відповідача, а саме: зменшено додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів за статус «національний» з 01 травня 2021 року. Зі змісту наказу вбачається, що вказані зміни запроваджено з метою приведення витрат на оплату праці працівників театру у відповідність до граничного обсягу видатків бюджету на 2021 рік, доведеного театру Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (листи від 19 листопада 2020 року № 060-6542 та від 08 грудня 2020 року № 060-7020), та на виконання постанови КМ України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (а. с. 27-31, том 1).

Відповідно до п. 1.1 положення про театрально-видовищний заклад культури «Київський національний академічний театр оперети», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 червня 2004 року № 1113 (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06 листопада 2020 року № 1769) (далі по тексту - положення) ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» є неприбутковим закладом культури, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкованим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Театр належить до базової мережі закладів культури міста Києва.

Згідно з п. 3.2. положення театр зобов`язаний погоджувати з Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розроблений штатний розпис Театру в межах доведеної граничної чисельності.

Згідно з п. 5.1. розділу 5 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» на 2008 - 2012 рр. (далі по тексту - колективний договір), сторони домовились у сфері форм і систем оплати праці, запроваджувати нові або змінювати діючі в театрі умови оплати праці за погодженням з профкомом і повідомляти про це працівників не пізніше як за 2 місяці до їх запровадження або змін (а. с. 123-139, том 1).

Відповідно до п. 5.3. розділу 5 колективного договору профком зобов`язався здійснювати громадський контроль за дотриманням в театрі законодавства з питань оплати праці, своєчасною виплатою заробітної плати. Разом з адміністрацією вирішувати питання оплати праці працівників театру, форм і систем оплати праці, тарифних сіток, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, в рамках законодавства вносити обґрунтовані пропозиції щодо підвищення розміру заробітної плати, премій, компенсацій, доплат і надбавок, надання пільг працівникам.

Із витягу з протоколу № 02 засідання профкому театру від 24 лютого 2021 року, вбачається, що розглядаючи подання адміністрації театру щодо надання згоди на зміну діючих умов оплати праці працівників театру, профком вирішив погодити зміну діючих умов оплати праці працівників Театру, а саме: зміну додаткового коефіцієнту підвищення посадового окладу на мінімальний - 2,2, задля збереження творчого потенціалу та соціального захисту працівників творчого колективу. За вказане рішення одноголосно проголосували всі члени профкому (а. с. 33, том 1).

Судом установлено, що позивач був обраний членом профкому, обіймав посаду заступника голови, приймав участь 24 лютого 2021 року у розгляді вказаного подання адміністрації відповідача та голосував «за» погодження змін діючих умов оплати праці працівників театру.

Згідно листа ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» від 24 лютого 2021 року № 060/19/222-101-18, ОСОБА_1 02 березня 2021 року ознайомлено із запровадженням змін до діючих умов праці (а. с. 17, том 1).

З указаного листа також убачається, що відповідач повідомив позивача про те, що обсяг фінансування на заробітну плату на 2021 рік, доведений Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу, не забезпечує повну потребу для виплати заробітної плати працівникам театру, унаслідок чого адміністрація театру вимушена змінити діючі умови оплати праці працівникам театру, а саме: зменшити додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів за статус «національний» з дотриманням діючого законодавства України. Відповідач повідомив позивача про те, що з 01 травня 2021 року додатковий коефіцієнт підвищення посадового окладу за статус «національний» буде зменшено з 3,1 на 2,2. Також роз`яснено про продовження роботи в нових умовах оплати праці: за наявності згоди - підписати додаткову угоду до контракту; у випадку ненадання згоди - подати заяву про відмову від роботи в нових умовах та припинення контракту на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Отже, у період з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року коефіцієнт підвищення посадового окладу за статус «національний» для позивача склав 2,2 замість 3,1.

Згідно наказу відповідача від 24 грудня 2020 року № 507-1.0.2-06 «Про простій працівників театру» ОСОБА_1 , як і інших працівників театру, в тому числі артистів-вокалістів, артистів оркестру, артистів хору, артистів балету, всього 305 працівників, з 01 січня по 31 січня 2021 року, відповідно до постанови КМ України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», та у зв`язку з реставрацією, реконструкцією глядацької зали, поставлено на простій (а.с. 62-68, том 1).

Наказом від 29 січня 2021 року № 28-1.0.2-06 «Про простій працівників театру», з наведених вище підстав, позивач, як і інші 191 працівники Театру, з 01 лютого по 28 лютого 2021 року поставлені на простій (а.с. 69 -73, том 1).

Наказом від 26 лютого 2021 року № 73-1.0.2-06, з наведених вище підстав підстав, позивач, як і інші 68 працівників театру, був поставлений на простій з 11 по 31 березня 2021 року (а.с. 74-75, том 1).

Також встановлено, що наказом від 03 березня 2021 року № 80-1.0.2-06 «Про відкликання з простою працівників театру» у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме: проведенням репетицій та показом вистав поточного репертуару, зокрема, позивача, відкликано з простою на термін з 11 по 14 березня 2021 року (а.с. 164 -165, том 2).

Наказом від 15 березня 2021 року № 97-1.0.2-06 «Про відкликання з простою працівників театру» Позивач, як і частина інших працівників Театру (артистів-вокалістів), був відкликаний з простою у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме: проведенням репетицій та показом вистав поточного репертуару з 16 по 26 березня 2021 року (а.с. 166 - 167, том 2).

Наказами від 19 березня 2021 року № 105-1.0.2-06, від 01 квітня 2021 року № 116-1.0.2-06 та від 15 квітня 2021 року № 121-1.0.2-06 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а також відповідно до рішень протокольних засідань Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2021 року № 20, та від 01 квітня 2021 року № 29 «Про вжиття заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та у зв`язку з реставрацією, реконструкцією глядацької зали та головної сцени Театру тимчасово припинено роботу в період з 20 березня по 30 квітня 2021 року працівників театру, зокрема, позивача, поставлено на простій (а.с. 76-98, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання оплати праці у спірних правовідносинах врегульовано КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказом Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» та наказом Міністерства культури і туризму України від 05 червня 2006 року № 385 «Про умови оплати праці працівників національних закладів культури».

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі статтею 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Частиною 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно із ч.2 ст.29 Закону України «Про оплату праці» про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідно до ч. 4 ст.32 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Підпунктом 1 пункту 1 постанови КМ України від 03 квітня 2006 року № 413 «Деякі питання оплати праці працівників національних закладів культури» встановлено, що починаючи з 1 січня 2006 року для визначення граничних розмірів посадових окладів окремих категорій працівників національних закладів культури згідно з додатком, умови оплати праці яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», застосовуються додаткові коефіцієнти підвищення посадових окладів: для керівників закладів та їх заступників, артистичного і художнього персоналу - 2,2 - 4; для інших працівників закладів культури - 2 - 3,7.

Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що застосування додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, здійснюється в межах фонду оплати праці, затвердженого кошторисом на 2006 рік без додаткових коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298.

Відповідно до п. 1.1 Положення ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» є неприбутковим закладом культури, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкованим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Театр належить до базової мережі закладів культури міста Києва.

Згідно з п. 3.2. Положення Театр зобов`язаний погоджувати з Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент культури) розроблений штатний розпис Театру в межах доведеної граничної чисельності.

Із контракту, укладеного між сторонами 29 червня 2017 року, убачається, що позивача було призначено на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени (20 тарифний розряд, додатковий коефіцієнт 3,1) театру.

Згідно з п. 2.1 розділу ІІ контракту оплата праці працівника здійснюється відповідно до законодавства, колективного договору та цього контракту. За виконання роботи, передбаченої цим контрактом, працівнику встановлюється: посадовий оклад у розмірі 18 054 грн на місяць (посадовий оклад змінюватиметься відповідно до прийнятих законодавчих актів України та штатних розписів, затверджених роботодавцем).

Посадовий оклад позивача складався з посадового окладу (тарифної ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки (додаток №1 до постанови КМ України від 30 серпня 2002 року № 1298 у редакції постанови КМ України від 22 серпня 2005 року № 790 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери») шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховувались виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на час укладення контракту посадовий оклад позивача складався з тарифної ставки в розмірі 1 600 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2017 року) х тарифний коефіцієнт 3.64, передбачений для 20 тарифного розряду, що дорівнювало 5 824 грн. З урахуванням додаткового коефіцієнту за статус «національний» 3,1 загальний розмір заробітної плати складав 18 054 грн.

Додатковий коефіцієнт за статус «національний» забезпечений збільшити посадовий оклад в межах встановлених граничних розмірів з урахуванням затвердженого кошторисом фонду оплати праці.

Станом на 01 травня 2021 року посадовий оклад позивача розраховувався, з урахуванням змін чинного законодавства в частині розміру окладу (ставки) творчих працівників та штатних розписів, погоджених Департаментом культури та затверджених Відповідачем. Зокрема, оклад (тарифна ставка) позивача на 01 травня 2021 року складав 2 670 грн х коефіцієнт 20 тарифного розряду 3,64 = 9 719 грн.

Із розрахункових листів, наданих позивачем, убачається, що станом на 01 травня 2021 року загальний розмір заробітної плати позивача складав 9 719 грн х 2,2 = 21 382 грн, тобто, посадовий оклад, навіть з урахуванням зменшеного коефіцієнту, не зменшився, а навпаки збільшився.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посадовий оклад позивача безпосередньо залежить від розміру тарифних ставок, що встановлюються окремими законодавчими актами на рівні прожиткового мінімуму, та штатних розписів, що затверджуються відповідачем, за погодженням з Департаментом культури.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 січня 2020 року (справа № 461/2652/17) зазначив: Згідно зі статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина. Із системного аналізу вищенаведених нормативних актів вбачається, що при формуванні посадового окладу у зв`язку зі зростанням розміру мінімальної заробітної плати або розміру першого тарифного розряду, з метою не перевищення фонду заробітної плати, коефіцієнт підвищення посадових окладів може бути скорегований в бік зменшення, але при цьому розмір раніше встановленого працівнику посадового окладу не може бути зменшений. Встановлення додаткового коефіцієнту до посадового окладу покликане забезпечити граничний розмір посадового окладу та не допустити перевищення фонду заробітної плати, визначеного на певний період кошторисом. При цьому законодавець надав право керівнику бюджетної установи самостійно приймати рішення про його розмір (в межах приписів Наказу № 745 та Постанови № 1298) для визначення граничного розміру посадового окладу із врахуванням тенденцій у зміні мінімальної заробітної плати, що і відображається у штатному розписі.

Також Верховним Судом висловлено висновок про те, що зменшення додаткового коефіцієнту посадового окладу не є зміною суттєвих умов оплати праці, оскільки зміна систем та розмірів оплати праці (заробітної плати в цілому) в бік погіршення не відбулася, що, у свою чергу, виключає необхідність попередження позивача у відповідності з вимогами статті 103 КЗпП України про такі зміни і не є порушенням його трудових прав.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, зменшуючи додатковий коефіцієнт за статус «національний», не зменшуючи при цьому посадовий оклад позивача, не порушив права позивача, визначені ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

При цьому колегія суддів зауважує, що зменшення додаткового коефіцієнту пов`язане із зменшенням фонду заробітної плати, що є обставиною, яка не залежить від відповідача. В умовах введення карантинних обмежень та враховуючи специфіку діяльності такого комунального закладу роботодавцем вжито всіх необхідних заходів з метою забезпечення працівників, зокрема, і позивача, належним рівнем оплати праці.

Відповідно до п. 6.2. контракту зміни та доповнення до цього контракту вносяться у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод.

Преамбулою цього контракту визначено, що позивач призначений на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени (20 тарифного розряд, додатковий коефіцієнт 3,1), однак судом урахувається те, що пунктом 2.2.1. контракту визначено, посадовий оклад позивача у розмірі 18 054 грн на місяць, з вказівкою про можливість його зміни відповідно до прийнятих законодавчих актів України та штатних розписів, затверджених роботодавцем.

З огляду на те, що посадовий оклад позивача не є фіксованим, прямо залежить від законодавчих актів якими встановлюються тарифні ставки на рівні прожиткового мінімуму для працівників культури, а штатні розписи, що затверджуються відповідачем, залежать від погодження Департаменту культури в межах фонду оплати праці, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обов`язку у сторін контракту вносити до нього зміни або доповнення у зв`язку з цим.

Колегія суддів виходить з того, що зміна посадового окладу відповідно до прийнятих законодавчих актів України та штатних розписів, затверджених відповідачем, передбачена умовами контракту укладеного між сторонами, а коригування заробітної плати з урахуванням визначених контрактом змін (зокрема п. 2.2.1.) не є тими змінами та доповненнями, що визначені п. 6.2 контракту, наявність яких передбачає підписання сторонами додаткових угод в письмовій формі.

Як вище встановлено судом, розмір додаткового коефіцієнту «за статус національний» був зменшений з 3,1 на 2,2, тобто в межах визначених постановою КМ України від 03 квітня 2006 року № 413 «Деякі питання оплати праці працівників національних закладів культури» розмірів, з урахуванням встановлених обмежень в період з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року, погоджених у встановленому порядку, без зменшення розміру посадового окладу, тому доводи апеляційної скарги про незаконний порядок зменшення коефіцієнту та порушення прав позивача як працівника, у зв`язку з такими діями відповідача, є необґрунтованими.

На підставі викладеного у суду відсутні підстави вважати про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем внаслідок зменшення додаткового коефіцієнту протягом вказаного періоду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надавав згоди на зменшення додаткового коефіцієнту є необґрунтованими, оскільки протягом строку дії такого обмеження, позивач не звертався до роботодавця, як письмово, так і усно, з незгодою про таке зменшення, а вимогу пред`явив лише 22 вересня 2022 року, тобто після закінчення періоду дії наказу, яким було зменшено додатковий коефіцієнт за статус «національний» з 3,1 на 2,2 (мінімальний встановлений діючим законодавством).

При цьому, суд бере до уваги, що позивач у зазначений період виконував свої обов`язки та отримував заробітну плату з урахуванням запроваджених змін, що свідчить про усвідомлення останнім умов оплати праці, у зв`язку з впровадженими карантинними заходами та обмеженнями.

Перевіряючи висновки суду в частині вимог про визнання наказів про простій незаконними, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX (далі - Закон України № 530-IX) передбачені конкретні рекомендації для роботодавців на період карантину. Дата набрання чинності законом - 17 березня 2020 року .

Пунктом сьомим Закону України № 530-IX внесено зміни до статті 14.1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 березня 1997 року № 671/97-ВР та визначено що, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною.

Також, підпунктом 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України № 530-ІХ передбачено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), за ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого органу може змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб.

Окрім цього, з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року за № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який вніс низку уточнень та нововведень, зокрема, встановив порядок оплати роботи під час простою в карантинний період, врегулював режим дистанційної праці, можливість введення гнучкого режиму робочого часу (ГРРЧ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

В подальшому дію карантину, встановленого вищевказаною постановою, продовжено з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року, з 1 серпня до 19 грудня 2020 року, а також до 28 лютого 2021 року, та до 30 квітня 2021 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104.

08 вересня 2020 року наказом № 36-1.0.1-08 «Про організацію та проведення вистав у театрі на період карантину» відповідальним особам доручено провести із підпорядкованими структурними підрозділами роз`яснювальну роботу щодо виконання тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів під час проведення культурно-мистецьких заходів на період карантину у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України В.Ляшка від 06 червня 2020 року №35, та дотримання правил поведінки відвідувачів/глядачів у театрально-видовищному закладів культури «Київський національний академічний театр оперети» на період карантину і стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом МОЗ України від 28 березня 2020 року № 722, та вжиті інші заходи.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-III визначено, що карантин - це адміністративні та медико-соціальні заходи, які застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних хвороб. Карантин встановлює та скасовує Кабінет Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідеміологічні та інші заходи, їх виконавці й терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних та юридичних осіб і додаткові обов`язки, що на них покладаються. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період може змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, а також можуть вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності (статті 1, 29).

19 лютого 2021 року наказом № 25-1.0.1-08 «Про внесення змін до наказу від 08 вересня 2020 року № 36-1.0.1-08 «Про організацію та проведення вистав у театрі на період карантину» були внесені зміни у зв`язку із запровадженням посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зокрема, щодо загальної наповненості залів не більше 50 відсотків місць у разі встановлення «зеленого», «жовтого» та «помаранчевого» рівнів епідемічної небезпеки», а при «червоному» рівні епідеміологічної небезпеки заборони приймання відвідувачів.

19 березня 2021 року на виконання протокольного рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2021 року «Про вжиття заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (протокол № 20), з метою зниження темпів поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 установлено, що з 00.00 годин 20 березня 2021 року до 00.00 годин 09 квітня 2021 року на території Києва заборонено приймання відвідувачів закладами культури і проведення культурно-масових заходів, Відповідачем видано наказ № 44-1.0.1-08 «Про внесення змін до наказу від 08.09.2020 № 36-1.0.1-08 «Про організацію та проведення вистав у театрі на період карантину» та доповнено абзацом такого змісту: «- врахувати, що в період з 00 год. 00 хв. 20 березня 2021 року до 00 год. 00 хв. 09 квітня 2021 року забороняється приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурно-масових заходів».

01 квітня 2021 року на виконання протокольних рішень Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про вжиття заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 24 березня 2021 року (протокол № 25) та від 01 квітня 2021 року (протокол № 29), якими заборонено приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурно-масових заходів з 00.00 годин 09 квітня 2021 року до 00.00 годин 16 квітня 2021 року на території Києва, Відповідачем видано наказ №49-1.0.1-08 «Про внесення змін до наказу від 08 вересня 2020 року №36-1.0.1-08 «Про організацію та проведення вистав у театрі на період карантину» та доповнено абзацом такого змісту: «- врахувати, що в період з 00 год.00 хв. 09 квітня 2021 року до 00 год.00 хв. 16 квітня 2021 року забороняється приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурно-масових заходів».

14 квітня 2021 року на виконання протокольного рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про вжиття заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 14 квітня 2021 року (протокол №34), яким заборонено приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурно-масових заходів 00.00 годин 16 квітня 2021 року до 00.00 годин 30 квітня 2021 року на території Києва, Відповідачем видано наказ № 50-1.0.1-08 «Про внесення змін до наказу від 08 вересня 2020 року № 36-1.0.1-08 «Про організацію та проведення вистав у театрі на період карантину» та доповнено абзацом такого змісту: «- врахувати, що в період з 00 год. 00 хв. 16 квітня 2021 року до 00 год. 00 хв. 30 квітня 2021 року забороняється приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурно-масових заходів».

Згідно з пунктом 5.2.5 колективного договору адміністрація театру зобов`язалась оплачувати час простою не з вини працівника у розмірі не менше двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду чи посадового окладу. Час простою може бути оплачено в більшому розмірі, за умови та за рахунок збільшення бюджетних асигнувань по даній статті.

Відповідно до п. 2.1. положення театр створено з метою провадження діяльності у сфері культури та розвитку театрального мистецтва і театральної справи, формування та задоволення потреб населення в театральному мистецтві.

Пунктом 2.2 положення передбачені основі напрями діяльності театру, серед яких: створення, публічне виконання та публічний показ театральних вистав, інших творів театрального мистецтва на власній сцені (сценах) та на гастролях, організація мистецьких фестивалів, конкурсів, оглядів, а також реалізація квитків на зазначені заходи; підготовка театральних постановок, театрально-концертних програм та інших заходів на основі договорів з юридичними та фізичними особами для їх публічного виконання чи публічного показу на власній чи орендованих сценах з додержанням прав авторів та виконавців ролей (партій) відповідно до законодавства про авторське право та суміжні права; надання юридичним особам на основі договорів постановочних послуг, сценічних постановочних засобів для проведення вистав, концертів; виготовлення на замовлення юридичних та фізичних осіб предметів художнього оформлення театральних постановок, концертів; надання власної сцени іншим театрам для проведення гастрольних заходів, спільних театральних проєктів та програм та інші напрями діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про театри і театральну справу» театри мають право самостійно планувати свою творчу та господарську діяльність, установлювати ціни на квитки, визначати перспективи свого розвитку, добирати репертуар тощо.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про театри і театральну справу», діяльність театру, пов`язана зі створенням, публічним виконанням та публічним показом театральних вистав, організацією гастролей, фестивалів, конкурсів, оглядів, театрально-концертних програм, здійснюється відповідно до планів, затверджених керівництвом театру.

Згідно з пунктом 1.7.8. контракту № 161/К/17 від 29 червня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, роботою (трудова функція) визнається, в тому числі: постійна робота над підвищенням свого професійного рівня, участь у індивідуальних та групових заняттях з акторської майстерності, техніки мови, постановки голосу (вокалу), розучування ролей.

Відповідно до п. 5.1 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників театру (далі по тексту - правила) схемою робочого часу працівників театру, зокрема, для артистів-вокалістів є розпис роботи творчих підрозділів театру (виписки).

Згідно з п. 8.1. призначення артистів на ролі оформлюється наказом по театру. Відповідно до абзацу третього пункту 8.61 правил, склад виконавців вистави погоджується та затверджується художнім керівником.

Відповідно п. 8.2 правил координацію діяльності творчого складу театру здійснюють головні спеціалісти та режисерське управління, що фіксується при плануванні роботи згідно виписок окремих цехів та на загальній виписці, затвердженій художнім керівником-директором театру.

Згідно до п. 8.19 правил розклад щоденних репетицій зі складом виконавців та поточний репертуар вивішується на видному місці на спеціальних дошках оголошень. З розкладом репетицій артисти повинні ознайомитись заздалегідь: щонайменше за 2-3 дні.

Як зазначено у п. 8.24 правил самостійно коректувати графік виходу на роботу артист не має права. Вносити зміни в розклад роботи окремих артистів може лише відповідальна за облік робочого часу особа. Відповідно до п. 8.28 облік зайнятості кожного артиста в обов`язковому порядку здійснює відповідальна за це особа (завідувач трупи, помічники головних спеціалістів (головного диригента, головного балетмейстера, головного хормейстера).

Згідно з п. 8.32 правил режисерське управлення здійснює координацію роботи всіх творчих цехів театру. Зокрема, режисерське управління зобов`язане координувати з адміністрацією театру роботу із складання щомісячних репертуарів і їхнє виконання, контролювати зміст оголошень на дошці оголошень (не на дошці оголошень відділу кадрів), а також доводити до художньо-творчого складу всі необхідні оголошення (про збір трупи, репетиції, будь-які зміни і т. п.) і звернення художнього керівника до артистів трупи.

Відповідно до п. 8.36 правил при заміні вистави, зміні репертуару, складу виконавців екстрені та спеціальні виклики працівників здійснюються (режисерським управлінням, завідуючою трупою) до 12 год. 00 хв. через дошку оголошень, а після 12 год. 00 хв. - по телефону. Якщо зміни в повістці відбуваються з дня на день (екстрений виклик), то працівники сповіщаються по телефону.

З указаного вбачається, що відповідач на власний розсуд визначає поточний репертуар, призначає артистів на ролі, складає розклад репетицій та проведення уроків, а також здійснює інші дії, пов`язані з плануванням творчої діяльності колективу.

Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано позивачем, в ТВЗК «Київській національний академічний театр оперети» вистави великої сцени з початку оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто, з березня 2020 року були перенесені на жовтень-листопад 2020 року. З 01 жовтня 2020 року вистави великої сцени були перенесені до закінчення карантину. Матеріали справи свідчать, репертуар театру будувався на проведенні вистав малої сцени. В даному випадку це: Театр у фоє, Stag_Lab, Сцена 77, що встановлено наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.

Судом установлено, що не заперечувалось позивачем, реконструкція приміщення театру тривала понад рік. 25 березня 2021 року відповідач планував відкриття великої сцени (головної сцени Театру), однак, у зв`язку із повною забороною приймання з 20 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року відвідувачів в театрах та розважальних закладах зала глядача та головна сцена (велика сцена) театру були відкриті лише 14 травня 2021 року.

Указане свідчить про те, що відповідач з об`єктивних причин не мав можливості використовувати частину приміщення театру, зокрема, великої сцени, що зумовило зупинення проведення частини вистав поточного репертуару, в яких, зокрема, приймав участь ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 20 жовтня 2021 року у справі № 428/11543/19 провадження № 61 -8681 св21) прийшов до висновків, що виходячи з підстав, визначених позивачем, а саме: незаконності виведення в простій та відсторонення від трудового процесу, суду для правильного вирішення справи на виконання завдань цивільного судочинства потрібно встановити: чи дійсно мали місце відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, які зумовлюють призупинення роботи, тобто простій. При виведені позивача у простій, чи була можливість у роботодавця відповідно до вимог ч.2 ст.34 КЗпП України перевести позивача за її згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказів про оголошення простою позивачу, зважаючи на те, що встановлено обставин, які б обумовлювали можливість у відповідача забезпечити організаційні або технічні умови, необхідні для виконання роботи позивачем, а також не встановлено обставин можливості виконання відповідачем вимог ч.2 ст.34 КЗпП України, щодо переведення позивача, за його згодою, на іншу, не обумовлену контрактом, роботу, а отже встановлення простою позивачу не порушувало трудових прав позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо не виконання роботодавцем порядку дій, викладених у листах Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві» та Міністерства соціальної політики України від 04 жовтня 2013 року № 179/06/186-13 не заслуговують на увагу.

При цьому суд зауважує, що зазначені вище листи не є нормативно-правовими актами, та за своєю правовою природою носять, виключно, інформаційний, рекомендаційний та необов`язковий характер. Крім того, у вказаних листах зазначені органи державної влади, надаючи свої рекомендації, посилаються на положення статті 142 Кодексу законів про працю України, яка визначає, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Вказаними Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права і обов`язки працівників і адміністрації, визначається час початку і закінчення роботи, зобов`язання адміністрації організувати облік явки на роботі і залишення роботи тощо. Тобто питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

У даному випадку правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників Театру чітко визначено, яким чином до працівників окремих цехів та структурних підрозділів, зокрема, до артистів-вокалістів, яким і є позивач, доводять планування роботи: зайнятість у виставах, щоденні репетиції тощо.

Отже, присутність чи відсутність на робочому місці під час простою були обумовлені розпорядком роботи відповідача через дошку оголошень, як і ознайомлення позивача із наказами.

Доводи апеляційної скарги про необізнаність щодо застосування простою відповідачем є необґрунтованими, оскільки позивач не відвідував репетиції, не брав участь у виставах, був відсутнім на робочому місці під час встановленого простою, а тому усвідомлював зміну звичайного робочого режиму про, що не заперечував протягом тривалого часу.

За встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що відповідач не забезпечив його роботою під час простою, зокрема, не надав йому можливості виконувати ту роботу, яку виконували інші артисти, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_1 приймав участь у виставах на великій сцені, яка, як встановлено вище судом, була на реконструкції.

При цьому суд зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач відкликався з простою, у разі можливості виконання дорученої йому роботи та отримував за це відповідну оплату, що підтверджується розрахунковими листками, наданими самим позивачем, отже доводи апеляційної скарги щодо не проведення відповідачем оплати за дні відкликання позивача з простою не заслуговують на увагу. Суд зауважує, що указане свідчить про те, що роботодавцем вчинялись дії з метою забезпечення роботою позивача та проведення з ним відповідного розрахунку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт не ознайомлення позивача під підпис з наказами про простій не може бути підставою для визнання виданих відповідачем наказів незаконними, оскільки позивач був обізнаний про впровадження простою, дотримувався відповідних умов праці та отримував заробітну плату згідно з вимогами чинного законодавства та умовами колективного договору. Колегія суддів вважає, що факт неознайомлення під підпис не є самостійною та достатньою підставою для скасування наказів, оскільки простій на підприємстві був введений за наявності обґрунтованих та законних підстав, що підтверджується дослідженими в судом доказами. Крім того, не ознайомлення позивача під підпис не призвело до відсутності інформації у останнього про чинні умови праці.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про простій позивачу, оскільки оскаржувані накази не суперечать нормам діючого законодавства, вчинені керівництвом театру в межах належних повноважень.

За таких обставин відсутні підстави для здійснення перерахунку заробітної плати у зв`язку зі чинністю наказів про простій.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Згідно із ч.4 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З протоколу судового засідання та технічного запису засідання від 12 березня 2024 року вбачається, що в судовому засіданні приймав участь позивач. Після промови позивача в судових дебатах суд видалився до нарадчої кімнати.

Ні матеріали справи, ні додані до апеляційної скарги документи не містять відомостей (доказів) про те, що позивач був присутній після виходу суду із нарадчої кімнати для проголошення вступної та резолютивної частини рішення, що в свою чергу було б підставою для проголошення вступної та резолютивної частини рішення за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

А тому, суд першої інстанції, після виходу з нарадчої кімнати, встановивши відсутність учасників справи, на підставі ч.4 ст.268 ЦПК України підписав рішення без його проголошення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні обставини для скасування судового рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, які на думку позивача свідчить про незаконність дій відповідача, проте наведені ним доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з якими у повній мірі погоджується апеляційний суд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Юрченка К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Печерського районного м. Києва від 12 березня 2024 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Юрченка Кирила Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного м. Києва від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова