Ухвала

від 05.02.2025 по справі 757/26672/23-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 757/26672/23

провадження № 61-1021ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі та визнання незаконними наказів про простій працівників театру,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив стягнути з Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» (далі - ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети») заборгованість по заробітній платі за період із 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 102 841,76 грн, визнати незаконними та скасувати накази про простій працівників в частині, що стосується позивача, а саме: наказ від 24 грудня 2020 року № 507-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 29 січня 2021 року № 28-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 26 лютого 2021 року № 73-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 19 березня 2021 року № 105-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 01 квітня 2021 року № 116-1.0.2-06 «Про простій працівників»; наказ від 15 квітня 2021 року № 121-1.0.2-06 «Про простій працівників»; стягнути з ТВЗК «Київський національний академічний театр оперети» різницю по заробітній платі у зв`язку із визнанням незаконними та скасуванням наказів про простій у розмірі 100 312,28 грн.

Рішенням Печерського районного м. Києва від 12 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 26 листопада 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

22 січня 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року (повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року) у справі

№ 757/26672/23.

В поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,

в якому подається скарга.

Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028 грн.

У розглядуваній справі судами вирішено трудовий спір із вимогами немайнового характеру про визнання незаконними та скасування наказів про простій працівників, а також вимогою майнового характеру про стягнення коштів у загальному розмірі 203 154,04 грн (100 312,28 грн + 102 841,76 грн).

Отже ціна позову у справі № 757/26672/23 не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 80 = 242 240 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня

2025 року), а справа не належить до категорії справ, які мають розглядатися лише за правилами загального позовного провадження.

Печерський районний суд міста Києва, відкриваючи провадження у цій справі, в ухвалі від 30 червня 2023 року вказав на її незначну складність.

Оскільки справа належить до категорії малозначних, як справа незначної складності, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Заявник посилається на наявність випадку, передбаченого підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що справа має для нього виняткове значення, оскільки він, будучи народним артистом України, військовослужбовцем, неодноразово був змушений захищати свої права, порушені відповідачем.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема не встановлено, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Незгода позивача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 26 листопада 2024 року у справі № 757/26672/23.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников