Ухвала

від 23.12.2024 по справі 420/15368/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/15368/24

адміністративне провадження №К/990/47154/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 420/15368/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОДІСЕЙ-55», Товариство з обмеженою відповідальністю «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСС ІНВЕСТ» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОДІСЕЙ-55», Товариство з обмеженою відповідальністю «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСС ІНВЕСТ», в якому просив суд визнати бездіяльність суб`єктів владних повноважень (Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України) щодо розгляду звернення-заяви № 10 від 10.10.2023 року про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил суб`єктами містобудування протиправною та зобов`язати їх вчинити певні дії з метою припинення цих правопорушень та забезпечення реалізації її права та законного інтересу у передбачений чинним законодавством та зверненням-заявою № 10 від 10.10.2023 року спосіб, а саме:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради внести зміни у Реєстрі будівельної діяльності та у Сертифікаті серія ОД № 162200151263 від 19.01.2020 року та привести його у відповідність до зазначеної інформації про проведену технічну інвентаризацію об`єкта у п. 14 Акту готовності об`єкта до експлуатації від 20.12.2019р. та Дозволу на виконання будівельних робіт № ОД12412160120 від 07.09.2012 року, на підставі яких цей сертифікат видавався, а саме щодо найменування об`єкта - «Будівництво 16-ти поверхового житлового комплексу з підземним паркінгом та магазином змішаної торгівлі. Секція Б, В і Г». Забезпечити в установленому порядку проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) на об`єкті будівництва : «Нове будівництво будівлі побутового обслуговування населення з офісними приміщеннями, магазином та виставковим залом за адресою: Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Березова земельна ділянка 1/Люстдорфська дорога, земельна ділянка 55».

Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради незаконний та безпідставний наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-11/1443 від 01.04.2020 року визнати недійсним та усунути наслідки шляхом анулювання з використанням Реєстру будівельної діяльності, присвоєну цим наказом адресу: будинок 55-Н, вул. Люстдорфська дорога, Київський район, м. Одеса.

Державну інспекцію архітектури та містобудування України забезпечити в установленому порядку проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання ТОВ «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ» вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками, а саме при проведенні технічної інвентаризації наступних об`єктів (завершення будівництва, посвідчене Сертифікатами серія ОД № 162172790476 від 06.10.2017 року та серія ОД № 162200151263 від 19.01.2020 року): а) багатоповерховий житловий будинок літера А, якому присвоєно адресу: будинок 55-Є, вул. Люстдорфська дорога, м. Одеса; б) багатоповерховий житловий будинок літера Д, якому присвоєно адресу: будинок 55-Ж, вул. Люстдорфська дорога, м. Одеса; в) багатоповерховий житловий будинок літера Б, якому присвоєно адресу: будинок 55-К, вул. Люстдорфська дорога, м. Одеса; г) багатоповерховий житловий будинок літера В, якому присвоєно адресу: будинок 55-Л, вул. Люстдорфська дорога, м. Одеса; д) багатоповерховий житловий будинок літера Г, якому присвоєно адресу: будинок 55-М, вул. Люстдорфська дорога, м. Одеса; е) паркінг (господарська будівля літера Е), якому присвоєно адресу: будинок 55-Н, вул. Люстдорфська дорога, м. Одеса.

Державну інспекцію архітектури та містобудування України скасувати Містобудівні умови та обмеження, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:2675-0334-4910-4926, скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ОД051231102288.

Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України: а) визнати недійсним Технічний паспорт на паркінг (будівля літера Е) від 01.10.2019 року; б) позбавити ОСОБА_2 кваліфікаційного сертифіката НОМЕР_1; в) зобов`язати ТОВ «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ» виключити з Технічного паспорту на будинок квартирного, секція Г від 01.10.2019 року неіснуючу будівлю літ. Е;

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 420/15368/24, справу направити на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Як підставу касаційного оскарження скаржник вказує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункти 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази у справі, не надано належної правової оцінки доводам позивача.

Касаційна скарга викладена на 252 аркушах, доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм права, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, тобто, доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.

Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або обставини за яких суди відхили заявлені позивача клопотання про витребування конкретних доказів, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу;

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику також потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами «а» -«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України у взаємозв`язку з частиною п`ятою статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 169 та частини другої статті 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 420/15368/24 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для її повернення заявнику.

Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій