Постанова

від 19.12.2024 по справі 278/1049/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1049/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Категорія 71 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/1049/21 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_4 , про визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2021 року

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , правонаступником якогоє ОСОБА_2 , звернувся до суду із названим позовом та, з урахуванням уточнень ( т. 1 а.с. 32-34), просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як останнього члена колишнього колгоспного двору.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що з 1976 року він перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. ОСОБА_7 , двоюрідна баба його цивільної дружини, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя була головою дворогосподарства колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

1/2 частину свого будинку ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_8 , своїй сестрі, яка являється бабою його дочці і матір`ю його цивільній дружині. 1/2 частина будинку залишилася без голови двору, в поземельній шнуровій книзі № 185, особистий рахунок № НОМЕР_1 , вказується, що колгоспний двір вимер, у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 . Головою колгоспного двору, після смерті ОСОБА_7 стала його цивільна дружина ОСОБА_6 , що вбачається з поземельної шнурової книги № 318, особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_6 , у 2008 році їх спільна дочка ОСОБА_3 вирішила оформити на себе спадщину, яка належала її матері та бабусі ОСОБА_8 , однак нотаріус відмовив в оформленні спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до суду.

17.05.2010 рішенням Житомирського районного суду позовна заява ОСОБА_9 була задоволена. Суд встановив факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті її матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: частини жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 як за спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на те, що він ( ОСОБА_1 ) єдиний, хто проживав з 1980 року в іншій 1/2 частині будинку колгоспного двору після смерті ОСОБА_7 , просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 ід. частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначила, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований її прадідом ОСОБА_10 та прабабою ОСОБА_11 у 20-і роки 20-го сторіччя. Її дідусь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від народження жив у спірному житловому будинку разом з матір`ю ОСОБА_7 , створив свою сім`ю.

13.12.1977 ОСОБА_7 склала заповіт на частину спірного житлового будинку на свою сестру ОСОБА_8 , яка здійснювала за нею догляд.

Інша 1/2 частина спірного житлового будинку після смерті ОСОБА_7 перейшла за законом до її сина ОСОБА_12 , яку в подальшому успадкувала вона ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06.12.1993 після смерті ОСОБА_12 .

Зазначила, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_14 як спадкоємець до майна ОСОБА_15 є власником іншої частини спірного будинку, проте не були залучені до участі у розгляді справи, а оскаржуване судове рішення у цій справі порушує її право власності.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 та її представник Музиченко Ю.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, посилались на те, що ОСОБА_5 належить на праві власності 1/2 частина спірного житлового будинку, у якому до дня смерті проживав ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 6 грудня 1993 року.

Правонаступник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , її представник адвокат Галицький О.П., третя особа ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечили, посилаючись на те, що Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 6 грудня 1993 року не підтверджує право власності ОСОБА_5 на спірну частину будинку, оскільки не зареєстровано в установленому законом порядку. У зв`язку з цим неодноразово наголошували, що апеляційним судом було безпідставно відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області при ухваленні судового рішення покладалась на розсуд суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07.03.2024 залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с.134).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07.03.2024 залученодо участі у справі як третю особу ОСОБА_4 (т.2 а.с.147).

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 станом на 1980 рік була головою дворогосподарства колгоспного двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з копії поземельної шнурової книги № 185, особистий рахунок № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 18-19).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 8).

Як вбачається з копії спадкової справи № 187 за 1980 рік Третьої Житомирської державної нотаріальної контори до майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1а.с. 80), згідно зі записом в погосподарській книзі виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів за № 477 за гр. ОСОБА_7 значиться частина жилого будинку, який розташований на земельній ділянці та знаходиться в с. Станишівка Житомирського району Житомирської області. Після смерті ОСОБА_7 у встановлений законом шестимісячний строк спадщину прийняла ОСОБА_8 .

Відповідно до копії поземельної шнурової книги № 318, особовий рахунок № НОМЕР_2 головою колгоспного двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 , чоловіком якої є ОСОБА_1 (т.1а.с. 16-17).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17.05.2010 встановлено фактприйняття ОСОБА_6 спадщини після смерті її померлої матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: частини жилого будинку АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_9 право власності на1/2частину жилого будинку АДРЕСА_1 , як за спадкоємницею після смерті матері ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 6-7).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_1 (т.1 а.с. 12).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26613486 від 05.07.2010 року, частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить за рішенням Житомирського районного суду Житомирської області № 2-506/10 від 17.05.2010 року ОСОБА_9 (а.с. 15), що також вбачається зінформації з Державного реєстру речових прав та інших майнових реєстрів № 270962337 від 18.08.2021 року (т.1 а.с. 91-92).

Із листа КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (т.1 а.с. 82) вбачається, що інформація щодо реєстрації іншої частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня.

Згідно довідки Станишівської сільської ради № 520 від 12.03.2021 року, ОСОБА_1 , 1947 року народження, згідно запису погосподарського обліку: погосподарська книга № 19 за 2016-2023 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 01-0679-1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 14), що також підтверджується довідкою Станишівської сільської ради № 2365 від 23.09.2021 року (т.1 а.с. 96).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що оскільки встановлено, що частина спірного домоволодіння, котра входила до майна колгоспного двору, належала спадкодавцеві ОСОБА_7 , яка була його головою, при цьому оригінал правовстановлюючого документа на спірне домоволодіння відсутній, що, відповідно, унеможливлює здійснити спадкування позивачем прав та обов`язків на частину домоволодіння у нотаріуса, то у суду немає перешкод для можливості захисту зазначеного порушеного права позивача як єдиного спадкоємця, який прийняв спадщину, після смерті спадкодавця ОСОБА_7 та не відмовився від неї, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Заст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другоїстатті 197 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 01 липня 2020 року у справі № 171/1858/15-ц (провадження № 61-2612св18), зазначено, що «відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явленняпозову доненалежного відповідачає самостійноюпідставою длявідмови взадоволенні позову (постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17 та інші).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Предметом позову у справі, що переглядається, є визнання права власності на 1/2 ід. частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_5 зазначила, що вона є власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 , проте рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2021 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на весь спірний будинок.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_16 є власником частини житлового будинку, розташованого в с. Станишівка Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , яка належала померлому на підставі довідки про право власності на жилий будинок, виданої виконкомом Станишівської сільської ради народних депутатів Житомирського району та області від 10.11.1993 №243, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1993 №151/1992, зареєстрованого в реєстрі за №1-3866 державним нотаріусом Третьої Житомирської державної нотаріальної контори (т.1 а.с. 145).

Із копії довідки про приватну власність виконавчого комітету Станишівської сільської Ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області від 10.11.1993 №243, яка видана ОСОБА_17 вбачається, що згідно із записом в погосподарській книзі виконавчого комітету Станишівської сільської Ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області за померлим ОСОБА_12 значиться частина житлового будинку в с. Станишівка Житомирського району, що розташований на землі, закріпленій за сільською радою. Будинок дерев`яний, критий шифером, загальна площа 35 кв.м. ОСОБА_12 був головою та останнім членом робочого двору. Спадкоємець внучка ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 146).

Із копій Погосподарської книги за адресою домогосподарства АДРЕСА_1 за 1996-2006 роки співвласниками домогосподарства значаться ОСОБА_17 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 185). Також ОСОБА_17 зазначена як співвласник (1/2 частина) домогосподарства АДРЕСА_1 в Погосподарських книгах за 1991-1995 роки (т.1 а.с. 189).

Апеляційним судом також встановлено, що 21.10.2009 року ОСОБА_18 (дочка ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та внучка ОСОБА_8 ) звернулась до суду з позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району та області, треті особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_19 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, в якому зазначила, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , яка була власницею будинку АДРЕСА_1 спадщину за заповітом на частину будинку прийняла її (позивачки) баба ОСОБА_8 . Інша 1/2 частина вказаного будинку перейшла у власність сина ОСОБА_7 . ОСОБА_20 (так в позовній заяві зазначено ім`я сина ОСОБА_7 . ОСОБА_12 ), а згодом до ОСОБА_17 (тепер ОСОБА_5 ), спору, як зазначено в позовній заяві, у позивача з нею ( ОСОБА_17 ) немає.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17.05.2010 (справ №2-506/10) позов ОСОБА_9 задоволено повністю.

Отже, станом на час розгляду вище зазначеної справи відповідач у цій справі ОСОБА_3 визнавала ту обставину, що 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_21 .

Разом з тим в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 та її представник Музиченко Ю.В. повідомляли, що ОСОБА_16 участі у розгляді справи за № 2-506/10 не брала, оскільки у позовній заяві було зазначено адресу її проживання у спірному будинку, хоча фактично вона проживає у будинку АДРЕСА_2 , що знаходиться поряд зі спірним будинком і судові повістки їй не вручались.

Таким чином, Позивач ініціював спір про визнання права власності на будинок, частина якого належить ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, таке право ОСОБА_5 визнавалось відповідачем ОСОБА_3 у іншій справі, але звертаючись із позовом ОСОБА_1 такого власника відповідачем не визначив.

ОСОБА_16 не бралаучасті у справі (не була їїстороною), але щодо неї судвирішив питання про її право власності.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_5 , в якої частина спірного будинку перебуває у власності.

Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.

Задоволивши позов про визнання права власності на житловий будинок, суд першої інстанції порушив права і інтереси ОСОБА_5 . Крім того вона зазначала, що вказаним рішенням можуть бути порушені і інтереси ОСОБА_14 , що не досліджувалося судом першої інстанції при вирішенні спору.

Таким чином, ОСОБА_5 внаслідок ухвалення рішення суду першої інстанції щодо визнання за позивачем права власності на спірний будинок, позбавлена можливості розпоряджатися та користуватися ним.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_5 , відносно прав та обов`язків якої було ухвалено рішення судом першої інстанції, та яка в такій ситуації мала б бути залучена відповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення такого належного відповідача позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Доводи представника ОСОБА_2 ОСОБА_22 про те, що Свідоцтво про право на спадщину на частину будинку ОСОБА_5 не зареєстровано в БТІ всупереч положенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації житлового фонду, затвердженого наказом ЦСУ СРСР від 15.07.1985 №380 не спростовує наявність права власності ОСОБА_5 на частину спірного домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, яке було посвідчено державним нотаріусом, про що ним здійснено запис у відповідному реєстрі.

Зазначене Свідоцтво в установленому законом порядку не визнано недійсним.

Оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц), тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

ОСОБА_5 не залучена до участі в справі, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий Судді