Постанова

від 19.12.2024 по справі 935/1343/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/1343/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 62 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого- судді Трояновської Г.С .

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Трикиші Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу № 935/1343/24 за позовом ОСОБА_1 до Старосілецької сільради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною тіткою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати пропущений строк із поважних причин та визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 2 місяці після набрання рішенням законної сили.

В обгрунтування вимог позовузазначила, що ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.4547 га., яка розташована на території Торчинської сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла та на її майно відкрилася спадщина, зокрема, і на зазначену вище земельну ділянку. З метою належного оформлення спадкових прав ОСОБА_1 через свого адвоката Василевську О.А. звернулася до нотаріуса, проте нотаріусом 12.04.2024 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю документів, які достовірно підтверджують факт родинних відносин між померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому зазначила, що ОСОБА_3 була її рідною племінницею дочкою її померлої рідної сестри ОСОБА_5 . У зв`язку із тим, що частину документів на підтвердження родинних відносин отримати не вдалося, а встановлення факту родинних відносин їй необхідно для оформлення спадкових прав щодо майна померлої ОСОБА_3 , просила задовольнити її позовні в повному обсязі.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Василевська О.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано відсутність спору, визнання органом місцевого самоврядування позовних вимог, відсутність інших спадкоємців щодо майна померлої за законом чи за заповітом, показання свідків щодо спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою заявниці. Зазначає, що суд також не врахував і похилого віку спадкоємиці, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини досягла пенсійного віку (73 роки), визначеного пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановленого законом для жінок.

На підтвердження родинних зв`язків позивача із ОСОБА_3 були надані певні докази. Так, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матір`ю останньої була ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.1953 року). Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 11.04.1953року ОСОБА_6 одружилась та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 (позивач по справі) її батьком був ОСОБА_9 . Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 30.01.2020 року ОСОБА_8 (позивач по справі) одружилась із ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

У книгах реєстрації актових записів про народження по Торчинській сільській раді Потіївського району за 1927-1929 роки запису про народження ОСОБА_6 не виявлено.

Книги реєстрації актових записів про народження по Торчинській сільраді Потіївського району за 1930-1933 роки на зберігання до Державного архіву Житомирської області не надходили, що відповідно позбавило можливості отримання свідоцтва про народження ОСОБА_6 .

Проте суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , але через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів не має змоги довести родинні відносини із спадкодавцем, а отже не може належним чином оформити свої спадкові права.

Наголошує, що метою встановлення даного факту є необхідність реалізації права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту родинних відносин. Позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись до суду з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, яка ніким не прийнята. Відмова судом першої інстанції у поновленні строку для прийняття спадщини порушує права спадкоємця, тому, враховуючи об`єктивні причини, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, можна дійти висновку, що позивачем пропущено встановлений строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягали до задоволення.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Василевська О.А. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представник Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області Фльорко Г.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити позов.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 112578 від 24.02.2005 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4547га, яка розташована на території Торчинської сільради діл.347 належить ОСОБА_3 (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 28.10.2016 (а.с. 6), у зв`язку із чим відкрилася спадщина на належне їй майно.

12.04.2024 адвокат Василевська О.А. подала заяву від імені ОСОБА_1 приватному нотаріусу Житомирського районного нотаріального округу Чевкоті О.А. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 58).

Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Чевкоти О.А. від 12.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,4547га з кадастровим номером 1822587600:04:000:0347, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після померлої в порядку та строк, встановлені чинним законодавством України та не подала документи, які б належним чином підтверджували родинні відносини зі спадкодавцем ОСОБА_3 (а.с. 8-10).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_3 є її рідною племінницею, тобто дочкою її рідної сестри ОСОБА_5 .

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.01.2020 ОСОБА_8 (позивач по справі) одружилась із ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.1953 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_5 є її матір`ю (а.с. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 11.04.1953 дівоче прізвище ОСОБА_5 « ОСОБА_12 » (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 (Трикур після одруження) її батьком був ОСОБА_9 (а.с. 17).

Із копії листа Державного архіву Житомирської області від 08.06.2023 № В-2468/02 встановлено, що у книгах реєстрації актових записів про народження по Торчинській сільській раді Потіївського району за 1927-1929 роки запису про народження ОСОБА_6 не виявлено. Книги реєстрації актових записів про народження по Торчинській сільраді Потіївського району за 1930-1933 роки на зберігання до Державного архіву Житомирської області не надходили, що відповідно позбавило можливості отримання свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с. 15).

Із копії листа управління державної реєстрації відділу ДРАЦС у Житомирській області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 31.07.2023 № 1064/258.3-41Д вбачається, що перевіркою, проведеною по Державному архіву Житомирської області за 1927-1933 роки, актового запису про народження ОСОБА_6 , яка народилася в 1930 році в с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, не виявлено (а.с. 72).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо поважності пропуску встановленого законом строку, оскільки остання була обізнана про відкриття спадщини, також їй було відомо про відсутність всіх необхідних документів щодо підтвердження факту родинних відносин, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_13 , яка до того ж є рідною сестрою позивачки, а тому зазначені позивачем обставини щодо отримання інформації та збирання документів на підтвердження родинних відносин впродовж 8 років не є поважною причиною пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначені позивачем довідки архівних установ можливо було отримати завчасно.

Встановлення само по собі факту родинних відносин який не потягне за собою юридичних наслідків, в даному випадку у вигляді набуття права власності на спадкове майно, не передбачено чинним законодавством України, а тому така вимога також не підлягає до задоволення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі№ 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

При цьому, суд неможе визнатиповажними такіпричини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаністьпозивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження№ 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що за життя ОСОБА_3 своїм майном не розпорядилася, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність заповіту щодо належного спадкодавцю майна.

В установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не зверталася, спадкова справа не заводилася. Інших спадкоємців щодо майна померлої ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, ОСОБА_1 вказала, що у неї були відсутні документи на підтвердження родинних відносин із померлою племінницею, а тому вона займалася збором відповідних документів з метою оформлення спадкових прав.

Крім того вказала, що копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_14 отримано в 2020 році, в 2021-2022 роках ОСОБА_2 зверталася в інтересах ОСОБА_1 в архіви з приводу отримання копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 , 1930 р.н.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2024 № 686/5757/23 (14-50цс24) вказала, що з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців

інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Вперше із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса лише 12.04.2024, через 8 років після смерті спадкодавця. Однією із причин відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом є відсутність документів на підтвердження факту родинних відносин із спадкодавцем.

Виходячи ізнаведеного,колегія суддіввважає,що вирішуючиспір вчастині вирішенняпитання провизначення додатковогостроку дляподання заявипро прийняттяспадщини позивачу,суд першоїінстанції дійшовобгрунтованого висновкупро відмовуу задоволенніпозову. Суд може визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, а як встановлено судом, то позивачем не надано доказів щодо поважності пропуску встановленого законом строку, оскільки остання була обізнана про відкриття спадщини, також їй було відомо про відсутність всіх необхідних документів щодо підтвердження факту родинних відносин, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_13 яка є рідною сестрою позивачки, а тому зазначені позивачем обставини щодо отримання інформації та збирання документів на підтвердження родинних відносин впродовж 8 років не є поважною причиною пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач почала збирати документи, підтверджуючі її родинні відносини із померлою ОСОБА_3 , лише в середині 2023 року (а.с.14,15).

Довідки однакового змісту видані виконавчим комітетом Торчинської сільської ради Коростишівського району на ім`я ОСОБА_1 07.12.2016, 12.07.2017, 17.11.2021 про те, що ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована і проживала у селі Торчин Коростишівського району і разом з нею на день смерті ніхто не був зареєстрований і не проживав не підтверджують тієї обставини, що ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса для вирішення своїх спадкових прав. В усіх довідках зазначено, що вони видавались по місцю вимоги, а тому для вирішення яких питань такі довідки отримувались, з матеріалів справи не вбачається (а.с.11,12,16).

Доводи в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , але через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів не має змоги довести родинні відносини із спадкодавцем, а отже не може належним чином оформити свої спадкові права не свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову.

До тогож судпершої інстанціїобгрунтовано зазначив,що встановлення позивачеві факту родинних відносин необхідно їй як наслідок для отримання права на спадщину за законом та самостійно не породжує юридичних наслідків, тому такий факт, в цій конкретній справі, не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивача.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не врахував відсутність інших спадкоємців щодо майна померлої за законом чи за заповітом, покази свідків про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою заявниці, похилий вік спадкоємиці не заслуговують на увагу з огляду на встановлені обставини справи.

Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись до суду з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, яка ніким не прийнята, а відмова судом першої інстанції у поновленні строку для прийняття спадщини порушує права спадкоємця, при цьому відповідач визнав позовні вимоги повністю, не спростовує встановлений законом порядок та умови прийняття спадщини та обов`язок особи добросовісно користуватися своїми правами.

Інших доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381,382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий Судді: