Постанова

від 18.12.2024 по справі 354/1149/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 354/1149/20

провадження № 61-9454св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року у складі судді Остап'юк М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, в якому просила визнати недійними та скасувати рішення Татарівської сільської ради

№ 160/37/2019 від 29 січня 2019 року та № 215-52/2020 від 27 лютого 2020 року, на підставі яких відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала право власності на земельну ділянку, площею 0,1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, а також скасувати державну реєстрацію права власності відповідачки ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі зазначеної вище земельної ділянки та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні позивачкою під`їзною дорогою до належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, шляхом демонтажу встановлених нею металевих воріт.

2. Первісний позов мотивовано тим, що з 05 червня 2016 року позивачка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та житлового будинку, подарованих її матір`ю. У правовстановлюючих документах на цю земельну ділянку передбачена під`їзна дорога, яка у 2019-2020 роках приватизована відповідачкою на підставі зазначених вище оспорюваних рішень Татарівської сільської ради. У жовтні 2020 відповідачка ОСОБА_2 встановила металеві ворота на під`їзній дорозі і зачинила їх на замок, внаслідок чого позивачка та члени її сім`ї уже тривалий час позбавлені проїзду та проходу до свого будинку та своєї земельної ділянки, а також не мають можливості завезти дрова, заїхати власним автомобілем у гараж, привезти продукти харчування тощо. Вважає, що органом місцевого самоврядування було порушено вимоги законодавства під час передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, до якої включено під`їзну дорогу до її житлового будинку, чим позбавлено права проїзду та проходу до її житла та власності.

3. У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд скасувати державний акт серії ЯМ №746080 від 26 грудня 2012 року, виданий на ім`я матері позивачки ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, площею

0,1 га, розташовану у с. Татарові, що на даний час належить позивачці, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

4. Зустрічний позов мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 в незаконний спосіб, з порушенням встановленої процедури, «домалювали» під`їзну дорогу, яка проходить через її земельну ділянку, оскільки у первісному Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №046836 від 14 березня 1996 року не передбачено будь-якого під`їзду до позивачки із земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідачки. Однак, вже у Технічній документації, яка була розроблена матір`ю позивачки

ОСОБА_3 для поділу земельної ділянки, у спірному Державному акті та на кадастровому плані з`явився під`їзд, який перетинає подвір`я її земельної ділянки. Однак ані вона, ані її батько, не погоджували такі зміни.

5. 19 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги до земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, що знаходиться у АДРЕСА_1

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 05 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано підпункт 1.1. пункту 1 Рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року № 160-37/2019, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним і скасовано підпункт 1.3. пункту 1 Рішення п`ятдесят другої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2020 року № 215-52/2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , і передано дану земельну ділянку у приватну власність.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, дата та час державної реєстрації 04 червня 2020 року 13:57:20, номер запису про право власності: 36849962.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 під`їзною дорогою, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

7. Частково задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з того, що через земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , проходить дорога (проїзд), якою користується позивачка. Відповідачка, приватизувавши земельну ділянку під дорогою та збудувавши огорожу, перекрила вільний доступ до вказаної дороги, чим створює перешкоди позивачці у доступі до її земельної ділянки та житлового будинку.

8. Водночас суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Татарівської сільської ради усунути перешкоди в користуванні позивачкою під`їзною дорогою до своєї земельної ділянки шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан, оскільки спорудження огорожі здійснювалося відповідачкою ОСОБА_2 .

9. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

10. Рішення суду першої інстанції оскаржувалося до апеляційного суду тільки в частині задоволення первісного позову, а тому переглядалося судом апеляційної інстанції тільки в цій частині, про що зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

15. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року

№ 30-5/2016 було прийняте ще до того, як ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029.

17. Крім того, у липні 2023 року представником відповідачки ОСОБА_2 було подано до суду заяву про визнання доказів недопустимими, зокрема висновку експертів судової експертизи з питань землеустрою від 23 лютого

2022 року № 2171/22-28, з підстав його невідповідності Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 17 липня 2017 року №591 та зареєстрованої МО України 18 серпня 2017 року

за № 1024/30892, однак судом дана заява розглянута не була.

18. Також зазначала, що висновок судової земельно-технічної експертизи

від 04 квітня 2022 року № 1617/21-28/1097/22-28/6466/6467/22-41, зроблений експертами Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у кримінальному провадженні №12021090110000012, суперечить вимогам пункту 6.3.1 глави 6 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, в частині дослідження зображуваного проїзду, який зазначено на копії фрагменту з Генерального плану села Татарів, а не його оригіналу, який було виготовлено інститутом «Дніпромісто» у 2002 році (із внесеними змінами у 2017 році).

19. Вказує, що з викопіювання з Генерального плану забудови села Татарів, виготовленого у 2002 році, не вбачається наявності дороги загального користування (до яких відносять вулиці та проїзди) на земельній ділянці відповідача. Пішохідна дорога не відноситься до земель загального користування і чинним земельних законодавством не заборонено передавати таку у приватну власність.

20. Зазначає, що експерт Івано-Франківського відділення КНДІСЕ Назар Клебан був задіяний як експерт у проведенні судової експертизи з питань землеустрою як від 23 лютого 2022 року, так і в проведенні судової земельно-технічної експертизи від 04 квітня 2022 року в одному і тому ж кримінальному провадженні, а тому міг бути особисто зацікавлений в результатах їх проведення.

21. Також не погоджується з ухвалою Яремчанського міського суду від 24 липня 2023 року, якою було відмовлено у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, внесеному 15 січня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021090110000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України відносно посадових осіб Татарівської сільської ради.

22. Вважає, що наданням їй у власність спірної земельної ділянки вимоги закону та права позивачки не порушені, оскільки на момент передачі ділянки в її межах будь-яким документом місцева дорога не затверджувалася та не проектувалася, а отже відсутні допустимі докази незаконності передачі їй у приватну власність зазначеної вище земельної ділянки. Позивачка не позбавлена права звернутися до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту.

23. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати позивачкою судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

24. Також вказує, що судові засіданні у суді першої інстанції, призначені

на 15 листопада та 21 грудня 2022 року, були проведені за участі сторін під час оголошення та дії повітряної тривоги, що не могло внаслідок емоційних переживань та відчуття загрози небезпеки за власне життя сприяти об`єктивному розгляду справи.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

25. У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на касаційну скаргу, в якому остання підтримала касаційну скаргу ОСОБА_2 та просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Також у серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гайтанюк М. М. подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

27. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та розташованими на ній житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 на підставі договорів дарування від 05 червня 2016 року, зареєстрованих в реєстрі за № 972 та № 976.

29. Відповідачка ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 та житлового будинку, що межують із земельною ділянкою позивачки.

30. Подарована позивачці її матір`ю ОСОБА_3 земельна ділянка належала останній на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ІФ № 046836 від 14 березня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000313.

31. 26 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності серії ЯМ № 746080 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за

№ 261100001001106. Підставою його видачі зазначається первісне рішення Татарівської сільської ради від 23 січня 1996 року № 2 та її заява про поділ земельної ділянки від 27 вересня 2012 року № 1563.

32. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611091201:13:010:0029.

33. Згідно з описом меж, зазначеним у Плані меж земельної ділянки до вказаного Державного акту, від А до Б розташовані землі ОСОБА_5 , від Б-В - під`їзд, від В-Г землі ОСОБА_5 , від Г-А ОСОБА_9

34. Як вбачається з викопіювання з Генерального плану с. Татарів, житлові будинки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 межують між собою, а під`їзд до господарства ОСОБА_7 проходить попри господарство ОСОБА_5 .

35. З матеріалів справи вбачається, що суміжний із матір`ю позивачки ОСОБА_7 землекористувач ОСОБА_5 , який є батьком відповідачки, розпочав оформлення права власності на свою земельну ділянку, яка на даний час належить відповідачці ОСОБА_2 , пізніше, ніж ОСОБА_7 .

36. Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року № 160-37/2019 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по

АДРЕСА_2 відповідачці ОСОБА_2 .

37. 28 січня 2020 року внесено інформацію про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 2611091201:13:014:0052.

38. У витязі з Державного земельного кадастру про цю земельну ділянку № НВ-2609643452020 від 28 січня 2020 року зазначається, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 29 травня 2019 року, виготовленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 .

39. Згідно з описом меж та графічного відтворення вказаної вище земельної ділянки у кадастровому плані земельної ділянки 2611091201:13:014:0052, який є додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 січня 2020 року № НВ-2609643452020, суміжним межівником цієї земельної ділянки у точках від «А» до «Г» є позивачка ОСОБА_1 .

40. У кадастровому плані земельної ділянки позивачки, яка сформована

у 2012 році, відображений проїзд у точках від Б до В, що знаходиться між двома земельними ділянками ОСОБА_5 , після смерті якого відповідачка ОСОБА_2 оформила право власності, а у кадастровому плані земельної ділянки відповідачки проїзд відображений у точках від В до Г та зміщений поза межами цієї земельної ділянки.

41. Судами установлено, що при складанні проекту землеустрою на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_2 було виключено проїзд у точках від Б до В до земельної ділянки позивачки, а межі між цими землями, які були розділені проїздом об`єднано, місце розташування проїзду змінено та визначено у точках від В до Г.

42. Пунктом 1.3 рішення Татарівської сільської ради № 215-52/2020

від 27 лютого 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 відповідачці ОСОБА_2 та передано дану земельну ділянку їй у приватну власність.

43. Також судами установлено, що у жовтні 2020 року ОСОБА_2 встановила металеву огорожу, якою огородила передану їй у власність земельну ділянку, що призвело до неможливості проїзду до житлового будинку та земельної ділянки позивачки.

44. Згідно з актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 15 грудня 2020 року, складеного комісією. встановлено, що проїзд до житлового будинку та до земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 перекрито суміжником ОСОБА_2 внаслідок чого відсутній заїзд до земельної ділянки та житлового будинку громадянки ОСОБА_1 .

45. Під час проведення судової земельно-технічної експертизи від 04 квітня 2022 року № 1617/21-28/1097/22-28/6466/6466/6467/22-41 експертом встановлено, що під`їзд до земельної ділянки позивачки передбачений у Державному акті серії ЯМ № 746080 від 26 грудня 2012 року на цю земельну ділянку, документації із землеустрою та викопіюванні з Генерального плану с. Татарів. Такий під`їзд передбачено в частині опису меж «від Б до В» з боку розташування земельної ділянки ОСОБА_5 , який в теперішній час належить відповідачці у справі.

46. Цей проїзд повністю, а пішохідна стежка до тієї ж земельної ділянки частково, потрапляють в межі земельної ділянки відповідачки. В межах цієї земельної ділянки площа під проїздом становить 0,0082 га, а площа під пішохідною стежкою 0, 0071 га. Площа разом під стежкою та колишнім проїздом в межах згаданої земельної ділянки, враховуючи, що такі частково накладаються одна на одну, становить 0,0138 га.

47. Згідно з висновком судової експертизи з питань землеустрою від 23 лютого 2023 року № 2171/22-28 виготовлений у 2019 році ФОП ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 198 Земельного Кодексу України та іншим нормативно документам з питань землеустрою і землекористування. В дослідницькій частині експерти зазначили, що в складі документації відсутні: схема спостереження та польовий абрис земельної ділянки з описом її меж та прив`язкою до точок знімальної основи, що не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» та у проекті землеустрою відсутнє погодження із власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 гр. ОСОБА_1 , що є порушенням статті 198 ЗК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

48. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

49. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

51. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

52. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

53. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

56. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.

57. Так, як зазначалося вище, рішення суду першої інстанції оскаржувалося до апеляційного суду тільки в частині задоволення первісного позову, а тому переглядалося судом апеляційної інстанції тільки в цій частині, у зв`язку із чим тільки в цій частині переглядається й судом касаційної інстанції відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

58. Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом первісного позову у цій справі є вимога позивачки про усунення перешкоди у користуванні дорогою (проїздом). Позов заявлено з тих підстав, що приватизувавши земельну ділянку разом із дорогою та збудувавши на дорозі огорожу, відповідачка перешкоджає позивачці користуватися проїздом до своєї земельної ділянки та житлового будинку.

59. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

60. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

61. Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

62. Статтею 83 ЗК України в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення сільською радою, встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

63. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

64. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

65. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

66. Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі

№ 592/10260/16 (провадження № 61-5017св19).

67. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

68. Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

69. Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

70. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

71. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши генеральний план

с. Татарів, кадастровий план та акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, виданих ОСОБА_3 , де в описі меж зазначено, що від Б до В пролягає під`їзд через земельну ділянку ОСОБА_5 , встановив існування спірного проїзду.

72. Також, під час проведення судової земельно-технічної експертизи

від 04 квітня 2022 року № 1617/21-28/1097/22-28/6466/6466/6467/22-41 експертом встановлено, що під`їзд до земельної ділянки позивачки передбачений у Державному акті серії ЯМ № 746080 від 26 грудня 2012 року на цю земельну ділянку, документації із землеустрою та викопіюванні з Генерального плану

с. Татарів. Такий під`їзд передбачено в частині опису меж «від Б до В» з боку розташування земельної ділянки ОСОБА_5 , який в теперішній час належить відповідачці у справі.

73. Цей проїзд повністю, а пішохідна стежка до тієї ж земельної ділянки частково, потрапляють в межі земельної ділянки відповідачки. В межах цієї земельної ділянки площа під проїздом становить 0,0082 га, а площа під пішохідною стежкою 0, 0071 га. Площа разом під стежкою та колишнім проїздом в межах згаданої земельної ділянки, враховуючи, що такі частково накладаються одна на одну, становить 0,0138 га.

74. Згідно з висновком судової експертизи з питань землеустрою від 23 лютого 2023 року № 2171/22-28, виготовлений у 2019 році ФОП ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га, не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 198 Земельного Кодексу України та іншим нормативно документам з питань землеустрою і землекористування.

75. В дослідницькій частині експерти зазначили, що в складі документації відсутні: схема спостереження та польовий абрис земельної ділянки з описом її меж та прив`язкою до точок знімальної основи, що не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» та у проекті землеустрою відсутнє погодження із власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 гр. ОСОБА_1 , що є порушенням статті 198 ЗК України.

76. При цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи відповідачки про відсутність в Генеральному плані с. Татарів станом на 2012 рік спірної під`їзної дороги, оскільки такі спростовуються висновками судової земельно-технічної експертизи від 04 квітня 2002 року, в дослідницькій частині якої зазначено, що експертом були досліджені викопіювання з Генерального плану с. Татарів, в якому станом на 2012 рік зазначений спірний проїзд.

77. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

78. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

79. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

80. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

81. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

82. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

83. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

84. Відповідачкою ОСОБА_2 встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо існування спірного проїзду не спростовано.

85. Доводи касаційної скарги щодо неналежності як доказу висновків експертиз є безпідставними, оскільки при їх проведенні експертами досліджувалася містобудівна документація.

86. При цьому Верховний Суд відзначає, що відповідачка не заявляла клопотань про призначення інших експертиз у цій справі.

87. Отже, суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалі справи доказів правильно встановили, що через земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , проходить дорога (проїзд), якою користується позивачка. Відповідачка, приватизувавши земельну ділянку під дорогою та збудувавши огорожу, перекрила вільний доступ до вказаної дороги, чим створює перешкоди позивачці у доступі до її земельної ділянки та житлового будинку.

88. З огляду на вказане суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог.

89. Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів сплати позивачкою судового збору при зверненні до суду та розгляд справи під час оголошення повітряної тривоги за участі сторін не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

90. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

91. Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться виключно до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

92. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

93. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

94. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

95. Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову в частині вирішення первісного позову - без змін.

Щодо судових витрат

96. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

97. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 05 жовтня 2023 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня

2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович