Постанова

від 14.01.2025 по справі 354/1149/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/1149/20

Провадження № 22-ц/4808/165/25

Головуючий у 1 інстанції Єрмак Н. В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Питлюка Сергія Тарасовича, стягувач ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.06.2024 року головним державним виконавцем Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюком С.Т. відкрито виконавче провадження ВП № 752909339, на підставі виконавчого листа № 354/1149/20, який виданий Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 06 червня 2024 року та винесено постанову про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під`їзною дорогою до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан. Вважає винесену головним державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюком С.Т. постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75290939 такою, що не відповідає вимогам пункту 3 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 16.07.2019 №? 2165/5) (надалі - Інструкція № 512/5) та пункту шостого частини четвертої статті четвертої ЗУ "Про виконавче провадження". Так, у відповідності до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. ЗУ «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконання рішення, на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення. Крім того, з постанови не зрозуміло, як виконувати рішення суду. Враховуючи вищевикладене, вважала, що виконавчий лист №354/1149/20 від 06.06.2024 підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту шостого частини четвертої статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75290939 від 20 червня 2024 року, винесена головним державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби - скасуванню.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Питлюка С.Т. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржена ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції здійснено умисне затягування розгляду скарги на дії державного виконавця, порушено строки та умови встановлені статтею 450 ЦПК, згідно з якою скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується., а також всупереч основним засадам і завданням цивільного судочинства, які стосуються справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи, неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Також ОСОБА_1 зазначає, що оскаржена ухвала Яремчанського міського суду не відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі", в частині третій якого зазначено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов?язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Помилковою, на думку скаржника, є позиція суду першої інстанції, висловлена у мотивувальній частині оскарженої ухвали, стосовно того, що Яремчанським міським судом Івано-Франківської області на підставі рішення від 05.10.2023 року, 06.06.2024 року видано один виконавчий лист, згідно якого зобов?язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під?їзною дорогою до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під?їзної дороги у попередній стан. Із копії рішення Яремчанського міського суду від 05.10.2023 року, копії вказаного виконавчого листа вбачається, що в ньому зазначений один стягувач - ОСОБА_2 , один боржник - ОСОБА_1 і одна дія, яку боржник має виконати на користь стягувача: ОСОБА_1 зобов?язана усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під?їзною дорогою до її земельної ділянки шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під?їзної дороги у попередній стан. Вказаний виконавчий лист було видано у точній відповідності до рішення суду. Відповідно, стягувачем до виконавчої служби надано один виконавчий лист.

Заявник вважає, що судом мало бути видано два окремих виконавчих документа, тому державний виконавець неправомірно відкрив провадження, і суд помилився в оцінці його дій.

Відтак вважає, що при винесенні оскарженої ухвали Яремчанським міським судом невірно тлумачено положення пункту 3 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", яким визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, на виконання рішення, на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.

З рішення Яремчанського міського суду від 05.10.2023 року вбачається, що необхідно вчинити дві процесуальні дії, а саме зобов?язати ОСОБА_1 знести облаштовану огорожу; відновити під?їзну дорогу у попередній стан.

Окрім цього, виконавчий лист Яремчанського міського суду від 06.06.2024 року виданий на виконання рішення від 05.10.2023 року по справі №354/1149/20 не відповідає вимогам пункту третього частини першої статті 4 ЗУ "Про виконавче провадження" в частині, що стосується адреси місця проживання чи перебування боржника та стягувача. Аналогічні порушення містяться і в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №75290939 від 20 червня 2024 року, винесеній головним державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюком С.Т. - адреса боржника і адреса стягувача не відповідає фактичній адресі, де замість АДРЕСА_1 , а номер будинку боржника замість 87 вказано 257.

На підставі викладеного скаржник вважає, що виконавчий лист № 354/1149/20 від 06.06.2024 підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання згідно з п.6 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75290939 від 20 червня 2024 року, винесена головним державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюком С.Т., підлягає скасуванню.

Просить ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця скасувати.

Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Гайтанюк М.М. подала відзив на апеляційну скаргу, яку вважає безпідставною та необґрунтованою.

Доводи ОСОБА_1 ,що судомпершої інстанціїумисно допущенозатягування розглядускарги незаслуговують наувагу. Адже вбачається, що ОСОБА_1 , при поданні скарги не вказала стягувача ОСОБА_2 , як учасника справи, чи як заінтересовану особу. Тому виникла необхідність для подання клопотання та залучення ОСОБА_2 до участі у справі, як заінтересованої особи стягувача у виконавчому провадженні. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що дії суду першої інстанції призвели до затягування розгляду справи не відповідають дійсності.

Свою апеляційну скаргу скаржник ОСОБА_1 також обґрунтовує тим, що при постановленні оскарженої ухвали судом невірно тлумачено положення п.3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, що на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення. Такі твердження ОСОБА_1 надумані, не відповідають дійсності та не заслуговують на увагу. Адже рішенням від 05.10.2023 року Яремчанський міський суд, крім іншого, вирішив: зобов`язати тільки ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під`їзною дорогою до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан. На підставі рішення від 05.10.2023 року 06.06.2024 року видано 1 виконавчий лист. Із рішення Яремчанського міського суду від 05.10.2023 року, копії вказаного виконавчого листа вбачається, що в ньому зазначений один стягувач ОСОБА_2 , один боржник ОСОБА_1 і одна дія, яку боржник має виконати на користь стягувача: ОСОБА_1 зобов`язана усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під`їзною дорогою до її земельної ділянки. Вказаний виконавчий лист було видано у точній відповідності до рішення суду від 05.10.2023 року у справі №354/1149/20. Стягувачем ОСОБА_2 до органу примусового виконання було подано один виконавчий лист і відповідно одну заяву про відкриття виконавчого провадження. Тому посилання заявниці ОСОБА_1 на те, що їй необхідно вчинити дві дії, що мало б бути дві заяви про відкриття виконавчого провадження та видано два виконавчі документи, є надуманими та такими, що не ґрунтуються на законі.

Крім того ОСОБА_1 посилається й на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження в частині, що стосується адреси місця проживання чи перебування боржника. Так, зокрема, скаржником зазначено, що адреса боржника і адреса стягувача не відповідає фактичній адресі.

Однак із копії виконавчого листа вбачається, що адресою боржника вказано адресу, яку сама ж відповідач вказувала протягом усього розгляду справи в суді першої інстанції: АДРЕСА_2 .

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду від 18 листопада 2024 року залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Стягувач ОСОБА_2 та державний виконавець Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюк С.Т. до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника ОСОБА_1 та її представника адвоката Білика Л.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Гайтанюк М.М., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до норм ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 05 жовтня 2023 року було ухвалене рішення по цивільній справі 354/1149/20 про визнання незаконним і скасування підпункту 1.1. пункту 1 Рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.01.2019 року № 160-37/2019, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , визнано незаконним і скасовано підпункт 1.3.пункту 1 Рішення п`ятдесять другої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.02.2020 № 215-52/2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , і передано дану земельну ділянку у приватну власність. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, дата та час державної реєстрації 04.06.2020 13:57:20, номер запису про право власності: 36849962. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку.

Також рішенням зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під`їздною дорогою, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їздної дороги у попередній стан.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.05.2024 рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року залишено без змін.

06.06.2024 року Яремчанським міським судом Івано-Франківської області Бойко І.В. видано виконавчий лист № 354/1149/20 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під`їзною дорогою, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан (а.с.66).

11 червня 2024 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про примусове виконання вказаного рішення до Надвірнянського ВДВС Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с.65 зворот).

20 червня 2024 року головним державним виконавцем Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюком С.Т. відкрито виконавче провадження ВП № 752909339 на підставі виконавчого листа № 354/1149/20, який виданий Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 06 червня 2024 року про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 під`їзною дорогою, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан(а.с.69).

Також апеляційним судом з`ясовано, що ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05жовтня 2023року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року.

У серпні 2024 року скаржник подала до суду касаційної інстанції заяву про зупинення дії рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05жовтня 2023року, однак ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 354/1149/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень Татарівської сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року залишено без змін.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилалася на те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження незаконна, оскільки суд повинен був видати два окремі виконавчі листи на кожну з дій, які вона зобов`язана виконати: один на виконання дій щодо знесення облаштованої огорожі, і другий стосовно зобов`язання відновлення під`їзної дороги до земельної ділянки ОСОБА_2 у попередній стан.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції встановив, що постанова головного державного виконавця Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюка С.Т. про відкриття виконавчого провадження, була винесена у відповідності до вимог Закону України про виконавче провадження та "Інструкції з організації примусового виконання рішень", а тому підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні. Судом не було встановлено протиправних дій головного державного виконавця Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Питлюка С.Т. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Перевіряючи законність оскарженої ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1ст. 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону).

Таким чином, одним із видів рішень, що приймаються державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження є повідомлення.

При цьому, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4, ст. 10 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ст.26 Закону України«Про виконавче провадження»виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Вимоги до виконавчого документу та порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення немайнового характеру передбачене ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За відсутності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачених у ст. ст. 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вищезазначених норм Закону, державний виконавець зобов`язаний у строки, визначені Законом, здійснити перевірку виконання боржником рішення суду та в разі його невиконання, встановити за яких причин рішення суду не виконане. У випадку невиконання рішення суду боржником без поважних причин, державний виконавець постановою притягує боржника до відповідальності із встановленням строку виконання рішення суду.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також варто зазначити, що вимоги до виконавчого документу визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає вимоги до виконавчого документа, тому у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Частиною 2 вищезгаданої статті передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Пунктом 3 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень" встановлено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності); спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.

У разі якщо на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження, виконавчий документ про стягнення коштів з боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, може бути пред`явлений до цього відділу.

З матеріалів справи вбачається, що судом виданий один виконавчий лист про примусове виконання рішення боржником ОСОБА_1 ..

Жодних вимог про видачу судом окремих виконавчих листів для виконання одним боржником рішення суду про демонтаж огорожі і відновлення дороги, яка була перегороджена ОСОБА_1 , норми закону не містять. Відповідно, позиція заявника стосовно неможливості державним виконавцем відкрити виконавче провадження на підставі такого виконавчого документу немає правового обґрунтування. Більш того, державний виконавець в суді першої інстанції заперечував проти задоволення скарги, оскільки не вбачає перешкод для примусового виконання рішення суду (а.с.64).

Частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами."

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконавець може повернути виконавчий документ лише у випадках чітко визначених положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та за наявності достатніх на те підстав.

Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).

Наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, таке трактування частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.

Вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документівяк тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

З урахуванням вказаного, завдяки вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом.

З виконавчого листа від 06 червня 2024 року вбачається, що суду були відомі такі відомості про місце проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , а тому підстав для вчинення державним виконавцем дії щодо повернення виконавчого листа стягувачу були відсутні.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками, який Верховний Суд виклав у постановах від 30листопада 2022 року у справі №242/3831/19,від 9 грудня 2021року у справі №160/1334/21.

Тобто поверненню виконавчого документа стягувачеві має передувати не лише сама по собі неправильна адреса у виконавчому документі, а і неможливість ідентифікації особи боржника після реалізації виконавцем всього переліку наданих йому законодавством прав, з метою захисту інтересів стягувача, на безоплатне одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної.

Іншими словами лише вичерпання державним виконавцем всіх можливостей у відповідності з наданими йому законом правами на ідентифікацію особи боржника і лише у разі, якщо це не дало результату ідентифікувати боржника надає підставу для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Отже, державний виконавець діяв в межах чинного законодавства, оскільки виконавчий документ відповідає резолютивній частині рішення, відкрив виконавче провадження на підставі заяви стягувача.

Тому суд першої інстанції, встановивши, що державним виконавцем вжито достатніх заходів, спрямованих на виконання рішення від 05 жовтня 2023 року у межах наданих йому повноважень, дійшов обґрунтованого висновку, про додержання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженої ухвали Яремчанського міського суду вимогам процесуального закону щодо змісту судового рішення також нічим не підтверджені, суперечать змісту оскарженого рішення. Також не є слушними інші доводи апеляційнї скарги, в тому числі про порушення судом строку розгляду справи, передбаченого ст. 450 ЦПК України, оскільки це не є підставою для скасування судового рішення в розумінні положень статті 376 ЦПК України, крім того, зі справи вбачається, що суд змушений був відкладати розгляд справи для залучення стягувача, який не був вказаний заявником у скарзі при звернення до суду (а.с.36).

Згідно зі ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2024 року - без змін.

Керуючись статтями367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 16 січня 2025 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

В.А.Девляшевський