Постанова

від 24.12.2024 по справі 393/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 393/61/22

провадження № 61-3285св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новгородківська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Заболотній Павло Леонідович, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про скасування реєстрації права власності на гараж, скасування рішення сесії про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, скасування рішення сесії щодо затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва на право власності на житло від 30 вересня 1993 року та договору дарування від 24 грудня 1994 року ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Проживаючи з батьками у вказаній квартирі, ними було побудовано гараж, який на момент приватизації квартири зазначений у технічному паспорті від 25 серпня 1993 року на ім`я її батька ОСОБА_5 під літерою «В».

Вказаний гараж позивачка тривалий час надає у користування іншим людям.

Нещодавно вона довідалась від електриків, які збиралися переносити електрокомунікації, які розміщені на стіні зазначеного гаража, що вони виконують роботу на замовлення власника гаража ОСОБА_2 .

Пізніше позивачці стало відомо, що ОСОБА_2 володіє гаражем на підставі права власності, зареєстрованого державним реєстратором Новгородківської селищної ради.

Звернувшись до Новгородківської селищної ради, ОСОБА_4 дізналась, що рішенням Новгородківської селищної ради № 888 від 05 грудня 2019 року відповідачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0024 га, у власність для будівництва індивідуального гаражу, а рішенням Новгородківської селищної ради № 29 від 23 квітня 2020 року гаражу присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Рішенням Новгородківської селищної ради № 1122 від 30 вересня 2020 року затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3523455100:50:054:0069 для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0017 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради.

06 травня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 видано технічний паспорт на приміщення гаража по АДРЕСА_2 .

28 травня 2020 року державним реєстратором Новгородківської селищної ради за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості - індивідуальний гараж, площею 12,1 кв.м, площа земельної ділянки 17 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважає, що реєстрація права власності на гараж проведена з порушенням норм чинного законодавства, без правовстановлюючих документів чи документів, які б підтверджували факт побудови гаража відповідачем ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: гараж, реєстраційний номер 2091724335234, яке зареєстроване 28 травня 2020 року за № 36717600 державним реєстратором Новгородківської селищної ради;

- визнати незаконним та скасувати рішення Новгородківської селищної ради № 888 від 05 грудня 2019 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0024 га, в тому числі 0,0024 га забудовані землі малоповерхової забудови в приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів (код КВЦПЗ - В.02.05) за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови комунальної власності, що перебувають у землях запасу в межах АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення Новгородківської селищної ради № 1122 від 30 вересня 2020 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3523455100:50:054:0069 для будівництва індивідуального гаража площею 0,0017 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2023 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: гараж, реєстраційний номер 2091724335234, яке зареєстроване 28 травня 2020 року за № 36717600 державним реєстратором Новгородківської селищної ради.

Визнано незаконним та скасовано рішення Новгородківської селищної ради № 888 від 05 грудня 2019 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0024 га, в тому числі 0,0024 га забудовані землі малоповерхової забудови в приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів (код КВЦПЗ - В.02.05) за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови комунальної власності, що перебувають у землях запасу в межах АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення Новгородківської селищної ради № 1122 від 30 вересня 2020 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3523455100:50:054:0069, для будівництва індивідуального гаража площею 0,0017 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновку, що реєстрація права власності на гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за відповідачем ОСОБА_2 проведена державним реєстратором Новгородківської селищної ради з порушенням норм чинного законодавства, оскільки реєстрація проведена на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття речового права на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою не наведено порушення безпосередньо її прав та інтересів при реєстрації права власності на спірний гараж за відповідачем та при прийнятті Новгородківською селищною радою оскаржуваних рішень щодо земельної ділянки.

Суд вказав, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо.

Також зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту належності ОСОБА_4 спірного гаража.

24 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Кропивницького апеляційного суду із заявою про розподіл судових витрат у справі, у якій просив ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути з позивачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, понесені при апеляційному перегляді справи.

Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації витрат на правничу допомогу 35 000 грн.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір понесених відповідачем при апеляційному перегляді справи витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, у зв`язку із чим заявлена ним сума підлягає зменшенню з 50 000 грн до 35 000 грн. При цьому, апеляційний суд урахував подані позивачкою заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

01 березня 2024 року ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Заболотнього П. Л. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року

У касаційній скарзі заявницяпросить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

29 квітня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Сааді Р. М. звернувся до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що згідно з копією свідоцтва на право власності на житло від 30 вересня 1993 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до складеного 25 серпня 1993 року Олександрійським МБТІ технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , де власником 1 ідеальної частки зазначено ОСОБА_5 , квартира розташована на першому поверсі 1-поверхового будинку, загальна площа квартири 101 кв.м, в тому числі жила - 57,7 кв.м, складається з 4 жилих кімнат, кухні, ванної кімнати, туалета, коридора, передньої.

Згідно садибного плану (схеми) БТІ від 25 серпня 1993 року на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , загальною площею 1443 кв.м розташовані: житловий будинок літ. «А», сарай літ «Е», «Б», «Г», підвал «б», гараж «Ж», «В», «Д», «З», яма гаражн. «д», котельня «и», забор «N».

Відповідно до договору дарування від 24 грудня 1994 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подарували ОСОБА_4 3/5 частин квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з копією короткої технічної характеристики об`єкта за матеріалами технічної інвентаризації будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 13 грудня 2022 року, станом на дату останньої технічної інвентаризації - 01 червня 1996 року у плані багатоквартирного житлового будинку, зокрема значиться гараж під літерою «В».

В матеріалах справи відсутні докази того, що за адресами: АДРЕСА_3 або АДРЕСА_2 позивачка ОСОБА_4 або її батько ОСОБА_5 мають зареєстроване у встановленому законом порядку майнове право на гараж.

05 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Новгородківської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0024 га у власність для індивідуального гаражного будівництва за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови комунальної власності, що перебувають у землях запасу, яка розташована у межах АДРЕСА_2 .

Рішенням Новгородківської селищної ради № 888 від 05 грудня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0024 га, в тому числі: 0,0024 га - забудовані землі малоповерхової забудови в приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів (код КВЦПЗ - В.02.05) за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови комунальної власності, що перебувають у землях запасу в межах АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області.

На підставі заяви ОСОБА_2 рішенням Новгородківської селищної ради № 29 від 23 квітня 2020 року присвоєно поштову адресу на індивідуальний гараж в АДРЕСА_2 .

06 травня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 видано технічний паспорт на гараж, площею 12,1 кв.м, по АДРЕСА_2 .

Рішенням Новгородківської селищної ради № 1122 від 30 вересня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва індивідуального гаража (код КВЦПЗ В.02.05) в межах АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області, та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0017 га, в тому числі: 0,0017 га - забудовані землі малоповерхової забудови кадастровий номер 3523455100:50:054:0069 для будівництва індивідуального гаража (код КВЦПЗ В.02.05) за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови комунальної власності, що перебувають у землях запасу в межах АДРЕСА_2 на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 червня 2020 року за ОСОБА_2 28 травня 2020 року зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості - індивідуальний гараж, площею 12,1 кв.м, площа земельної ділянки 17 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , підстава для реєстрації права власності: довідка № 59 від 14 травня 2020 року, технічний паспорт № 94 від 06 травня 2020 року, що видані ОКП «Кіровоградське ООБТІ», рішення Новгородківської селищної ради № 888 від 05 грудня 2019 року та № 29 від 23 квітня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно частини п`ятої статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 в обґрунтування позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 на гараж та визнання незаконним і скасування рішень Новгородківської селищної ради № 888 від 05 грудня 2019 року та № 1122 від 30 вересня 2020 року посилалась на те, що є власницею квартири АДРЕСА_1 , її батьки побудували гараж, який зазначений у технічному паспорті від 25 серпня 1993 року під літерою «В» та зареєстрований на ім`я її батька ОСОБА_5 . Право власності на цей гараж ОСОБА_2 незаконно зареєстрував на своє ім`я, реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості проведена з порушенням норм чинного законодавства без правовстановлюючих документів чи документів, які б підтверджували факт побудови гаража відповідачем.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша стаття 316 ЦК України).

Згідно частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим в його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 325 ЦК України фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна.

Частинами першою, другою статті 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно частини 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що докази щодо наявності майнового (речового) права позивачки на спірний гараж відсутні, а у позовній заяві та під час судового розгляду позивачкою не наведено, в чому саме полягало порушення безпосередньо її інтересів при прийнятті Новгородківською селищною радою оскаржуваних рішень щодо виділення відповідачу земельної ділянки, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові.

При цьому судом апеляційної інстанції ураховано вимоги до ефективності захисту порушеного права та принципу неможливості захисту права, що не є порушеним.

Разом із тим, необхідно приймати до уваги, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо (див. постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17).

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Встановлено, що на підтвердження понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції витратна професійну правничу допомогу були надані відповідні докази, а саме: копія договору про надання правничої допомоги № 1/22-ААО від 15 липня 2023 року, згідно якого клієнт оплачує адвокатському бюро гонорар у сумі за домовленістю сторін, розмір якого визначається додатковою угодою сторін, яка є невід`ємною частиною цього Договору, але не менше ніж 500,00 грн за 1 годину роботи адвоката; додаткові угоди до договору про надання правничої допомоги № 1/22-ААО від 15 липня 2023 року; копія акта здачі-приймання послуг від 20 жовтня 2023, яким передбачено, що сторони підтверджують цим актом, належне надання правничої допомоги у цивільній справі № 393/61/22 згідно договору, у період з 15 липня 2023 року по 19 жовтня 2023 року. Всього на надання правничої допомоги витрачено 10 годин 11 хв.

Урахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, прийнявши до уваги заперечення ОСОБА_4 ,суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з 50 000 грн до 35 000 грн.

Визначена судом сума підтверджена належними та допустимими доказами та є співмірною з наданими учаснику справи послугами, що відповідає принципу розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 403, 410, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Заболотній Павло Леонідович, залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов