Ухвала

від 11.12.2024 по справі 756/6801/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/6801/17

Провадження № 4-с/756/83/24

Оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Кулакевич А.М.,

стягувача ОСОБА_1 ,

представника приватного виконавця Миронова Д.А.,

представника заінтересованої особи Колупаєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича, стягувач ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла зазначена скарга, у якій скаржник просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме:

земельну ділянку 8000000000:72:501:0007, яка знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 ; площею 0.0258 га; цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку 8000000000:72:501:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0.0140 га; цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку 8000000000:72:501:0005, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0.0127 га; цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку 8000000000:72:501:0008, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0.0275 га; цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, стягнуто з ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2010658,75 грн, з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 26442327 грн з кожного.

01 липня 2019 року було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів.

30 січня 2024 року приватний виконавець Хоменко В.В. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на згадані земельні ділянки у зв`язку з невиявленням грошових коштів чи рухомого майна.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року подання було задоволене, надано дозвіл звернути стягнення на згадане майно ОСОБА_2 , яке не зареєстроване у встановленому порядку.

На вказаних земельних ділянках розташоване майно ОСОБА_6 , зокрема побудований житловий будинок, у зв`язку з чим вона оскаржила згадане рішенням суду.

Попри триваючу процедуру перегляду ухвали суду в апеляційному порядку, приватний виконавець Хоменко В.В. здійснював дії, спрямовані реалізацію вказаних земельних ділянок.

Згадані дії, на думку скаржника, є неправомірними, позаяк ухвала суду від 15 лютого 2024 року не набрала законної сили.

Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року відкрито провадження у справі.

Приватний виконавець Хоменко В.В. скерував до суду відзив на скаргу та додаткові пояснення, у яких заперечив проти її задоволення, позаяк його дії перебували у межах наданих йому повноважень, адже ухвала суду набрала законної сили та за результатом апеляційного перегляду була залишена без змін. За твердженням приватного виконавця, боржник ОСОБА_2 вчиняв дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду, а саме: продав земельну ділянку 8000000000:72:501:0156 своєму синові, який у подальшому продав її ОСОБА_3 . Згадані договори у подальшому були визнані недійними у судовому порядку. Втім, було здійснено поділ земельної ділянки на 4 частини, проте не зареєстровано його у встановленому порядку, що перешкоджало реалізації земельних ділянок у межах виконавчого провадження.

Хоменко В.В. заперечив про того, що на земельних ділянках збудовний житловий будинок, адже, як було встановлено в ході опису майна, на них розташована недобудована споруда, яка не прийнята в експлуатацію.

Також приватний виконавець звернув увагу, що об`єкт нерухомого майна, який не введений в експлуатацію, у розумінні цивільного законодавства фактично є рухомим майном - будівельними матеріалами.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Колупаєва В.А. скерувала до суду письмові пояснення, у яких просила задовольнити скаргу, оскільки ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року не набрала законної сили та була оскаржена, а тому приватний виконавець не мав права вчиняти дії, спрямовані на реалізацію майна.

У судове засідання скаржник не прибув, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 заперечив проти задоволення скарги.

Представник приватного виконавця Хоменка В.В. - адвокат Миронов Д.А. заперечив проти задоволення скарги з мотивів, наведених у відзиві на скаргу.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Колупаєва В.А. підтримала скаргу з наведених у ній та письмових поясненнях мотивів.

Суд, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга на дії приватного виконавця не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 351 ЦПК України).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Хоменко В.В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 756/6801/17 від 24.01.2019, виданого Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 642 327,00 грн та 2 898,40 грн судового збору.

В ході виконавчого провадження ОСОБА_8 продав своєму сину ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:501:0156. У подальшому зазначений договір було визнано недійсним у судовому порядку, втім, згідно з даними Державного земельного кадастру в результаті поділу земельної ділянки було сформовано та зареєстровано 4 земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:501:0007, 8000000000:72:501:0006, 8000000000:72:501:0005, 8000000000:72:501:0008.

У січні 2024 року приватний виконавець звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме, згадані земельні ділянки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року подання було задоволене.

У встановлений законом строк ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку.

04 квітня 2024 року ОСОБА_3 оскаржила ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року ОСОБА_3 було поновлено строк на апеляційне оскарження, а постановою від 28 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначені положення цивільного процесуального закону суд не оцінює доводи учасників щодо правового статусу земельних ділянок, законності реєстрації прав на них, та дій учасників виконавчого провадження, які передували наданню дозволу на звернення на них стягнення. Наведені доводи були оцінені в ході розгляду подання приватного виконавця та окремо проаналізовані в ході апеляційного оскарження ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року.

Як повідомив представник приватного виконавця, після надання судом дозволу на звернення стягнення на земельні ділянки у квітні 2024 року зазначені об`єкти нерухомого майна були передані на реалізацію.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця, суд керується висновками Касаційного цивільного суду Верховного Суду, наведеними у постанові від 14 березня 2024 року у справа № 824/2/22, який зазначив, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (ст. 261 ЦПК України).

Тлумачення ст. 261 ЦПК України з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання» свідчить, що у ч. 1 ст. 261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановлюються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (ст. 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (ст. 460, 479, 480, 487 ЦПК України). Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає.

Порядок розгляду питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), передбачений ч. 11, 12 ст. 440 ЦПК України та не містить особливостей набрання ухвалою законної сили.

За таких обставин, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року набрала законної сили с моменту її проголошення, а її подальше оскарження в апеляційному порядку на цю обставину не вплинуло.

Отже, встановлені у судовому засіданні обставини дозволяють констатувати відсутність ознак неправомірності дій приватного виконався, спрямованих на реалізацію ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Згідно зі ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Приватний виконавець Хоменко В.В. звернувся до суду з клопотанням про покладення на скаржника витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідно додаткової угоди № 4 від 16 жовтня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 10 від 28 травня 2024 року, укладеної між адвокатом Мироновим Д.А. та приватним виконавцем Хоменком В.В., акту виконаних робіт від 16 жовтня 2024 року, вартість наданої правової допомоги складає 5000 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Керуючись ст. 259, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Хоменка Вадима Валерійовича, стягувач ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м. Київ, вул. Жуковського Василя, 22-А, оф. 20) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Пукало