Постанова

від 05.12.2024 по справі 645/3602/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/3602/21 Номер провадження 22-ц/814/1899/24Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Пікуля В.П., Кузнєцової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

представника позивачаадвоката ТопуновоїА.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пейчева К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2023 року

у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив:

- стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 111103,00 грн;

- стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 200000,00 грн (в межах страхового ліміту);

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, розмірі 200 000 грн, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 22.05.2020 ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3Е» д.н.з. НОМЕР_2 (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) на автодорозі Київ-Одеса 230км+400м, не вибрав безпечної швидкості руху, чим порушив п.п. 2, 3б, 12.1 ПДР України, допустив зіткнення з причепом SCHMITZ SCS 24L д.н.з. НОМЕР_3 автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_4 (належних позивачу), внаслідок чого останній допустив зіткнення з автомобілем «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_5 , а останній скоїв зіткнення з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_6 автомобіля «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_7 .

Внаслідок ДТП належні позивачу КТЗ було пошкоджено, чим спричинено майнову шкоду, розмір якої становить: транспортному засобу Renault Magnum д.н.з. НОМЕР_4 - 360716,85 грн, напівпричепу Schmitz SCS24L д.н.з. НОМЕР_8 - 149640,00 грн.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року, залишеною без змін за результатом її апеляційного перегляду.

Відповідальність власника КТЗ, що перебували під керуванням ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія»; розмір страхового відшкодування за шкоду, спричинену майну, сукупно за двома полісами (транспортного засобу «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» д.н.з. НОМЕР_2 ) становить 200000 грн, однак, страховою компанією було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Окрім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 100 000 грн, та яка полягає в порушенні звичайного укладу життя протягом тривалого часу, порушенні налагодженого стану життя у зв`язку з відсутністю автомобіля на час його ремонту, у зв`язку з необхідністю вирішувати питання відшкодування шкоди у судовому порядку.

Також, ним понесено витрати під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , а саме 746,15 грн на приїзд до міста Харкова в судові засідання.

Рішенням Октябрськогорайонного судум.Полтави від08грудня 2023року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.

Із вказанимрішенням непогодився позивач ОСОБА_2 та оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вина ОСОБА_3 у вчинені ДТП доведена належними доказами у справі, а саме: постановою у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та постановою апеляційного суду за результатом її перегляду.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги звіти про вартість матеріального збитку № 36-06-20 від 29.06.2020 та № 14-5-21 від 27.05.2021, які складені з дотриманням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.1.2003 № 1074/8395.

Позивач не ухилявся від проведення призначеної судом першої інстанції автотоварознавчої експертизи, надав на виконання клопотання експерта наявні у нього письмові докази та не перешкоджав жодним чином в наданні КТЗ на огляд експерта, однак не мав технічної можливості пред`явити їх для огляду у місто Київ на визначену експертом дату. Позивач був готовий забезпечити виїзд експерта до місцезнаходження об`єктів експертного дослідження, однак дане питання судом першої інстанції вирішено не було. Окрім того, експертизу не було сплачено відповідачем ОСОБА_1 , на яку був покладений такий обов`язок.

13.05.2024, поштовим відправленням від 06.05.2024, тобто в межах встановленого апеляційним судом процесуального строку, до апеляційного суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказувала на дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права, правильність оцінки доказів у справі, а саме - звітів оцінювача ОСОБА_4 . Вважає, що позивач ухилився від виконання покладеного на нього ухвалою суду від 27.01.2023 обов`язку та без поважних причин не забезпечив огляд експертом КТЗ.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду та додаткового рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

22.05.2020 сталася ДТП за участю транспортного засобу «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3Е», д.н.з. НОМЕР_2 , що належать на праві власності ОСОБА_1 та перебували під керуванням ОСОБА_3 , та транспортних засобів, належних позивачу ОСОБА_2 - автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом SCHMITZ SCS 24L, д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року у справі № 645/4896/20 відносно ОСОБА_3 за ст.124КУпАП провадження про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ст.247КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. (т. 1 а.с. 12-13)

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року залишено без змін. (т. 1 а.с. 14-16). Як встановлено апеляційним судом 22 травня 2020 року о 00 годин 30 хвилин ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом МАН, д.н.з НОМЕР_1 , з причепом Schwarzmuller, д.н.з НОМЕР_2 , по автодорозі Київ-Одеса 230 км + 400 м, не обрав безпечної швидкості та скоїв зіткнення з причепом д.н.з НОМЕР_8 , автомобіля Рено, д.н.з НОМЕР_4 , внаслідок чого останній скоїв зіткнення з причепом, д.н.з НОМЕР_9 , автомобіля ДАФ, д.н.з НОМЕР_10 , внаслідок чого останній скоїв зіткнення з автомобілем Нісан, д.н.з НОМЕР_5 , а останній скоїв зіткнення з причепом, д.н.з НОМЕР_6 , автомобіля ДАФ, д.н.з НОМЕР_7 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а ОСОБА_3 - тілесні ушкодження. Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 282063 від 07 серпня 2020 року, який складено за порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 2.3 «б», 12.1ПДРУкраїни, рапортом чергового СРПП № 3 Уманського РВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.05.2020 та план-схемою до нього, поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , довідкою про дорожньо-транспортну пригоду. Виходячи із встановлених обставин події ДТП, яка мала місце 22 травня 2020 року, вбачається, що водій транспортного засобу МАН, д.н.з НОМЕР_1 , з причепом Schwarzmuller, д.н.з НОМЕР_2 , міг уникнути зіткнення з причепом д.н.з НОМЕР_8 , автомобіля Рено, д.н.з НОМЕР_4 , виконавши вимоги пунктів 2.3 «б», 12.1ПДРУкраїни, а саме бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно ч. 4ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення надано оцінку зібраним доказам, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення (незаконність складення якого не встановлено), якими підтверджено порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, відповідно, постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, що набрала законної сили з дня її винесення, підтверджено, що ДТП сталась внаслідок протиправних винних дій водія транспортного засобу МАН, д.н.з НОМЕР_1 , з причепом Schwarzmuller, д.н.з НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_3 .

Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушенняне є реабілітуючою обставиною, а тому не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_3 , який на законних правових підставах керував транспортним засобом МАН, д.н.з НОМЕР_1 , з причепом Schwarzmuller, д.н.з НОМЕР_2 .

Між сторонами виник спір про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю двох транспортних засобів.

Згідно із частиною першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлено статтею 1188 ЦК України.

Положеннями частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль МАН, д.н.з НОМЕР_1 , з причепом Schwarzmuller, д.н.з НОМЕР_2 , якими керував ОСОБА_3 , на момент вчинення ДТП належали гр. ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. (т. 1 а.с. 42, 81, 82)

В матеріалах справи відсутні докази того, що ДТП сталася під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з ОСОБА_1 , тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 1172 ЦК України та покладення відповідальності з відшкодування шкоди на роботодавця, завданої його працівником під час виконання своїх трудових обов`язків.

Цивільно-правова відповідальність власника вказаних транспортних засобів на час ДТП була застрахована в ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» згідно з полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО/1389182 від 20.09.2019 та №А О/4468910 від 20 вересня 2019 року, відповідно до яких страховий ліміт за шкоду, спричинену майну становить 100000 грн, франшиза 2000 грн. (т. 1 а.с. 43, 44)

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність. Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (випадки, передбачені у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Також, в силу ст. 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до Закону України «Про страхування» (п. 77 ч. 1 ст. 1) франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. (п. 36.6 Закону № 1961-IV).

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено місцевим судом, що позивач звертався до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом № 373 від 16.11.2020 йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за вказаною подією, оскільки відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова винуватість водія в даній ДТП не встановлена; дана пригода не є страховим випадком. (т. 1 а.с. 40)

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку. (п. 36.7 Закону № 1961-IV)

З урахуванням викладеного, страховик відповідає за шкоду в межах страхового ліміту за вирахуванням суми франшизи, а на винуватця ДТП покладається відповідальність з відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує ліміт відповідальності страховика.

Тягар доказування розміру спричиненої шкоди покладається саме на потерпілого (позивача у справі).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

На підтвердження розміру спричиненої майнової шкоди позивачем було долучено до позову здійснені на його замовлення звіти оцінювача ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку власнику КТЗ. (а.с. 17-39 т. 1)

Відповідно до Звіту № 36-06-20 від 29.06.2020 ринкова вартість автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом до ДТП (22.05.2020), певна з використанням порівняльного підходу, становить: 360 716,85 грн. Вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, заподіяний власнику автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_4 , певна з використанням витратного підходу, за станомна 01.06.2020 становить 360 716,85 грн. (т. 1 а.с. 17-21)

Відповідно до Звіту № 14-05-21 від 27.05.2021 ринкова вартістьнапівпричепа Schmitz SCS24L, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом до ДТП (22.05.2020), певна з використанням порівняльного підходу, становить: 149 640 грн. Вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, заподіяний власнику автомобіля напівпричепа Schmitz SCS24L, реєстраційний номер НОМЕР_3 , певна з використанням витратного підходу, за станом на 01.06.2020, становить 149 640 грн. (т. 1 а.с. 28-32)

Із вказаними звітами про визначеннявартості збитку транспортні засоби позивача відновлювати економічно недоцільно, оскільки вартість відновлювального ремонту дорівнює ринковій вартості автомобіля/напівпричепа станом до ДТП.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.19 у справі № 337/1411/16-ц у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

У даній справі позивач вказував, що відремонтував транспортні засоби, незважаючи на те, що їх ремонт був визнаний оцінювачем економічно необґрунтованим, тобто фактично, як власник, він не погодився із визнанням транспортних засобів фізично знищеними, тому йому підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Відмовляючи позивачу у стягненні майнової шкоди, місцевий суд критично оцінив вказані вище звіти оцінювача ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку власнику КТЗ недопустимими доказами у зв`язку із їх невідповідністю вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі по тексту Методика).

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (в редакції, що діяла станом на час складення звітів у даній справі) звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Місцевий суд зазначив, що складаючи звіти, оцінювачем не досліджувався вторинний ринок КТЗ на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості, не проводився аналіз цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу та не враховано особливості кон`юнктури ринку регіону.

Відповідно до п. 7.2 Методики основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість".

Відповідно до п. 7.4 Методики, середня ринкова ціна КТЗ - величина, яка визначається статистичними методами, еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозиції до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідними строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю "ринкова вартість".

Заперечення апеляційної скарги в цій частині належним чином скаржником не обґрунтовані, а сама лише незгода із критичною оцінкою доказів не є належним обґрунтуванням.

Висновок суду першої інстанції про невідповідність звітів Методиці доводами апеляційної скарги не спростований.

Апеляційним судом установлено, що до звітів ФОП ОСОБА_4 не долучено жодних документів, які б підтверджували, що оцінювач досліджував вторинний ринок КТЗ, актуальний на дату пошкодження, у конкретному регіоні чи місцевості.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В ході розгляду справи призначена двічі судом першої інстанції автотоварознавча експертиза проведена не була.

Колегія суддів апеляційного суду під час апеляційного перегляду установила, що стороною позивача не було доведено об`єктивних перешкод надати в розпорядження експерта об`єкти експертного дослідження для їх огляду в узгоджену дату; не повідомлено суд першої інстанції про неможливість доставки КТЗ за адресою експертної установи та встановлення іншої дати проведення огляду; документи, що витребовувались експертом, не у повному обсязі надано стороною позивача в розпорядження експерта (взагалі не надано акти проведення ремонтно-відновлювальних робіт КТЗ та не повідомлено суд про причини неможливості їх надання на ухвалу суду від 27.01.2023). Тому під час апеляційного перегляду справи у задоволенні клопотання сторони позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи відмовлено.

З урахуванням зазначеного вище, за недоведеністю позивачем належними і достатніми доказами у справі розміру завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межахдоводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що апеляційна скарга позивача не містить доводів і заперечень щодо висновків місцевого суду в цій частині, а тому, враховуючи межі апеляційного перегляду (ч. 1 ст. 367 ЦПК України), висновки суду першої інстанції в цій частині не переглядаються апеляційним судом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.Ю. Кузнєцова

В.П. Пікуль