Постанова

від 23.12.2024 по справі 554/11940/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/11940/23 Номер провадження 22-ц/814/3227/24Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача адвокат Тимохіна Л.С.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Тимохіної Людмили Сергіївни та ОСОБА_1

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року, ухвалене суддею Сиволап Д.С., повний текст рішення складено 28 червня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шишацької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Якименко Олексій Вікторович, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2023 представник ОСОБА_1 адвокат Тимохіна Л.С. звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шишацької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Якименко О.В., в якому просила суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої матері ОСОБА_2 права власності на належне спадкодавцю нерухоме майно, а саме на: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 5325783200:00:017:0010, що розташована на території Михайликівської сільської ради Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6115 га (рілля); земельну ділянку з кадастровим номером 5325783205:05:001:0143, що розташована в с. Порскалівка Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га; земельну ділянку з кадастровим номером 5325783205:05:001:0144, що розташована в с. Порскалівка Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3557 га; земельну ділянку з кадастровим номером 5325783205:05:001:0145, що розташована в с. Порскалівка Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3943 га; житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 (об`єкт погосподарського обліку №06-0504-3, погосподарська книга №6 за 2021-2025 р.) Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області; грошові кошти, які знаходяться на рахунках, розміщених в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», відкритих за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , а саме: пенсійний рахунок, а також рахунок на якому накопичуються грошові кошти, які надходять як орендна плата за земельні паї, належні ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , її син ОСОБА_1 , позивач у справі, у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 12.10.2018 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименком О.В. за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа за №23/2018. Тобто, позивач ОСОБА_1 фактично спадщину прийняв. Від інших осіб заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходило. 20.04.2023 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименком О.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що ним не надано жодних правовстановлюючих документів, зареєстрованих у встановленому законом порядку, що підтверджують факт належності майна спадкодавцеві. У відповідності до ст. 1268, ст. 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно зі ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї. Отже, спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син - позивач ОСОБА_1 . Враховуючи викладені обставини справи та вимоги закону, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно та грошові кошти, іншого способу захисту прав спадкоємця, аніж звернення з позовом до суду, немає.

На виконання ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 22.02.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Тимохіної Л.С. 28.02.2024 надійшла до суду першої інстанції уточнена позовна заява з конкретизацією позовних вимог, пред`явлених конкретно до кожного з відповідачів (т.1 а.с. 52 - 76).

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шишацької селищної ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 4357, 84 грн.

Рішення судумотивовано тим,що позовнівимоги ОСОБА_1 пред`явлені доненалежного відповідача. Органами місцевого самоврядування, уповноваженими представляти інтереси територіальних громад за місцем відкриття спадщини та місцем знаходження нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_2 є Полтавська міська рада (код ЄДРПОУ 24388285) та Шишацька селищна рада (код ЄДРПОУ 21048749), проте позивач помилково пред`явив позов до виконавчих комітетів таких рад, які є окремими юридичними особами (коди ЄДРПОУ 05384689, 04384368). Крім того, враховуючи відсутність доказів про втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно та те, що позивач ОСОБА_1 фактично сам домігся у нотаріуса відмови у видачі йому свідоцтв про право на спадщину на квартиру та земельну ділянку, а інше спадкове майно у даній постанові взагалі не відображене, тобто нотаріус щодо нього жодних рішень не приймав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 намагається обійти нотаріальний порядок оформлення своїх прав на спадкове майно та визнати своє право власності на вказане майно через суд. Отже, вимоги позивача мають штучний характер та вочевидь заявлені з метою уникнення оплати позивачем послуг приватного нотаріуса за видачу свідоцтв про право на спадщину на кожен об`єкт нерухомого та рухомого спадкового майна. Окрім цього, ОСОБА_1 безпідставно претендує на все майно, що належало його матері ОСОБА_2 , в той час як спадщину після неї в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України за життя прийняв також інший спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_3 . Частка останнього у спадковому майні може бути успадкована його спадкоємцями або визнана судом відумерлою, при цьому сам позивач не має право претендувати на неї в силу вимог ч.1 ст. 1224 ЦК України. Таким чином, частка позивача у майні спадкодавця ОСОБА_2 не повинна перевищувати 1/2 частини даного майна. З врахування викладеного, суд першої інстанції визнав необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог як через їх безпідставність, так і у зв`язку з пред`явленням позову до неналежних відповідачів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Тимохіна Л.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про те, що відповідачами у справі повинні бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, не відповідають нормам матеріального права, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування», а також усталеній судовій практиці. Зазначає, що з врахуванням висновків Верховного Суду належним відповідачем у даній категорії справ є відповідний орган місцевого самоврядування. Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет ради є органом місцевого самоврядування. Відтак, залучені до участі у справі відповідач 1 - виконавчий комітет Полтавської міської ради та відповідач 2 - виконавчий комітет Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області є належними відповідачами у даній справі, тому висновок суду про неправильне визначення кола відповідачів у даній справі є помилковим. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що орган місцевого самоврядування у рамках даного позову не звертався з вимогами про визнання спадщини відумерлою, навіть не заявляв про це у заявах по суті справи. Будучи належним чином повідомленими судом про час та місце розгляду справи, відповідачі жодного разу у підготовче та судові засідання не з`явилися, на відеозв`язок у визначений судом час не вийшли. Відтак, суд безпідставно прийшов до висновку що частка у майні спадкодавця ОСОБА_2 є відумерлою. Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її син ОСОБА_3 трагічно загинув більш ніж через рік ІНФОРМАЦІЯ_2 . За цей час ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, свої спадкові права не реалізував, тому висновки суду першої інстанції про те, що померлий ОСОБА_3 має частку у спадщині після померлої ОСОБА_2 є передчасними. Крім того звертає увагу, що дійсно, ОСОБА_1 просив нотаріуса видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, однак це не є порушенням норм чинного законодавства України, а є цілком допустимою процедурою та не може вважатися діями, які суд назвав намаганням обійти нотаріальний порядок оформлення своїх прав на спадкове майно. Саме відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно та грошові кошти, стало підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, та в подальшому для звернення до суду з даним позовом.

У відзивіна апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката ТимохіноїЛ.С., виконавчий комітет Шишацької селищної ради Полтавської області просить залишити її без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно ч. 3,5 ст. 1268 ЦК спадкоємець ОСОБА_1 , який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, і, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини. Крім того, позивач подав заяву згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України. Так як у позивача на час подачі заяви про прийняття спадщини не було усіх документів, які підтверджували б право власності матері на майно, то нотаріус надав позивачу зразок заяви, в якому була вказана норма, що документи, що стосуються його спадкових прав, також інші відомості щодо вирішення питання успадкування ним, будуть надані додатково. Зазначає, що нотаріус подав до суду неповну версію спадкової справи, зокрема неповну версію паспорту позивача, а саме не долучив до копії спадкової справи сторінку паспорту, де був записаний син позивача. Вважає, що його син ОСОБА_4 є потенційним спадкоємцем після смерті брата позивача ОСОБА_3 . Звертає увагу, що суд відмовив у задоволенні позову з двох підстав: що позов подано до неналежних відповідачів, і що позивач позбавлений права власності. Проте, друга обставина не відповідає фактичним обставинам. Вважає, що суд незаконно встановив обставину, що ОСОБА_3 вступив в спадщину від матері на тій підставі, що, нібито, він був зареєстрований за однією адресою з матір`ю і через це підпадає під дію ч.3 ст. 1268 ЦК України. Проте, на його думку, ця стаття стосується місця спільного проживання, яке може підтверджуватися різними доказами, в тому числі і спільним місцем реєстрації. Наголошує, що ОСОБА_3 не проживав в с. Порскалівці, де проживала мати та позивач ОСОБА_1 , який і був зареєстрований за адресою в с. Порскалівці. Вважає, що суд незаконно позбавив його права власності через те, що згідно вироку суду ОСОБА_1 вбив свого брата і в силу ч. 1 ст. 1224 ЦК України позбавлений права власності як спадкоємець вбитого брата, але ОСОБА_3 не проживав з матір`ю і не подавав заяви про прийняття спадщини, тому висновки суду в цій частині є незаконними. Зазначає, що відповідачі не подавали зустрічного позову про невизнання за відповідачем права власності та визнання спадщини відумерлою, тому суд вийшов за межі позовних вимог, що не передбачено ЦПК. Факт, що спадщина є відумерлою, був встановлений судом незаконно, на підставі незаконно отриманих доказів, а крім того, він суперечить тому, що відповідачі не подавали зустрічного позову, не заявляли ніяких клопотань щодо предмету позову. Суд не прийняв реальні обставини спадкування майна позивачем та встановив факти, які суперечать реальним подіям та законодавству України.

У відзиві на апеляційні скарги виконавчий комітет Полтавської міської ради просить залишити їх без задоволення.

У судове засідання 23.12.2024 до апеляційного суду не з`явилися інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень на офіційні електронні адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України, вони надали апеляційному суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Шишаки Полтавської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 11).

За життя ОСОБА_2 належало наступне майно:

- 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,50 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18.12.2002, серія НОМЕР_2 , та відповіддю №468447 від 28.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 79);

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6115га, кадастровий номер 5325783200:00:017:0010, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №7760687 від 09.08.2013 (т.1 а.с. 18);

- земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 5325783205:05:001:0143, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №7761725 від 09.08.2013 (т.1 а.с. 19);

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3557га, кадастровий номер 5325783205:05:001:0144, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №7762522 від 09.08.2013 (а.с. 20);

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 1,33943га, кадастровий номер 5325783205:05:001:0145, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №8235248 від 20.08.2013 (а.с. 21).

Актуальність вищевказаних даних щодо земельних ділянок на момент розгляду справи судом підтверджується відповіддю №468423 від 28.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 77-78).

Вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 за рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12.09.2011 №2-351/11 отримала у власність у порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с. 198).

Згідно наданих Михайликівським старостинським округом виконавчого комітету Шишацької селищної ради виписок з погосподарської книги №6 за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2 , відносилося до суспільної групи колгоспників. Головою домогосподарства до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а членом - його дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті ОСОБА_6 головою домогосподарства до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була ОСОБА_5 . Членом господарства з 04.03.2007 був онук ОСОБА_1 (т.1 а.с. 63-67).

Згідно довідки Михайликівського старостинського округу виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 27.01.2022 №39, домоволодіння по АДРЕСА_2 згідно даних погосподарського обліку (об`єкт №06-0504-3) належить ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 спадкове майно у вигляді земельних ділянок площею 2,61га та 2,00 га перейшли до ОСОБА_2 . Домоволодіння не було включено до спадкового майна (т.1 а.с. 22).

Згідно вимог позовної заяви судом першої інстанції встановлено, що у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 претендує й на вищевказане домоволодіння, яке згідно генерального плану садибної ділянки в с. Порсклівка Шишацького району Полтавської області від 30.04.1988 складається із житлового будинку (літ. - А-1), літньої кухні з верандою (літ. Б, б), погребу вхідного (літ. В), господарського сараю (літ. Г).

Однак, жодної належної технічної документації щодо складових даного майна та його характеристик (загальна та житлова площа, рік побудови, матеріали побудови, відсоток зносу тощо) і оціночної вартості позивачем суду надано не було.

Також судом першої інстанції встановлено, що на двох рахунках ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» після її смерті залишились зберігатися грошові кошти в сумах 1391,09 грн та 162,07 грн. На третьому рахунку ОСОБА_2 у даній банківській установі мається заборгованість у розмірі 1601,39 грн (т.1 а.с. 139).

На момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00021190517 від 12.10.2018 (т.1 а.с. 98).

Разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією паспорта на його ім`я (т.1 а.с. 103).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00024018682. Цим же витягом підтверджується зареєстроване місце проживання померлого по АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 104).

При дослідженні спадкової справи №23/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка ведеться приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименком О.В., судом першої інстанції встановлено, що заповіту ОСОБА_2 не залишила, а спадщину після її смерті в якості спадкоємця першої черги за законом прийняв син ОСОБА_1 , подавши 12.10.2018 відповідну заяву нотаріусу (т.1 а.с. 95-101).

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв також інший її спадкоємець першої черги за законом син ОСОБА_3 як такий, що проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї.

З вироку Київського районного суду м. Полтави від 07.05.2020, який 29.03.2024 набрав законної сили, судом першої інстанції встановлено, що близько 18 год. 19.08.2019 в приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив навмисне вбивство свого брата ОСОБА_3 . Даним вироком ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та йому призначене покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.

З 20.08.2019 ОСОБА_1 тримається під вартою в установах системи виконання покарань (т.1 а.с. 199-201).

Постановою приватного нотаріуса Якименка О.В. від 20.04.2023 №78/01-31 ОСОБА_1 відмолено у вчинені нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку у зв`язку з тим, що ним не надано жодних правовстановлюючих документів, що підтверджують належність цього майна спадкодавцеві (т.1 а.с. 121).

Надаючи правову оцінку вищевказаним фактам та правовідносинам, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

Так, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до усталеної судової практики відповідачами у справах про спадкування є інші спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того, суд першої інстанції визнав, що відповідачами у справі повинні бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини й з іншої підстави.

Також, позивач претендує на все майно своєї матері ОСОБА_2 , вказуючи на відсутність інших спадкоємців.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у порядку, визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадщину після смерті ОСОБА_2 в якості спадкоємця першої черги за законом також прийняв її інший син ОСОБА_3 , який мав право на 1/2 частину спадкового майна, однак не встиг за життя отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки був позбавлений життя позивачем.

Отже, частка ОСОБА_3 у спадковому майні його матері може бути успадкована вже його спадкодавцями, а за відсутності таких визнана судом відумерлою.

З матеріалів справи судом першої інстанції також встановлено, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який на момент смерті у шлюбі не перебував, дітей та живих батьків не мав, є його брат (позивач) ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що позивач ОСОБА_1 умисно позбавив життя спадкоємця ОСОБА_3 , він не має права спадкування після смерті останнього.

Таким чином, з огляду на наявність правових підстав та можливості визнання відумерлою спадщини ОСОБА_3 , до складу якої також входить нерухоме майно, на частину якого претендує позивач та подальшого переходу такого майна у власність територіальних громад за місцем його знаходження, суд першої інстанції дійшов висновку, що належними відповідачами у справі повинні вступати органи місцевого самоврядування, що уповноважені представляти інтереси відповідних територіальних громад.

Отже, з огляду на те, що органами місцевого самоврядування, уповноваженими представляти інтереси територіальних громад за місцем відкриття спадщини та місцем знаходження нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_2 є Полтавська міська рада (код ЄДРПОУ 24388285) та Шишацька селищна рада (код ЄДРПОУ 21048749), суд першої інстанції визнав, що позивач помилково пред`явив позов до виконавчих комітетів таких рад, які є окремими юридичними особами (коди ЄДРПОУ 05384689, 04384368).

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що на факті пред`явлення позову до неналежного відповідача наполягав представник виконавчого комітету Полтавської міської ради у своєму відзиві на позовну заяву, наводячи детальні обґрунтування з цього приводу та зазначаючи наслідки пред`явлення позову до неналежного відповідача (а.с. 132-136). Однак дана позиція не знайшла свого сприйняття у сторони позивача, оскільки у відповіді на відзив представник позивача наполягала на тому, що виконавчі органи відповідних місцевих ради є належними відповідачами у даній справі (а.с. 168-169).

Відповідно до сталої судової практики, підтвердженої позиціями Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №642/6181/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки пред`явлені до неналежного відповідача.

Крім того, суд першої інстанції визнав, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню навіть в разі їх пред`явлення до належного відповідача з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється не на всі правовідносини, а лише на юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово вказував на те, що суд не повинні підміняти собою нотаріусів у справах про спадкування.

Так, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» та глави 89 ЦК України видача свідоцтва про право на спадщину в містах здійснюється за заявою спадкоємця, який прийняв спадщину нотаріусом.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців

Статтею 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок №296/5), главою 10 розділу ІІ якого регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.

Підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпункту 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Частиною першою статті 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

При дослідженні матеріалів спадкової справи судом першої інстанції встановлено, що фактично із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Якименка О.В. не звертався, а лише, перебуваючи в установі виконання покарань, надсилав нотаріусу заяви (від 15.10.2020, 11.0.1020, 07.02.2022) про роз`яснення його наступних кроків щодо спадкування майна матері (т.1 а.с. 105,110,112).

Незважаючи на неодноразові прохання нотаріуса надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, такі документи нотаріусу ОСОБА_1 надані не були. Натомість, у своїй заяві нотаріусу від 15.04.2022 ОСОБА_1 вказав, що дані документи знаходяться на непідконтрольній державі території в м. Луганськ. При цьому, не навів назв таких документів та видів нерухомого майна, якого вини стосуються (т.1 а.с.115,120).

У своїй заяві від 29.12.2022 ОСОБА_1 сам попрохав нотаріуса видати йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтв про право на спадщину.

Отримавши постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій №78/02-31 від 20.04.2023, ОСОБА_1 замість її оскарження в порядку, визначеному ст. 50 Закону України «Про нотаріат», звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що попри встановлений статтями 12 та 81 ЦПК України обов`язок доказування своїх вимог, позивачем не надано суду жодних доказів втрати правовстановлюючих документів на спадкове майно чи їх перебування на непідконтрольній державі території.

Натомість, перед «втратою» даних правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності та технічного паспорту на квартиру, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на всі чотири земельні ділянки) з них були завбачливо зняті ксерокопії належної якості, які в подальшому надані у розпорядження суду.

Проаналізувавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, суд першої інстанції встановив, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину лише стосовно спадкової квартири (в якій спадкоємцю належала лише 1/2 частина) та земельної ділянки (якої саме з чотирьох у постанові не вказано), а отже нотаріус не відмовляв позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину на інше майно ОСОБА_2 , яке перелічене у позовній заяві: три земельні ділянки, домоволодіння по АДРЕСА_2 , грошові кошти на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк».

Враховуючи відсутність доказів про втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно та те, що позивач ОСОБА_1 фактично сам домігся у нотаріуса відмови у видачі йому свідоцтв про право на спадщину на квартиру та земельну ділянку, а інше спадкове майно у даній постанові взагалі не відображене, тобто нотаріус щодо нього жодних рішень не приймав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 намагається обійти нотаріальний порядок оформлення своїх прав на спадкове майно та визнати своє право власності на вказане майно через суд.

За таких обставин суд першої інстанції визнав, що вимоги позивача мають штучний характер та, вочевидь, заявлені з метою уникнення оплати позивачем послуг приватного нотаріуса за видачу свідоцтв про право на спадщину на кожен об`єкт нерухомого та рухомого спадкового майна.

Крім того, суд першої інстанції повторно звернув увагу, що ОСОБА_1 безпідставно претендує на все майно, що належало його матері ОСОБА_2 , в той час, як спадщину після неї у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України за життя прийняв також інший спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_3 . Частка останнього у спадковому майні може бути успадкована його спадкоємцями або визнана судом відумерлою, при цьому сам позивач не має право претендувати на неї в силу вимог ч.1 ст. 1224 ЦК України. Таким чином, частка позивача у майні спадкодавця ОСОБА_2 не повинна перевищувати 1/2 частини даного майна.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції визнав необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог як через їх безпідставність, так і у зв`язку з пред`явленням позову до неналежних відповідачів.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Предметом даного спору є визнання права власності на нерухоме майно та грошові кошти в порядку спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 11).

ОСОБА_2 мала двох синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1 а.с. 106).

12.10.2018 після смерті матері ОСОБА_2 син ОСОБА_1 подав до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Якименка О.В. заяву про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи №23/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (т.1 а.с. 95).

Згідно матеріалів спадкової справи №23/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали.

Постановою приватного нотаріуса Якименка О.В. від 20.04.2023 №78/01-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальних дій - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, що розташована на території Шишацького району Полтавської області, у зв`язку з тим, що ним не надано жодних правовстановлюючих документів, що підтверджують належність цього майна спадкодавцеві (т.1 а.с. 121).

Відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом щодо частини спадкового майна є відмовою у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на усе спадкове майно.

Спадкоємець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через 1 рік 4 місяці після смерті матері ОСОБА_2 . За вказаний період спадкоємець ОСОБА_3 не звертався до нотаріуса про прийняття спадщини, не звертався до суду із заявою про поновлення строку для прийняття спадщини, про визнання права на спадкове майно тощо. По справі також не вбачається, що спадкоємці ОСОБА_3 зверталися із заява про прийняття спадщини після його смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21.

Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_1 адвокат Тимохіна Л.С. просила суду визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої матері ОСОБА_2 , права власності на належне спадкодавцю нерухоме майно, а саме на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5325783200:00:017:0010, що розташована на території Михайликівської сільської ради Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6115 га (рілля);

- земельну ділянку з кадастровим номером 5325783205:05:001:0143, що розташована в с. Порскалівка Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5325783205:05:001:0144, що розташована в с. Порскалівка Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3557 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5325783205:05:001:0145, що розташована в с.Порскалівка Шишацького району (нині - Миргородський район) Полтавської області, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3943 га;

- житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 (об`єкт погосподарського обліку №06-0504-3, погосподарська книга №6 за 2021-2025) Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області;

- грошові кошти, які знаходяться на рахунках, розміщених в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», відкритих за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , а саме: пенсійний рахунок, а також рахунок, на якому накопичуються грошові кошти, які надходять як орендна плата за земельні паї, належні ОСОБА_2 .

При цьому, у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_2 , якій належало вказане нерухоме майно, та відповідачами (у залежності від місцезнаходження нерухомого майна) вказано виконавчий комітет Полтавської міської ради та виконавчий комітет Шишацької селищної ради.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2021 у справі №939/2207/19 зроблено висновок про те, що у належним відповідачем у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

З врахуванням викладеного, колегія суддів за результатами перегляду справи в апеляційному порядку вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що за відсутності спадкоємців за заповітом та законом після смерті ОСОБА_2 , які б прийняли спадщину, належним відповідачем, з огляду на положення статті 1277 ЦК України, має бути територіальна громада міста Полтави та селища Шишаки, в особі відповідного органу місцевого самоврядування (за загальним правилом міської та селищної ради), до якої може перейти у власність відумерла спадщина.

Вказані висновки також відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.08.2024 у справі №215/4658/22.

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад, а тому, встановивши неналежний склад учасників справи, суд не вирішує позов по суті.

З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Крім того, колегія суддів роз`яснює, що відмова у задоволенні цього позову не позбавляє позивача права на звернення до суду з новим позовом із зазначенням належного суб`єктного складу учасників.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що відмовляючи у позові також з підстав безпідставності позовних вимог, суд першої інстанції встановив фактичні обставини та правовідносини, про які не було заявлено у позові (щодо прийняття спадщини іншим спадкоємцем ОСОБА_3 , про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою, про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 ), при цьому суд першої інстанції безпідставно надав їм правову оцінку, тобто встановив юридичні факти, про які позовні вимоги не були заявлені, у зв`язку з чим вийшов за межі позовних вимог. Тобто, відмовляючи у позові з підстав притягнення до справи неналежного відповідача, суд першої інстанції вдався до аналізу фактичних обставин справи, про які не заявлялися позовні вимоги.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, змінити рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.08.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 6536,76 грн. до ухвалення судового рішення у справі, тому, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 376 ч.4, 381 -384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Тимохіної Людмили Сергіївни та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 6536,76 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов