Рішення

від 28.06.2024 по справі 554/11940/23

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №554/11940/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" червня 2024 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Сиволапа Д.С.,

секретаря судових засідань Бараненко В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 (приймає участь в судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції з Державною становою «Харківська виправна колонія (№ 43)»,

представника позивача адвоката Тимохіної Л.С. (приймає участь в судовому засіданні дистанційно з використанням власних технічних засобів),

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шишацької селищної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Якименко Олексій Вікторович, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 року до Шишацького районного суду Полтавської області за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви адвоката Тимохіної Л.С., в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шишацької селищної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Якименко О.В., про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

У даній позовній заяві заявлені вимоги про визнання за позивачем, в порядку спадкування після померлої матері ОСОБА_2 , права власності на ряд належного спадкодавцю нерухомого майна, а саме на: 1/2 частину квартири в АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках спадкодавця, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк».

Позов обґрунтовано неможливістю оформлення в нотаріальному порядку права власності позивача на дане спадкове майно.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Після усунення представником позивача переважної більшості недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 29 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання, сплату судового збору відстрочено до моменту винесення у справі остаточного рішення.

15 березня 2024 року від відповідача 1 виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшов відзив на позовну заяву із запереченням щодо задоволення позовних вимог, який обґрунтований тим, що належним відповідачем у справі повинна виступати Полтавська міська рада, а не її виконавчий комітет (а.с. 132-136).

15 квітня 2024 року від відповідача 2 виконавчого комітету Шишацької селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення проти заявлених позовних вимог через відсутність перешкод для спадкування позивачем майна в нотаріальному порядку (а.с.144-145).

03 травня 2024 року представником позивача надано відповідь на відзив якому вказано, що виконавчий комітет ради є органом місцевого самоврядування, а отже може виступати відповідачем у цивільних справах про спадкування в разі відсутності інших спадкоємців (а.с. 168-169).

03 травня 2024 року представником позивача подано уточнену позовну заяву в якій більш конкретно сформульовано позовну вимогу до виконавчого комітету Шишацької селищної ради про визнання за позивачем права власності на належні спадкодавцю грошові кошти в АТ КБ «Приватбанк» в загальному розмірі 1553,16 грн. (а.с. 157-159).

Ухвалою суду від 06 травня 2024 року дану заяву прийнято до розгляду та визначено проводити подальший судовий розгляд щодо уточнених (збільшених) позовних вимог (а.с. 167).

Ухвалою суду від 09 травня 2024 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на неможливість спадкування вказаного у позовній заяві майна в загальному (нотаріальному ) порядку.

Будучи належним чином повідомленими судом про час та місце розгляду справи, відповідачі та третя особа жодного разу в підготовче та судові засідання не з`явились, на відео зв`язок у визначений чудом час не вийшли. В зв`язку з цим суд визнав можливим розглядати справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні юридичні факти та правовідносини, які їх супроводжують.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Шишаки Полтавської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11)

За життя ОСОБА_2 належало наступне майно:

- 1/2 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,50 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18 грудня 2002 року серії НОМЕР_2 та відповіддю № 468447 від 28.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.79);

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6115га, кадастровий номер 5325783200:00:017:0010, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7760687 від 09.08.2013 (а.с. 18);

- земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25га, кадастровий номер 5325783205:05:001:0143, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7761725 від 09.08.2013 (а.с. 19);

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3557га, кадастровий номер 5325783205:05:001:0144, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7762522 від 09.08.2013 (а.с. 20);

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 1,33943га, кадастровий номер 5325783205:05:001:0145, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8235248 від 20.08.2013 (а.с. 21)

Актуальність вищевказаних даних щодо земельних ділянок на момент розгляду справи судом підтверджується Відповіддю № 468423 від 28.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.77-78).

Вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 за рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12.09.2011 № 2-351/11 отримала у власність в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.198).

Згідно наданих Михайликівським старостинським округом виконавчого комітету Шишацької селищної ради виписок з погосподарської книги № 6 за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010 роки домогосподарство за адресою: АДРЕСА_3 відносилось до суспільної групи колгоспників. Головою домогосподарства до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а членом його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після смерті ОСОБА_4 головою домогосподарства до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 була ОСОБА_3 . Членом господарства з 04.03.2007 був онук ОСОБА_1 (а.с.63-67).

Згідно довідки Михайликівського старостинського округу виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 27.01.2022 № 39 домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно даних погосподарського обліку (об`єкт № 06-0504-3) належить ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 спадкове майно у вигляді земельних ділянок площею 2,61га та 2,00 га перейшли до ОСОБА_2 . Домоволодіння не було включено до спадкового майна (а.с.22).

З позовної заяви вбачається, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 позивач претендує й на вищевказане домоволодіння, яке згідно генерального плану садибної ділянки в с. Порсклівка Шишацького району Полтавської області від 30.04.1988 складається із житлового будинку (літ. - А-1), літньої кухні з верандою (літ. Б, б), погребу вхідного (літ. В), господарського сараю (літ. Г).

Однак, жодної належної технічної документації щодо складових даного майна та його характеристик (загальна та житлова площа, рік побудови, матеріали побудови, відсоток зносу тощо) і оціночної вартості позивачем суду надано не було.

Також на двох рахунках ОСОБА_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» після її смерті залишись зберігатись грошові кошти в сумах 1391,09 грн. та 162,07 грн. На третьому рахунку ОСОБА_2 у даній банківській установі мається заборгованість в розмірі 1601,39 грн. (а.с.139).

На момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00021190517 від 12.10.2018 (а.с.98).

Разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією паспорта на його ім`я (а.с.103).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00024018682. Цим же витягом підтверджується зареєстроване місце проживання померлого по АДРЕСА_4 (а.с.104).

При дослідженні спадкової справи № 23/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 , яка ведеться приватним нотаріусом Полтавського місткого нотаріального округу Якименком О.В., судом встановлено, що заповіту ОСОБА_2 не залишила, а спадщину після її смерті в якості спадкоємця першої черги за законом прийняв син ОСОБА_1 , подавши 12.10.2018 відповідну заяву нотаріусу (а.с.95-101)

У відповідності до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв також інший її спадкоємець першої черги за законом син ОСОБА_5 , як такий, що проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї.

З вироку Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2020 року, який 29 березня 2024 року набрав законної сили, судом встановлено, що близько 18 год. 19 серпня 2019 року в приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинив навмисне вбивство свого брата ОСОБА_5 . Даним вироком ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та йому призначене покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.

З 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 тримається під вартою в установах системи виконання покарань (а.с. 199-201).

Постановою приватного нотаріуса Якименка О.В. від 20.04.2023 № 78/01-31 ОСОБА_1 відмолено у вчинені нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 та на земельну ділянку в зв`язку з тим, що ним не надано жодних правовстановлюючих документів, що підтверджують належність цього майна спадкодавцеві (а.с.121).

Надаючи правову оцінку вищевказаним фактам та правовідносинам, суд приходить до висновку, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

Так, відповідно до усталеної судової практики відповідачами у справах про спадкування є інші спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того суд вважає, що відповідачами у справі повинні бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини й з іншої підстави.

Так, позивач претендує на все майно своєї матері ОСОБА_2 , вказуючи на відсутність інших спадкоємців.

Разом з тим, судом встановлено, що в порядку, визначеному ч.3 ст. 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_2 в якості спадкоємця першої черги за законом прийняв також її інший син ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ч.1 ст. 1278 ЦК .

Частиною 5 ст. 1268 ЦК визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, брат позивача ОСОБА_5 у передбачений законом спосіб прийняв спадщину після смерті їх з позивачем матері та за відсутності інших спадкоємців крім нього та позивача мав право на 1/2 частину спадкового майна, однак не встиг за життя отримати свідоцтв про право на спадщину, оскільки був позбавлений життя позивачем.

Отже, частка ОСОБА_5 у спадковому майні його матері може бути успадкована вже його спадкодавцями, а за відсутності таких визнана судом відумерлою.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , який на момент смерті у шлюбі не перебував, дітей та живих батьків не мав, є його брат (позивач) ОСОБА_1 .

Разом з тим, в силу ч.1 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Зважаючи на те, що вироком суду, який набрав законної сили встановлено, що позивач ОСОБА_1 умисно позбавив життя спадкоємця ОСОБА_5 , він не має права спадкування після смерті останнього.

Частиною 1 ст. 1277 ЦПК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ч.3 вказаної статті спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Таким чином, з огляду на наявність правових підстав та можливості визнання відумерлою спадщини ОСОБА_5 до складу якої також входить нерухоме майно на частину якого претендує позивач та подальшого переходу такого майна у власність територіальних громад за місцем його знаходження, суд вважає, що належними відповідачами у справі повинні вступати органи місцевого самоврядування, що уповноважені представляти інтереси таких громад.

Так, відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч.ч 1-2 ст. 11 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Таким чином, виконавчі комітети відповідних місцевих рад хоча й мають статус органу місцевого самоврядування, однак по суті є вторинними (похідними) органами, оскільки створюються (можуть створюватись) такими радами для здійснення суто виконавчих, а не представницьких функцій місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на те, що органами місцевого самоврядування, уповноваженими представляти інтереси територіальних громад за місцем відкриття спадщини та місцем знаходження нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_2 є Полтавська міська рада (код ЄДРПОУ 24388285) та Шишацька селищна рада (код ЄДРПОУ 21048749), суд вважає, що позивач помилково пред`явив позов до виконавчих комітетів таких рад, які є окремими юридичними особами (коди ЄДРПОУ 05384689, 04384368).

При цьому на факті пред`явлення позову до неналежного відповідача наполягав представник Виконавчого комітету Полтавської міської ради у своєму відзиві на позовну заяву, наводячи детальні обґрунтування з цього приводу та зазначаючи наслідки пред`явлення позову до неналежного відповідача (а.с. 132-136). Однак дана позиція не знайшла свого сприйняття у сторони позивача, оскільки у відповіді на відзив представник позивача наполягала на тому, що виконавчі органи відповідних місцевих ради є належними відповідачами у даній справі (а.с. 168-169).

Відповідно до сталої судової практики, підтвердженої позиціями Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 642/6181/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки пред`явлені до неналежного відповідача.

Крім того суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню навіть в разі їх пред`явлення до належного відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється не на всі правовідносини, а лише на юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово вказував на те, що суд не повинні підміняти собою нотаріусів у справах про спадкування.

Так, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» та глави 89 ЦК України видача свідоцтва про право на спадщину в містах здійснюється за заявою спадкоємця, який прийняв спадщину нотаріусом.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців

Статтею 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), главою 10 розділу ІІ якого регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.

Підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпункту 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Частиною першою статті 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

При дослідженні матеріалів спадкової справи судом встановлено, що фактично із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Якименка О.В. не звертався, а лише, перебуваючи в установі виконання покарань, надсилав нотаріусу заяви (від 15.10.2020, 11.0.1020, 07.02.2022) про роз`яснення його наступних кроків щодо спадкування майна матері (а.с. а.с. 105, 110, 112)

Незважаючи на неодноразові прохання нотаріуса надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, такі документи нотаріусу ОСОБА_1 надані не були. Натомість у своїй заяві нотаріусу від 15.04.2022 ОСОБА_1 вказав, що дані документи знаходяться на непідконтрольній державі території в м. Луганськ. При цьому не навів назв таких документів та видів нерухомого майна якого вини стосуються (а.с.115, 120).

У своїй заяві від 29.12.2022 ОСОБА_1 сам попрохав нотаріуса видати йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтв про право на спадщину.

Отримавши постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 78/02-31 від 20.04.2023, ОСОБА_1 замість її оскарження в порядку, визначеному ст. 50 Закону України «Про нотаріат», звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно.

При цьому суд звертає увагу, що попри встановлений статтями 12 та 81 ЦПК України обов`язок доказування своїх вимог, позивачем не надано суду жодних доказів втрати правовстановлюючих документів на спадкове майно чи їх перебування на непідконтрольній державі території.

Натомість перед «втратою» даних правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності та технічного паспорту на квартиру, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на всі чотири земельні ділянки) з них були завбачливо зняті ксерокопії належної якості, які в подальшому надані в розпорядження суду.

Проаналізувавши постанову про відмову в у вчиненні нотаріальних дій, суд встановив, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину лише стосовно спадкової квартири (в якій спадкоємцю належала лише 1/2 частина) та земельної ділянки (якої саме з чотирьох у постанові не вказано), а отже нотаріус не відмовляв позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину на інше майно ОСОБА_2 , яке перелічене у позовній заяві: три земельні ділянки, домоволодіння по АДРЕСА_3 , грошові кошти на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк».

Враховуючи відсутність доказів про втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно та те, що позивач ОСОБА_1 фактично сам домігся у нотаріуса відмови у видачі йому свідоцтв про право на спадщину на квартиру та земельну ділянку, а інше спадкове майно у даній постанові взагалі не відображене, тобто нотаріус щодо нього жодних рішень не приймав, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 намагається обійти нотаріальний порядок оформлення своїх прав на спадкове майно та визнати своє право власності на вказане майно через суд.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача мають штучний характер та вочевидь заявлені з метою уникнення оплати позивачем послуг приватного нотаріуса за видачу свідоцтв про право на спадщину на кожен об`єкт нерухомого та рухомого спадкового майна.

Крім того, суд повторно звертає увагу, що ОСОБА_1 безпідставно претендує на все майно, що належало його матері ОСОБА_2 , в той час як спадщину після неї в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України за життя прийняв також інший спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 . Частка останнього у спадковому майні може бути успадкована його спадкоємцями або визнана судом відумерлою, при цьому сам позивач не має право претендувати на неї в силу вимог ч.1 ст. 1224 ЦК України.

Таким чином, частка позивача у майні спадкодавця ОСОБА_2 не повинна перевищувати 1/2 частини даного майна.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог, як через їх безпідставність, так і в зв`язку з пред`явленням позову до неналежних відповідачів.

З огляду на те, що у задоволенні позову судом відмовлено, всі судові витрати у справі суд покладає на позивача.

Ухвалою суду від 29.02.2024 сплату судового збору у справі відстрочено до винесення у справі остаточного рішення (а.с. 80).

Відповідно до п.п. 2, 9, 10 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову в частині визнання за позивачем права власності на 4 земельні ділянки та грошові кошти дорівнює їх сукупній вартості та становить 435783,75 грн. (86655,59+274075+14939,40+58560,60+1391,09+162,07) (а.с. 67-68, 139, 157-159).

Таким чином, судовий збір за даними вимогами становить 4357,84 грн. (1% від ціни позову).

В зв`язку відсутністю на момент подачі позову документів щодо вартості спадкової квартири та домоволодіння в с. Порскалівка, а також складових та технічних характеристик даного домоволодіння ціна позову в цій частині не була визначена. З цих самих підстав визначення судом ціни позову та стягнення з позивача недоплаченої суми судового збору в порядку ч.2 ст. 176 ЦПК України є утрудненим й на даний час.

Керуючись положеннями ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», з огляду на майновий стан позивача, який з 20.08.2019 перебуває під вартою в установах виконання покарань, до праці не залучається, а отже не має самостійного заробітку (а.с. 25,199-201), суд вважає необхідним зменшити загальний розмір судового збору який підлягає стягненню з позивача до 4357,84 грн. та не стягувати з нього несплачений судовий збір за позовними вимогами щодо 1/2 частини квартири та домоволодіння.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 280-284, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шишацької селищної ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , який відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Державній Установі «Харківська виправна колонія (№ 43)» (61089, місто Харків, вулиця Таджицька, будинок, 17) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, на р/р UA 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір у розмірі 4357 (чотири тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 84 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та вручено (направлено) учасникам справи до 28 червня 2024 року.

Головуючий - суддя Д.С. Сиволап