Постанова

від 12.12.2024 по справі 693/1176/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 693/1176/23Провадження № 22-ц/821/1661/24категорія: 302020100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Забродець Сергія Васильовича, та апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» адвоката Богуна В`ячеслава В`ячеславовича на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» про зобов`язання повернути земельну ділянку та припинення права оренди землі, у складі головуючого судді Шимчика Р. В., повний тест рішення складено 06 вересня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про зобов`язання повернути земельну ділянку та припинення права оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Державним актом на право на земельну ділянку серії ЧР 144014 від 06.09.2024, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 6,3554 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Кривчунської сільської ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначає, що вказана земельна ділянка була передана в оренду ФГ «Клевань» на підставі відповідного договору від 10.04.2010, зареєстрованого у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру» 24.11.2010.

На початку 2020 року позивач дізналася, що земельну ділянку фактично використовує ТОВ «Агрофірма «Корвет», у зв`язку з чим у березні 2020 року вона звернулася до даного підприємства з вимогою повернути земельну ділянку.

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 29113459, вчинений 26.11.2018 державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчуком Микитою Андрійовичем, про реєстрацію за відповідачем права оренди земельної ділянки із строком дії 10 років на підставі договору оренди землі без номеру від 03.10.2018.

Зазначені обставини встановлені рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 у справі № 693/1288/20, яке набрало законної сили.

Вказує, що ОСОБА_1 особисто ніколи не підписувала з відповідачем договору, ніколи не домовлялась з відповідачем про передачу йому у користування належної їй земельної ділянки, як і ніколи та нікого не уповноважувала на укладення від її імені будь-яких правочинів щодо належної їй земельної ділянки.

Наголошує, що подія укладення договору та передачі в користування відповідачу земельної ділянки не мала місця.

У зв`язку з тим, що договір не є укладеним та, водночас, за відповідачем зареєстровано інше речове право (право оренди землі), позивач позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника земельної ділянки щодо розпорядження нею на власний розсуд.

До цього часу земельна ділянка ОСОБА_1 не повернута, тому порушення її прав, яке вчиняє відповідач, є триваючим, і підлягає судовому захисту до моменту, поки таке порушення не буде припинено винною особою.

Просить зобов`язати ТОВ «Агрофірма «Корвет» повернути їй земельну ділянку площею 6,3554 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Кривчунської сільської ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинити право оренди (інше речове право) ТОВ «Агрофірма «Корвет» земельної ділянки площею 6,3554 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Кривчунської сільської ради Уманського (раніше Жашківського) району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване 26.11.2018 року державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М. А., номер запису 29113459.

Судові витрати стягнути з ТОВ «Агрофірма «Корвет».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 у справі № 693/1288/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.10.2021 та постановою Верховного Суду від 03.05.2022, рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 року залишено без змін.

Суд дійшов висновку, що повторне звернення з тими самими вимогами з тих самих підстав свідчитиме про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 адвокат Забродець С. В. просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2024 року та задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати, які складаються із судового збору за подачу позову та апеляційної скарги стягнути із ТОВ «Агрофірма Корвет».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме норм ч. 4 ст. 83 та ч. 6 ст. 95 ЦПК України, адже обставина укладення договору не мала місця й не підтверджена належними та допустимими доказами, а надана копія договору не повинна братись до уваги, оскільки позивач поставила під сумнів існування договірних правовідносин і факт укладення договору, а відповідач не надав оригіналу договору та жодних доказів його втрати, пошкодження, зникнення, тощо, то обставина відсутності факту укладення договору вважається встановленою.

Вважає, що суд поставив приватні (комерційні) інтереси відповідча вище конституційного права власності позивача на землю.

Зазначає, що предметом позову, розглянутого Жашківським районним судом Черкаської області від 08.06.2021 у справі № 693/1288/20 є витребування земельної ділянки, тобто вендикаційний позов (ст. 387 ЦК України), а предметом даного спору є зобов`язання повернути земельну ділянку - негаторний позов (ст. 391 ЦК України). У першому випадку позивачем був обраний неправильний спосіб захисту. Вказане не було враховано судом першої інстанції.

ТОВ «Агрофірма «Корвет» також подано апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2024 року в частині відмови у стягненні із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Агрофірма Корвет» компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнити вимоги щодо компенсації за рахунок позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Агрофірма Корвет» компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн.

Стягнути із позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 320,80 грн, понесених відповідачем за розгляд даної апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу порушує ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Зазначає, що для захисту своїх прав Товариство уклало із адвокатом договір про надання правничої допомоги № 31/10 від 31.10.2023 у розмірі 50000 грн.

Вважає, що вказана ціна договору обумовлена обсягом та характером робіт.

Про вказані витрати було зазначено у відзиві на позов, де визначено попередній розрахунок такої допомоги та надані відповідні докази в перерахуванні 50000 грн гонорару адвоката.

Крім того, по справі відбулося більше 4 судових засідань у яких приймав участь представник відповідача.

ТОВ «Агрофірма Корвет» подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Зазначає, що подаючи позов, ОСОБА_1 намагається здійснити переоцінку вже встановлених судом доказів.

Те, що позивач називає даний позов негаторним не змінює того, що обставини якими вона його обґрунтовує вже є встановленими в іншій справі.

Спір у даній справі та спір у справі № 693/1288/20 є спорами між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корвет» в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Зазначає, що суд першої інстанції не відмовляв відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначив, що в задоволенні позову відмовлено, тому підстави для відшкодування позивачу, а не відповідачу, як помилково вважає скаржник, витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Вважає, що суд не вирішував питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, що зважаючи на положення ст. 270 ЦПК України, є підставою для ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду відповідної заяви зацікавленої сторони чи з власної ініціативи, а не скасування рішення суду.

Фактичні обставини справи

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 144014, земельна ділянка площею 6.3554 га, яка розташована на території Кривчунської сільської ради Жашківського району Черкаської області, належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 5).

10.04.2010 між ОСОБА_1 та ФГ «Клевань» укладено договір оренди землі, відповідно до якого зазначена земельна ділянка передається в оренду. Договір укладено строком на 10 років з моменту його державної реєстрації. Вказаний договір діяв до 24.11.2020 (а.с. 87-90).

03.10.2018 ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма-Корвет» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого зазначена земельна ділянка передається в оренду. Договір укладено строком на 10 років з моменту його державної реєстрації. Відповідно до п. 3.1 договір укладається терміном на 10 (десять) років. Згідно договору орендна плата сплачується орендарем один раз на рік у грошовій формі в розмірі не менше 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 270218,48 грн (а.с. 6-9).

Вказаний договір зареєстрований державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчуком М. А. 26.11.2018 (а.с. 10-11).

04 березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Агрофірма-Корвет» з листом, в якому зазначила, що термін дії договору з ФГ «Клевань» закінчився, доводить до відома, що не укладала договір із відповідачем та вимагає повернути належну їй земельну ділянку до 15.03.2020 року (а.с. 86).

Згідно з листом Виконавчого комітету Жашківської міської ради від 06.11.2023 № 01-20/4497, повідомлено, що оригінали реєстраційної справи, щодо реєстрації іншого речового права за договором оренди землі від 03.10.2018, предметом якого є земельна ділянка площею 6,354 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради села Кривчунка Уманського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надати не можливо, так як згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами місцевих рад міста обласного та /або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у міста Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна. Тобто зберігачем даної справи є Уманська районна державна адміністрація (а.с. 62).

Відповідно до листа Уманської районної державної адміністрації від 23.11.2023 № 01-01-33/398, оригінал реєстраційної справи (включаючи оригінал договору оренди землі) щодо реєстрації іншого речового права за договором оренди землі від 03.10.2018, предметом якого є земельна ділянка площею 6,3554 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Кривчунської сільської ради Уманського району Черкаської області, не знайдено (а.с. 76, 117).

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди відмовлено (а.с. 14-19).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову по суті суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем подано новий позов про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення.

При цьому судом зазначено, що даний позов, а також позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди, у справі № 693/1288/20 хоч і не є тотожними, однак ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах справи та мають на меті новий розгляд та вирішення справи.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

У п. 26, п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс 19)).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/9380/19 (провадження №61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі №428/9280/20 (провадження №61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі №295/983/21 (провадження №61-13906св21).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 38 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодекс України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушеного прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предмет позову кореспондується способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, а відтак зміна предмет позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги у справі № 693/1288/20, ОСОБА_1 обрала спосіб захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову, що вбачається зі змісту рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 червня 2021 року у справі № 693/1288/20.

На ряду з цим позивач у даній справі визначив свій спосіб захисту саме через негаторний позов, посилаючись на ст. 391 ЦК України.

Тобто позов у справі № 693/1288/20 та у справі № 693/1176/23 не є тотожними, адже в них визначено різні способи захисту порушеного права.

Звертаючись в суд з даним негаторним позовом, ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянка площею 6.3554 га, яка розташована на території Кривчунської сільської ради Жашківського району Черкаської області, вказувала, що 03.10.2018 не підписувала договір оренди землі б/н із ТОВ «Агрофірма-Корвет» та просила зобов`язати ТОВ «Агрофірма «Корвет» повернути їй земельну ділянку та припинити право оренди, зареєстроване 26.11.2018 державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М. А., номер запису 29113459.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. ст. 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила висновок, відповідно до якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договорів оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача у ході розгляду справи в суді першої інстанції, з метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналі спірного договору та для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи, заявлялись клопотання про витребування доказів, зокрема, витребування у ТОВ «Агрофірма «Корвет» оригіналу спірного договору оренди, витребування оригіналу реєстраційної справи у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Жашківської міської ради, оригіналу реєстраційної справи у Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, витребування оригіналу реєстраційної справи у КП «Реєстрація нерухомості».

Вказані клопотання судом першої інстанції були задоволені та прийнято відповідну ухвалу, однак, оригінал договору оренди суду надано не було.

Оригіналу спірного договору оренди не надав і відповідач по справі, у якого наявна лише нотаріально посвідчена копія.

За змістом положень ст. ст. 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції також заявлялось клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи спірного договору оренди.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Проте листом завідуючої Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Єфіменко Антоніни від 18.03.2024 відповідно до п. 4.3 Інструкції залишено ухвалу Жашківського районного суду від 29.02.2024 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 693/1176/23 без виконання, оскільки дослідженню підлягає підпис у копії договору оренди.

Відповідно до п. 3. Інструкції судово почеркознавча експертиза не може проводитися за фотознімками та іншими копіями об`єкта дослідження. Відсутність оригіналу досліджуваного документа виключає можливість організації проведення судової почеркознавчої експертизи.

Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Відповідно до положення ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, апеляційний суд, встановивши, що позивач не виявляла свою волю до вчинення правочину, а сторона відповідача не вчинила всіх необхідних дій, на підставі яких було б можливо встановити, що волевиявлення позивачки на укладення договору оренди було вільним, дійшов висновку про невчинення правочину, а відтак про відсутність прав та обов`язків за таким правочином.

Твердження позивача про те, що вона не укладала спірного договору оренди з ТОВ «Агрофірма «Корвет» та не підписувала його, залишились неспростованими відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Щодо отримання позивачем орендної плати від відповідача слід зазначити, що вказана обставина жодним чином не спростовує факту неукладення між сторонами договору оренди та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідачем не доведено, що позивач отримувала орендну плату саме за оспорюваними договорами оренди від 03 жовтня 2018 року.

Отже, встановивши, що позивач не виявляла свою волю до вчинення оспорюваного правочину, а відповідач не надав оригінали документів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи, висновки якої могли підтвердити чи спростувати доводи ОСОБА_1 про не підписання нею договору оренди землі від 03 жовтня 2018 року, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині повернення власнику земельної ділянки.

Статтею 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 144014, земельна ділянка площею 6.3554 га, яка розташована на території Кривчунської сільської ради Жашківського району Черкаської області, належить на праві власності позивачу.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю земельною ділянкою.

Отже, реєстрація спірного договору оренди на вказану земельну ділянку, при тому, що угода, як правочин, є неукладеною, не відповідає вимогам закону.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи,що колегіясуддів дійшлависновку пронаявність підстав для повернення ОСОБА_1 належної їй земельної ділянки у зв`язку із встановленням, що спірний договір оренди є неукладений, враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , є підстави для припинення речових прав за відповідачем на земельну ділянку, власником якої є позивач.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З наведених підстав, враховуючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Забродець С. В. рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На ряду з цим, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма «Корвет» зводяться виключно до питання щодо стягнення із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позов задоволено, є необхідність стягнути з ТОВ «Агрофірма «Корвет» на користь ОСОБА_1 5368 грн, з яких 2147,20 грн судовий збір за подачу позову та 3220,80 грн за подачу апеляційної скарги, а підстави для стягнення із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції на користь ТОВ «Агрофірма «Корвет» - відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» адвоката Богуна В`ячеслава В`ячеславовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Забродець Сергія Васильовича задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» про зобов`язання повернути земельну ділянку та припинення права оренди землі задовольнити.

Зобов`язати товариство зобмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,3554 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Кривчунської сільської ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинити право оренди (інше речове право) товариства зобмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» земельної ділянки площею 6,3554 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0533, яка знаходиться в адміністративних межах Кривчунської сільської ради Уманського (раніше Жашківського) району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване 26.11.2018 державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчуком Микитою Андрійовичем, номер запису 29113459.

Стягути із товариства зобмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» на користь ОСОБА_1 5368 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков