Рішення

від 23.12.2024 по справі 489/2801/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/2801/24 провадження №2/489/1367/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засіданняКоростієнко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (далі Департамент транспорту), Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (далі Інгульський ВДВС) про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- стягнути з Департаменту транспорту суму штрафу 680,00 грн. у зв`язку із визнанням протиправною та скасуванням постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №3304227 від 16.12.2021, як безпідставно отриману;

- стягнути з Інгульського ВДВС грошові кошти в сумі 271,48 грн. у зв`язку з тим, що виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так як визнано протиправною і скасовано постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №3304227 від 16.12.2021;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у сумі 128413,00 грн.;

- стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.10.2023 по справі № 489/3500/23 визнано протиправною та скасовано постанову про справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №3304227 від 16.12.2021, винесену інспектором з паркування Департаменту транспорту Кущиком Є.О., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито та стягнуто з Департаменту транспорту за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

08.09.2023 на його банківську карту надійшли грошові кошти, які він відразу перерахував на інший рахунок, але сума в розмірі 951,48 грн. була заблокована.

13.09.2023 державним виконавцем було направлено платіжну інструкцію №69164261 на суму 951,48 грн. до АТ «Універсал Банк» для примусового списання коштів з рахунку, а 04.10.2023 кошти банком були списані.

Згідно розпорядження від 05.10.2023 державним виконавцем кошти перераховані наступним чином: 680,00 грн. на користь стягувача; 68,00 грн. сплату виконавчого збору; та 68,48 грн. і 135,00 грн. як витрати виконавчого провадження.

Судовий збір у сумі 536,80 грн. було повернуто на рахунок, але 951,48 грн. повернуті не були.

За повідомленням Інгульського ВДВС від 22.11.2023 № 117999 на депозитному рахунку відділу кошти стягнуті з ОСОБА_1 відсутні.

Департамент транспорту листом від 19.02.2024 № 28/2-01-л-39 повідомив, що кошти можуть бути повернуті лише на рахунок Інгульського ВДВС у разі, якщо вказаний відділ звернення до Департаменту з вимогою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету міста Одеса та наддасть завірене належним чином розпорядження про розподіл коштів та платіжне доручення щодо перерахованих коштів.

Згідно відповіді ГУ ДКСУ №13-11-10/494 від 22.01.2024 у разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету(крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до Порядку повернення (перерахування) коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.29013 № 787 (далі Порядок № 787) та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Листом від 12.02.2024 №26001 Інгульський ВДВС надав платіжні інструкції, згідно яких здійснено розподіл стягнутих його рахунку кошті.

Зазначає, що ним вживалися заходи з повернення безпідставно стягнутих з нього грошових коштів в досудовому порядку, але відповідачі добровільно кошти повернути відмовилися.

Посилаючись на частину сьому статті 27Закону України «Провиконавче провадження» зазначає, що виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Із посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 позивач вважає, що стягнення вказаних грошових коштів має здійснюватися згідно із статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно утримані.

Також вказує, що державний виконавець Динник О.А. та начальник Інгульського ВДВС Терещенко А.О. службові посвідчення не отримували, а тому в них були відсутні службові повноваження.

Також 24.07.2023 він надіслав на електронну пошту Інгульського ВДВС ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі та просив залучити її до матеріалів виконавчого провадження №69164261. Але незважаючи на це, державний виконавець не дочекався рішення суду, самовільно зняв кошти з його рахунку на підставі платіжної інструкції №69164261 від 13.09.2023, на якій підпис ОСОБА_2 не відповідає його підписам на присязі державного службовця та посадової інструкції.

Вважає, що посадова особа Департаменту транспорту, а саме ОСОБА_3 , грубо порушуючи Конституцію України навмисно сфальсифікувала відносно нього постанову серії ОДП №3304227 від 16.12.2021, а посадова особа Інгульського ВДВС Денник О.А., без наявності службових повноважень та без службового посвідчення відкрив виконавче провадження № 69164261, стягнули з нього грошові кошти, чим заподіяли йому глибокі і тривалі моральні страждання, що призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя. Через арешт з лютого по вересень 2023 року банківських рахунків, був позбавлений права здійснювати підприємницьку діяльність. Були заарештовані його автомобілі, які йому необхідні для забезпечення коштами своєї сім`ї. Не мав можливості користуватися автомобілем, так як один раз був зупинений на блок-посту та виникли питання щодо його арешту. Через це не спав, погано себе почував, відчував депресію, подавлений стан. Витратив на листування з відповідачами багато часту та коштів. Його змусили пройти через приниження, просити повернути свої кошти, які стягнули безпідставно. При тому, маючи рішення суду про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, має доводити та просити повернути кошти.

Посилаючись на наведене та пережиті душевні страждання просить стягнути з солідарно відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 128413,00 грн.

06.05.2024 через систему «Електронний суд» відповідач Департамент транспорту надав відзив на позов в якому в задоволенні позивних вимог просить відмовити через їх безпідставність.

Зазначає, що Департамент транспорту не має законних підстав на підготовку та направлення подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету міста Одеса коштів саме громадянину ОСОБА_1 . Кошти можуть бути повернуті лише на рахунок Інгульского ВДВС у разі якщо вказаний відділ звернення на адресу Департаменту з вимогою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів на наддасть завірене належним чином розпорядження про розподіл коштів та платіжне доручення щодо перерахування коштів.

Стосовно наведених позивачем обставин заподіяння моральної шкоди то вони не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди за статями 1173, 1174 ЦК України є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між такими діями і заподіяною шкодою, що є предметом доказування у справі.

У даному випадку, Департаментом транспорту виконані всі вимоги рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.10.2023, а саме 27.12.2023 перераховано на рахунок позивача судовий збір у розмірі 536,80 грн., а законних підстав на підготовку та направлення до територіального органу Казначейства подання для повернення ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680,00 грн. Департамент не має.

06.05.2024 Інгульський ВДВС через систему «Електронний суд» надав відзив на позов в якому вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, через що просить залишити їх без задоволення.

Вказує, що 07.06.2022 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 204,00 грн. та про стягнення виконавчого збору в сумі 68,00 грн.

17.02.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю. Згідно відповіді від 17.02.2023 у боржника достатньо коштів на рахунках для виконання постанови.

23.02.2023 державним виконавцем виготовлено та направлено платіжну інструкцію № 69164261 до АТ КБ «ПриватБанк» для примусового списання коштів, але станом на 03.03.2023 на депозитний рахунок відділу кошти не надходили.

19.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

05.10.2023 керуючись вимогами пункт 9 частини першої статті 39,статтею 40Закону України«Про виконавчепровадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою припинено арешт майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

За такого висловлювання позивача про незаконне стягнення та перерахування спірних коштів до бюджету є безпідставними, так як на день списання коштів виконавчий документ не був скасований або визнаний таким, що підлягає виконанню, у зв`язку із чим правові підстави припинити вчинення виконавчих дій у державного виконавця були відсутні.

Натомість позивач мав право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконання виконавчого провадження, однак таких дій ним зроблено не було.

Також позивач обрав невірний спосіб захисту, так як повернення стягнутих коштів можливо у разі його звернення до суду на підставі статті 444 ЦПК України із заявою про поворот виконання.

Щодо ствердження позивача, що кошти були списані на підставі платіжної інструкції на якій підпис начальника відділу не відповідає його підписам на присязі державного службовця та іншим зразкам підписів, то позивач не надав доказів проведення почеркознавчої експертизи, натомість його власні припущення нічим не обґрунтовані та не спростовують предмет спору.

Заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовує, зокрема і накладенням арешту на його грошові кошти на рахунках та майно. Однак арешт накладався в межах звернення стягнення штрафу, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, що загальною сумою склало 952,00 грн. Іншими коштами на рахунках боржник мав право користуватися.

На день винесення постанови про арешт коштів боржника існував не скасований виконавчий документ, який підлягав виконанню. Натомість позивач не міг знати чи буде він скасований або ні, тому ствердження позивача про моральні страждання глибокі і тривалі моральні страждання є нічим не доведеним і перебільшенням.

У відповіді на відзив Департаменту транспорту, який надійшов до суду 13.05.2024, позивач вказав на безпідставність та необґрунтованість доводів Департаменту та просив суд захистити його порушені права.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду через систему «Електронний суд» 25.07.2024, Департамент транспорту повідомив, що 10.06.2024 на його адресу надійшла відповідь Інгульського ВДВС із зазначенням № та дати платіжної інструкції, згідно якої кошти були перераховані до бюджету, а 13.06.2024 кошти були повернуті на рахунок Інгульського ВДВС.

31.07.2024 у заперечення на додаткові пояснення позивач підтвердив отримання на його рахунок коштів в розмірі 680,00 грн., але в повному обсязі (951,48 грн.) кошти не повернуто.

Також зазначив, що в досудовому порядку він неодноразово звертався до відповідачів з вимогою повернути кошти, але отримав відмову, через що вимушений був звернутися до суду, тому від своїх вимог не відмовляється.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва суду від 23.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 23.12.2024, сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи, при тому що сторони свої доводи і заперечення виклали в письмових заявах. Крім того, позивач у заяві від 09.12.2024 та представник відповідача Департамент транспорту у заяві від 13.11.2024 розгляд справи просили здійснювати за їх відсутності.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 16.12.2021 інспектором з паркуванняДепартаменту транспорту,зв`язкута організаціїдорожнього рухуОдеської міськоїради КущикомЄ.О. винесено постанову серії ОДП №3304227 по справі про адміністративне правопорушення якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.10.2023 у справі № 489/3500/23 визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №3304227 від 16.12.2021, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП закрито. Стягнуто з Департаменту транспорту за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

До звернення позивача до суду із позовом про оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, а саме в червні 2022 року Департамент транспорту звернувся до Інгульського ВДВС із заявою про примусове виконання вказаної постанови.

Постановою від 07.06.2022 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, а також 07.06.2022 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 204,00 грн. та стягнення виконавчого збору в сумі 68,00 грн.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем здійснювали заходи із встановлення майна та доходів боржника у виконавчому провадженні та постановою від 17.02.2023 накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 952,00 грн. та направлено вимоги до банків про отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

19.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника - транспортні засоби Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 951,79 грн. та постанову про розшук майна боржника, який припинено постановою від 05.10.2023.

13.09.2023 державним виконавцем виготовлено та направлено платіжну інструкцію №96164261 до АТ «Універсал Банк» для примусового списання коштів з рахунків боржника в сумі 951,48 грн., яка була виконана банком 04.10.2023.

05.10.202023 на депозитний рахунок Інгульского ВДВС надійшли грошові кошти в сумі необхідній для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат.

Розпорядженням від 05.10.2023 отримані кошти державним виконавцем були розподілені наступним чином: 680,00 грн. на користь стягувача; 68,00 грн. в якості виконавчого збору; 68,48 грн. і 135,00 грн. в якості витрат виконавчого провадження, що підтверджується відповіддю Інгульського ВДВС від 22.11.2023 № 117999, наданою на звернення позивача від 20.11.2023 та платіжними інструкціями.

Постановою від 05.10.2023, у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення на підставі пункту 9 частини першої статті 39,статті 40Закону України«Про виконавчепровадження» закінчено виконавче провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

07.01.2024, тобто після набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.10.2023, позивач звернувся із заявою до Департаменту транспорту про внесення подання до територіального органу Казначейства про повернення коштів бюджету та до ГУ ДКС України у Миколаївській області із заявою про повернення коштів з бюджету.

Відповіддю від 19.02.2024 № 28/2-01-л-39 Департамент транспорту повідомив позивачу, що кошти можуть бути повернуті лише на рахунок Інгульського ВДВС у разі, якщо вказаний відділ звернення до Департаменту транспорту з вимогою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету міста Одеса та наддасть завірене належним чином розпорядження про розподіл коштів та платіжне доручення щодо перерахованих коштів.

Згідно відповіді ГУ ДКСУ №13-11-10/494 від 22.01.2024 у разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету(крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до Порядку №787 та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

29.01.2024 позивач звернувся до Інгульського ВДВС з вимогою надати копію платіжної інструкції про зарахування коштів, списаних з його рахунку у сумі 951,48 грн. на рахунок бюджету та вказати місце зарахування платежу до бюджету.

Відповіддю від 12.02.2024 № 26001 Інгульський ВДВС надав позивачу копії платіжних інструкцій №№ 22245, 22246, 22247, 22248 від 05.10.2023 про перерахування відповідно грошових коштів отримувачам в сумах 68,48 грн., 680,00 грн., 68, 00 грн., 135,00 грн.

09.05.2023 та 16.05.2023 звернувся із заявами до Інгульського ВДВС та південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про надання побічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» , зокрема щодо надання доказів на підтвердження повноважень старшого державного виконавця Динника О.А. та начальника відділу Терещенка А.О., відповідь на які позивачу було надано листами від 15.05.2023 №47283 та 22.05.2023 № 19937/12-13.

Таким чином, із змісту позову та відзивів на нього вбачається, що позивач в досудовому порядку намагався вирішити питання про повернення списаних з його банківського рахунку грошових коштів в сумі 951,48 грн., але йому було відмовлено, внаслідок чого він звернувся до суду за захистом порушеного права.

Лише після звернення до суду, 28.06.2024 на його рахунок надійшли кошти в сумі 680,00 грн., що відповідає розміру стягнутого штрафу.

Вказані обставини підтверджуються Департаментом транспорту в заяві від 13.11.2024 та позивачем в повідомленні від 09.12.2024,а тому додатковому доказуванню не потребують.

Тобто, не повернутими залишаються грошові кошти в сумі 271,48 грн., які державним виконавцем були розподілені на погашення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Отже зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення матеріальної шкоди, зазначено скасування судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, складеної відносно нього за частиною першою статті 122 КУпАП, наслідком винесення якої стало несення ним витрат на оплату штрафу у подвійному розмірі та витрат виконавчого провадження і виконавчого збору, які просить стягнути з відповідачів.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.

Отже з огляду встановлені обставини справи, на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, відповідно частини першої до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

Так як рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.10.2023 постанова Департаменту транспорту по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №3304227 від 16.12.202 була скасована, то правові підстави накладення на позивача адміністративного штрафу відпали, а також відпали підстави для стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Таким чином, так як на момент звернення позивача до суду стягнуті з нього в примусовому порядку кошти на погашення заборгованості по виконавчому документу Департаменту транспорту та сплати витрат виконавчого провадження і виконавчого збору не було повернуто, відповідно звернення позивача до суду з позовом про стягнення цих коштів з відповідачів на підставі статті 1212 ЦК України є правомірним.

Між тим, як встановлено судом та підтверджується відповідачем Департаментом транспорту і позивачем, 28.06.2024, тобто після звернення позивача до суду (звернувся до суду в квітні 2024 року) кошти, які були зараховані до бюджету в сумі 680,00 грн. (подвійний штраф) повернуто позивачу.

Таким чином, порушене право позивача на повернення цих коштів поновлено, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 680,00 грн. з Департаменту транспорту.

Із заявою про зменшення ціни позову позивач до суду не звернувся.

При цьому, суд звертає увагу, що на спірні правовідносини не поширюються положення Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, на які посилається у своєму відзиві Департамент транспорту, так як внесені до бюджету грошові кошти в якості штрафу не є помилково чи надміру зарахованими.

Так в пунктах 51,52 постановивід 08.08.2023 у справі №910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

З огляду на встановлені обставини на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5880/21, на яку зокрема посилається і відповідач Інгульський ВДВС, суд також вважає помилковими доводи Інгульського ВДВС про обрання позивачем не вірного способу захисту порушеного права, так як на спірні правовідносини приписи статті 444ЦПК України не поширюються.

Так як матеріали справи не містять доказів повернення позивачу грошових коштів стягнутих на покриття витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, що згідно розпорядження державного виконавця від 05.10.2023 та платіжних інструкцій від 05.10.2023 складає 271,48 грн. (68,48 + 68,00 +135,00), відповідно позовна вимога про стягнення цієї суми грошових коштів з Інгульського ВДВС підлягає задоволенню, оскільки вказані кошти утримуються без достатньої правової підстави.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставіст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Згідно з підпунктом 2 пунктом 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Устатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно вказаної норми Кодексу моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналіз наведених нормЦК Українидає підстави для висновку про те, що за наявності у законі презумпції протиправності та вини органу державної влади за завдану потерпілій особі шкоду, законом не покладається на позивача обов`язок доказування цих юридичних фактів.

Тому, відповідно до статей 12,81 ЦПК Україниу даному випадку позивач повинний довести факт протиправної поведінки стосовно нього, які описані у статях.23,1167 ЦК Україниу вигляді підстав для спричинення моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується, а також - її розмір, а на відповідача (органу державної влади) покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди.

Обґрунтовуючи своївимоги провідшкодування моральноїшкоди оціненоїу 128413,00грн.позивач пославсяна те,що вонаполягає втому,що посадова особаДепартаменту транспортувинесла відноснонього неправомірнупостанову,яка вподальшому булавиконана впримусовому порядкуІнгульським ВДВС,та після скасуваннясудом цієїпостанови вінвимушений бувзвертатися довідповідачів заповерненням стягнутих коштів,в чомуйому буловідмовлено.Також вінне мігкористуватися арештованими державнимвиконавцем транспортними засобамита грошовими коштамина рахунках. Вказане йому заподіяло глибокі і тривалі моральні страждання, що призвели до порушення нормальних життєвих зав`язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя.

Суд враховує, що після скасування рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.10.2023 постанови посадової особи Департаменту транспорту від 16.12.2021, відповідачі не вжили негайних та необхідних заходів для поновлення порушеного права позивача на повернення його грошових коштів, що призвело до порушення прав останнього, що призвело до заподіяння йому моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях пов`язаних із незаконним накладенням на нього адміністративного стягнення та в подальшому стягнення коштів в межах виконавчого провадження і необхідності звернення позивача до відповідачів, а згодом до суду, для поновлення порушеного права, суд приходить до висновку про правомірність позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Щодо твердження позивача про неможливість вільно користуватися своїм майном та грошовими коштами на рахунках, неотримання прибутку від підприємницької діяльності, суд вважає їх безпідставними, так як арешт накладався в межах суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору та виконавчих витрат, яка не є значною, що не позбавляло позивача користування своїм майном та коштами на банківських рахунках. Крім того на момент накладення арешту і до його скасування рішення про визнання неправомірною постанови у справі про адміністративне правопорушення судом прийняте не було.

Проте враховуючи встановлені обставини, розмір заподіяної майнової шкоди, тривалість порушення прав позивача, а також вимоги розумності та співмірності, передбачені частиною третьою статті 23 ЦК України, суд вважає достатнім розміром компенсації моральної шкоди 3000,00 грн.

Стягнення моральної шкоди слід здійснити не солідарно, як просить позивач, а з кожного із відповідачів окремо, оскільки між ними відсутній солідарний обов`язок.

При стягненні моральної шкоди з Департаменту транспорту суд враховує, що хоча вказаний відповідач і здійснив повернення грошових коштів в сумі 680,00 грн., але їх повернення відбулося після звернення позивача до суду, тобто на момент подання позову порушене право позивача поновлено не було.

Інші наведені в позові та відзивах на позов доводи сторін не спростовують висновків суду, через що суд не вбачає підстав в наведенні своїх аргументів.

Так як позов задоволено частково на підставі положень статі 141 ЦПК України з судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що складає 75,70 грн. (3028,00 х2,5%) підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів в наступному порядку: із Департаменту транспорту 34,71 грн. (45,85%), а Інгульського ВДВС 40,99 грн. (54,15%).

Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 34,71 грн. (тридцять чотири гривні 71 коп.).

Стягнути з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти в розмірі 271,48 грн. (двісті сімдесят одна гривня 48 коп.) та судовий збір в сумі 40,99 грн. (сорок гривень 99 коп.)

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Інформація про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

відповідач - Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 23987115, адреса: 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1;

відповідач- Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 34993225, адреса:54056,м.Миколаїв, вул.Космонавтів,61.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2024.

Суддя І.В.Коваленко