Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/5200/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/5200/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представники:

від позивача: Іванов А.В.

від відповідача: Волосюк Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 (повне судове рішення складено 01.10.2024)

у справі № 910/5200/24 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтек Плюс"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення 339 979,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайтек Плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (відповідача) про стягнення 339 979,20 грн шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за право укладання з відповідачем договору для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів, було сплачено одноразовий платіж у розмірі 169 989,60 грн.

Однак як встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві. Внаслідок цього позивач відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", набув право на стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 339 979,20 грн, що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем, у зв`язку із порушенням останнім законодавства про захист економічної конкуренції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтек Плюс" 339 979,20 грн збитків і 5099,69 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, який передбачений ст. 1162 Цивільного кодексу України для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема факту завдання відповідачем позивачу збитків.

Крім того, на переконання відповідача, сплачений позивачем на користь відповідача за договором одноразовий платіж не може вважатися збитками позивача, так як вказаний платіж, підлягає компенсації третіми особами за надані позивачем послуги з паркування транспортних засобів.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, сплата ним одноразового платежу на користь відповідача була визначена в умовах до електронного аукціону.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем) та саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5200/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 27.11.2024.

27.11.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 призначено справу № 910/5200/24 до розгляду на 18.12.2024.

В судове засідання, яке відбулося 18.12.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2019-12-19-000008-1 переможцем аукціону "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Колекторна (навпроти буд. №7 по вул. Ващенка), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 94 (дев`яносто чотири) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцять) місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю" визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайтек Плюс" (позивача).

10.02.2020 між позивачем (стороною-2) і відповідачем (стороною-1) було укладено договір № ДНП-2020-02/12 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), за умовами якого:

- сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: вул. Колекторна (навпроти був. №7 по вул. Ващенка), Дарницький р-н, м. Київ, в межі ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 94 (дев`яносто чотири) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними і фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1 договору);

- загальна ціна договору складає 1 869 885,60 грн, у тому числі ПДВ - 311 647,60 грн, з яких Векспл - 1 699 896 грн, у тому числі ПДВ - 283 316 грн, та Праз - 169 989,60 грн, у тому числі ПДВ - 28 331,60 грн (п. 4.3 договору);

- одноразовий платіж за право укладання договору (Праз) підлягає оплаті стороною-2 на користь сторони-1 впродовж 3-х банківських днів з дня підписання протоколу електронного аукціону та не повертається у випадку розірвання сторонами договору (п. 4.4 договору);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п. 7.1 договору);

- строк дії договору складає 1 096 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.2 договору).

Здійснення позивачем одноразового платежу підтверджується платіжною інструкцією від 21.01.2020 №0.0.1590084803.1 на суму 169 989,60 грн, призначення платежу "За послуги паркування транспортних засобів згідно договору №UA-PS-2019-12-19-000008-1, 21.01.2020, ТОВ Хайтек-Плюс ч/з ОСОБА_1".

Як вбачається з матеріалів справи, рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 15.07.2021 № 75-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №38/60/42-рп/к.20 (надалі - рішення № 75-р/тк):

- визнано, що відповідач у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як такий, що не мав на цьому ринку жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення № 75-р/тк);

- визнано дії відповідача, які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладання вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення № 75-р/тк);

- за порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини рішення №75-р/тк, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на відповідача штраф у сумі 2 605 133 грн (п. 3 резолютивної частини рішення № 75-р/тк);

- зобов`язано відповідача припинити порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити АМК протягом 10 календарних днів з дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення № 75-р/тк).

Рішенням № 75-р/тк АМК встановлено, що відповідач у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як такий, що не мав на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 рішення №75-р/тк).

Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосуванням електронних торгів, затвердженого наказом директора відповідача від 06.08.2019 № 70 (далі - Положення № 70), встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншими суб`єктами господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.

Згідно з п. 5.2 Положення № 70 загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).

Пунктом 56 рішення № 75-р/тк АМК встановлено, що за інформацією відповідача одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь відповідача впродовж трьох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню.

Відповідно до п. 74 рішення №75-р/тк за інформацією відповідача всі грошові кошти, які надходять до нього від сплати переможцями торгів, зокрема, одноразового платежу відповідач використовує для забезпечення власної господарської діяльності, сплати податків і зборів, виконання зобов`язань ним із забезпечення надходжень до бюджету міста Києва.

Отже, необхідність стягнення відповідачем з переможців торгів одноразового платежу жодним чином не пов`язана з підготовкою або проведенням торгів (п. 76 рішення №75-р/тк).

Відтак АМК дійшов висновку, що встановлення відповідачем для переможців торгів обов`язку зі сплати одноразового платежу призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати діяльність на відповідному ринку.

Тобто наведені дії відповідача були б неможливими за умови наявності значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість обирати між кількома продавцями таких товарів та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого продавця.

У випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку та, як наслідок, відсутності у споживачів відповідача альтернативи щодо придбання прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві інакше, ніж у Підприємства, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів.

Таким чином, АМК було встановлено, що дії відповідача, які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Спір у даній справі виник, внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, що свою чергу завдало позивачу шкоду у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору № ДНП-2020-02/12 від 10.02.2020, які з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складають 339 979,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтек Плюс" 339 979,20 грн збитків і 5099,69 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність та/або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п.п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З системного аналізу Закону України "Про захист економічної конкуренції"не передбачено порядку (механізму) відшкодування шкоди, а тому слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці (стаття 1 вказаного Закону).

При розгляді справи тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України під час розгляду справи № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" встановлено, що дії відповідача, які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Вказаним рішенням встановлені протиправні дії відповідача, які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, а тому позивач не мав сплачувати одноразовий платіж у розмірі 388 477,20 грн за право укладення договору, що свідчить про заподіяння відповідачем позивачу шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Під час розгляду справи № 910/16055/21 обставини неправомірності дій Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію. Зазначене є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не підлягають повторному доказуванню відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлена наявність елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає у порушені законодавства про захист економічної конкуренції - зловживання монопольним (домінуючим) становищем та, як наслідок, встановлення позивачу одноразового платежу за право укладання договору у розмірі 388 477,20 грн; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, розмір якої складає 388 477,20 грн; вина заподіювача шкоди - відповідача (презумпція вини особи, яка допустила порушення).

Отже, позивачем доведено суду наявність елементів цивільного правопорушення для стягнення з відповідача завданої шкоди у подвійному розмірі згідно ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції за зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що складає 339 979,20 грн, що є підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди у повному обсязі.

Посилання скаржника на те, що здійснена позивачем оплата одноразового платежу за укладення договору не може вважатися збитками заподіяними відповідачем, колегією суддів відхиляються, оскільки спірні правовідносини, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, та спосіб відшкодування, регулюється нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме ч. 2 ст. 50, ст. 55 Закону, а не умовами договору.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що умовами договору не передбачено, що одноразовий платіж за право укладення договору компенсується (повертається) чи відшкодовується відповідачем, фізичними та юридичними особами, яким надаються послуги з паркування транспортних засобів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надававши правову кваліфікацію наданим доказам у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав доведеності та обґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/5200/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська