Постанова

від 18.12.2024 по справі 918/405/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Справа № 918/405/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Гіліс І.В.

позивача: не з"явився

відповідача 1: Мельничук С.В. адвокат

відповідача 2: Янчук В.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 (суддя Андрійчук О., м.Рівне, повний текст складено 01.07.2024)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідача-1: ОСОБА_1 ,

до відповідача-2: Фермерського господарства "Валентина"

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Валентина" про витребування у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області земельної ділянки площею 4,4492 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0006.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Валентина" про витребування земельної ділянки площею 4,4492 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0006, відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/405/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») та з порушенням норм процесуального права (ст. 236 ГПК України), без врахування висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, у зв`язку з чим, згідно вимог ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Прокурор зазначає, що йому стало достеменно відомо про порушення інтересів держави лише у лютому 2024 року, після ознайомлення з вказаною документацією із землеустрою, а уповноваженому у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування, Дядьковицькій сільській раді, про наявні порушення інтересів жителів територіальної громади після отримання листа в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 21.02.2024.

Прокурор звертає увагу суду на те, що органи прокуратури з 26.10.2014 позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

А тому, твердження суду першої інстанції про те, що прокурор міг виявити порушення інтересів держави ще починаючи з 2015 по 2018 роки, оскільки не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру» своєчасно отримати від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області необхідну для подання позову інформацію, не узгоджується із функціями, покладеними на прокуратуру Законом та є хибними.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що в силу незалежних від органу місцевого самоврядування та об`єктивних обставин, Дядьковицька сільська рада про порушення інтересів держави не могла довідатися раніше, а саме до 27.05.2021. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено існування об`єктивних підстав, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, а відтак, безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 261 ЦК України та відмовив у задоволенні позову прокурору у зв`язку зі спливом позовної давності.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02 жовтня 2024 року.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року по справі № 918/405/24 в мотивувальній частині, з урахуванням доводів, викладених у апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що мотиви, з яких виходив суд при ухвалені рішення, ґрунтуються на неправильній оцінці судом сукупності досліджених доказів та з`ясованих обставин справи, що вказує на прийняття судового рішення, яке в розумінні статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідач 1 не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення процедури отримання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність. При цьому, на думку відповідача 1, вказані висновки Господарського суду Рівненської області базуються на довільному тлумаченні норм законодавства України, яке визначало порядок надання землі у власність громадянину, що виявив бажання здійснювати фермерську діяльність. Судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 було отримано оспорювану земельну ділянку в загальному порядку, що не суперечило нормам чинного на той час законодавства України.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що не може вважатися добросовісною поведінка позивача, яка проявляється у тому, що держава спочатку приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність, а в подальшому прокурор від імені держави звертається до суду з позовом про витребування земельної ділянки, фактично від тієї особи, яка розпорядилась землею. Натомість, суд першої інстанції жодної уваги на доводи і заперечення відповідачів щодо суперечливої поведінки позивача у спірних правовідносинах, не звернув, поклавши в основу свого рішення обвинувальний зміст на сторону відповідачів, що є порушенням п.1 ч.1 ст.129 Конституції України, щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ухвалою суду від 02.08.2024 з урахуванням ухвали суду від 02.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02 жовтня 2024 року. Об`єднано апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

30 серпня 2024 року сформовано та подано через систему «Електронний суд» Рівненською окружною прокуратурою відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому заперечує доводи відповідача 1 та просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/405/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині встановлення неправомірності набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 4,4492 га за кадастровим номером 5624682700:01:012:0006 та неправомірності передачі її в оренду ФГ «Валентина» без змін.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 02.10.2024 підтримав доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 та надав відповідні пояснення. Заперечив доводи апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24.

В судовому засіданні 02.10.2024 представник Фермерського господарства "Валентина" заперечив доводи апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 та підтримав доводи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24.

В судове засідання 02.10.2024 Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами на 20 листопада 2024 р..

Згідно відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Петухов М.Г. перебував у відпустці з 18.11.2024 по 22.11.2024.

З огляду на вищевказане, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Петухова М.Г., судове засідання у справі №918/405/24 призначене на 20.11.2024 не відбулося.

Учасники справи 14.11.2024 були повідомлені про неможливість проведення судового засідання у справі №918/405/24 телефонограмами, а також відповідна інформація щодо слухання даної справи 14.11.2024 була розміщена на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет за посиланням: https://nwag.court.gov.ua/sud4874/pres-centr/uchasn_sud_prochesu_2018/1701896/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 розгляд справи призначено на 18 грудня 2024 року.

Прокурор в судовому засіданні 18.12.2024 просила суд рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/405/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/405/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині встановлення неправомірності набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 4,4492 га за кадастровим номером 5624682700:01:012:0006 та неправомірності передачі її в оренду ФГ «Валентина» без змін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 18.12.2024 просив змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року по справі № 918/405/24 в мотивувальній частині, з урахуванням доводів, викладених у апеляційній скарзі та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

В судовому засіданні 18.12.2024 представник відповідача-2 просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача-1 та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів в судових засіданнях 02.10.2024 та 18.12.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційні скарги апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 скасувати, провадження у справі №918/405/24 закрити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №050063, виданого на підставі рішення Верхівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.1993 за №58, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 25,7 га на території Верхівської сільської ради Рівненського району (на цей час - Дядьковицької територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 240 (а.с.55-61 т.1).

02 лютого 1993 року ОСОБА_3 створено ФГ Валентина, яке зареєстроване як юридична особа, та внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців за № 16021200000000445 (а.с.105-111 т.1).

Розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 28.02.1997 № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_4 для розширення селянського (фермерського) господарства" останньому надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га (а.с.62 т.1).

Згідно з п. 1.4 Статуту ФГ Валентина (нова редакція), затвердженого головою ФГ Валентина 09.12.2009 (зі змінами від 15.03.2011), окрім засновника ( ОСОБА_5 ), членами господарства є: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.24-39 т.1).

Пунктом 5.1 Статуту передбачено, що до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.

19 грудня 2008 року голова ФГ Валентина звернувся до Рівненської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по виготовленню державних актів на право власності на землю в розмірі земельної ділянки (паю) щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель ФГ Валентина членам ФГ, у тому числі відповідачу-1, які не передавали вказані земельні ділянки до цього господарства як його учасники (а.с.63 т.1).

15 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненської районної державної адміністрації із заявою про виділення в натурі на місцевості земельної ділянки (а.с.64 т.1).

Розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 13.01.2009 № 13 (із змінами, внесеними розпорядження Рівненської РДА від 13.09.2011 № 690) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки за рахунок земель ФГ Валентина у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.67-69 т.1).

21 січня 2015 року членами ФГ Валентина подано спільну заяву до Головного Управління Держземагенства у Рівненській області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі членам ФГ Валентина та про надання їх у власність (а.с.65-66 т.1).

Наказом Головного Управління Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15-СГ передано у власність земельні ділянки загальною площею 33,8584 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_5 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.70-71 т.1).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.03.2015 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624682700:01:012:0006 площею 4,4492 га (реєстраційний номер: 592443756246).

Отже, ОСОБА_1 , будучи членом ФГ Валентина, який не є засновником ФГ Валентина та не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 4,4492 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0006, яка перебувала у користуванні фермерського господарства.

14 листопада 2022 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Валентина (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав орендарю земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 4,4492 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0006, строком на 10 років, яка знаходиться на території Дядьковицької ОТГ Рівненського району (а.с. 72-77 т.1).

Право оренди 14.11.2022 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 48464602, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65503545 від 17.11.2022 (а.с. 47-48 т.1).

Прокурор зазначає, що метою отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 було не створення та введення фермерського господарства одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, поза конкурсом, без проведення земельних торгів, за рахунок земель, що були в користуванні ФГ "Валентина" .

Доказів створення ОСОБА_1 фермерського господарства в матеріалах справи немає, так само як відсутні докази припинення за фермерським господарством станом на дату набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки права постійного користування на землю.

З урахуванням викладеного, керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Валентина" про витребування у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області земельної ділянки площею 4,4492 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0006 в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ст. ст. 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Колегія суддів зазначає, що склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У даній справі керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ФГ "Валентина" про витребування земельної ділянки площею 4,4492 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0006.

Разом з тим, метою звернення до суду із даним позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, прокурор зазначив захист порушених інтересів територіальної громади в особі позивача, оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, а тому підлягає витребуванню з володіння власника - ОСОБА_1 та орендаря - ФГ "Валентина" на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у п. 6.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, суд вказав, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Поряд з цим, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22.

Як вбачається із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, ОСОБА_1 , будучи членом, не засновником ФГ "Валентина", не передававши спірну земельну ділянку до цього господарства як засновник, - безоплатно отримав останню у власність та відповідно 05.03.2015 зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку.

При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, однак із земель, що перебували у користуванні фермерського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 фермерську (господарську) діяльність не здійснював, а земельну ділянку передав в оренду тому ж таки ФГ "Валентина" за договором оренди землі від 14.11.2022 строком на 10 років.

Таким чином, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, поза конкурсом, без проведення земельних торгів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути уваги на те, що згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки прокурор звернувся до господарського суду із позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка господарську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює, а передала її в оренду для сільськогосподарських потреб ФГ "Валентина", то такий спір за своїм суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Вказане узгоджується зі висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та від 28.04.2023 у справі №915/390/22.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що у справі № 633/408/18, яка також розглянута в порядку цивільного судочинства, за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 до ГУ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадаструу Харківській області, Фізичної особи про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок. Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги посилання прокурора, як підставу для розгляду справи в порядку господарського судочинства, в тому числі на правові висновки Великої Палата Верховного Суду у справі № 922/1830/19, яка дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Так, у справі № 922/1830/19 прокурор звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи, ФГ "Скосогорівка" про (зокрема):

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" Фізичній особі;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та Фізичною особою щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між Фізичною особою та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31 грудня 2014 року № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за Фізичною особою;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.12.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання Фізичну особу повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Прокурор зазначив, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування Фізичній особі на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними нею та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких фізичній особі надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому Фізична особа фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах у порушення норм статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Таким чином, предметом позову у справі № 922/1830/19 є оскарження рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, договору оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову є те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання по такій же процедурі не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватись у загальному порядку - на конкурентних засадах.

В свою чергу, у справі № 918/405/24 предметом позову є вимоги прокурора про витребування земельної ділянки, оскільки вона незаконно вибула з комунальної власності. При цьому власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа ОСОБА_1 , який будучи членом ФГ "Валентина" та не є засновником фермерського господарства, не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні вказаного фермерського господарства. При цьому надання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у постійному користуванні ФГ "Валентина". В той же час, ОСОБА_11 фермерську (господарську) діяльність на спірній земельній ділянці не здійснював, а передав її в оренду.

Таким чином, враховуючи критерії подібності, визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, можна зробити висновок, що справа №922/1830/19 (на яку посилається прокурор) та справа, що розглядається № 918/405/24, не є подібними, адже визначально різняться змістом правовідносин, предметами та підставами позову, фактично-доказовою базою, з огляду на що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/1830/19 не можуть бути релевантними до правовідносин, у справі, що переглядається.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд в ухвалі від 21.11.2024 у справі № 918/1319/23 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до ТОВ "Акріс Агро Груп" та ОСОБА_14 про витребування земельної ділянки (подібній справі за змістовим критерієм/витребування земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні фермерського господарства від його члена, який не передав спірну земельну ділянку такому господарству/, а також суб`єктним критерієм /позов подав прокурор в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, а відповідачами є фізична особа - власник земельної ділянки, та юридична особа - орендар земельної ділянки/) погодився із висновками колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду про віднесення аналогічного спору до цивільної юрисдикції.

Враховуючи, що на час звернення з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки з незаконного володіння належним відповідачем є фізична особа ОСОБА_1 , за яким 05.03.2015 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не її орендар (ФГ "Валентина"), відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №918/405/24, у зв`язку з неналежністю розгляду даного спору в порядку господарського судочинства та необхідності його розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч.2 ст.231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює прокурору, що з цим позовом слід звернутися в суд загальної юрисдикції, з врахуванням правил підсудності, визначених ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Згідно ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 скасувати, а провадження у справі №918/405/24 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі №918/405/24 скасувати.

Провадження у справі №918/405/24 закрити.

4. Роз`яснити прокурору, що ця справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства та про його право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.