Постанова

від 18.12.2024 по справі 922/1900/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1900/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 (особисто);

відповідача ОСОБА_3 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Садівничого товариства Світанок (вх.№2447Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 (суддя І.П. Жигалкін, повний текст рішення складено 23.09.2024) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 (суддя І.П. Жигалкін, повний текст додаткового рішення складено 30.09.2024) у справі №922/1900/24

за позовом фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків;

до Садівничого товариства Світанок, с. Лизогубівка, Харківська область;

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 31 травня 2024 року із позовною заявою про визнання недійсним рішення звітних зборів Садівничого товариства "Світанок" (надалі - Відповідач) від 27.09.2020 відповідно до якого було виключено Позивача з членів Товариства за несплату членських внесків за 2019 рік. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1900/24 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення звітних зборів Садівничого товариства «Світанок» від 27.09.2020 відповідно про виключення фізичної особи ОСОБА_2 з членів Товариства за несплату членських внесків за 2019 рік, стягнуто з Садівничого товариства «Світанок» на користь фізичної особи ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3028,00грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/1900/24 (суддя Жигалкін І.П.) заяву (вх.№23120 від 13.09.2024) представника фізичної особи ОСОБА_2 адвоката Орлова О.О. про стягнення правничої допомоги задоволено частково, стягнуто з Садівничого товариства «Світанок» на користь фізичної особи ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Садівниче товариство «Світанок» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/1900/24, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не застосував строк позовної давності. Вважає, що судове рішення складено з копіюванням думок і висновків в іншій справі щодо нетотожних обставин.

Зазначає, що обставини справи є недоведеними та спростованими під час розгляду справи. Вказує, що судом першої інстанції проігнороване клопотання позивача про витребування доказів та не відображення факту огляду документів, наданих відповідачем в судовому засіданні.

Щодо додаткового рішення апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, що позивачем не доведено наявність витрат ОСОБА_2 на правову допомогу 15 000 грн., які не є фактичними та взагалі відсутній їх розрахунок, що на думку відповідача є окремою підставою для скасування додаткового рішення та відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 ..

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Світанок» (вх.№2447Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/1900/24; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.12.2024.

24.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи №922/1900/24.

07.11.2024 від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу СТ «Світанок», а рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року та додаткове рішення від 26.09.2024 року у справі №922/1900/24 залишити без змін. Усі судові витрати покласти на Відповідача. (вх.№14264).

20.11.2024 від СТ «Світанок» надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_2 (вх.№14875), в якій він просить суд прийняти рішення з огляду на дійсну потребу та врахувати: 1. баланс інтересів усіх членів кооперативу та самого кооперативу, уникати зайвого втручання в питання управління та діяльності останнього, які вирішуються виключно зборами членів кооперативу (зборів уповноважених); 2. доведення позивачами обставин того, в чому саме полягає незаконність самих рішень за їх змістом (суттю).

27.11.2024 від Садівничого товариства «Світанок» надійшла заява про відвід судді Пуль О.А. у справі №922/1900/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 заяву Садівничого товариства «Світанок» про відвід судді Пуль О.А. у справі №922/1900/24 залишено без розгляду. Заяву судді-доповідача Крестьянінова О.О. про самовідвід у справі №922/1900/24 задоволено, справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

29.11.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №922/1900/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 прийнято справу №922/1900/24 до свого провадження. Повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Садівничого товариства Світанок на рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/1900/24 відбудеться "18" грудня 2024 р. о 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.

18.12.2024 від представника ОСОБА_2 надійшли пояснення на відповідь на відзив (вх.№16162).

В судове засідання 18.12.2024 з`явився апелянт, СТ «Світанок», який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Присутні також в судовому засіданні позивач (особисто) та його представник заперечували проти задоволенні апеляційної скарги та просить залишити оскаржуванні рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Садівниче товариство «Світанок» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, запис внесено 03.02.1995.

Рішенням загальних зборів товариства, оформленого протоколом №1 від 19.05.2019, затверджено чинну редакцію Статуту Садівничого товариства «Світанок» (далі - Статут).

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту Садівниче товариство «Світанок», код ЄДРПОУ 23148478, є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян - власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом. У своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», іншими законодавчими актами та цим Статутом.

Пунктом 2.1 Статуту визначено, що метою Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів; забезпечення його членам належних умов для ведення на земельних ділянках садівництва, городництва, вирощування квітів та декоративних культур, газонів, іншої сільськогосподарської продукції з можливістю розташування садових дачних будинків та будинків для проживання; створення умов відпочинку та оздоровлення членів Товариства та їх родин; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для сезонного чи постійного проживання членів Товариства, їх сімей на території Товариства та організації дозвілля.

За умовами пункту 3.1 Статуту членами Товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески.

Підтвердження членства в товаристві є відповідний документ - членська книжка садовода (пункт 3.1.5 Статуту).

Відповідно до пункту 3.3.17 Статуту член товариства зобов`язаний сплачувати членські внески до 31 грудня поточного року. Дозволяється сплачувати членські внески частинами або у повному обсязі протягом поточного року, але не пізніше 31 грудня. Інші платежі (штрафні санкції, оплата послуг, що надаються товариством та інш.) здійснюються в строки та в порядку, затвердженому рішенням Правління. У разі неможливості оплати членських внесків протягом встановленого терміну з поважних причин (хвороба, тривале відрядження та інше), член товариства може звернутися до Правління з заявою про надання відстрочення платежу з обов`язковим наданням підтверджуючих документів.

Відповідно до пункту 3.3.26 Статуту у разі невиконання членом Товариства рішень Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, Правління, вимог Статуту, а також несплати членських внесків протягом встановленого пунктом 3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови правління в порядку, передбаченому пунктом 3.3.19 цього Статуту про необхідність усунення наявних порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

Згідно з пунктами 3.3.19, 3.3.30 Статуту Правління вручає письмове попередження (під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фото фіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомлення за адресою, вказаною членом Товариства в заяві чи анкеті). Якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.

Застосування штрафних санкцій у розмірі вступного внеску у разі порушення членом Товариства термінів оплати передбачено пунктом 3.3.29 Статуту.

Пунктом 3.4.1 Статуту визначено, що членство в товаристві припиняється, зокрема, у випадку виключення з членів товариства.

Член Товариства може бути виключений з Товариства за рішенням Правління Товариства, при наявності однієї з нижче перерахованих підстав, зокрема, несплати членських внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни, з наступним затвердженням рішення Правління Загальними зборами (зборами уповноважених представників) членів товариства (пункт 3.4.3 Статуту).

Голова правління в письмовій формі попереджає члена товариства про встановлення однієї з вищезазначених підстав щодо можливості виключення його з членів товариства та повідомляє про необхідність усунення встановлених порушень в місячний термін (пункт 3.4.4 Статуту).

У разі ігнорування членом товариства попередження в письмовій формі, Правління має повноваження відключати ділянку від електромережі до усунення порушень, зазначених у пункті 3.4.3 цього Статуту, на що дається додатково місячний термін (пункт 3.4.5 Статуту).

Якщо протягом двох місяців членом товариства порушення не усунуто, Правлінням товариства приймається рішення про виключення його з членів товариства з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства, за попереднім повідомленням члена товариства не менше, ніж за 30 днів) про місце і дату проведення засідання Правління. Неявка члена товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (пункт 3.4.6 Статуту).

Рішення про виключення з членів товариства приватного власника земельної ділянки не веде до втрати ним земельної ділянки. Стосунки такого власника з товариством у подальшому будуються на договірних засадах відповідно до чинного законодавства України, даного Статуту (пункт 3.4.7 Статуту).

Рішення Правління при виключення з членів товариства може бути оскаржене (пункт 3.4.8 Статуту).

Згідно з пунктом 6.1 Статуту органами управління товариства є: 1) Вищий орган управління - Загальні збори (збори уповноважених) членів товариства; 2) Виконавчий орган - Правління товариства.

Відповідно до пункту 6.5.6 Статуту до повноважень Правління товариства відноситься, зокрема, прийняття попереднього рішення про членство у товаристві, або виключення з членів товариства, рішення на затвердження загальних зборів (зборів уповноважених представників) членів товариства, або прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про членство у товаристві.

Як свідчать матеріали справи та викладені позивачем вимоги, 27.09.2020 були проведенні Звітні збори садівничого товариства «Світанок», у тому числі щодо виключення з членів садоводів позивача.

На думку позивача процедура не була дотримана стосовно голосування щодо виключення з членів Товариства, а Головою Зборів ОСОБА_3 протокол №1 від 27.09.2020 був підроблений. Так, на думку позивача були порушені пункти Статуту 3.2.2 та 6.2.1.

Тобто п. 3.2.2. Статуту, передбачено, що брати участь у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства особисто або через свого представника, оформивши належним чином письмове доручення (заяву) у Правління.

Якщо право особистого голосу для участі у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства член Товариства, передає своєму представнику, який не є його родичем, письмове доручення повинно бути оформлене тільки нотаріально, відповідно вимог чинного законодавства України.

Пунктом 6.2.1. Статуту передбачено, що члени Товариства можуть брати участь у роботі Загальних зборів як особисто, так і через своїх представників з дотриманням вимог згідно п. 3.2.2 цього Статуту.

Як вбачається з поданого Відповідачем протоколу Зборів 27.09.2020 у загальних зборах приймали участь особисто 290 садоводів. Передані права голосу представнику (уповноваженому) 129 осіб.

Присутні на Загальних зборах 290 осіб з урахуванням того, що загальні кількість садоводів станом на момент проведення загальних зборів складала 802 особи є меншою 50 відсотків, що відповідно до п. 6.2.7 Статуту свідчить про відсутність кворуму (п. 6.2.7 Статуту передбачено, що Загальні збори членів Товариства правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів.)

Позивач вважає, що належними доказами легітимності проведених Загальних зборів та наявність кворуму проведених Загальних зборів є виключно надані Відповідачем списки осіб, які мають право голосу (802 особи), список осіб, які були присутніми на Загальних зборах (290 осіб) та список осіб які передали на підставі нотаріально посвідченої довіреності право голосу іншим садоводам (129 осіб), а також нотаріально посвідчені довіреності відповідно до яких на підставі п. 3.2.2 Статуту були передані права голосу.

Позивач звертає увагу, що Відповідачем була надана у якості доказів заява від садоводів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що голосування садоводами, що були присутні на зборах щодо питання порядку денного про заміну «звітних зборів на звітно-виборчі збори» не проводились. Голосування щодо питання про затвердження «уповноважених» вулицями не проводилося. Голосування щодо питання виключення з членів товариства та прийняття нових членів товариства не проводилося. Голосування щодо питання про застосування штрафів до садоводів не проводилось. Голосування щодо питання огородження території товариства металевим парканом та кошторис витрат на цей захід не проводилось це питання не обговорювалося. Голосування щодо питання будівництва господарських будівель по території, на зборах не проводилось.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач власним доказом додатково підтвердив правову позицію Позивача у справі про те, що голосування щодо виключення з членів товариства у тому числі ОСОБА_2 на Загальних Зборах 27.09.2020 не проводилось.

Окрім того, відповідно до заяв ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вбачається про те, що голосування у тому числі з питання виключення з членів Товариства на зборах 27.09.2020 не проводилось. Також порушення вимог Статуту щодо належного повідомлення садоводів про належне повідомлення про проведення зазначених зборів.

Позивач вказує, що після 2019 року, а саме у 2020 році ОСОБА_2 від Голови правління повинен був поданий припис, відповідно до якого, Позивача попередили про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

Проте відповідно припису Відповідачем не виносилось, не направлялось, не отримувалось з боку Позивача.

У випадку невиконання припису, Правління вручає члену Товариства письмове попередження під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною Членом Товариства в заяві/анкеті. (п.3.3.19 Статуту). Доказів винесення попередження, направляння попередження, отримання попередження, розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, Відповідачем не надано.

У разі ігнорування членом Товариства попередження в письмовій формі, Правління має повноваження відключити ділянку від електромережі до усунення порушень або сплати членських, цільових внесків та штрафних санкцій. (п.3.3.27 Статуту).

Якщо протягом місяця з дати попередження, порушення не усунуто, членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення до виключення порушника із членів Товариства. (п. 3.3.30 Статуту).

У подальшому, а саме у 2020 році Відповідно до п. 6.5.6 Статуту, Правлінню Товариства необхідно було прийняти попереднє рішення про виключення з членів Товариства.

Всупереч вимогам п. 6.5.6 Статуту Товариства попереднє рішення, яке було би затверджено рішенням Загальних зборів не приймалось, доказів приймання зазначено рішення Відповідачем не надано.

Після усіх вжитих дій, передбачених Статутом, Голова правління був зобов`язаний повідомити Позивача як члена Товариства про місце і дату проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, на якому буде ставиться питання про виключення Позивача з СТ «Світанок».

Позивач погоджується з поясненням Відповідача, викладеному у відзиві на позов, що у випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №916/2506/20 та від 10.02.2021 у справі №923/226/20. При цьому Відповідачем не надано доказів належного завчасного відповідно до вимог Статуту повідомлення Позивача про проведення 27.09.2020 Загальних зборів Товариства.

Також, Позивач вважає, що виникає обґрунтований сумнів у наявності повноважень уповноважених осіб, які приймали рішення про виключення Позивача з членів Товариства, а отже у правління та його Голови без дотримання відповідної процедури, відсутні повноваження винести питання про виключення порушника з членів Товариства на Загальні Збори.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом своїх прав.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не тільки не був прийнятий у члени СТ "Світанок", а й був виключений на законних підставах, оскільки останнім не здійснено сплати членських внесків та інших обов`язкових платежів більше року (2019-2020).

Відповідач зазначає, що на зборах був присутній позивач ОСОБА_2 , який саме з четвертого питання, що стосувалося виключення, в тому числі його, з членів товариств, виступав та зазначав, що згоден із своїм виключенням, з причин високих членських внесків та господарських потреб. При цьому за це питання проголосували 406 членів товариства.

Відповідач, зазначає, що ОСОБА_2 вчинив недобросовісні дії, оскільки як колишній член товариства та колишній голова правління СТ Світанок" знав, що несплата членських внесків більше року є безумовною та безапеляційною підставою для припинення членства згідно із Статутом в старій та новій редакції та Закону України Про кооперацію".

Крім того, на думку відповідача, позивач був призначений на посаду голови правління СТ Світанок ні коли не брав участь у кооперації, не знає її основні принципи і тому умисно вчинив дії щодо несплати внесків, оскільки в дійсності не відноситься серйозно до своєї участі, тобто не бажає брати участь у кооперації. Відповідач не згоден з посиланням Позивача, що він ставить під сумнів кваліфікацію членів Товариства, які складали та підписували оскаржуваний протокол, зазначає, що дійсно під час початку звітних зборів Садівничого товариства Світанок, з`ясувалося питання щодо наявності кворуму та вирахувано наявність 414 присутніх членів товариства. Відбувалися слухання 1-го, 2-го, та 3-го питання, що зайняло від початку зборів більше години, і тому станом на момент заслуховування та голосування 4-го питання підійшли та зареєструвалися на збори інші члени товариства. Відповідач вважає, що порушення процедури проведення не мало місце, оскільки для кворуму необхідна присутність 401+1 (802*50%=401) члена товариства.

Щодо неповідомлення належним чином Позивача про місце та дату проведення звітних зборів Товариства, Відповідач зазначає, що посилання Позивачем на п. 3.4.6. Статуту є недоречним оскільки за цим пунктом виникає обов`язок попереднього повідомлення члена Товариства (не менш ніж за 30 днів) про місце та дату проведення засідання Правління, оскільки предметом позову є рішення загальних звітних зборів, а не засідання Правління.

Факт присутності ОСОБА_2 , реалізації ним свого права на голосування та виступ, а також присутність значної кількості членів товариства свідчить про належне повідомлення ОСОБА_2 та інших членів товариства про дату та місце проведення зборів. Крім того, в СТ Світанок" всі члени товариства, в тому числі й колишній член товариства ОСОБА_2 , знають, що звітні збори проводяться один раз на рік. ОСОБА_2 , як і всі інші члени товариства повідомлялися про збори декілька разів, оскільки у 2020 році збори мали відбутися у березні 2020.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача про можливе виключення з членів Товариства, про належне повідомлення проведення зборів 27.09.2020, що є підставою для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів від 27.09.2020.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з такого.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16 та постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.

Так, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги ОСОБА_15 до СТ «Світанок», зокрема, про визнання недійсним попереднього рішення спільних зборів Правління та уповноважених членів Садівничого товариства «Світанок» від 27.09.2020, відповідно до якого, на думку Позивача, виключено останнього з членів Садівничого товариства «Світанок» за несплату членських внесків за 2019-2020 рік.

Посилаючись на цей абзац, відповідач в апеляційній скарзі посилається не неправильне визначення судом першої інстанції характеру спірних правовідносин.

Так, відповідач зазначає, що якщо це матеріально-правовий спір, то слід залучати до участі у справи садовода який користується зараз земельною ділянкою № НОМЕР_1 та вирішувати матеріальні вимоги.

Проте, колегія суддів вважає безпідставним такі доводи та звертає увагу апелянта, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. А предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. (аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду №909/243/18).

Відповідач у даній справі Садівниче товариство «Світанок», є підприємством колективної власності, діяльність якого підпадає під правове регулювання Закону України «Про кооперацію» (далі - Закон), яким, зокрема, визначено особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами, які за напрямами діяльності можуть бути, зокрема, садово-городніми.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Законодавство про кооперацію ґрунтується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актах з питань кооперації (ст. 5 Закону).

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів (ст.94 цього Кодексу).

У ст.3 Закону України «Про кооперацію» вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити, зокрема, такі відомості: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок скликання загальних зборів тощо.

У статті 12 Закону України «Про кооперацію» визначені основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу, забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим ст.15 Закону та Статутом кооперативу.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів (зборів уповноважених) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів (зборів уповноважених), зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19 та від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20.

Позивач, посилаючись на обставини не повідомлення його як члена товариства про встановлення однієї з підстав щодо можливості виключення позивача з членів товариства (пункт 3.4.4 Статуту), а також не повідомлення позивача про дату, час та місце проведення зборів, та не дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства, звернувся з даною вимогою до суду.

Так, із матеріалів справи вбачається та зазначено у протоколі № 1 від 27.09.2020 Садівничого товариства "Світанок" посилаються на положення затвердженого статуту СТ "Світанок".

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту СТ «Світанок», затвердженого рішенням загальних зборів Кооперативу, оформленим протоколом №1 від 19.05.2019, Садівниче товариство «Світанок», код ЄДРПОУ 23148478, є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом. У своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», іншими законодавчими актами та цим Статутом.

Пунктом 2.1 цього Статуту визначено, що метою Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів; забезпечення його членам належних умов для ведення на земельних ділянках садівництва, городництва, вирощування квітів та декоративних культур, газонів, іншої сільськогосподарської продукції з можливістю розташування садових дачних будинків та будинків для проживання; створення умов відпочинку та оздоровлення членів Товариства та їх родин; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для сезонного чи постійного проживання членів Товариства, їх сімей на території Товариства та організації досугу.

За умовами пункту 3.1. Статуту, членами Товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески.

Підтвердження членства в Товаристві є відповідний документ членська книжка садовода. Список членів Товариства ведеться Правлінням Товариства за відповідною формою і є документом постійного зберігання (п. 3.1.5 Статуту).

Колегія суддів зазначає, що дані положення спростовують доводи Відповідача, що Позивач не є членом Товариства, а також спростовуються наявними доказами. Так, у Позивача наявна членська книжка садовода №460 на ім`я ОСОБА_2 , є квитанції СТ "Світанок" на ділянку № НОМЕР_1 щодо сплати членських внесків та сплати за землю, а а також списки на які посилається, як Позивач так і Відповідач, згідно передбачено у п. 3.1.5 Статуту.

Розділом 3.2. Статуту визначено право членів Товариства. Так, п. 3.2.2. Статуту, передбачено, що брати участь у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства особисто або через свого представника, оформивши належним чином письмове доручення (заяву) у Правління. П. 3.2.9. Оскаржувати рішення органів управління Товариства в порядку, визначеному законодавством України.

Загальні збори членів Товариства, порядок їх скликання та проведення визначені у частині 6.2. Статуту. Вищим органом управління Товариства є Загальні збори членів Товариства. Загальні збори приймають рішення з будь-яких питань діяльності Товариства. Можуть скасовувати рішення інших органів Товариства, прийняті з порушенням. Пунктом 6.2.2. Статуту передбачено, що члени Товариства можуть брати участь у роботі Загальних зборів як особисто, так і через своїх представників з дотриманням вимог згідно п. 3.2.2 цього Статуту.

Обов`язок членів Товариства визначено у частині 3.3. Статуту. Так, відповідно до п. 3.3.17 Статуту Член Товариства зобов`язаний сплачувати членські внески до 31 грудня поточного року. Дозволяється сплачувати членські внески частинами або у повному обсязі протягом поточного року, але не пізніше 31 грудня. У разі несплати членом Товариства членських внесків протягом встановленого п.3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови Правління в порядку, передбаченому п. 3.3.19 цього Статуту, про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів. (п. 3.3.26 Статуту).

Відповідачем не спростовані доводи Позивача, що після 2019 року, а саме у 2020 році ОСОБА_2 від Голови правління повинен був поданий припис, відповідно до якого, Позивача попередили про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів. Так, не надано доказів винесення припису, направляння припису, отримання припису Позивачем.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не мав змогу виконати припис, оскільки відсутні належні та допустимі докази вручення правлінням члену Товариства письмове попередження під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, крім того, в матеріалах справи відсутні докази надсилання рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною Членом Товариства в заяві/анкеті. (п.3.3.19 Статуту).

Доказів винесення попередження, направляння попередження, отримання попередження, розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, Відповідачем не надано.

А отже виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивач не міг ігнорувати приписи, повідомлення Правління, оскільки з боку останнього вони відсутні. А отже у Правління відсутні повноваження відключити ділянку від електромережі до усунення порушень або сплати членських, цільових внесків та штрафних санкцій. (п.3.3.27 Статуту).

Крім того суд погоджується з твердженням Позивача, що у разі не усунення порушення протягом місяця з дати попередження, членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення до виключення порушника із членів Товариства. (п. 3.3.30 Статуту).

У подальшому, а саме у 2020 році Відповідно до п. 6.5.6 Статуту, Правлінню Товариства необхідно було прийняти попереднє рішення про виключення з членів Товариства.

Однак всупереч вимогам п. 6.5.6 Статуту Товариства попереднє рішення, яке було би затверджено рішенням Загальних зборів не приймалось, доказів приймання зазначено рішення Відповідачем до суду не надано.

Тобто після усіх вжитих дій, передбачених Статутом, Голова правління зобов`язаний повідомити Позивача як члена Товариства про місце і дату проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, на якому буде ставиться питання про виключення Позивача з СТ «Світанок».

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2020 відбулися збори Правління та уповноважених членів Садівничого товариства «Світанок», рішення яких оформлено протоколом № 1 від 27.09.2020, якими вирішувалось питання про виключення садоводів з членів товариства, які мають заборгованість по всім обов`язковим платежам більше одного року, у зв`язку з чим відповідно до Статуту Садівничого товариства «Світанок» з садоводами ділянок, що мають заборгованість. Так, з боку Правління повинно бути проведена відповідна робота, а саме, щодо належного поінформовані усіма можливими способами згідно з даними паспорта, місця проживання, номерів телефонів і таке інше, які були надані ними до Правління та знаходяться в особовій справі. Також Правління повинно довести до їх відома про можливість укладення договору з товариством про реструктуризацію боргу. При цьому, у разі не оплати до встановленого строку заборгованості садоводами, у тому числі, і ділянки №460, та не повідомлення про поважність причин такої несплати, з наданням документів, що підтверджують даний факт, такі садоводи будуть виключені з членів товариства рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства. Проте з боку Відповідача певні дії не здійснені, а останнім не підтверджено матеріалами справи. Тобто порушено права та обов`язки члена Товариства.

Позивач, посилаючись на обставини не повідомлення його як члена товариства про встановлення однієї з підстав щодо можливості виключення позивача з членів товариства (пункт 3.4.4 Статуту), а також не повідомлення Позивача про дату, час та місце проведення зборів, та не дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства, звернувся з даною вимогою до суду.

Відповідач у даній справі Садівниче товариство «Світанок», є підприємством колективної власності, діяльність якого підпадає під правове регулювання Закону України «Про кооперацію» (далі - Закон), яким, зокрема, визначено особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами, які за напрямами діяльності можуть бути, зокрема, садово-городніми.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Законодавство про кооперацію ґрунтується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актах з питань кооперації (ст. 5 Закону). Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів (ст.94 цього Кодексу). У ст.3 Закону України «Про кооперацію» вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити, зокрема, такі відомості: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок скликання загальних зборів тощо.

У статті 12 Закону України «Про кооперацію» визначені основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу, забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим ст.15 Закону та Статутом кооперативу. Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів (зборів уповноважених) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів (зборів уповноважених), зокрема, щодо належного повідомлення Позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19 та від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20.

Як убачається з матеріалів справи, 27.09.2020 відбулися Загальні збори Правління, зокрема, виключення члена Товариства - Позивача через наявність заборгованості по усім платежам більше одного року.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повідомлення головою Правління товариства у письмовій формі Позивача про можливість виключення його з членів товариства у зв`язку з несплатою членських внесків, що передбачено умовами Статуту товариства.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, у випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення Позивача про можливе виключення з членів Товариства, про належне повідомлення проведення зборів 27.09.2020.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що позивач був присутній та голосував на Загальних зборах 27.09.2020 не підтверджується матеріалами справи. Крім того, про вказану обставину позивач зазначає лише в суді апеляційної інстанції, та відповідач не посилався на це під час розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на неведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що відповідачем порушено порядок скликання та проведення звітних зборів Садівничого товариства "Світанок" від 27.09.2020, що є підставою для визнання рішення звітних зборів Садівничого товариства "Світанок" від 27.09.2020, у частині виключення Фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з членів Товариства за несплату членських внесків за 2019 рік, недійсним.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не застосував строк позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції, що виключає її застосування.

Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції проігноровано клопотання позивача про витребування доказів та невідображення факту огляду документів, наданих в судовому засіданні.

Колегією суддів досліджено матеріали справи, зокрема, протокол судового засідання від 15.08.2024 (т.1 а.с. 188-190), в якому зазначено, що суд розглянув відповідне клопотання позивача та витребував у представника відповідача належні докази по справі на наступне судове засідання до 29.08.2024 року о 11:00 годині.

З протоколу судового засідання від 29.08.2024 (т.1 а.с. 193-194) вбачається, що судом оголошено перерву в судовому засіданні до 05.09.2024 до 11:45 години.

З протоколу судового засідання від 05.09.2024 (т.1 а.с. 197-199) вбачається, що судом оглянуто докази.

Ухвалюючи додаткове рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду цієї справи отримано правову допомогу від адвоката Орлова О.О. за договором про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 та додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024.

Так, умовами договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 встановлений фіксований розмір гонорару адвоката. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 12.09.2024 до договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 адвокат Орлов О.О. надав, а фізична особа ОСОБА_2 прийняв послуги, на загальну суму 15000,00 грн, а саме: 1) здійснив аналіз наявної правової ситуації та наданих Клієнтом документів та вивчив судову практику з правовідносин що склалися; 2) склав, підписав та подав до суду позовну заяву; 3) склав, підписав та подав до суду відповідь на відзив; 4) склав, підписав та подав до суду клопотання про витребування доказів з СТ "Світанок"; 5) приймав участь у судових засіданнях: 20.06.2024; 11.07.2024; 25.07.2024; 15.08.2024; 29.08.2024; 05.09.2024; 12.09.2024; 11) приймав участь у судових дебатах; 12) склав, сформував заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/5348/23 про розподіл судових витрат клієнта па правничу допомогу адвоката та стягнення їх з відповідача.

Господарський суд, надавши оцінку поданим позивачем доказам, взявши до уваги заперечення відповідача, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, взявши до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви (вх.№23120 від 13.09.2024) представника Фізичної особи ОСОБА_2 адвоката Орлова О.О. про стягнення правничої допомоги в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що для визначення правильної суми відшкодування витрат на правову допомогу у даному випадку слід надати оцінку вартості кожної з наведеної послуг для того, щоб з`ясувати, які послуги не надавались адвокатом. Позивач надав попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн, однак розрахунок цієї суми також не надавався як до позову, так і упродовж розгляду справи. Крім того, господарський суд повинен був дослідити первинні бухгалтерські документи, що підтверджують передачу коштів на оплату гонорару (квитанцію, платіжну інструкцію, касовий ордер тощо), які дійсно сплачуються за надані послуги та мають безповоротний характер.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Таким чином, надання або не надання стороною доказів фактичної оплати послуг адвоката не є вирішальною обставиною, від якої залежить розподіл судових витрат.

Щодо доводів апелянта про не надання позивачем розрахунку заявленої суми правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн, колегія суддів зазначає, що у даному випадку умовами договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 сторони визначили фіксований розмір гонорару адвоката - 15000,00 грн, тому встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Отже, позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання адвокатом зазначених послуг у суді першої інстанції, при цьому господарським судом ураховано і заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у господарському суді.

Відтак, господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., а доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Доводи апеляційної скарги Садівничого товариства Світанок спростовуються матеріалами справи та стосуються виключно переоцінки доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/1900/24 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства Світанок залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/1900/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко