Постанова

від 17.12.2024 по справі 922/3109/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/3109/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» (вх.№2756) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 (ухвала постановлена суддею Лавровою Л.С. в приміщенні Господарського суду Харківської області 04.11.2024, повний текст складено 08.11.2024) у справі №922/3109/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» (03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 55, ідентифікаційний код особи 42901825)

до Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» (61029, Україна, Харківська обл., місто Харків, шосе Салтівське, будинок, 129, ідентифікаційний код особи 41659690)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «КАРАВАЙ» (61153, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, будинок, 1а, ідентифікаційний код особи 00384414)

про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод», в якому просить суд:

- визнати право іпотекодержателя ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 р. за реєстровим № 989 на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення літ. «А-4», «В-1», «Д-1», «Е- 1», «Ж-1», « 3-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш» загальною площею 10351,7 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, РНОНМ: 545558663101, якій належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» ( Код ЄДРПОУ: 41659690);

- в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» перед ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» за кредитним договором №165/12КLMV від 09 липня 2012 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 р. за реєстровим № 989, який належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (Код ЄДРПОУ: 41659690), а саме, на нерухоме майно: - нежитлові будівлі літ. «А-4», «В-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1», « 3-1», «И-1», «М-2», «Р- 1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш» загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, РНОНМ: 545558663101. У рішенні суду способом реалізації нерухомого майна, на яке звернено стягнення, визначити проведення прилюдних торгів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/3109/24 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 14.10.2024.

14.10.2024 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі літ. «А-4», «В-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1», «З-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш», загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 545558663101, якій належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (Код ЄДРПОУ: 41659690).

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (Код ЄДРПОУ: 41659690), а нежитлові будівлі загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 545558663101.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі №922/3109/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» про забезпечення позову (вх. 25753 від 14.10.2024).

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в обґрунтування поданої заяви не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки припущення позивача, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем також не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реальне ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення даної позовної вимоги.

ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі №922/3109/24 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» про забезпечення позову (вх.25753 від 14.10.2024) задовольнити. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі літ. «А-4», «В-1», «Д-1», «Е-1», »Ж-1», «З-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч 1», «Ш», загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 545558663101, якій належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (Код ЄДРПОУ: 41659690). Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (Код ЄДРПОУ: 41659690), а нежитлові будівлі загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 545558663101. Також, позивач звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що відчуження відповідачем предмета іпотеки на користь третьої особи унеможливить поновлення державної реєстрації за позивачем права іпотекодержателя за іпотечним договором (як на підставі іпотечного договору, так і на підставі судового рішення в даній справі), а також утруднить реалізацію інших способів звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зміна власника предмета іпотеки зумовить виникнення суперечностей між відомостями, зазначеними в іпотечному договорі (за яким власником іпотечного майна є відповідач), та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за яким право власності на предмет іпотеки буде зареєстровано за третьою особою).

Заявник стверджує, що у разі відчуження відповідачем предмета іпотеки на користь нового власника, рішення суду (у разі задоволення позову в цій справі) з аналогічних підстав також не буде можливо виконати в частині поновлення у Державному реєстрі прав державної реєстрації в інтересах позивача обтяження (заборони) щодо предмета іпотеки.

На думку заявника апеляційної скарги, існує обґрунтований ризик того, що ТОВ ФК «Ю-Бейс» взагалі не зможе захистити своє порушене право іпотекодержателя з огляду на потенційну відсутність підстав для поновлення спірної іпотеки на відчужене на користь добросовісного набувача майно, а накладення арешту на майно відносно якого існує спір дасть змогу забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, а також забезпечить реальне виконання судового рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №922/3109/24 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі №922/3109/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» (вх.№2756) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі №922/3109/24, встановлено учасникам справи строк по 09.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.12.2024.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що з рештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейський суд у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, правовідносини щодо спірного нерухомого майна тривають вже тривалий час, з 2012 року.

Так, 09.07.2012 між АТ «Златобанк» та Приватним акціонерним товариством «Хлібзавод Салтівський» (код ЄДРПОУ 31340536) було укладено Кредитний договір №165/12-КLMV, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між АТ «Златобанк» та Публічним акціонерним товариством «Каравай» укладено :

- договір іпотеки від 09.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим О.С. за реєстровим № 989, за умовами якого ПАТ «Каравай» в іпотеку Банку передано нежитлові будівлі літ. «А-4», «В-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1», « 3-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш» загальною площею 10351,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55;

- договір застави від 09.07.2012 № 165/12-KLMV/S-1, за умовами якого в заставу ПАТ «Златобанк» ПАТ «Каравай» передав обладнання згідно переліку, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова 55.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2015 порушено провадження у справі №922/224/15 про банкрутство позичальника - Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

19.10.2023 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/1521/18 (922/2869/17) позов Публічного акціонерного товариства «Златобанк» задоволено частково, визнано Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (код 35894495) кредитором Публічного акціонерного товариства «Каравай», вимоги якого забезпечені заставою майна, з сумою вимог 93142195,00 грн, що виникли на підставі кредитного договору від 09.07.2012 №165/12-KLMV. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Каравай» на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» 1600,00 грн судового збору.

07.02.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/1521/18 (922/2869/17) змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Публічного акціонерного товариства «Златобанк» задовольнити частково. Визнати Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (код 35894495) кредитором Публічного акціонерного товариства «Каравай», вимоги якого забезпечені заставою майна з сумою вимог 78658585 грн, що виникли на підставі Кредитного договору №165/12-KLMV від 09.07.2012. В решті вимог - відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Каравай» на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (код 35894495) 1600,00 грн судового збору.»

06.06.2024 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» укладено договір відступлення права вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, який посвідчено ПН КМНО Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №965 (надалі договір відступлення).

Відповідно до п. 1 договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим

договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом «основні договори», надалі за текстом права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Тож, як стверджує заявник, до ТОВ «Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» перейшли всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, зокрема, й щодо боржника Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (пункт 87 додатку № 1 до договору відступлення та пункт 87 Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржники за такими договорами).

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У відповідності до положень частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, крім встановлених законом випадків, коли наступну іпотеку заборонено; відчужувати предмет іпотеки, крім встановлених законом випадків, коли відчуження предмета іпотеки заборонено.

Згідно з нормою частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом викладених норм, укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю.

Жодна із норм, яка регулює правовідносини застави/іпотеки та визначає підстави для їх припинення (стаття 593 ЦК України, стаття 28 Закону України «Про заставу», стаття 17 Закону України «Про іпотеку»), не встановлює такої підстави для припинення прав заставодержателя/іпотекодержателя, як відчуження заставодавцем/іпотекодавцем переданого в заставу/іпотеку майна на користь третіх осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження отримання згоди іпотекодержателя (ПАТ «Златобанк») на відчуження об`єктів за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 за реєстровим №989, зокрема, згоди на відчуження нежитлових будівель, які розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55.

При цьому, відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, серед яких визначено:

- у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою;

- особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки (рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 у справі № 8-р/2020).

При цьому, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто положеннями Закону України «Про іпотеку» чітко визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, серед яких зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а також підстави для припинення права іпотеки, серед яких відсутня така підстава припинення, як набуття права на майно щодо якого відсутня інформація про обтяження його іпотекою.

Відтак іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц).

Тому, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань іпотекодержатель в силу частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неможливість захисту свого порушеного права іпотекодержателя та унеможливлення поновлення державної реєстрації за позивачем права іпотекодержателя за іпотечним договором внаслідок відчуження відповідачем предмета іпотеки на користь третьої особи не є достатньо обґрунтованими.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.

Як стверджує в своєму позові само ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС», спірне майно відповідача є «діючим хлібозаводом у м. Харкові».

Тому, накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (код ЄДРПОУ: 41659690), неодмінно матиме вплив на його господарську діяльність, а також може мати негативні наслідки і для забезпечення мешканців прифронтового міста Харкова хлібопродуктами, що не може бути не враховано судом при вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що до заяви про вжиття заходів забезпечення позову надало копію іпотечного договору від 13.06.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Салтівський Хлібозавод» (іпотекодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Салтівський Хлібзавод» (іпотекодержатель), відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у іпотекодавця за договором №21/05-2019 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, укладеним між сторонами у простій письмовій формі від 21.05.2019, іпотекодавець отримав від іпотекодержателя валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 1000000,00 грн та строком виконання не пізніше 31.12.2019 включно.

Пунктом 1 іпотечного договору встановлено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нежитлові будівлі: літ «А-4», «В-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1», «З-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш», які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Польова, буд. 55, загальною площею 10351,7 кв.м., разом з усіма поліпшеннями, що можуть бути зроблені іпотекодавцем або третіми особами в період чинності цього договору. На вищевказаний предмет іпотеки накладається заборона відчуження нерухомого майна.

Відповідно до п. 7 іпотечного договору іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні іпотекодавцем сплати боргу більш ніж на три дні за договором, зазначеним у п. 1, в забезпечення якої укладається договір.

У випадку порушення іпотекодавцем умов договору (п. 1 цього договору) в тому числі при простроченні іпотекодавцем грошових зобов`язань за договором в забезпечення якого укладається цей договір, іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 10 договору).

Колегія суддів звертає увагу, що на дату подання ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» заяви про вжиття заходів забезпечення позову (14.10.2024), строк виконання за іпотечним договором від 13.06.2019 є таким, що настав (31.12.2019).

Проте, матеріали справи також не містять доказів, що іпотекодержателем за цим договором (ТДВ «Салтівський Хлібзавод») вчиняються певні дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання заявника на наявність ряду судових проваджень, пов`язаних із незаконним, на його думку, відчуженням предмету іпотеки, в даному випадку є також підтвердженням існування між сторонами предмету спору, який підлягає врегулюванню в межах даної справи, що свідчить про передчасність вимог про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення або поновлення його порушеного права чи інтересу у разі невжиття заходів забезпечення позову, а доводи про наявність підстав для забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях. У зв`язку з наведеним, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення і в даному випадку цей обов`язок заявником не виконаний, у місцевого господарського суду були відсутні підстави вважати, що неприйняття заявленого забезпечувального заходу може потягнути за собою можливість невиконання судового рішення та відповідно були відсутні підстави задовольняти заяву про забезпечення.

Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі №922/3109/24 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі №922/3109/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.12.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль