Рішення

від 23.12.2024 по справі 922/3109/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024м. ХарківСправа № 922/3109/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „Ю-БЕЙС"» (03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 55, ідентифікаційний код особи 42901825) до Товариства з додатковою відповідальністю «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» (61029, Україна, Харківська обл., місто Харків, шосе Салтівське, будинок, 129, ідентифікаційний код особи 41659690) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «КАРАВАЙ» (61153, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, будинок, 1а, ідентифікаційний код особи 00384414) про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - Авраміч В. О.

відповідача - Халабурдін С. В.

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „Ю-БЕЙС"» з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» та просив суд:

1. Визнати право іпотекодержателя ТОВ ФК «Ю-Бейс» за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 р. за реєстровим № 989 на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення літ. «А-4», «В-1», «Д-1», «Е- 1», «Ж-1», «3-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш» загальною площею 10 351,7 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, РНОНМ: 545558663101, якій належить на праві власності ТДВ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» (Код ЄДРПОУ: 41659690).

2. В рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" перед ТОВ ФК «Ю-Бейс» за кредитним договором № 165/12-КLMV від 09 липня 2012 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 р. за реєстровим № 989, який належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» (Код ЄДРПОУ: 41659690), а саме, на нерухоме майно: - нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р- 1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55 (п`ятдесят п`ять), РНОНМ: 545558663101. У рішенні суду способом реалізації нерухомого майна, на яке звернено стягнення, визначити проведення прилюдних торгів.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 для розгляду справи визначено суддю Лаврову Л.С.

Також, позивачем було заявлено про залучення до участі у справі у якості третьої особи ПАТ «Каравай». Позивач вказував, що в межах справи № 922/1521/18 про банкрутство ПАТ «Каравай» ПАТ «Златобанк» звернувся до суду з позовом про визнання його кредитором ПАТ «Каравай», вимоги якого забезпечено заставою майна. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) позов задоволено частково. Визнано Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (код 35894495) кредитором Публічного акціонерного товариства "Каравай", вимоги якого забезпечені заставою майна, з сумою вимог 93 142 195,00 грн, що виникли на підставі кредитного договору від 09.07.2012 № 165/12-KLMV. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 року по справі № № 922/1521/18 (922/2869/17) частково змінено рішення суду першої інстанції, в частині розміру вимог, забезпечених заставою рухомого майна. Позивач зазначає, що судом в межах справи № 922/1521/18 (922/2869/17), встановлено, що ПАТ «Каравай» є належним власником спірного нерухомого майна, а ПАТ «Златобанк», правонаступником якого є Позивач є іпотекодержателем вказаного майна.

Ухвалою суду від 05.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Публічне акціонерне товариство «КАРАВАЙ», підготовче засідання по справі призначено на 14.10.2024 о 09:15, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

16.09.2024 за вх. 23273 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на добросовісність набуття права власності, пропуск позивачем строку позовної давності та просить про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

24.09.2024 за вх. 24047 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

27.09.2024 за вх. 24312 позивачем було надано відповідь на відзив, за якою позивач просить суд позовну заяву ТОВ ФК «Ю-Бейс» про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі, відмовити у задоволенні заяви ТДВ «Салтівський Хлібозавод». про застосування строків позовної давності, а у випадку якщо ж суд дійде висновку про сплив строків позовної давності визнати причини пропущення позовної давності поважними та захистити порушене право.

07.10.2024 за вх. 25176 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче засідання у справі відкладалося з 14.10.2024 на 04.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 у справі № 922/3109/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» про забезпечення позову (вх. 25753 від 14.10.2024).

Ухвалою від 04.11.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.11.2024 р. о 10:45.

Засідання з розгляду справи по суті відкладалося з 25.11.2024 по 16.12.2024, з 16.12.2024 по 23.12.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував зазначаючи, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Заслухавши присутніх у засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

09 липня 2012 року між ПрАТ «ХЛІБЗАВОД «САЛТІВСЬКИЙ» та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» укладений кредитний договір № 165/12-KLMV від 09.07.2012р., за умовами якого в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, ПАТ «ЗЛАТОБАНК» надає ПрАТ «ХЛІБЗАВОД «САЛТІВСЬКИЙ» кредит, а ПрАТ «ХЛІБЗАВОД «САЛТІВСЬКИЙ» зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією по цьому договору становить 5 000 000,00 доларів США.

Для забезпечення Кредитного договору № 165/12-KLMV від 09.07.2012, укладеного між ПАТ «Златобанк» (кредитодавець) та ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» (боржник), 09.07.2012 між ПАТ «Каравай» та ПАТ «Златобанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О., за реєстровим № 989, за умовами якого в іпотеку ПАТ «Златобанк» ПАТ «Каравай» передав нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55 (п`ятдесят п`ять).

АТ «Златобанк» свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів за Кредитним договором № 165/12-KLMV від 09.07.2012 виконало, надавши грошові кошти в повному обсязі. Приватне акціонерне товариство «Хлібозавод «Салтівський» своїх зобов`язань за Кредитним договором № 165/12-KLMV від 09.07.2012 не виконало. Вказані обставини встановлені Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2014 у справі № 922/2542/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 та постановою Вищий господарський суд України від 23.10.2014, яким стягнуто солідарно з ПАТ «Хлібзавод «Салтівський» та ТОВ «Торговий Дім «Золотий Урожай» на користь ПАТ «Златобанк» заборгованість за кредитним договором № 165/12-КLMV від 09.07.2012 в розмірі 64080015,08 гривень, яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 5231747,59 доларів США, що еквівалентно 61527674,55 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ (11,760444) станом на 18.06.2014; заборгованості за процентами в сумі 183847,69 доларів США, що еквівалентно 2162130,46 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ (11,760444) станом на 18.06.2014; пені в розмірі 385210,06 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в розмірі 5000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 73080,00 грн.

06.06.2024 між публічним акціонерним товариством «Златобанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» укладено договір відступлення права вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965. Відповідно до п.1 Договору відступлення права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, - надалі Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. За п. 2 Договору відступлення права вимоги Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків недійсного/нікчемного правочину, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги , які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги до Нового кредитора перейшло право вимоги, зокрема за договором іпотеки від 09.07.2012, укладеним між ПАТ «Каравай» та ПАТ «Златобанк», посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О., за реєстровим № 989, для забезпечення Кредитного договору № 165/12-KLMV від 09.07.2012.

Відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 35 326 399,57 грн. (тридцять п`ять мільйонів триста двадцять шість тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 57 коп.), надалі за текстом - Ціна договору. Загальна ціна активів (прав вимоги), що входять до складу лоту, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, переможцем яких став Покупець, та яка підлягає сплаті Покупцем за результатами зазначених відкритих торгів, складає 41 716 962,00 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Із матеріалів справи судом встановлено факт оплати за Договором відступлення права вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 107 від 03.06.2024 про оплату за лот № GL18N625929; Протокол № GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, ТОВ «ФК «Ю-Бейс»», код ЄДРПОУ 42901825, без ПДВ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «ФК «Ю-Бейс»» на підставі Договору відступлення права вимоги набув прав Іпотекодержателя за договором іпотеки від 09.07.2012, укладеним між ПАТ «Каравай» та ПАТ «Златобанк», посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О., за реєстровим № 989, для забезпечення Кредитного договору № 165/12-KLMV від 09.07.2012.

Щодо заявлених позовних вимог до товариства з додатковою відповідальністю «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки судом встановлено наступне.

Позивач вказував, що на час звернення до суду та розгляду справи володільцем майна, переданого в іпотеку за договором іпотеки від 09.07.2012, укладеним між ПАТ «Каравай» та ПАТ «Златобанк», посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О., за реєстровим № 989, для забезпечення Кредитного договору № 165/12-KLMV від 09.07.2012, - нежитлових будівель літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташованих за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, є товариство з додатковою відповідальністю «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД».

Так 01 грудня 2014 року рішенням Хустського районного суду Закарпатської області в справі № 309/4563/14-ц за позовом акціонерного товариства «КАРАВАЙ» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Агрогарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Златобанк»» про визнання договору купівлі-продажу та договору поруки недійсними та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Агрогарант» до публічного акціонерного товариства «Каравай», публічного акціонерного товариства «Златобанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки дійсним, визнання права власності на майно за договором купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності, припинення державної реєстрації права власності, визнання договорів іпотеки недійсними та виключення записів з державних реєстрів іпотеки, заборон відчуження нерухомого майна, речових прав на нерухоме майно, зокрема, визнано недійсними договір іпотеки від 09.07.2012 за реєстровим № 989, виключено з Державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно за номером 12713037, який було внесено на підставі іпотечного договору від 09.07.2012р. укладеного між акціонерним товариством «КАРАВАЙ» та акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. та зареєстрованого в реєстрі за номером 989, та виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за номером 289402, який було внесено на підставі іпотечного договору від 09.07.2012р. укладеного між акціонерним товариством «КАРАВАЙ» та акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК»», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. та зареєстрованого в реєстрі за номером 989.

02.01.2015 ПАТ «КАРАВАЙ» (продавець), як власник майна, уклав із ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент» (покупець) договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м, літ. "Б-1", площею 1055,5 кв.м, літ. "В-1" площею 43,5 кв.м, літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м, загальною площею 3731,2 кв.м за адресою: м. Харків, площа Повстання, буд. 2-А, та договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 55.

29.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістем Білдінг Менеджмент» продало нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 55, Товариству з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., за реєстровим № 592

Таким чином, з 29.06.2018 власником спірного майна є Товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод». При цьому, позивач стверджує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.01.2015, за яким ПАТ «КАРАВАЙ» (продавець) відчужив на користь ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент» (покупець) спірне майно, є нікчемним.

Також, судом встановлено, що 29.05.2015 рішенням апеляційного суду Закарпатської області скасовано рішення Хустського районного суду від 01 грудня 2014 року в справі № 309/4563/14-ц в частині задоволення вимог про визнання права власності на майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності, припинення державної реєстрації права власності, визнання договорів іпотеки і застави недійсними та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто, після відчуження ПАТ «Каравай» спірного майна на користь ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент» рішення Хустського районного суду Закарпатської області в справі № 309/4563/14-ц, яким було визнано недійсними договір іпотеки від 09.07.2012 за реєстровим № 989 та виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про Іпотеку, скасовано.

Відповідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 викладено висновок, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

Отже, встановивши вказані вище обставини та враховуючи висновки Верховного Суду, суд прийшов до висновку про чинність іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О., за реєстровим № 989, за умовами якого в іпотеку ПАТ «Златобанк» ПАТ «Каравай» передав нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55 (п`ятдесят п`ять).

Відповідно до частини 3 статті 12 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня згода іпотекодержателя - ПАТ «Златобанк» на укладення договору купівлі-продажу від 02.01.2015 між ПАТ «КАРАВАЙ» (продавець) та ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент» (покупець), за яким продавець передав у власність покупцю нежитлові будівелі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м, літ. "Б-1", площею 1055,5 кв.м, літ. "В-1" площею 43,5 кв.м, літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м, загальною площею 3731,2 кв.м за адресою: м. Харків, площа Повстання, буд. 2-А, та договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 55, які знаходилися в іпотеці. Таким чином, укладений між ПАТ «КАРАВАЙ» та «Сістем Білдінг Менеджмент» договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.01.2015 є недійсним в силу закону, оскільки вчинений без згоди іпотекодержателя - ПАТ «Златобанк».

У той же час, як встановлено судом з матеріалів справи, 29.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістем Білдінг Менеджмент» продало нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 55, Товариству з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., за реєстровим № 592

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

За ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Отже, за змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Вказаний висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16.

Судом взято до уваги, що у справі № 922/1521/18 (922/414/23) рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2023, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, покладаючись на добросовісність дій продавця та відомості державних реєстрів, оскільки станом на час придбання Товариством з додатковою відповідальністю «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» майна «29» червня 2018 р. Державний реєстр речових прав та Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив відомостей про наявність іпотеки/застави, а в Єдиному реєстрі судових рішень опубліковано судове рішення (рішення Господарського суду Харківської області від «13» листопада 2017 р. у справі № 922/2869/17 за позовом Публічного АТ «Златобанк» до Публічного АТ «Каравай» про визнання кредитором, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від «16» січня 2018 р.).

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Щодо зазначених Позивачем обставин, які свідчать про недобросовісність Відповідача, суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що на дату придбання Відповідачем спірного майна (29.06.2018) існувала заборона відчуження спірного майна, встановлена Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2016 по справі № 922/4800/15 про накладення арешту та заборону відчуження. 20.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 16501881 про заборону відчуження нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р- 1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10351,7 кв.м. Обтяжувач: Публічне акціонерне товариство «Златобанк», код ЄДРПОУ 35894495, адреса: 01030, Україна, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок, 17/52, підстава обтяження: ухвала суду, серія та номер: 922/4800/15, виданий 20.07.2016, видавник: Господарський суд Харківської області. Однак, 27.06.2018 вказана заборона анульована державним реєстратором: Мурзенко Андрій Володимирович, Комунальне підприємство «Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області.

Тобто на день придбання Відповідачем спірного майна (29.06.2018) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містилося відомостей про наявність заборони відчуження нерухомого майна, встановленої Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2016 по справі № 922/4800/15. При цьому, суд наголошує, що предметом дослідження в даній категорії справ є добросовісність Відповідача, а не правомірність дій посадових осіб органів державної влади та/або місцевого самоврядування, а тому та обставина, що державним реєстратором не зазначено документ-підставу анулювання заборони та твердження Позивача про безпідставне скасування запису про заборону не впливають на результати розгляду цієї справи.

Позивач не зазначає на підставі яких норм права або виходячи з чого Відповідач мав перевіряти законність записів державних реєстраторів, при тому, що такі записи вчинялися не за заявами відповідача.

Посилання на недобросовісність дій ПАТ «Каравай» при відчуженні майна на адресу ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент», подачі заяв про вчинення реєстраційних дій, жодним чином не свідчить про недобросовісність відповідача, який не є пов`язаною особою (доказів зворотного не надано).

Також судом встановлено безпідставність тверджень Позивача про наявність на дату придбання Відповідачем спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку ПАТ «Златобанк» та заборону, які виникли на підставі договору іпотеки № 989 від 09.07.2012. Як встановлено із матеріалів справи, 29.06.2018 державним реєстратором Вітько М.М., Київська філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», м. Київ внесено запис про припинення іпотеки на підставі: лист, серія та номер: б/н, виданий 06.06.2018, видавник: Публічне акціонерне товариство «Златобанк». Судом встановлено, що вказана реєстраційна дія була здійснена до реєстрації права власності на спірне майно за Відповідачем. Виключення записів про іпотеку та заборону відчуження перед придбанням та реєстрацією права власності за Відповідачем визнається і Позивачем у позовній заяві. Тобто, Відповідач набув права власності на спірне майно без будь-яких зареєстрованих обтяжень.

Також суд наголошує, що внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження - арешту, накладеного Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07..09.2017 по справі № 640//13825/17 та від 28.12.2017 по справі № 640/15416/17, за 2 дні до набуття Відповідачем права власності на спірне майно не свідчить та не може автоматично свідчити про недобросовісність Відповідача. Судом встановлено, що вказане обтяження було припинено на підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкові від 25.06.2018 по справі 640/9987/18. Твердження Позивача щодо протиправності дій державного реєстратора під час внесення записів про припинення обтяжень не є предметом позову в цій справі та не свідчать про недобросовісність Відповідача, який при придбанні майна покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, які свідчили про відсутність обтяжень/заборон.

У той же час, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом. За ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві. Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, набуття Відповідачем права власності на спірне майно) іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За статтею 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

Отже, системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що якщо відсутні підстави для припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону України «Про іпотеки», то іпотека є дійсною для нового власника майна навіть за відсутності запису про іпотеку у відповідних реєстрах. При цьому, аналіз змісту положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. Тому до нових власників предмета іпотеки переходять всі права і обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Суд зауважує, що законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент його придбання. Будь-яких обмежень або виключень, які б дозволяли звільнити особу, що придбала (набула) іпотечне майно від переведених на нього обов`язків іпотекодавця на підставі того, що при укладенні договору купівлі-продажу вона не знала про наявність іпотечного обтяження, законом не передбачено.

Співвідношення зазначених вище положень законодавства дає змогу дійти висновку про те, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, даний висновок кореспондується із статтею 593 ЦК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, оскільки основне зобов`язання є дійсним та строк дії іпотечного договору не сплив, суд приходить до висновку про наявність порушеного права Позивача та обґрунтованість позовних вимог.

В той же час, Відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності. На обґрунтування пропуску Позивачем строку позовної давності Відповідач вказав, що ПАТ «Златобанк» звернулося з позовом про стягнення заборгованості в повному обсязі 2014 року і саме з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вирішуючи питання наявності підстав застосування наслідків спливу строків позовної давності суд виходить з наступного.

За ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Отже, наявність підстав для застосування строку позовної давності залежить від того, коли про порушення дізнався або міг дізнатися первісний кредитор/іпотекодержатель - ПАТ «Златобанк».

У постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 Верховний Суд виклав правовий висновок, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

У відповідності до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що у червні 2014 року ПАТ «Златобанк» звернулося з позовною заявою про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотий Урожай" заборгованості за Кредитним договором № 165/12-KLMV від 09 липня 2012 року в розмірі 64 080 015,08 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від "05" серпня 2014 р. у справі № 922/2542/14 позов було задоволено.

У постанові від 10 травня 2023 року у справі № 127/3866/17 Верховний Суд виклав висновок, що «початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд».

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Враховуючи зазначене, оскільки з позовом про стягнення заборгованості кредитор - ПАТ «Златобанк» звернувся у червні 2014 року, суд приходить до висновку, що строк позовної давності на подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочав свій перебіг не пізніше дня звернення ПАТ «Златобанк» з позовом про стягнення заборгованості за основним договором - 23.06.2014 року та завершився 23.06.2017 року.

Щодо тверджень Позивача про переривання строку позовної давності, оскільки 25 серпня 2015 р. ПАТ «Златобанк» звернулося з позовом до ПАТ «Каравай» про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 922/4800/15, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, для переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову, особа має пред`явити позов до боржника/боржників. Однак, судом встановлено, що у справі № 922/4800/15 (922/1521/18) ПАТ «Златобанк» звернулося з позовом до особи, яка не була боржником/іпотекодавцем, як на момент звернення ПАТ «Златобанк» з позовом, так і на момент розгляду справи та ухвалення рішення у справі.

Так, 25 серпня 2015 р. ПАТ «Златобанк» звернулося з позовом до ПАТ «Каравай» про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 922/4800/15. Проте, ПАТ «Каравай» не було боржником/іпотекодавцем, як на момент звернення ПАТ «Златобанк» з позовом, так і на момент розгляду справи та ухвалення рішення у справі. Оскільки 02.01.2015 ПАТ «КАРАВАЙ», як власник майна, уклав із ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент» договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м, літ. "Б-1", площею 1055,5 кв.м, літ. "В-1" площею 43,5 кв.м, літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м, загальною площею 3731,2 кв.м за адресою: м. Харків, площа Повстання, буд. 2-А, та договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 55, а 23.01.2015 року Договір купівлі-продажу рухомого майна, відповідно до якого ПАТ «Каравай» продало, а ТОВ «СБМ» купило рухоме майно у кількості 150 одиниць, які складаються з 93 найменувань.

Тобто з «02» січня 2015 р., до моменту звернення ПАТ «Златобанк» з позовом у справі № 922/4800/15 (922/1521/18), власником, а отже й іпотекодавцем спірного майна стало ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент». Як свідчать відомості з веб-порталу Судової влади України ПАТ «Златобанк» ще 20.02.2015 оскаржило рішення у справі № 309/4563/14-ц, на підставі якого й відбулося зняття записів про іпотеку та відчуження спірного нерухомого майна. Тобто, про перехід права власності до ТОВ «Сістем Білдінг Менеджмент» було достеменно відомо ПАТ «Златобанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 3 та ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на час укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу та звернення ПАТ «Златобанк» з позовом у справі № 922/4800/15 (922/1521/18)) державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Отже, звертаючись до суду з позовом у справі № 922/4800/15 (922/1521/18), ПАТ «Златобанк» міг та повинен був встановити та визначити належного відповідача у справі, однак, самостійно, на власний розсуд, в межах принципу диспозитивності подав позов до ПАТ «Каравай» - неналежного відповідача. Тобто, 25 серпня 2015 року ПАТ «Златобанк» звернулося з позовом до неналежного відповідача, до особи, яка не могла відповідати за позовом, а, отже, переривання строку позовної давності не відбулося. Позивачем не зазначено чому саме позов про звернення стягнення на предмет іпотеки було подано до неналежного відповідача, які об`єктивні перешкоди не дозволили звернутися до суду з клопотанням про заміну відповідача або подати позов до належного відповідача.

У постанові від 30 квітня 2020 року в справі № 908/61/13-г Верховний Суд виклав наступний висновок: «Аналіз викладеного свідчить, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення (подання) позову, а здійсненого такого пред`явлення з додержанням вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту до особи - належного відповідача за позовом, яким у випадку пред`явлення віндикаційного позову є володілець майна. У разі переходу під час розгляду справи майна у володіння іншої особи - пред`явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи лише за умови здійснення судом заміни відповідача».

В подальшому, в межах строку позовної давності, а саме до 23.06.2017 року ПАТ «Златобанк» інших позовів про звернення стягнення на предмет іпотеки до належного відповідача не подавав, з клопотаннями про заміну неналежного відповідача або про залучення співвідповідача до суду не звертався.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не переривався та сплинув 23.06.2017. У свою чергу, Позивач звернувся до суду з позовом у цій справі лише 03.09.2024. З огляду на викладене, Позивач пропустив строк позовної давності.

Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності суд враховує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 359/4206/19).

Однак, Позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність поважних причин пропуску позовної давності, які мають об`єктивний і непереборний характер. Посилання на існування правової невизначеності щодо правового статусу ПАТ «Златобанк» та запровадження процедури банкрутства, що, на думку Позивача, впливало на можливість управління банком та здійснення процесуально значущих дій, судом не визнаються обґрунтованими, оскільки Позивачем не підтверджено як саме зазначені обставини впливали на можливість захисту прав іпотекодержателя в межах строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З огляду на викладене, на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України, враховуючи пропущення Позивачем строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність заяви про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „Ю-БЕЙС"».

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „Ю-БЕЙС"».

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "30" грудня 2024 р.

Суддя Л.С. Лаврова