Постанова

від 11.12.2024 по справі 954/134/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/334/24

Єдиний унікальний номер справи: 954/134/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Приходько Л. А.,

суддів: Бездрабко В. О.,

Пузанової Л. В.,

секретар Андреєва В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області,

відповідач - Нововоронцовська селищна рада Бериславського району Херсонської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мозгового Олександра Вікторовича поданою в інтересах ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2024 року ухвалене під головуванням судді Каневського В. О.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, Нововоронцовської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, усунення перешкод в користуванні майном шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 . До складу спадщини увійшла земельна ділянка площею 1.0000га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району (колишньої Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району) Херсонської області, що належала померлому на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії ІУ-ХС №018347, кадастровий номер 6524182500:05:028:0047.

У строки та порядку визначеному законом позивачка прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори.

Інші спадкоємці ОСОБА_2 , їх діти, від прийняття спадщини відмовилися. При оформленні спадщини, на запит нотаріуса, МПП «АГРО-ЕКСПЕРТ» була виготовлена технічна документація із землеустрою та отриманий витяг з ДЗК, з якого вбачається, що кадастровий номер земельної ділянку був змінений на 6524182500:05:001:0361. Крім того, право власності на вказану земельну ділянку, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» від 19 листопада 2019 року № 4845-СГ зареєстровано за ГУ Держгеокадастр у Херсонській області, як на земельну ділянку державної форми власності.

Посилаючись на вказане просила визнати за ній право власності на земельну ділянку площею 1.000га, кадастровий номер 6524182500:05:001:0361 для ведення особистого селянського господарства , розташовану на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району (колишньої Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району) Херсонської області в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та усунути перешкоди у користуванні майном - земельною ділянкою вказаною вище, шляхом витребування цієї земельної ділянки на її користь із чужого незаконного володіння ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку лише посвідчував відповідне право спадкодавця та не має самостійного юридичного значення. Відповідно до державного акту підставою виникнення права спадкодавця є розпорядження голови райдержадміністрації від 27 вересня 2002 року №513. Однак до матеріалів справи такого розпорядження не додано. За життя ОСОБА_2 реєстрацію свого права власності на земельну ділянку не здійснив. Крім того, у матеріалах справи відсутні підтвердження про фактичне користування спадкодавцем спірною земельною ділянкою, а також того, що ОСОБА_2 не відмовлявся від свого права власності, що така земельна ділянка невідчужена з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Та обставина, що 19 листопада 2019 року видано наказ про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, серія та номер 4845-СГ, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53758591 від 26 серпня 2020 року свідчить про наявність підстав, які існували для реєстрації такої земельної ділянки, як державної. Такі рішення не оспорені та не скасовані.

07 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокат Мозговий О.В., подав до Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставами апеляційного оскарження рішення суду заявник зазначив неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказував на те, що право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку посвідчене державним актом про право приватної власності на землю, копія якого була надана позивачем. Внесення даних до ДЗК стосовно земельних ділянок, розташованих на території Нововоронцовського району було розпочато лише в 2006-2009 роках, до цього часу відомості до ДЗК не вносилися. Права на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Реєстрація права власності у даному випадку була необов`язковою. Курім того, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки почала проводитися лише після створення реєстраційної служби в 2012 році.

Також вказував на те, що за життя спадкодавець самостійно обробляв спірну земельну ділянку та не відмовлявся від права власності на неї. З мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб земельна ділянка не відчужувалась.

Відповідач ГУ Держгеокарастр в Херсонській області не заперечував проти позову по суті спору та не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для реєстрації спірної земельної ділянки, як державної, та законність прийнятого ними рішення. Також відповідачем не спростовано відомості щодо помилковості інвентаризації спірної земельної ділянки, що містять у відповіді ГУ Держгеокадасту в Херсонській області.

Оригінал державного акту, копія якого(завірена електронним підписом адвоката Мозгового О.В.), додана до позовної заяви, знаходиться у позивача, про що і було зазначено у позовній заяві.

Факт реєстрації належної спадкодавцю земельної ділянки як державної власності був з`ясований лише під час оформлення спадщини. Про проведення інвентаризації та реєстрації земельної ділянки як державної власності ОСОБА_2 не був повідомлений, а обов`язок перевіряти, чи вчинялися відносно його власності незаконні дії з боку державних органів відсутній.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Мозговий О.В., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав за обставинами, викладеними в апеляційній скарзі. Просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи представник ГУ Держгеокадастр в Херсонській області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник Нововоронцовської селищної ради, Солянко А.О., просив розглянути справу у його відсутність , вказавши, що Нововоронцовська селищна рада визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ХС № 0183347 від 09 липня 2003 року, виданого на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 27 вересня 2002 року, земельна ділянка кадастровий номер 6524182500:05:028:0047 площею 1.0га в межах згідно з планом, розташована на території Нововоронцовської селищної ради (Хрещенівської сільської ради) Бериславського (Нововоронцовського) району Херсонської області із цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, належить на праві власності ОСОБА_2 . Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №150.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла вказана вище земельна ділянка.

Позивачка, як подружжя, яка пережила спадкодавця, є спадкоємцем першої черги за законом, що прийняла спадщину в порядку та строки встановлені законом.

17 грудня 2021 року приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградовою Н.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану вище земельну ділянку. Відмову обгрунтована тим, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 листопада 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6524182500:05:001:036, який присвоєно замість кадастрового номеру 6524182500:05:028:0047, що підтверджується повідомленням ГУ Держгеокадастру у Херсонській області №2192 від 26 листопада 2021 рок та зареєстровано як державна власність , що свідчить про неналежність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Зі змісту листа відділу 2 управління у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 26 листопада 2021 року №2192 «Про надання інформації» на запит приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградової Н.М. вбачається, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ХС № 0183347 спірна земельна ділянка площею 1.0000га із зазначеним у державному акті кадастровим номером 6524182500:05:028:0047 перебуває у приватні власності ОСОБА_2 . У 2019 році та підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності вказана земельна ділянка помилково була про інвентаризована та зареєстрована як державна власність із присвоєнням кадастрового номеру 6524182500:05:001:036.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0008154532021 від 22 листопада 2021 року вбачається, що 14 листопада 2019 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастр у Херсонській області про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності від 19 листопада 2019 року № 4845-СГ, здійснена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6524182500:05:001:036, місто розташування Херсонська область, Нововоронцовський район, Хрещенівська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, форма власності державна, площею 1.0000га, власник ГУ Держгеокадастр у Херсонській області.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18 серпня 2020 року зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6524182500:05:001:036, площею 1.0000га на підставі наказу ГУ Держгеокадастр у Херсонській області про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності від 19 листопада 2019 року № 4845-СГ, форма власності державна, власник ГУ Держгеокадастр у Херсонській області.

Спадкуванням, відповідно до статті 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент відкриття спадщини спірна земельна ділянка не належала спадкодавцю, оскільки право державної власності на неї зареєстроване за ГУ Держгеокадастр у Херсонській області на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які не оспорені та не скасовані.

Спадкодавцем за життя право власності на спірну земельну ділянку не зареєстроване, а в матеріалах справи відсутні докази фактичного користуванн спадкодавцем спірною земельною ділянкою та підтвердження того, що спадкодавець не відмовлявся від свого права власності, а також що земельна ділянка невідчужена з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України в редакції чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 123 ЗК України, в редакції чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується Державними актами.

Інструкцією про порядок складання, видачі , реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999року №43, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстраціядержавних актів,що посвідчуютьправо приватноївласності наземлю здійснюєтьсярайонною,міською,селищною,сільською радою(пункт3.3). Державні акти , що посвідчують право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на землю (пункт 3.5).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастрземельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

При цьому,пунктом 9 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастрвизначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, відповідно до пункту 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастрє дійсними.

За положеннями частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Враховуючи те, що Державний акт на право приватної власності на землю був виданий ОСОБА_2 в липні 2003 року, речові права на таке майно виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не підлягали обов`язковій реєстрації.

Отже, відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність у спадкодавця права власності на спірну земельну ділянку, чого суд першої інстанції не врахував, посилаючись на нездійснення протягом тривалого часу спадкодавцем реєстрацію такого права.

Додана до позовної заяви копія державного акту, із зазначенням про наявність у позивача його оригіналу, відповідно до вимог частини першої статті 126 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, посвідчує право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Оскільки жодним з учасників справи ні підстави набуття права власності ОСОБА_2 , ні його справжність не оспорювалися, відсутність в матеріалах справи розпорядження голови райдержадміністрації, на підставі якого був виданий державний акт, не спростовує факту набуття спадкодавцем права власності на спірну земельну ділянку.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені статтею 140 ЗК України, до яких віднесено: а)добровільна відмовавласника відправа наземельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Проте матеріали справи не містять жодних відомостей, що на момент затвердження ГУ Держгеокадастром у Херсонській області документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності та реєстрації права державної власності на спірну земельну ділянку, право власності ОСОБА_2 було припинено відповідно до вимог закону.

Напроти, відповідно до інформації наданої відділом 2 Управління у Бериславському районі, ГУ Держгеокадастр у Херсонській області у листі від 26 листопада 2021 року № 2192 земельна ділянка кадастровий номер 6524182500:05:028:0047, що перебуває у приватні власності ОСОБА_2 , була помилково проінвентаризована та зареєстрована як державна власність із присвоєнням кадастрового номеру 6524182500:05:001:036.

Вказані обставини свідчать про незаконність вибуття з володіння ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 вказано, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 387 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 387 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц (провадження № 61-14293св19), від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження № 61-8286св21), від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21 (провадження № 61-748св23), від 14 червня 2023 року у справі № 757/23492/13-ц (провадження № 61-11014св20), від 19 червня 2023 року у справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23) та інших.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа. До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження N 14-2цс21).

Встановивши, що право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку не припинялося, а реєстрація права власності на за ГУ Держгеокадастр у Херсонській області була здійснена без відповідної правової підстави, колегія суддів дійшла висновку, що на час відкриття спадщини право власності на спірне нерухоме майно належало спадкодавцю, ОСОБА_2 .

Позивачка, будучи спадкоємцем першої черги за законом, у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка та набула право захищати свої права на спадкове майно, шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та витребування цього майна із чужого незаконного володіння на підставі статті 387 ЦК України.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є підставою, відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України, для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мозгового Олександра Вікторовича подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6524182500:05:001:0361 площею 1,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати земельну ділянку кадастровий номер 6524182500:05:001:0361 площею 1,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області з володіння Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2024 року

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: В. О. Бездрабко

Л. В. Пузанова