Ухвала

від 24.12.2024 по справі 260/4857/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення частини позовних вимог без розгляду

24 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4857/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мельник Павло Петрович звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" в інтересах клієнта - ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , в якому просить: 1) скасувати рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фельдеші Катерини Сергіївни № 49073 від 21.06.2024 року про відмову у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у розмірі 112085,82 грн з ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фельдеші Катерину Сергіївну закінчити виконавче провадження №64991864 від 30.03.2021 року щодо виконання постанови №60138015 від 29.03.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 112085,82 грн з ОСОБА_1 .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 залишено без руху позов ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та запропоновано подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку (у разі наявності таких).

05 грудня 2024 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заяву, в якій вважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущено. Заявляє, що предметом оскарження в даній справі є не постанова про відкриття виконавчого провадження № 64991864 від 30.03.2021 року. Натомість обставини оскарження пов`язані виключно з постановою приватного виконавця Ярошевським Д.А. у ВП № 66521655 про закінчення ВП від 02.04.2024 року. Оскільки докази виконання рішення суду приватним виконавцем надані державному виконавцеві у ВП № 64991864 17 червня 2024 року, тому саме з цієї дати відповідачем вчиняється протиправна бездіяльність щодо продовження примусового стягнення виконавчого збору. В свою чергу відповідь на подане відповідачу клопотання від 21.06.2024 року вручено позивачу під розписку 19.07.2024 року.

Питання повноти усунення позивачем недоліків позовної заяви вирішено судом у встановлені нормами КАС України строки з урахуванням періоду перебування головуючого судді Ващиліна Р.О. у відпустці.

Розглянувши подану представником позивача на виконання ухвали суду від 29 листопада 2024 року заяву, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.

Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).

Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправної, на думку позивача, відмови державного виконавця закінчити виконавче провадження №64991864 щодо виконання постанови №60138015 від 29.03.2021 року про стягнення з позивача виконавчого збору.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Ч. 2 ст. 287 КАС України встановлені процесуальні строки для звернення учасників виконавчого провадження до суду з питань оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа-відповіді державного виконавця №49073 від 21.06.2024, яким їй було повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження та повернення стягнутих коштів.

Поряд з цим, досліджуючи матеріали виконавчого провадження, судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізналася раніше заявленої дати.

Так, зокрема, у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 Верховний Суд дійшов висновку, що строк на оскарження у такому випадку (закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у разі стягнення основної винагороди приватного виконавця за цим самим виконавчим листом) пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Вказана правова позиції Верховного Суду спростовує твердження представника позивача про те, що строк звернення в даному випадку слід пов`язувати з фактом закінчення виконавчого провадження приватним виконавцем.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ВП №64991864 від 30.03.2021 відкрито виконавче провадження з виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №60138015 від 29.03.2021 у виконавчому провадженні з примусвого виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №2/0707/665/12 від 07.12.2012.

В той же час постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. ВП №66521655 від 17.08.20214 при примусовому виконанні виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №2/0707/665/12 від 07.12.2012 вирішено стягнути з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 112085,82 грн.

Постановою ВП №64991864 від 14.02.2023 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою виконання виконавчого документа - постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №60138015 від 29.03.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення даної постанови, та належать боржнику - ОСОБА_1 .

Отже, з врахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 строк на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця в частині не закриття виконавчого провадження слід пов`язувати саме з накладенням арешту постановою від 14.02.2023.

22 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Павло Петрович звернувся до керівника Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з клопотанням №118, в якому просив закінчити виконавче провадження №64991864 з мотивів відкриття виконавчого провадження за цим самим виконавчим листом приватним виконавцем, що унеможливлює подвійне стягнення з боржника виконавчого збору.

За результатами розгляду вказаного клопотання листом №16403 від 02.05.2023 державний виконавець Фельдеш Катерина повідомила адвоката Мельника П.П. про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження за відсутності підстав, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

03 січня 2024 року адвокат Мельник П.П. подав до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції клопотання аналогічного змісту, в якому також просив закінчити виконавче провадження №64991864.

Вказане клопотання було розглянуте державним виконавцем Фельдеш Катериною та листом №8978 від 09.01.2024 повідомлено про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з правомірність такої відмови адвокат Мельник П.П. подав до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій заявник просив зобов`язати державного виконавця Фельдеші Катерину Сергіївну закінчити виконавче провадження №64991864 від 30.03.2021.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі №303/1433/24 провадження у справі було закрито, а заявника повідомлено, що така вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто вже в березні 2024 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Мельнику П.П. було роз`яснено порядок оскарження спірної в даній адміністративній справі бездіяльності державного виконавця.

Незважаючи на це, адвокат Мельник П.П. із позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду не звернувся, натомість подав чергове клопотання до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою закінчити виконавче провадження №64991864. При цьому в якості мотивів такого додатково зазначив закінчення виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем.

Листом від 04 квітня 2024 року №27574 державний виконавець Фельдеші Катерина вкотре відмовила адвокату Мельнику П.П. у закінченні спірного виконавчого провадження з огляду на відсутність підтверджуючих документів про сплату виконавчого збору у приватного виконавця.

17 червня 2024 року адвокат Мельник П.П. вчетверте подає до державного виконавця клопотання про закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору, а порушення прав свого клієнта - ОСОБА_1 пов`язує саме з отриманням відповіді державного виконавця на таке клопотання - 19 липня 2024 року.

Суд вважає, що дії представника позивача - адвоката Мельника П.П., а саме неодноразове подання клопотань аналогічного змісту, спрямовані на штучне продовження процесуального строку на оскарження протиправної, на його думку, бездіяльності державного виконавця. А тому суд не вбачає підстав для початку обрахунку перебігу строку звернення до суду з даним позовом заявленою позивачем датою - 19 липня 2024 року. З матеріалів даної адміністративної справи судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізналася набагато раніше, ще в 2023 році.

Більше того, лист-відповідь державного виконавця №49073 від 21.06.2024 не є рішенням державного виконавця, як помилково зазначає представник позивача в заявлених позовних вимогах, та в даному випадку не з ним пов`язано порушення прав позивача.

Однак з даним позовом до суду позивач звернулася тільки 29 липня 2024 року, тобто з порушенням строків на звернення, встановлених ч. 2 ст. 287 КАС України.

На думку суду, пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного звернення до суду з оскарження протиправності дій відповідача не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, враховуючи не усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29.11.2024 та звернення до суду поза межами встановленого процесуального строку без доказів поважності пропуску таких, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ч. 3 ст. 123, ч. 15 ст. 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Валенберга Рауля, буд. 31, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

СуддяР.О. Ващилін