Ухвала

від 17.12.2024 по справі 372/4974/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року,

за участі:

в режимі відеоконференцзв`яку

прокурора ОСОБА_6

представника

власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098, яка перебуває у власності ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» (ЄДРПОУ 33749323), із забороною відчуження, користування, розпорядження вказаною земельною ділянкою та із забороною зняття, перенесення ґрунтового покриву або піску з вказаної земельної ділянки, з метою збереження речового доказу.

Заборонено державним та приватним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, державним та приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності та порядку користування на вказане майно.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» на арештованій земельній ділянці проводило виключно будівельні роботи зі зведення житлового будинку. Земельні роботи здійснювалося виключно в рамках проведення будівельних робіт та підготовчих робіт до них.

Звертає увагу на те, що станом на дату постановлення оскаржуваного рішення, на земельній ділянці завершено всі роботи по улаштуванню фундаментальної плити (фундаменту), велись роботи з улаштування вертикальних монолітних конструкцій, а на місці виритого котловану знаходився фундамент майбутнього будинку.

Посилається на те, що фундамент будинку розташовано виключно в межах земельної ділянки, а вільна від фундаменту її частина не дозволяє вести жодні земляні роботи. Вказана інформація підтверджується копіями акта № 49 від 14.10.2024, топографо-геодезичних схем Земельної ділянки від 24.10.2024 та фото.

Апелянт вважає, що слідчим суддею взято до уваги доводи та докази надані лише стороною обвинувачення та проігноровано докази надані стороною захисту.

Зокрема, слідчим суддею не взято до уваги те, що на даному етапі будівельних робіт Товариство або інші залученні ним особи не можуть вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, оскільки такі дії призведуть до знищення чи пошкодження об`єкту незавершеного будівництва та завдадуть великої матеріальної шкоди ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» та іншим особам.

Зауважує, що заборона користування та розпорядження земельною ділянкою призвели до необґрунтованої зупинки будівельних робіт на земельній ділянці та до зупинення правомірної підприємницької діяльності.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» - адвоката ОСОБА_5 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 11 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12024111230001805, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що невідомими особами, за попередньою змовою групою осіб здійснюється незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення у великому розмірі, а саме піску, на території Української територіальної громади Обухівського району Київської області.

Зокрема, 10 вересня 2024 року близько 15 год. 00 хв., за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, проспект Дніпровський, навпроти будинку № 23 працівниками поліції зупинений автомобіль марки «DAF», моделі «СF 85.460» спеціалізований/вантажний - спеціалізований/ - самоскид д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові якого знаходився незаконно видобутий пісок.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 - автомобіль марки «DAF», моделі «СF 85.460» спеціалізований/вантажний - спеціалізований/ - самоскид/, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2008 року випуску, білого кольору, належний ТОВ «БУДДИЗАЙН-21», адреса реєстрації: м. Київ, Дарницький район., вул. Бориспільська, 7.

Опитаний 10 вересня 2024 року ОСОБА_8 зазначив, що того ж дня приблизно о 15 год. 00 хв., він рухався на автомобілі-вантажному «DAF», д.н.з. НОМЕР_4 та перевозив насип з котловану який йому навантажили за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Українка, вул. Придніпровська, 4 та він повинен даний насип відвести до м. Києва. Рухаючись по проспекту Дніпровському неподалік буд. 23 в м. Українка Обухівського району Київської області, він був зупинений працівниками поліції.

Опитаний 10.09.2024 ОСОБА_9 зазначив, що він є власником підприємства «Буддизайн-21» яке розташоване в м. Києві, вул. Бориспільська, 7. 10.09.2024 водій ОСОБА_8 здійснював перевезення ґрунту з котловану який розташований за адресою: Київська область, Обухівський раойон., м. Українка, вул. Придніпровська, 4, даний ґрунт з його слів повинні вивезти на ділянку 14 км між м. Українка та с. Плюти Обухівського району Київської області, на його особисту ділянку.

У результаті слідчих дій, встановлено місце звідки виїхав вищевказаний транспортний засіб, а саме із земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098.

11 вересня 2024 року проведено візуальний огляд вказаної земельної ділянки, де за версією органу досудового розслідування здійснено незаконний видобуток піску.

В ході огляду встановлено, що на вказаній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098 на момент огляду проводяться підготовчі будівельні роботи, а саме розробка котловану орієнтовною площею 2500м3 та глибиною в середньому 2,5м. Поряд з цим екскаватор на вказаній ділянці здійснює навантаження піску на вантажні транспортні засоби котрі в подальшому здійснюють виїзд з вказаної ділянки.

Відповідно до відомостей з ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098 має площу 0,079 та належить ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ».

19 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду від 12 вересня 2024 року за участі сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_10 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098, що знаходиться по вул. Придніпровська в м. Українка Обухівського району Київської області.

Під час огляду встановлено, що вказана ділянка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3223151000:01:023:0101. Поряд з цим, на частині оглядуваної ділянки виявлено котлован котрий простягається від ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098. Також, відібрано три зразки ґрунту та проведено обміри земельної ділянки, визначено межі, обміри котловану, його конфігурація та об`єм.

Згідно відповіді Української міської ради на запит слідчого від 24.09.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:023:0101 не передавалась у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам. До Виконавчого комітету Української міської ради не звертались фізичні та юридичні особи із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:023:0101.

Органом досудового розслідування зазначено, що під час виконання робіт з розриву котловану на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098 здійснено незаконний видобуток надр на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:023:0101, яка перебуває в комунальній власності Української міської територіальної громади та не передавалась у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам.

Постановою старшого слідчого Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024111230001805, оскільки вона є об`єктом злочинних дій.

18 жовтня 2024 року прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098, з метою збереження речових доказів).

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на

мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024111230001805 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:023:0098, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, із забороною відчуження, розпорядженнята користування.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті. Суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта, що заборона користування та розпорядження земельною ділянкою призвели до необґрунтованої зупинки будівельних робіт на земельній ділянці та до зупинення правомірної підприємницької діяльності, не заслуговують на увагу.

Зокрема, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями представника власника майна ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» - адвоката ОСОБА_5 з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором повідомлено, що у кримінальному провадженні 11 листопада 2024 року призначено грунтознавчу експертизу, яка перебуває на виконанні у КНДІСЕ Київської області.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ТОВ «ЕЛІЗІУМ ХОЛДИНГ» - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Єдиний унікальний № 372/4974/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Справа № 11сс/82/7290/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК