Постанова

від 24.12.2024 по справі 280/3024/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3024/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Хмельницької митниці

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (суддя Мінаєва К.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ЕНЕРГІЯ»

до Хмельницької митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ЕНЕРГІЯ» звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 27.02.2024: № UA400000/2024/000043/2, № UA400000/2024/000042/2, № UA400000/2024/000044/2, № UA400000/2024/000041/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2024: № UA400040/2024/000129, № UA400040/2024/000128, № UA400040/2024/000127 та від 27.02.2024 № UA400040/2024/000130.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що декларантом не надано на вимогу митного органу додаткові документи, які підтверджують складові митної вартості товару за ціною договору, а тому митний орган правомірно та обґрунтовано застосував другорядний метод визначення вартості товару.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Натомість, на виконання вимог ухвали суду, позивач подав документи, подані для митного оформлення товару, з перекладом українською мовою.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між компанією Energy3000 solar GmbH, Австрія (Постачальник) та ТОВ «СУЧАСНА ЕНЕРГІЯ», Україна (Покупець) укладено Договір від 25.01.2024 № 2024/25.01, за умовами якого постачальник зобов`язується забезпечити постачання та передачу у власність покупця товар в асортименті, кількості, комплектності, якості та на умовах, передбачених цим Договором. Товари за цим Договором передаються покупцеві для подальшого їх продажу оптовим покупцям або кінцевим споживачам. Асортимент та загальна кількість товару зазначаються в інвойсах (комерційні рахунки-фактури), які є невід`ємними додатками до цього Договору. Кількість товару, що поставляється в кожній партії, відображається і товарно-транспортних накладних та інвойсах. Загальна сума договору визначається відповідно до виставлених інвойсів. Оплата вартості кожної партії товару повинна проводитися шляхом 100% передоплати. Місце відвантаження товару склад постачальника.

За вказаними контрактами в адресу позивача було поставлено партії товарів сонячних панелей, на умовах FCA, що підтверджується інвойсами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що умови поставки FCА передбачають, що продавець, виконуючи свої зобов`язання за зовнішньоторговельним контрактом, передає в розпорядження найнятого покупцем перевізника продукцію, забезпечивши експортну процедуру на митниці зі сплатою мита і зборів. До зобов`язань покупця належить приймання продукції та її імпортне митне оформлення. Ціна FCA включає оплату продавцем за товар і всі транспортні витрати від місця продажу до зазначеного покупцем місця, де вантаж вивантажується продавцем.

Відповідні партії товару були поставлені на підставі інвойсів від 20.02.2024: № AT42403431, № AT42403432, № AT42403434, № AT42403438, за кожним з яких поставлено товар у кількості 720 штук загальною вартістю 48 816,00 Євро.

З метою митного оформлення поставлених партій товару позивачем було подано до Хмельницької митниці: МД № 24UA400040005671U2 (інвойс № AT42403431, проформа № АТ22400923); МД № 24UA400040005661U8 (інвойс № AT42403432, проформа № АТ22400924); МД № 24UA400040005761U5 (інвойс № AT42403434, проформа № АТ22400925); МД № 24UA400040005646U4 (інвойс № AT42403438, проформа № АТ22400926).

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митними деклараціями позивачем для митного оформлення товару були надані ідентичні документи: договір № 2024/25.01 від 25.01.2024; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 01.12.2023; пакувальні листи (Packing list); рахунки-проформи (Proforma invoice); рахунки-фактури (iнвойси) (Commercial invoice); автотранспортні накладні; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; довідки про транспортні витрати; банківський платіжний документ № PI24013001730735 від 30.01.2024.

За висновком митного органу: банківські платіжні документи містять розбіжності в частині суми передплати за товар та в частині реквізитів документів, за які було здійснено оплату; наявні розбіжності в частині країни та місця завантаження товару; до митного оформлення не подано договір перевезення та замовлення, передбаченого контрактом; наявні розбіжності в частині перевізника та особи, яка виписала рахунок на перевезення; до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, яка надається протягом всього маршруту перевезення; у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» мінімальний рівень митної вартості ідентичних моделей складає 4,77 дол. США/кг. У відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» оскільки на сайтах продажу а Китаї мінімальні ціни на ідентичні моделі, що поставляються від виробників товарів значно вищі.

Внаслідок виявлених розбіжностей та з огляду на неподання декларантом визначених митним органом за переліком додаткових документів, Хмельницькою митницею були прийняті рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2024: № UA400040/2024/000129, № UA400040/2024/000128, № UA400040/2024/000127 та від 27.02.2024 № UA400040/2024/000130, а також рішення про коригування митної вартості товару від 27.02.2024: № UA400000/2024/000043/2, № UA400000/2024/000042/2, № UA400000/2024/000044/2, № UA400000/2024/000041/2.

Незгода позивача з названими рішеннями стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна, вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МКУ передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства та встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами інвойсів, про що було зазначено вище, поставка партій товару здійснена на умовах FCA.

Умови поставки включають в себе вартість перевезення товару до місця його вивантаження (передачі покупцю), що не потребує додаткового доведення цих складових декларантом.

Натомість, позивачем було подано до митного органу додаткові документи, які підтверджують вартість транспортних складових.

Не приймаються, як обґрунтовані, й доводи апелянта про не підтвердження понесені витрати на транспортно-експедиційні послуги.

Суд звертає увагу, що за приписами статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Закон не містить чіткого переліку документів, якими має підтверджуватися вартість перевезення, відтак до уваги мають бути будь-які документи, з яких можливо встановити відповідні витрати.

За висновком суду апеляційної інстанції, подані декларантом документи дають можливість встановити понесені декларантом витрати, які включені до митної вартості товару в складі транспортних послуг до кордону України, тоді як відповідачем ані в оскаржуваних рішеннях, ані в апеляційній скарзі не наведено обґрунтовані пояснення щодо числових розбіжностей в наданих документах.

Водночас, апелянт зауважує, що за умовами договору місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться в Австрії, натомість товар фактично був відвантажений зі Словенії.

В даному випадку суд звертає увагу апелянта, що відповідно до наданих до митного оформлення документів, а саме, міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, відправником товару виступала компанія Energy3000 solar GmbH, місце завантаження товару - Сежана, Словенія, перевізник - ФОП ОСОБА_1 , ДНЗ транспортних засобів НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Тобто, саме постачальник виступав відправником товару, що в повній мірі відповідає умовам Договору від 25.01.2024 № 2024/25.01. При цьому митний орган неправомірно поклав на декларанта обов`язок щодо доведення, що постачальник має склад у Словенії, адже відповідне питання не охоплюється умовами Договору № 2024/25.01.

Також не є обґрунтованими доводи митного органу, що банківські платіжні документи містять розбіжності в частині суми передплати за товар та в частині реквізитів документів, за які було здійснено оплату.

Матеріали справи містять платіжний документ від 30.01.2024, відповідно до якого позивачем здійснено оплату в сумі 195 264,00 Євро на рахунок ENERGY3000 SOLAR GMBH, призначення платежу: передоплата за сонячні панелі за договором № 2024/25.01 від 25.01.24, проформа інвойс від 29.01.24, замовлення № AT22400923, проформа інвойс від 29.01.24, замовлення № AT22400924, проформа інвойс від 29.01.24, замовлення № AT22400925, проформа інвойс від 29.01.24, замовлення № AT22400926.

Суд звертає увагу, що спірні партії товару були поставлені на підставі інвойсів № AT42403431, № AT42403432, № AT42403434, № AT42403438, складанню яких передувало складання 29.01.2024 інвойсів-проформ за замовленнями: № AT22400923, № AT22400924, № AT22400925, № AT22400926, які були надані для митного оформлення товару, що давало можливість ідентифікувати вищенаведений платіжний документ як такий, що підтверджує оплату товару згідно з інвойсами № AT42403431, № AT42403432, № AT42403434, № AT42403438.

Також названий платіжний документ, в сукупності з іншими поданими документами, давав можливість встановити митному органу належну оплату, адже, вартість кожної партії товару становила 48 816,00 Євро. Математичний обрахунок підтверджує, що загальна ціна за чотири партії товару складає 195 264,00 Євро, що відповідає сумі, сплаченій відповідно до платіжного документу від 30.01.2024.

Також не є слушними доводи апелянта, що відповідно до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості», оскільки на сайтах продажу в Китаї мінімальні ціни на ідентичні моделі, що поставляються від виробників товарів, значно вищі, адже доводи митного органу щодо невірного визначення митної вартості товарів не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що митний орган був зобов`язаний надати оцінку умовам контракту та поданим декларантом документам і тільки в разі встановлення розбіжностей мав право витребувати у позивача додаткові документи, які усувають такі розбіжності.

У спірних правовідносинах митний орган таких вимог не дотримався, витребувавши у позивача додаткові документи без належного обґрунтування необхідності їх подання, а також не зазначивши в якій частині митний орган встановив розбіжності у числових значеннях митної вартості товару.

Водночас, зміст наданих позивачем документів доводить, що декларантом при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити складові митної вартості товару.

Первинні документи, які були подані позивачем до митного органу, є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.

Під час розгляду справи митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про їх протиправність.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в адміністративній справі № 280/3024/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 24 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 24 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяА.В. Суховаров