Постанова

від 23.12.2024 по справі 320/11193/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11193/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Київського окружного адміністративного суду щодо нездійснення без поважних та об`єктивних причин автоматизованого розподілу справи №826/3694/16 протягом 54 днів (з 04.12.2023 по 19.01.2024) після її реєстрації;

2. 3обов`язати Київський окружний адміністративний суд вчинити передбачені КАС України дії щодо автоматизованого розподілу справи №826/3694/16 у строки передбачені КАС України;

3. Визнати протиправною бездіяльність Київського окружного адміністративного суду щодо нездійснення реєстрації справи №910/12159/20 та нездійснення її автоматизованого розподілу протягом 262 днів (з 03.05.2023 по 19.01.2024);

4. 3обов`язати Київський окружний адміністративний суд вчинити передбачені КАС України дії щодо реєстрації справи №910/12159/20 та здійснити її автоматизований розподіл у строки передбачені КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року адміністративну справу №320/11193/24 передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року визначено територіальну підсудність адміністративної справи №320/11193/24 за Чернігівським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені ТОВ «Термінал» вимоги зводяться до розгляду скарги на бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності (нездійснення автоматизованого розподілу справи), а не до процесуальної діяльності судді, яка пов`язана з розглядом справи.

У контексті викладеного, ТОВ «Термінал» зазначає, що фактично позовні вимоги у цій справі стосуються оскарження дій працівників та керівника апарату суду щодо прийняття та реєстрації відповідних заяви з порушенням строків, спрямовані на врегулювання та захист прав та інтересів позивача в межах адміністративного судочинства, а тому підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 311 КАСУ справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2023 шляхом використання засобів поштового зв`язку (цінний лист) та за допомогою Електронного суду, а також 28.11.2023 нарочно, ТОВ «Термінал» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про заміну боржників у виконавчому провадженні, зміну способу виконання судового рішення, встановлення порядку його виконання та встановлення судового контролю у межах справи №826/3694/16.

Також ТОВ «Термінал» нарочно звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про пришвидшення розгляду справи №910/12159/20, яка ухвалою Касаційного господарського суду від 28.09.2023 передана до Київського окружного адміністративного суду.

Як зазначає позивач, станом на момент пред`явлення цього позову (19.01.2024) у ТОВ «Термінал» була відсутня жодна інформація щодо реєстрації Київським окружним адміністративним судом справ №826/3694/16, №910/12159/20 та здійснення їх автоматизованого розподілу з метою подальшого розгляду.

На думку позивача, нездійснення реєстрації заяв (справ) унеможливлює їх розподіл, що суперечить всім існуючим принципам та завданням адміністративного судочинства, які регламентовані КАС України.

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до суду з цим позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що Київський окружний адміністративний суд при здійсненні правосуддя не є суб`єктом владних повноважень і не здійснює владних управлінських функцій по відношенню до відповідача, а тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач оскаржує бездіяльність Київського окружного адміністративного суду щодо не реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду заяви про заміну боржників у виконавчому провадженні, зміну способу виконання судового рішення, встановлення порядку його виконання та встановлення судового контролю у межах справи №826/3694/16 та заяви про пришвидшення розгляду справи №910/12159/20, яка (справа) ухвалою Касаційного господарського суду від 28.09.2023 передана до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Положеннями статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 240/533/21, від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20, від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

На переконання суду першої інстанції, відповідач виконував повноваження, пов`язані зі здійсненням правосуддя у справі та не здійснював владні управлінські функції в розумінні КАС України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У цьому випадку позивач оскаржує протиправну бездіяльність апарату Київського окружного адміністративного суду щодо реєстрації його процесуальних заяв, поданих в рамках судових справ, у яких не визначено склад суду для їх розгляду у порядку ст. 31 КАС України. Дії суду щодо здійснення ним правосуддя після отримання заяв, які підлягають судовому розгляду, позивач не оскаржує.

Фактично позивач оскаржує діяльність осіб, які займають адміністративні посади в суді, що передбачає керування конкретним, окремим елементом судової системи (судом), і полягає в технологічному процесі підготовки, прийняття і виконання управлінських рішень, спрямованих на забезпечення належного функціонування суду з метою забезпечення ефективного здійснення правосуддя.

Оскільки у цьому випадку відповідач виконував/невиконував повноваження владних управлінських функцій в розумінні КАС України, а не повноваження пов`язані зі здійсненням правосуддя у справі, цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у відкриття провадження у справі з тих підстав, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративної судочинства.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про відмову у відкриття провадження у справі, тому зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма