Постанова

від 24.12.2024 по справі 620/12204/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 620/12204/21

адміністративне провадження № К/990/34676/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 620/12204/21

за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року (суд у складі головуючого судді Заяць О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.) в адміністративній справі № 620/12204/21

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі - АТ «Облтеплокомуненерго») звернулось до суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби), за участю третіх осіб, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 14 липня 2021 року №32.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що колективне звернення споживачів не містить відомостей про порушення з боку позивача чи про спричинення шкоди їхнім правам, а тому не могло бути підставою для проведення перевірки. У направленні на проведення перевірки не зазначено ані питання для з`ясування, ані предмет здійснення заходу.

За твердженням АТ «Облтеплокомуненерго» в ході перевірки контролюючим органом не досліджувалось питання про те, чи визначались споживачам, квартири яких обладнані індивідуальним опаленням, обсяги спожитої енергії за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Позивач вказує на незаконність висновку ГУ Держпродспоживслужби, що Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг може застосовуватись виключно після укладання договорів, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Вимога припису не конкретизована, що унеможливлює його виконання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року скасовано. Справу №620/12204/21 направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для проведення перевірки та відсутність порушення з боку відповідача норм Закону № 877-V при її проведенні.

Суди зазначили, що у спірному періоді, а саме: з жовтня 2020 року по квітень 2021 року позивач фактично надавав споживачам, що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, застосовуючи при цьому тарифи, які встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що підтверджується укладеними договорами про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання, а також рахунками за надані послуги.

Послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є відмінними від послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що вказані у Законі України №2119-VIII та Законі №2189- VIII і зворотного позивачем не доведено.

Враховуючі те, що договори, укладені позивачем із споживачами, на момент виникнення спірних відносин були чинні, а нові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року№ 830, та надання послуги з постачання гарячої води відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182, зі споживачем не було укладено, застосування Методики №315 спричиняло пряме порушенням вищенаведених нормативно-правових актів та умов діючих у спірний період договорів зі споживачами, що укладалися за вимогами Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

На адресу Верховного Суду 16 жовтня 2023 року надійшла касаційна скарга АТ «Облтеплокомуненерго», в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даною касаційною скаргою скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно питання застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 у справах, пов`язаних з наданням житлово-комунальних послуг, з часу набрання нею законної сили, а не з часу укладання відповідних договорів, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-УІІІ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якій просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 24 грудня 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20 квітня 2021 року жителі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 подали до Голови правління АТ «Облтеплокомуненерго», Голови Корюківської ОТГ, завідувачу сектору НКРЕКП у Чернігівській області звернення, у якому зазначали, що не дивлячись на те, що при будівництві будинку не було передбачено опалення місць загального користування, а їх квартири відключені від централізованого опалення, АТ «Облтеплокомуненерго» безпідставно нараховує плату опалення місць загального користування. Вважаючи, що такими діями порушуються їх права, як споживачів, заявники просили надати пояснення з цього питання.

Листом від 21 травня 2021 року № 53-32/797-21 завідувач сектору НКРЕКП у Чернігівській області направив звернення за належністю до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Згідно листа від 15 червня 2021 року № 15.3-10/14341 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надала погодження ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів.

Наказом заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби від 29 червня 2021 року № 1443п призначено позапланову перевірку АТ «Облтеплокомуненерго».

На підставі цього наказу 29 червня 2021 року посадовцям ГУ Держпродспоживслужби ОСОБА_15., ОСОБА_16 видано направлення на проведення перевірки № 144911/690.

Результати перевірки оформлено актом від 30 липня 2021 року № 116.

Зі змісту цього акту вбачається, що позивачем порушено вимоги частини другої статті 8, статті 12, частини сьомої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказане обґрунтовано тим, що споживачам, які мешкають у багатоквартирному будинку № 44, м. Корюківка, Чернігівської області та квартири яких обладнані індивідуальним опаленням, АТ «Облтеплокомуненерго» з жовтня 2020 року нараховувало обсяги спожитою теплової енергії за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Разом з тим, вказана Методика має використовуватись після укладення договорів, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Оскільки такі договори укладено не було, застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг при нарахуванні теплової енергії за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідач видав припис від 14 липня 2021 року № 32, яким зобов`язав АТ «Облтеплокомуненерго» протягом 2-х місяців провести перерахунок плати за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за адресою: АДРЕСА_1 споживачам квартир АДРЕСА_15, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_16 нарахованої за опалювальний період 2020/2021 у відповідності до чинного законодавства.

Вважаючи протиправним вказаний припис, АТ «Облтеплокомуненерго» звернулось до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, який введено в дію 01 травня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону №2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22 листопада 2018 року № 315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315.

Пунктом 1 Методики № 315 встановлений порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до Закону №2119-VIII та Закону №2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика №315, комунальними послугами є послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

До введення Закону № 2189-VIII в дію (01 травня 2019 року) мешканці багатоквартирних будинків - споживачі, отримували комунальні послуги згідно норм Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», а саме: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Ці послуги є відмінними від тих, що визначені виконавцями комунальних послуг згідно із Законом №2189-VIII: 1) змінено умови надання послуг споживачам (співвласники багатоквартирного будинку визначають моделі організації договірних відносин у своєму будинку та укладають відповідні договори із виконавцем); 2) для виконавців послуг мають бути переглянуті тарифи на комунальні послуги, які встановлювалися до моменту введення в дію Закону № 2189; 3) плата виконавцю відповідної комунальної послуги залежить від обраної співвласниками моделі договірних відносин; 4) на виконання Закону №2189-VIII, враховуючи його вимоги та особливості надання послуг споживачам, Кабінетом Міністрів України повинні бути затверджені правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та типові договори про надання (постачання) цих послуг.

До 01 травня 2019 року підприємства тепло, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону №1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Абзацами 1-3 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Отже, до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, які укладатимуться за правилами, визначеними Законом №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, на тих самих умовах.

При цьому, тарифи на комунальні послуги є однією з істотних умов договорів про надання комунальних послуг.

З 01 травня 2019 року Законом №2189-VIII змінено не лише назви комунальних послуг, а й підходи до їх надання, обліку, адміністрування, порядку формування та становлення тарифів.

Застосування після 01 травня 2019 року тарифів на комунальні послуги, передбачені статтею 5 Закону №2189-VIII (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), встановлених уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), може здійснюватися виключно в умовах переходу на нові договори про надання комунальних послуг.

З моменту, коли співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, між виконавцем та споживачем укладається відповідний договір про надання комунальної послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, на виконання положень Закону №2189-VIII, затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.

Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Споживач має право вносити свої пропозиції (доповнення, уточнення) до договору, виготовленого виконавцем послуг на основі Типового договору.

Пунктами 2, 10, 11 частини першої статті 7 Закону №2189-VIII передбачено, що споживач має право:

без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;

без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої, уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи, детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;

без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

У свою чергу, пунктами 2, 3, 10 частини другої статті 8 Закону №2189-VIII передбачені обов`язки виконавця комунальної послуги, серед яких:

готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством;

у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Згідно частини першої статті 2 Закону України від 22 червня 2017 року №2119 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» сферою дії цього Закону є регулювання відносин щодо:

комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої оди, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);

розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Отже, після 01 травня 2019 року залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України від 09 травня 2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з жовтня 2020 року фактично надавав споживачам квартир АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, застосовуючи тарифи, які встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що підтверджується укладеним договором про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання від 15 березня 2006 року та від 16 квітня 2006 року, а також рахунками за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Пункт 28 надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гадячої води і водовідведення, затверджених постановою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила №630) встановлює, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, тобто плата за функціонування внутрішньобудинкових систем взагалі не передбачена цим нормативним актом.

Також, умови діючого договору, укладеного зі споживачем на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, передбачають, що за наявності засобів обліку води і теплової енергії плата справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил №630 та не містять плати за функціонування внутрішньобудинкових систем.

Отже, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є відмінними від послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що передбачені Законом № 2119-VIII та Законом № 2189-VIII.

На виконання положень Закону № 2189-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Постанова № 830) затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (далі - Постанова №1182) затверджено Правила надання послуги з постачання гарячої води та типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.

Суди попередніх інстанцій встановили, що послуги з постачання теплової енергії відповідно до Постанови № 830, та надання послуги з постачання гарячої води відповідно до Постанови № 1182 із споживачами укладені не були.

Таким чином, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що застосування позивачем Методики № 315 при нарахуванні теплової енергії за опалення МЗК та ФВС третім особам здійснюється з порушенням вимог частини другої статті 8, статті 12 та частини сьомої статті 21 Закону 2189-VIII, частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ та суперечить умовам діючих договорів із споживачами, що укладалися за вимогами Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-Г «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Отже, Методика №315 не підлягає застосуванню постачальником послуг у взаємовідносинах із споживачем після 01 травня 2019 року та до укладання нового договору, передбаченого Законом №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Правовий висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі № 620/10707/21.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вимога припису відповідача, якою зобов`язано АТ «Облтеплокомуненерго» протягом 2-х місяців провести перерахунок плати за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за адресою: АДРЕСА_1 споживачам квартир АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8, АДРЕСА_16 нарахованої за опалювальний період 2020/2021 у відповідності до чинного законодавства, є правомірною.

У відповідності до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу НКРЕКП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі № 620/12204/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.