Ухвала

від 24.12.2024 по справі 420/15162/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/15162/24

адміністративне провадження №К/990/48338/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 за адміністративним позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс, Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси», в якому позивач, з урахуванням заяви від 17 червня 2024 року за вхід.№ЕС/24793/24, просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26 березня 2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до пункту 25 рішення Ради від 29 листопада 2023 року №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26 березня 2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до пункту 25 рішення Ради від 29 листопада 2023 року №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її повторно 5 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку.

Скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Крім цього, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду прийнята 1 жовтня 2024 року. Повний текст складено 10 жовтня 2024 року. Однак, скаржник направив касаційну скаргу до Верховного Суду 5 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2024 року його первісну скаргу було повернуто скаржнику з огляду на положення пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Як на підставу для поновлення цього процесуального строку скаржник вказує, що до касаційного суду він звернувся вперше 8 листопада 2024 року, а відтак первісна касаційна скарга була подана до Верховного Суду в межах встановленого статтею 329 КАС України строку.

Проаналізувавши вказані скаржником підстави пропуску строку касаційного оскарження, та зважаючи на звернення позивача до Суду із повторною касаційною скаргою у стислі строки, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його поновлення.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з тим, Судом установлено, що позивач уже подавав касаційну скаргу з визначенням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яку ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року (К/990/44335/24) повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга, майже аналогічного змісту попередньо поданій касаційній скарзі (К/990/44335/24), щодо якої Верховний Суд постановив ухвалу від 26 листопада 2024 року про її повернення.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 червня 2022 року у справі №160/2951/20, від 28 квітня 2020 року у справі №826/8741/16, від 2 листопада 2023 року у справі №160/13920/20, від 5 березня 2020 року у справі №810/465/16, від 14 лютого 2020 року у справі №440/1242/19, від 12 квітня 2023 року у справі №640/10063/21, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 10 листопада 2022 року у справі №826/12663/18, від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16, від 17 червня 2021 року у справі №440/6907/18, від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник лише зазначив про постанови Верховного Суду, проте не указав норми щодо якої такий висновок сформовано та в чому саме полягає її неправильне застосування судом апеляційної інстанції, обмежившись лише викладенням правових позицій Суду, не зазначаючи конкретно норми права, щодо якої сформовано висновок Верховного Суду, належний, на його думку, до застосування до спірних правовідносин.

Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 2, пункту 29 частини першої статті 64, частини другої статті 111 Бюджетного кодексу України, частини другої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року №631, рішень органів місцевого самоврядування, якими затверджується розрахунок такої орендної плати (в даному випадку пункт 2 Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30 січня 2019 року №4214-VII) у даній категорії спорів.

За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник, вказавши норму права, яку на його думку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, водночас не обґрунтував належним чином, у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Отже, Верховний Суд зазначає, що скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) касаційної скарги у новій редакції із зазначенням обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); 2) копії касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 329, 330, 332 КАС України,-

УХВАЛИВ :

Визнати поважними підстави пропуску строку, зазначені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 і поновити його.

Касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 за адміністративним позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс, Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду